Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 161/11312/15-ц

провадження № 61-23159св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в складі судді: Пушкарчук В. П. від 03 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Грушицького А. І., Свистун О. В. від 08 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти в розмірі 13 000,00 дол. США зі сплатою 12,0% річних за користування кредитом з терміном погашення заборгованості до 15 червня 2015 року. Указував, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 27 травня 2015 року становила 46 034,80 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 12 077,41 дол. США; сума дострокового стягнення - 308,05 дол. США; заборгованість за відсотками - 12 178,36 дол. США; заборгованість за підвищеними відсотками - 21 470,98 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 червня 2008 року в розмірі 46 034,80 дол. США, що еквівалентно 1 059 500,91 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із доведеності у повному обсязі заявлених позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 17 червня 2008 року в сумі 17 551,79 дол. США, що еквівалентно 403 956,18 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 7 528,48 дол. США, що еквівалентно 173 269,60 грн, відсотки - 3 181,85 дол. США, що еквівалентно 73 230,97 грн, та підвищені відсотки - 6 841,37 дол. США, що еквівалентно 157 455,61 грн. У решті позову відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, виходив із того, що оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав то наявні підстави для задоволення позову, з урахуванням положень статей 526, 543, 554, 1050 ЦК України. Разом із тим, ураховуючи ту обставину, що із вказаним позовом банк звернувся до суду у липні 2015 року, то вимоги позивача про стягнення заборгованості за період понад три роки, тобто поза межами позовної давності, не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 08 грудня 2016 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не звернуто уваги на те, що спірний кредитний договір ним не оформлявся, не підписувався та кредитні кошти ним не отримувалися, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 161/11312/15-ц (№ 2/161/3565/15) з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року справу за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Зазначена справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 17 червня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким останньому наданий кредит в розмірі 13 000 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами з розрахунку 12,0% на рік з кінцевим терміном повернення 15 червня 2015 року.

За користування кредитними коштами понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячних платежів) встановлюється підвищена процентна ставка (пункт 2.4 договору).

Суд також установив, що 23 березня2009 року, 24 жовтня 2012 року, 03 лютого 2015 року банк направляв відповідачу вимоги щодо порушення зобов`язання та погашення кредиту, які залишились без відповідного реагування.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість, яка за розрахунком банку, станом на 27 травня 2015 року становила 46 034,80 дол. США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 12 077,41 дол. США; сума дострокового стягнення - 308,05 дол. США; заборгованість за відсотками - 12 178,36 дол. США; заборгованість за підвищеними відсотками - 21 470,98 дол. США.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами частини першої статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, апеляційний суд обґрунтовано вважав про наявність підстав для стягнення з позичальника кредитної заборгованості з урахуванням положень статей 526, 543, 554, 1050 ЦК України.

Разом із тим, ОСОБА_1 , скориставшись наданим йому процесуальним правом, заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно з положеннями статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами першою та п`ятою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Частиною третьою та четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що сторони кредитного договору встановили як строк дії кредитного договору - до 15 липня 2015 року, так і строки виконання зобов`язань за щомісячним погашенням платежів, встановивши графік щомісячних платежів.

Зі змісту направлених банком позичальнику листів про існуючу заборгованість випливає, що питання про дострокове погашення боргу банком не ставилось, а вимагалось погасити поточну заборгованість.

Отже, ураховуючи ту обставину, що із вказаним позовом банк звернувся до суду 27 липня 2015 року, то правильними є висновки апеляційного суду про те, що вимоги банку про стягнення заборгованості понад три роки, тобто поза строком позовної давності, не підлягають задоволенню.

Ураховуючи положення статті 1048 ЦК України та з урахуванням наданого банком розрахунку заборгованості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з позичальника на користь банку підлягає стягненню кредитна заборгованість та відсотки за користування кредитом за період з 15 липня 2012 року по 27 травня 2015 року в розмірі 17 551,70 дол. США, що еквівалентно 403 956,18 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не підписував кредитний договір та кошти за цим договором не отримував, не заслуговують на увагу, оскільки позивач надав кредитний договір, який підписаний сторонами, відповідач, у свою чергу не довів того, що не підписував вказаний договір та не отримував за ним кошти.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило