ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р.                                                             Справа №914/504/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді                                                                                Кордюк Г.Т.

суддів                                                                                                    Кравчук Н.М.

                                                                                                    Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська”

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 (повний текст складено 09.07.2018)

у справі  № 914/504/18 (суддя Матвіїв Р.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк”, м.Київ

до відповідача Приватного підприємства Приватної агроторгової фірми “Винниківська”, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Юркомплект”, м. Тернопіль

про стягнення 670253,78 грн.

За участю представників від:

позивача: Жарський І.П. – представник;

відповідача: Чопик П.М. – представник;

третьої особи : не з`явився;

                             ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариств Комерційний банк “Приватбанк” (далі – ПАТ КБ “Приватбанк”) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства Приватної агроторгової фірми “Винниківська”  (далі - ПП "ПАФ "Винниківська") 369 698,82 грн. заборгованості за кредитом, 184 635,52 грн. заборгованості за процентами та 115 919,44 грн. пені.

Підставою для звернення з позовом слугувало те, що  09.07.2014 ПП "ПАФ "Винниківська"  в особі директора Удуда П. І. підписало заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, шляхом підписання якої клієнт висловив свою згоду з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, розміщеними у мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, що разом із заявою в цілому є договором банківського обслуговування від 09.07.2014, а також заяву про відкриття рахунка, на підставі якої ПП "ПАФ "Винниківська"  було відкрито рахунок  № НОМЕР_1 , у тому числі для обслуговування договору банківського обслуговування від 09.07.2014.

Позивач надав відповідачу кредитні кошти за послугою "Гарантований платіж" згідно із заявками ПП "ПАФ "Винниківська" № 3 від  06.09.2016 і № 4 від 08.09.2016, шляхом  перерахування 07.11.2016 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юркомплект" коштів у сумі 369 698,82 грн. Проте заборгованість ПП "ПАФ "Винниківська" станом на 30.07.2017 не погашена і становить 670 253,78 грн., з яких 369 698,82 грн. - заборгованість за кредитом,   184 635,52 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом і 115 919,44 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.04.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юркомплект".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 369 698,82 грн. заборгованості за кредитом, 184 635,52 грн. заборгованості за процентами та 112 233,31 грн. пені. В задоволенні вимоги про стягнення 3  686,13 грн. пені відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору про банківське обслуговування, що оформлений як договір приєднання, факт отримання відповідачем кредитних кошів від банку, факт виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитними коштами. Разом з тим, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку з помилковістю здійсненого позивачем розрахунку останньої.

Не погодившись з вказаним рішенням  суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення  Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що:

- висновок суду про укладення між сторонами договору банківського обслуговування шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та заяви на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 є помилковим, оскільки заяви відповідача не містять всіх істотних умов договору про відкриття банківського рахунка (зокрема, інформації про тип операцій та строк дії договору) та кредитного договору (зокрема, інформації про розмір кредиту, розмір плати за кредит, умови видачі та погашення кредиту, умови плати за кредит, строк дії договору);

-  з офіційного сайту позивача вбачається, що до Умов та правил надання банківських послуг в період з 09.07.2014 по 06.09.2016 більше 20-ти разів вносились зміни. Таким чином, станом на момент подання заяви про відкриття банківського рахунка (09.07.2014) відповідач не міг знати про те, яка редакція Умов та правил надання банківських послуг буде чинною станом на 06.09.2016 та 08.09.2016 (тобто, станом на дати, коли відбувся рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 );

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявки на гарантовані платежі від 06.09.2016 та 08.09.2016, на підставі яких відбувся рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , були підписані саме ПП “ПАФ “Винниківська” шляхом використання електронно-цифрового підпису його уповноваженої особи. Докази цього в матеріалах справи відсутні;

- рахунок № НОМЕР_1 є поточним рахунком, а отже, по ньому неможливо здійснювати операції на суму коштів, що перевищує фактичний залишок коштів на рахунку (овердрафт, овернайт, позика, кредит);

-  покликання позивача на виписки по рахунках № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 є безпідставними, оскільки вказані виписки не свідчать про надання відповідачу саме кредитних коштів та, крім того, вони стосуються номерів рахунків, які на ім`я відповідача не відкривалися;

- розрахунок пені здійснений з порушенням ч.6 ст.232 ГК України та ст. 256 ЦК України.

Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення  Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення.

