ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2293/19 Справа № 214/3501/18 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Чубіна А.В.

сторони

скаржник: ОСОБА_1

зацікавлені особи: старший державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бубернак Т.В., державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Фаткуллін Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2018 року, яка постановлена суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, яка постановлена 26 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зі скаргою на рішення та дії державного виконавця, в обґрунтування якої зазначено, що в провадженні старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бубернак Т.В. перебуває виконавче провадження №52190685 по виконанню виконавчого листа №2/214/764/14 від 13.10.2014 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 202 102,21 грн.

Провадження по вказаному виконавчому провадженню відкрито постановою від 13.09.2016 року, однак йому не надсилались копії постанов державного виконавця та інших документів виконавчого провадження №52190685, у зв`язку із чим він був цілковито не обізнаний із фактом існування виконавчого провадження та із своїм статусом боржника.

Про вжиті державним виконавцем заходи скаржник дізнався лише 26.04.2018 року. У встановлені Законом строки він не звернувся до суду, оскільки хворів та перебував на амбулаторному лікуванні, в зв`язку із чим був об`єктивно позбавлений можливості підготувати скаргу особисто або звернутись за професійною допомогою, а також він перебував у скрутному майновому становищі, оскільки призначене лікування потребувало значних фінансових витрат. У зв`язку із чим просить визнати поважними причини пропуску ним строку звернення до суду.

Заявник не погоджується з діями державних виконавців, вважає їх безпідставними, неправомірними та такими, що здійсненні з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки в п.1 оскаржуваної постанови про арешт майна від 15.08.2017 року, опис квартири АДРЕСА_1 , не містить жодних ідентифікуючих ознак, в тому числі кількості кімнат (приміщень), їх площі та призначення, матеріалів стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, квартира, інформація про підсобні приміщення та споруди тощо, як це передбачено ст. 56 Закону України №1404.

Зауважує на тому, що державний виконавець не звертався до нього з проханням (вимогою, попередженням) про запланований опис майна боржника та необхідність забезпечення доступу до приміщення. 15.08.2017 р. безпосередньо до квартири державний виконавець не потрапив, а опис квартири можливий виключно за результатами огляду, однак такий не проводився. Тому скаржник вважає, що постанова про опис та арешт майна є протиправною, винесеною без здійснення фактичного огляду.

Також зауважує, що державним виконавцем в порушення вимог ст.ст. 28,56 Закону України №1404, Інструкції №512/5, не було направлено боржнику копію постанови про опис та арешт майна, у зв`язку із чим сторони виконавчого провадження були позбавлені можливості реалізувати своє право на визначення вартості майна боржника на власний розсуд за взаємною згодою, що свідчить про передчасність залучення суб`єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки квартири, оскільки станом на дату винесення зазначеної постанови державним виконавцем не було встановлено факту недосягнення згоди між боржником та стягувачем щодо визначення вартості майна боржника, що є єдиною підставою залучення до участі у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності, тому постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності є неправомірною та підлягає скасуванню.

Крім того, заявник вважає проведену оцінку майна та звіт від 31.10.2017 року недостовірною та необ`єктивною, оскільки державний виконавець, як замовник оцінки, не забезпечив доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці. Оцінка проведена без виїзду до квартири, без її огляду та безпосереднього ознайомлення з її технічними, функціональними характеристиками. Також суб`єктом оцінки визначено ринкову вартість квартири, виходячи із загальної площі 42,4 кв.м., що є безпідставним, оскільки загальна площа спірної квартири 51,5 кв.м., отже її вартість мала становити 256159,97 грн., тобто оцінювачем було невірно визначено площу квартири.

Так, всі матеріали виконавчого провадження містять недостовірну інформацію про квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , а саме, вказівку на те, що квартира є двокімнатною, загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м та Заявником у 2011 році було здійснено капітальний ремонт та перепланування квартири, після чого квартира стала однокімнатною житловою площею 30,7 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом виготовленим КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 04.11.2011 року.

На підставі наведеного вище ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця та старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області Фаткулліна Р.Р. та Бубернак Т.В. в межах виконавчого провадження №52190685 щодо здійснення процедури опису та арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить заявнику; залучення до участі у виконавчому провадженні суб`єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки квартири боржника; визначення вартості майна боржника, відповідно до звіту про оцінку від 31.10.2017 року з визначенням ринкової вартості нерухомого майна: двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виконаним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр експертного дослідження»; реалізації арештованого майна, а саме, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить заявнику шляхом електронних торгів.

Також просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області Фаткулліна Р.Р. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.08.2017 року, відповідно до якої було описано та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 04.10.2017 року. Визнати такою, що не підлягає застосуванню, ринкову вартість майна боржника, відповідно до Звіту про оцінку від 31.10.2017 року з визначенням ринкової вартості двокімнатної квартири, загальною площею 51,5 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., яка розташована на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , виконаним суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Центр експертного дослідження», сертифікат № 165/17 від 02.03.2017 року, виданий Фондом державного майна України, та скасувати такий звіт. Визнати неправомірним та скасувати акт старшого державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області Бубернак Т.В. про реалізацію предмета іпотеки від 31.01.2018 року.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця.

В апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення його скарги посилаючись на те, що у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Зауважує на тому, що проведена оцінка майна та звіт від 31.10.2017 року є недостовірною та необ`єктивною, оскільки державний виконавець, як замовник оцінки, не забезпечив доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці.

Крім того, скаржник посилається на те, у 2011 році ним було здійснено капітальний ремонт та перепланування квартири, після чого квартира стала однокімнатною, житловою площею 30,7 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, виготовленим КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 04.11.2011 року, а оскільки оцінка майна виконана без дотримання відповідних процедур, ідентифікація площі об`єкту оцінки та пов`язаних з цим прав, здійснена невірно, що призвело до порушення прав сторін виконавчого провадження щодо визначення дійсної ринкової вартості та оцінки майна.

У відзиві на апеляційну скаргу начальник Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, посилаючись на правомірність дій державних виконавців по виконавчому провадженню № 52190685, по виконанню виконавчого листа №2/214/764/14 від 13.10.2014 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з нього на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 202 102,21 грн., просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану, на його думку, апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Бубернак Т.В., яка заперчувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Козленко А.О. від 13.09.2016 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/214/764/14, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу 13.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в розмірі 204114,23 грн. (а.с.11, 74), яка була направлена поштовим рекомендованим відправленням, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» ( том.1 а.с.74, а.с.75).

Постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Козленко А.О., на підставі заяви представника стягувача про опис та арешт майна та наданим технічним паспортом на квартиру від 15.09.2016 року, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми боргу, на підставі виконавчого листа №2/214/764/14, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу з 13.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 204114,23 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль (том 1 а.с.12,76-82).

15.08.2017 року державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Фаткулліним Р.Р. була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , в присутності понятих, копію постанови направлено поштовим відправленням боржнику та стягувачу (том 1 а.с.13-14).

З метою проведення оцінки майна боржника, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , старшим державним виконавцем Саксаганського відділу ДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Бубернак Т.В. 04.10.2017 року було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження, а саме ТОВ «Центр експертного дослідження», сертифікат виданий 02.03.2017 року за №165/17, виданий Фондом державного майна України, строк дії 02.03.2020 р. ( том 1 а.с.15-16)

На виконання постанови державного виконавця від 04.10.2017 року ТОВ «Центр експертного дослідження» надано звіт про оцінку вище вказаної квартири, згідно якої ринкова вартість складає 210 897 грн. (том 1 а.с.17-38, 83-104).

Саксаганським відділом ДВС міста Кривий Ріг було направлено Заявку на реалізацію арештованого майна від 22.11.2017 року №13.13.-47/21426 (том 1 а.с.46-48).

Згідно Протоколу №310594 проведення електронних торгів 10.01.2018 року, торги відбулись і переможцем торгів став ОСОБА_3 , ціна продажу - 210 897 грн. (том 1 а.с.49-50).

На підставі протоколу проведення електронних торгів №3105945 від 10.01.2018 року було складено Акт про реалізацію предмету іпотеки від 31.01.2018 року (том 1 а.с.51-52).

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, скаржник посилався на неправомірність дій державних виконавців при винесені постанов в межах виконавчого провадження №52190685, а саме, постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 15.08.2017 року, відповідно до якої було описано та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою:  АДРЕСА_2 , постанови старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 04.10.2017 року. Крім того скаржник посилався на те, що ринкова вартість майна боржника, відповідно до Звіту про оцінку від 31.10.2017 року, не підлягає застосуванню та акт старшого державного виконавця Саксаганського ВДВС м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області Бубернак Т.В. про реалізацію предмета іпотеки від 31.01.2018 року є неправомірним.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій державного виконавця при проведенні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа № 2/214/764/14, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу з013.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 204114,23 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження, зокрема, є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем, інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніше, як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Тлумачення статей 10, 18, 56 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду і може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Козленко А.О., на підставі заяви представника стягувача про опис та арешт майна та наданим технічним паспортом на квартиру від 15.09.2016 року, було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми боргу, згідно виконавчого листа № 2/214/764/14, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу з 13.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 204114,23 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль (том 1 а.с.12,76-82).

За змістом ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, на виконання вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було зазначено суму заборгованості, в рахунок забезпечення погашення якої й було накладено арешт.

