печерський районний суд міста києва

Справа № 761/9472/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 року Печерський районний суд міста Києва

у складі: головуючого судді - Писанця В.А.,

при секретарі судових засідань - Ясеновенко К.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дуднік-Дубіняк Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду та просить визнавши факт порушення з боку ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» норм Закону України «Про захист прав споживачів» щодо незаконного безпідставного вимкнення електропостачання в квартирі АДРЕСА_1 , що спричинило їй невимовні моральні, психологічні та фізичні страждання, як матері та її неповнолітньої дитини, завдало моральної шкоди, спричинивши погіршення здоров`я та стало причиною матеріальних витрат, різко змінивши звичний спосіб життя, стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2018 року направлено матеріали вказаної справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 червня 2018 року прийнято до свого провадження вказану справу, а її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, яким роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи.

13 листопада 2018 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, а 26 липня 2019 року ухвалою суду за заявою відповідача його замінено правонаступником - приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські Електромережі», а також 20 серпня 2019 року від останнього надійшов відзив та 10 вересня 2019 року від представника позивача відповідь на відзив.

Вислухавши представника позивача, який в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив задовольнити, а також представника відповідача, який проти задоволення позову заперечував та в його задоволенні просив відмовити, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулювалися, на момент виникнення вказаних обставин, ст. 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» побутовий споживач - це фізична особа, яка використовує електричну енергію для задоволення власних побутових потреб на підставі договору про користування електричною енергією з електропостачальником.

Пунктом 3 ПКЕЕн передбачено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюб, від якого мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2016 року у справі № 755/22470/15-ц шлюб між останніми розірвано, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини та визначено місце проживання останньої разом з матір`ю за місцем її проживання.

Встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існує спір про поділ їх спільного майна, як колишнього подружжя, зокрема квартири АДРЕСА_1 , який наразі судом не вирішено (а.с. 12).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт від 25 грудня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від того ж дня квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 13).

23 липня 2014 року між ПАТ «Київенерго», правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» та ОСОБА_3 було укладено Договір № 09412717102 про користування електричною енергією на підставі зазначеного Витягу, як власником квартири АДРЕСА_1 .

Пункт 27 ПКЕЕн передбачає, що у разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання побутовим споживачем попередження енергопостачальник має право відключити побутового споживача від електричної мережі.

12 червня 2017 року в зв`язку з наявністю у квартирі за вказаною адресою заборгованості за спожиту електроенергію на суму 1798,10 грн. та у зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань за Договором, споживачу ОСОБА_5 було направлено попередження про припинення електропостачання до помешкання, а 27 липня 2017 року в зв`язку з непогашенням заборгованості електропостачання квартири було припинено.

15 серпня 2017 року позивач звернулася до ПАТ «Київенерго» з заявою про відновлення електропостачання у зв`язку з погашенням заборгованості, а 16 серпня 2017 року відповідно до п. 36 ПКЕЕн було відновлено електропостачання до помешкання за вищевказаною адресою.

20 серпня 2017 року до ЦОК ПАТ «Київенерго» Дніпровського району звернувся ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності № 422 від 06 липня 2017 року від ОСОБА_6 та подав заяву, в якій просив відключити електроенергію за власним бажанням.

21 серпня 2017 року на підставі даного звернення було оформлено заявку на припинення електропостачання та 11 вересня 2017 року припинено електропостачання до вказаного помешкання.

15 вересня 2017 року під час звернення ОСОБА_2 до ПАТ «Київенерго» їй було рекомендовано написати заяву для відновлення електропостачання та надати копії відповідних документів, що підтверджують її право користування/володіння зазначеною квартирою.

19 жовтня 2017 року протоколом № 54 засідання комісії Інформаційно-консультаційного центру ПАТ «Київенерго» з розгляду та розв`язання суперечностей, спірних ситуацій міжПАТ «Київенерго» і споживачами міста Києва було рекомендовано ПАТ «Київенерго» відновити електропостачання у зазначеній квартирі.

02 листопада 2017 року листом № 42КД/012/-16535 було повідомлено ОСОБА_2 про результати розгляду питання щодо відновлення електропостачання, а 17 листопада 2017 року електропостачання відновлено.

Вирішуючи вказаний спір між сторонами, суд керується наступним.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями ст.ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони.

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів (протиправність, шкода, причинний зв`язок, вина).

За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Так, за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України:

- майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

- моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, при вирішенні спору суд враховує, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принципами судового доказування є обов`язковість доказування (оскільки всі обставини справи підлягають доказуванню, за винятком тих, які не підлягають доказуванню в силу закону); належність доказів; допустимість доказів; вільна оцінка доказів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 вказує на те, що не надаючи їй інформацію про причини ненадання послуг електропостачання, які вона споживає, ОСОБА_7 , як посадова особа ПАТ «Київенерго» порушив права споживача, позбавивши позивача та її неповнолітню дитину можливостей повноцінно жити і порушив їхні права, які гарантовані ст.ст. 28, 43, 45, 48, 49, 53 Конституції України, ч. 5 ст. 10, ч. 3 ст. 5, ст. 22, п. 11 ч. 1 ст. 23, ст. 29 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 34, 35, 38-49 Правил користування електроенергією для населення, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про електроенергетику», що завдало їй моральних, психологічних, фізичних страждань та спричинило погіршення здоров`я, змінивши звичний спосіб її життя, що не може бути прийнято судом з огляду на те, що відповідно до договору про користування електричною енергією від 23 квітня 2014 року за № 09412717102 побутовим споживачем та стороною договірних відносин є ОСОБА_8 , за заявою якого було припинено електропостачання його квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт належить останньому (а.с. 13).

Поряд із цим, доводи позивача щодо спричинення їй моральної шкоди у визначеному розмірі, завданої відключенням електропостачання у квартирі в якій проживали вона та її неповнолітня донька, яка належить її колишньому чоловіку ОСОБА_8 , спір в суді щодо якої в якості поділу спільного сумісного майна колишнього подружжя не вирішено, також не можуть бути прийняті судом, з огляду на відсутність всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, адже позивачем не надано відомостей щодо постійного проживання та / або реєстрації у встановленому законом порядку в зазначеній квартирі, а тому позивачем не доведеного належними та допустимим доказами причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною позивачу шкодою у спірний період.

Перевіряючи обставини, на які позивач ОСОБА_2 посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд приходить до висновку про їх недоведеність.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у позовних вимогах.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 627, 628 ЦК України ЦК України та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01 листопада 2019 року.

Суддя В. А. Писанець