При цьому, позивач покликався на наступне:

- підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку та заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку, які розміщені на офіційному сайті банку, свідчать про укладення між сторонами договору на обслуговування банківського рахунку, який укладений між сторонами в порядку  ст. 634 ЦК України. При цьому, відповідач не звертався до банку з приводу отримання відповідного договору в письмовій формі, як це передбачено Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”;

-  редакція Умов та правил надання банківських послуг, чинних станом на момент складення відповідачем заяви про приєднання до цих правил та заяви про відкриття банківського рахунку, знаходиться на сайті банку і відповідач не довів, що станом на 09.07.2014 таких правил не було на сайті банку; що представлений позивачем витяг з правил є іншою редакцією, ніж редакція станом на 09.07.2014;

- Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено можливість надання послуги “Гарантований платіж”, яка може бути надана за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів банку, тобто, в кредит. Змістом вказаної послуги є оплата вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються клієнтом з відстрочкою платежу при умові гарантування банком своєчасності здійснення платежу. При цьому, з матеріалів справи випливає, що відповідач ініціював надання вказаної послуги банком, подавши заявки на гарантовані платежі від 06.09.2016 та 08.09.2016. При цьому, зі змісту вказаних заявок вбачається, що відповідач ініціював надання послуги “Гарантований платіж” за рахунок кредитних коштів на загальну суму 369 698,82 грн.;

- твердження скаржника про безпідставність нарахування пені спростовуються Умовами та правилами надання банківських послуг, якими встановлено як збільшений строк нарахування неустойки, так і збільшений термін позовної давності на вимогу про сплату неустойки.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019    апеляційну скаргу Приватного підприємства “Приватна агроторгова фірма “Винниківська” задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки заяву про відкриття рахунка та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг оформлено від імені ПП "ПАФ "Винниківська" належними посадовими особами, про що свідчать їхні підписи та відбиток печатки підприємства, 09.07.2014 між ПП "ПАФ "Винниківська" та АТ КБ "ПриватБанк" було досягнуто згоди про укладення договору на обслуговування банківського рахунка.

Водночас, укладення сторонами договору на обслуговування банківського рахунка не означає, що сторони автоматично досягли згоди щодо укладення між ними кредитного договору, оскільки факт наявності між сторонами кредитних правовідносин у розумінні положень  статті 1054 Цивільного кодексу України  має бути підтверджено волевиявленням сторін, оформленим належним чином.

Зі змісту заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг убачається, що сторони досягли згоди на використання у документообігу між ними електронного цифрового підпису.

Оскільки матеріали справи не містять доказів підписання заявок № 3 і № 4 на гарантовані платежі саме відповідачем (його уповноваженою особою), у зазначених заявках немає власноручного підпису представника відповідача, а також із них не вбачається підписання електронним цифровим підписом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів ні факту укладення кредитного договору, ні факту підписання заявок № 3 і № 4 з боку ПП "ПАФ "Винниківська", а тому у цьому випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин положення чинного законодавства, які стосуються надання та повернення кредитів, а також положення розділу 3.2.2 Умов і Правил надання банківських послуг, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі №914/504/18 постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 скасовано, справу №914/504/18 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Приймаючи вказану постанов, Верховний Суд зазначив, що:

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ПП "ПАФ "Винниківська" на відкриття рахунка та заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не свідчать про виникнення між сторонами правовідносин з кредитування, однак не надав належної оцінки доводам позивача про включення до банківського обслуговування, у тому числі, послуги щодо надання кредиту, не з`ясував правової природи відкритого за заявою підприємства рахунка, з якого, як зазначив позивач, за рахунок саме кредитних грошових коштів здійснювалися перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Юрикомплект" за заявкою ПП "ПАФ "Винниківська" із зазначенням суми, строків і підстав перерахування;

- суд апеляційної інстанції також не надав належної оцінки доводам АТ "КБ "ПриватБанк" і не з`ясував, чи належать Умови і Правила надання банківських послуг, про приєднання до яких ПП "ПАФ "Винниківська" подало відповідну заяву, за змістом якої висловило згоду із цими Умовами і Правилами надання банківських послуг, до договору приєднання, визначеного  статтею 634 Цивільного кодексу України, а також не встановив наявності у сторін обов`язку дотримуватися умов такого договору;

-  суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив про відсутність доказів підписання заявок на гарантійні платежі    від 06.09.2016 № 3 і    від 08.09.2016 № 4 власноруч чи за допомогою електронного цифрового підпису виходячи тільки із положень  Закону України "Про електронний цифровий підпис", не надав належної оцінки доводам позивача та не з`ясував наявності підстав для застосування банківських платіжних інструментів, порядку надання та підписання відповідних заявок на гарантійні платежі, зважаючи на положення чинного законодавства та внутрішньобанківських документів;

-  суди установили, що ТОВ "Юркомплект" підтвердило виконання ПП "ПАФ "Винниківська" договірних правовідносин щодо поставки товару, проте суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку із непідписанням ПП "ПАФ "Винниківська" зазначених заявок на гарантійні платежі не з`ясовував, чи перерахувало АТ "КБ "ПриватБанк" спірні грошові кошти на рахунок ТОВ "Юркомплект" в рахунок виконання ПП "ПАФ "Винниківська" своїх зобов`язань за договором поставки з ТОВ "Юркомплект".

18.06.2019 матеріали справи №914/504/18  поступили до Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 справу №914/504/18 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів: Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2019 справу №914/504/18 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.07.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.07.2019

29.07.2019 до суду від Приватного підприємства Приватної агроторгової фірми “Винниківська” надійшли письмові пояснення, в яких відповідач покликається на правову позицію  Великої Палати Верховного Суду,Ю викладену у постанові  від 03 липня 2019 року  у справі №342/180/17.

У зв`язку із перебуванням у відпустці суддів – членів колегії Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України, 29 липня 2019 року згідно розпорядження №607 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну суддів – членів колегії Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019 до складу колегії замість суддів – членів колегії Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С. введено суддів Данко Л.С. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 29.07.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.09.2019.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Данко Л.С., з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України, 06.09.2019 згідно розпорядження №822 в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Данко Л.С.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Данко Л.С. введено суддю Кравчук Н.А.

09.09.2019 від судді Мирутенка О.Л. поступила заява про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська”, на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 з підстав, викладених у вказаній заяві.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 заяву судді Мирутенка О.Л. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська”   на рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 задоволено та передано апеляційну скаргу для заміни судді   - члена колегії Мирутенка О.Л. у порядку, встановленому       ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 870 від 13.09.2019 призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги у справі №914/504/18.   

Відповідно до витягу з   протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2019 до складу колегії суддів замість судді – члена колегії Мирутенка О.Л.   введено суддю Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 21.10.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04.11.2019.

В судове засідання 04.11.2019 прибули представники сторін.

Третя особа участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні представник и сторін  підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2014 директором ПП “ПАФ “Винниківська” Удуд П.І. було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, у якій висловлено згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку www.рb.uа, та Тарифами банку, які разом з даною заявою становлять договір банківського обслуговування. Також, у вказаній заяві ПП “ПАФ “Винниківська” надало згоду на ведення документального обігу з банком як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Вказана заява скріплена відтиском печатки  ПП “ПАФ “Винниківська”.

Окрім того, 09.07.2014 директором ОСОБА_1 . та головним бухгалтером Наконечною Л.В. від імені ПП “ПАФ “Винниківська” було підписано заяву від 09.07.2014 про відкриття поточного рахунка, яка скріплена відтиском печатки  ПП “ПАФ “Винниківська”.

Вказана заява була прийнята провідним персональним менеджером ПАТ КБ “Приватбанк” ОСОБА_2 Т ОСОБА_3 ., на ній зазначено номер відкритого поточного рахунку - № НОМЕР_1 та його валюта — гривня.

В подальшому, як стверджує ПАТ КБ “Приватбанк”, ПП “ПАФ “Винниківська” подало до банку дві заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання), які були підписані в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, а саме:

1) заявку №3 від 06.09.2016 із наступними реквізитами: а) сума платежу - 292237,93 грн. (за рахунок власних коштів 0 грн., за рахунок кредитних коштів банку 292237,93 грн.); б) отримувач - ТзОВ “Юркомплект”, код ЄДР 33539217, рахунок НОМЕР_5 ; в) призначення платежу - оплата згідно з рахунком №795 від 16.08.16р. за запчастини в сумі 243531,61 грн., ПДВ 20% 48 706,32 грн.; г) дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016; ґ) строк повернення кредиту - 07.11.2016.

2) заявка №4 від 08.09.2016 із наступними реквізитами: а) сума платежу - 77460,89 грн. (за рахунок власних коштів 0 грн., за рахунок кредитних коштів банку 77460,89 грн.); б) отримувач - ТзОВ “Юркомплект”, код ЄДР 33539217, рахунок НОМЕР_5 ; в) призначення платежу - доплата за запчастини згідно з рахунком №795 від 07.09.16р. у сумі 64 550,74 грн., ПДВ 20% 12 910,15 грн.; г) дата зарахування коштів отримувачу - 07.11.2016; ґ) строк повернення кредиту — 07.11.2016.

Вказані заявки були виконані банком, в підтвердження чого ПАТ КБ “Приватбанк” надав виписки по рахунках № НОМЕР_2 [ НОМЕР_1 ], № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 [ НОМЕР_1 ].

За твердженням ПАТ КБ “Приватбанк”, відповідач не повернув надані йому кредитні кошти, що і слугувало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Пункт 1 частини 2  статті 11 Цивільного кодексу України  передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1  ст.626 ЦК України).

За змістом статей  626,  628 ЦК України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 7  статті 179 Господарського кодексу України  господарські договори укладаються за правилами, встановленими  Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 вказаної норми визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 1055 ЦК України  встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України (в редакції на дату підписання заяви від 09.07.2014) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно -числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Підписавши 09.07.2014 заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг,  відповідач тим самим приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" www.pb.ua.

Однак, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої  статті 634 ЦК України  за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.07.2014) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (березень 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.

Разом з тим, 09.07.2014 керівник ПП «ПАФ «Винниківська» ОСОБА_1 . та головний бухгалтер ОСОБА_4   підписали заяву на відкриття поточного рахунку в національній валюті  гривні № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України  за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частинами 1, 2  статті 1067 ЦК України  договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини 1, 2  статті 1068 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про  платіжні системи та переказ коштів в Україні"  визначено загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Згідно з пунктами 6.1 і 6.3  статті 6 Закону України "Про  платіжні системи та переказ коштів в Україні"  банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам) (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Статтею 7 цього Закону  передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1  статті 1072 ЦК України  та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.

Разом з цим, відповідно до частини 1  статті 1069 Цивільного кодексу України  якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Отже, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 923/760/18.

Відтак, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що по рахунок № НОМЕР_1 неможливо здійснювати операції на суму коштів, що перевищує фактичний залишок коштів на рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2016 ПП «ПАФ «Винниківська» (рахунок відправника № НОМЕР_1 , код ЄДР відправника 25239392) сформовано заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання) в сумі 292  237,93 грн., в тому числі за рахунок власних коштів  0 грн., за рахунок кредитних коштів 292 237,93 грн., отримувачу ТОВ «Юркомплект» (код ЄДР 33539217) на рахунок № НОМЕР_5 призначення платежу  «оплата згідно з рахунком №795 від 16.08.16р. за запча у сумі 243  531,61 грн., ПДВ  20% 48  706,32 грн.», дата зарахування коштів отримувачу  07.11.2016, строк повернення кредиту  07.11.2016.

08.09.2016 ПАФ «Винниківська» (рахунок відправника №26001053824453, код ЄДР відправника 25239392) сформовано заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання) в сумі  77  460,89  грн., в тому числі за рахунок власних коштів  0 грн., за рахунок кредитних коштів 77 460,89 грн., отримувачу ТОВ «Юркомплект» (код ЄДР 33539217) на рахунок № НОМЕР_5 призначення платежу  «доплата за запчастини згідно з рахунком №795 від  07.09.16р.  у сумі  64  550,74  грн., ПДВ  20%  12  910,15  грн.», дата зарахування коштів отримувачу  07.11.2016, строк повернення кредиту  07.11.2016.

При цьому, у вказаних заявках зазначено, що у випадку виконання таких з використанням наданих Банком кредитних коштів, така заявка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг складає кредитно-заставний договір.

Отже, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем у справі договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

З приводу покликання апелянта на відсутність доказів підписання вказаних заявок на гарантований платіж саме ПП «ПАФ «Винниківська», колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до  статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність"   на банки покладено обов`язок проводити ідентифікацію та верифікацію клієнтів відповідно до вимог законодавства України.

За змістом пунктів 3, 17, 18 частини 1  статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"         верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини 9 та пункті 2 частини 10  статті 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини 9 статті 9 Закону суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган; ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, дані, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

З наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «КБ «Приватбанк» вбачається, що ПП «ПАФ «Винниківська», зареєстрована в системі інтернет-клієнт-банк Приват24, логін – vynnykivska, який належить керівнику підприємства Удуд П.І., дата реєстрації логіна -24.07.2014, мобільний телефон для входу в системі інтернет-клієнт-банк  Приват24 - НОМЕР_6 .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки у справі ПАТ «КБ «Приватбанк» та доданих до вказаної довідки скріншотів журналу платежів ПП «ПАФ «Винниківська» в системі інтернет-банкінгу «Приват 24 для бізнесу», заявки на гарантійні платежі    від 06.09.2016 № 3 і від 08.09.2016 № 4 сформовані  в системі інтернт-банкінгу «Приват24 для бізнесу» . При цьому, для входу  в акаунт системи було використано персональний логін «vynnykivska», що належить директору ПП «ПАФ «Винниківська»   ОСОБА_1 , а платежі підписані електронним ключами Приват24, що закріплені за ОСОБА_1 .

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що заявки №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016  на гарантований платіж (доручення на договірне списання) коштів в загальній сумі 369  698,82 грн. отримувачу ТОВ «Юркомплект» підписані ПП «ПАФ «Винниківська». Докази зворотнього відповідачем суду не подані.

Окрім того, наявними в матеріалах справи виписками  та електронними повідомленнями ТОВ «Юркомплект» про гарантований платіж, підтверджено перерахування коштів у сумі 369  698,82 грн. за заявками ПП «ПАФ «Винниківська»   на рахунок ТОВ "Юркомплект", а у поданих суду першої інстанції поясненнях  ТОВ "Юркомплект" зазначило, що у вересні-листопаді 2016 року між ТОВ "Юркомплект" (постачальник) і ПП "ПАФ "Винниківська" (покупець) існували правовідносини щодо поставки товарів. Свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару ПП "ПАФ "Винниківська" виконало повністю.

Водночас доказів  здійснення такої оплати на рахунки ТОВ "Юркомплект" у будь-який інший спосіб ПП "ПАФ "Винниківська" не надало.

Відповідно до частини першої  статті 1054 ЦК України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша  статті 1048 ЦК України).

За приписами  ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення  ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог  ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі  ст. 525 ЦК України  одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено надання позивачем кредиту в сумі 369  698,82 грн. з терміном повернення такого – 07.11.2016 ( відповідно до умов, зазначених у заявках на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016) , відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом та пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За змістом  статті 634 ЦК України  договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей  633,  634 ЦК України  можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом  статті 1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до  статті 549 ЦК України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою  статті 551 ЦК України  визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою  статті 1050 ЦК України  якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до  статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи,ні у заяві відповідача на відкриття рахунку від 09.07.2014, ні у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 09.07.2014, ні у заявках на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 не зазначено процентної ставки та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У заявках на гарантований платіж №3 від 06.09.2016 та №4 від 08.09.2016 зазначено, що платність, умови повернення, забезпечення визначаються згідно з розділом 3.2.2. Умов і Правил надання банківських послуг або окремо укладеним договором з клієнтом кредитного договору, які регулюють надання кредиту на проведення гарантованих платежів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом і пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, розміщеними на сайті:  https://privatbank.ua/terms/  як невід`ємну частину спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.

Апеляційний господарський суд вважає, що Витяг з Умов та правил користування банківськими послугами, який містить в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06.09.2016 та 08.09.2016 шляхом підписання заявок на гарантований платіж.

Крім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві відповідача на відкриття рахунку, у заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та  у заявках на гарантований платіж домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в заявках позичальника, які безпосередньо підписані Клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №  342/180/17 та постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №916/2755/18.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, апеляційний господарський суд зазначає про необгрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитними коштами та суми пені.

З огляду на  все викладене вище в сукупності, апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська” слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 змінити.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, а також апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5  545,68 грн. судового збору за подання позову та 11  091,396 грн. – за подання касаційної скарги, а з позивача на користь відповідача  - 6  716,95 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9  920,09 грн. судового збору

Керуючись ст.ст. ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 – 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1) Апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська” задоволити частково.

2) Змінити абзаци 2,3 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2018 у справі №914/504/18 і викласти такі в наступній редакції:

Стягнути з Приватного підприємства Приватна агроторгова фірма “Винниківська” (81144, Львівська обл., Пустомитівський район, село Чишки, Бічна Шептицьких, будинок 16, ідентифікаційний код 25239392) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” (01001, м.Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний  код 14360570) 369 698,82 грн. заборгованості за кредитом та 9920.09 судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3) На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

4) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5) Порядок і строк оскарження постанови до суду касаційної інстанції встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя                                                                           Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                                 Кравчук Н.М.

          Суддя                                                                                                 Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2019