Згідно з статті 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Як зазначено у пункті 8 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства  юстиції України  02 квітня 2012 року № 512/59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02 квітня 2012 року № 489/20802  в редакції наказу Міністерства  юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року № 1302/29432, для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Відповідно до частини 4 статті 50 ЗУ статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження», після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч.1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотеко держателя передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, іпотеко держатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотеко держатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Тобто, нормами Закону України «Про виконавче провадження» дозволяється державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки без судового рішення, в межах процедури стягнення коштів, та з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Нормами ст. 33 Закону України «Про іпотеку» підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2017 року державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Фаткулліним Р.Р. була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів ) боржника, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , в присутності понятих, копію постанови направлено поштовим відправленням боржнику та стягувачу (а.с.13-14), тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для визнання протиправними дій державного виконавця проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа №2/214/764/14, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу з013.10.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 204114,23 грн. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ч.ч.3-5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Як роз`яснено в п. 24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги сторони виконавчого провадження щодо оскарження звіту про оцінку майна розглядаються як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Як вбачається із матеріалів справи, 31 жовтня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 було підписано звіт про оцінку визначення вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_3 , для виконавчого провадження (том 1 а.с.17-38).

Відповідно до п. 16 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому, оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до п. 19 Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою КМУ від 28 жовтня 2004 р. N 1442 порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об`єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об`єкта оцінки з об`єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об`єктів порівняння; визначення вартості об`єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об`єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку.

Інформація про продаж та пропонування подібного нерухомого майна повинна відповідати критеріям, визначеним у Національному стандарті N 1.

Як вбачається із матеріалів справи, оцінка спірної квартири проведена з врахуванням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», національних стандартів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не надано жодних доказів того, що при оцінці майна відповідачем було занижено ціну даного об`єкта, вказане твердження не підтверджується будь – якими доказами. Належні докази про те, що дане приміщення має більшу вартість скаржником не надані.

З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірної квартири проведена у відповідності з вимогами чинного законодавства.

На підставі наведеного вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що проведена оцінка майна та звіт від 31.10.2017 року є недостовірною та необ`єктивною, оскільки державний виконавець, як замовник оцінки не забезпечив доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у 2011 році ним було здійснено капітальний ремонт та перепланування квартири, після чого квартира стала однокімнатною житловою площею 30,7 кв.м, загальною площею 52,7 кв.м., що підтверджується технічним паспортом виготовленим КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 04.11.2011 року, а оскільки оцінка майна виконана без дотримання відповідних процедур, тобто ідентифікації площі об`єкту оцінки та пов`язаних з цим прав здійснена невірно, що призвело до порушення прав сторін виконавчого провадження щодо визначення дійсної ринкової вартості та оцінки майна, так як вбачається із матеріалів справи, згідно п.41.8 Договору іпотеки №011/08-02/1015 від 10.09.2004 року, іпотекодавцю заборонено протягом дії цього договору проводити будь-які будівельні роботи відносно предмета іпотеки, окрім передбаченого п.41.7, і боржник ОСОБА_1 не звертався до банку щодо надання дозволу на перебудування іпотечного майна, при цьому на момент проведення електронних торгів спірна квартири залишалась іпотечним майном, а тому майно було реалізовано з дотриманням вимог законодавства.

Крім того слід зауважити, щооскільки спірна квартира не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, а є вже існуючим об`єктом нерухомості зі зміненими внутрішніми параметрами, не змінено конструктивної властивості об`єкта нерухомого майна, а саме – житлової квартири, відсутні підстави вважати Звіт про оцінку СОД «Центр експертного дослідження» від 31.10.2017 року таким, що не відповідає дійсності.

Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За змістом частини 1 статті 10 і частини 1 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Відповідно до статті 33 цього Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»,спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності – суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Із викладеного вбачається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності – суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) і Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі № 711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) та постанові від 30.07.2018 у справі № 23/100-12.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем Козленко А.О. на підставі виконавчого листа винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52190685 та направлено її сторонам рекомендованим листом зі зворотнім повідомленням. Отже, відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на момент винесення постанови, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття провадження за адресою, зазначеною у виконавчому листі рекомендованим листом із зворотнім повідомленням. Факт надсилання приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження підтверджується наявною в матеріалах справи копією списку сгрупованих поштових відправлень № 3/3 від 17.09.2016 року.

Крім того, слід зауважити, що скаржник ОСОБА_1 не просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, а сам факт неотримання ним зазначеної постанови не призвів до порушення його права та не спростовує факту наявності заборгованості за виконавчим листом № 2/214/764/14, виданим 13.10.2014 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу. 

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваній ухвалі висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для її скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: