Ухвала

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 344/15351/17

провадження № 61-19430ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у справі за позовом державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» ( далі - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом, який в подальшому був уточнений, до

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

Позов мотивований тим, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання до квартири АДРЕСА_1 , власником якої до 21 квітня 2010 року являлась ОСОБА_3 (попередній власник), а з 21 квітня 2010 року власником став ОСОБА_1 (новий власник).Позивач вказував, що попередньому та новому власникам вказаної квартири послуги надавалися та надаються належним чином, однак всупереч вимогам чинного законодавства України ні попередній, ні новий власник не виконували належним чином зобов`язання по оплаті наданих їм послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2017 року становить 41 709, 94 грн (заборгованість попереднього власника квартири - ОСОБА_3 становить 15 574,66 грн; заборгованість нового власника квартири - ОСОБА_1 за період з 21 квітня 2010 року по 01 жовтня

2017 року складає 26 135, 28 грн. Позивач попередньо звертався до Івано-Франківського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі

39 470, 14 грн та 800,00 грн судового збору. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2017 року позивачу відмовлено в прийнятті заяви про видачу судового наказу. На підставі вищевказаного позивач просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 15 574, 66, а з ОСОБА_1 - 26 135,28 грн боргу за послуги теплопостачання та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01 листопада 2014 року по 01 жовтня 2017 року в розмірі 15 363, 06 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського міського суду від

28 травня 2019 року залишено без змін.

У жовтні 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (пункт 1 частини шостої, частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у цій справі становить 41 709, 94 грн, отже станом на 01 січня

2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100).

Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом також враховано, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, оскільки представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня

2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 вересня

2019 року у справі за позовом державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Сердюк