Справа № 199/6480/16-ц

(2/199/2293/19)

РІШЕННЯ

іменем України

01.11.2019

м. Дніпро

справа №199/6480/16

провадження № 2/199/2293/19

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Столяренко А.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -

за участю учасників справи:

представника позивача - адвоката Концова Д.В.,

представника відповідача - адвоката Березовської Н.П.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

В обґрунтування позову посилався на те, що між сторонами 21 квітня 2012 року було укладено договір позики, згідно з яким позивач надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 2 200 000 грн., які останній зобов`язався повернути до 20 квітня 2014 року частинами згідно з графіком у строки, передбачені договором. Зокрема, відповідач повинен був розпочати повернення грошових коштів з 20 травня 2012 року рівними частинами по 100 000 грн. до 20 квітня 2014 року. Проте ОСОБА_2 повернув позику в повному обсязі з порушенням графіку, а саме 06 червня 2016 року, у зв`язку з чим виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь інфляційні втрати у розмірі 489 687,75 грн., три проценти річних - 52 084,94 грн., а всього грошову суму в розмірі 541 772, 69 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 5 417,73 грн. (а.с.2-3).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.35-36).

Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року залишено без змін (а.с.66-69).

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.105-110).

Ухвалою від 09 квітня 2019 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.113).

Ухвалою від 25 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.145).

01 листопада 2019 року справу розглянуто по суті та ухвалено рішення.

В судовому засіданні представник позивача Концов Д. В. позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 інфляційні втрати в розмірі 489 687,75 грн., три відсотка річних в розмірі 52 084,94 грн., а також судові витрати в розмірі 5417,73 грн., посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Березовська Н.П. позов не визнала, просила застосувати строки позовної давності та відмовити в позові в повному обсязі. Посилалася на порушення порядку розрахунку індексу інфляції, а також на виконання умов договору у повному обсязі (а.с.137-139).

Вислухавши представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.04.2012 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 2 200 000, 00 грн., які відповідач зобов`язувався повертати позивачу частинами по 100 000 грн. згідно графіку, у строки, передбачені договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Скасовуючи рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 серпня 2017 року, Верховний Суд у своїй постанові від 20 березня 2019 року дійшов висновку, що зобов`язання за договором позики відповідачем не було виконане у визначені строки, безпідставними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, так як відповідач в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором позики, а позивач не пред`являв будь-яких вимог з приводу неналежного виконання чи невиконання зобов`язань за цим договором. Водночас, як зазначено у вищевказаній Постанові, суди не встановили строк виконання відповідачем у повному обсязі зобов`язань за договором позики, обставин щодо початку перебігу позовної давності за кожним періодичним платежем, і, відповідно, розміру передбачених частиною другою статті 625 ЦК України платежів за кожен період неналежного виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позивач звернувся до суду 13 вересня 2016 року. Враховуючи загальний строк позовної давності, який застосовується до спірних правовідносин, а також той факт, що Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин, які мали місце до 13 вересня 2013 року слід застосувати строк позовної давності. У зв`язку із зазначеним, до вимог, що виникають з порушення графіку повернення коштів до 13 вересня 2013 року підлягають застосуванню строки позовної давності, тому вимоги щодо сплати індексу інфляції та трьох відсотків річних за порушення графіку повернення коштів з 20.10.2012 по 13.09.2013 не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог, що витікають з порушення строків повернення коштів після 13.09.2013 варто зазначити наступне.

Так, позивачем ОСОБА_1 у позові та представником позивача Концовим Д.В. у судовому засіданні підтримано наданий до позовної заяви розрахунок трьох відсотків річних, в якому зазначені такі періоди прострочки:

21.09.2013-09.01.2015 - 476 днів, загальна сума прострочки 3912,33 грн.

21.10.2013-20.03.2015 - 516 днів - 4241,10 грн.

21.11.2013-31.05.2015 - 557 днів - 4578,08 грн.

21.12.2013-07.08.2015 - 595 днів - 4890,41 грн.

21.02.2014-31.10.2015 - 618 днів - 5079,45 грн.

21.03.2014-08.01.2016 - 659 днів - 5426,44 грн.

21.04.2014-17.03.2016 - 697 днів - 5728,77 грн.

Судом перевірено правильність зазначеного розрахунку і до стягнення з відповідача підлягає сума трьох відсотків річних в розмірі 33 846,58 грн. (а.с.6).

З розрахунком індексу інфляції, наданим до позовної заяви і підтриманим представником позивача у судовому засіданні (а.с.5-6), суд погодитися не може, оскільки такий розрахунок не відповідає нормам чинного законодавства та роз`ясненням щодо нарахування інфляційних витрат наданих Верховним Судом України (лист Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»), згідно якого вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число відповідного місяця, інфляційний зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційний зміна розраховується з урахуванням цього місяця.

Так, за період прострочки:

з 21.09.2013 по 09.01.2015 з суми боргу в 100 000 грн. підлягає стягненню сума в розмірі 126,25 грн. (з 01.10.2013 по 31.12.2014 );

з 21.10.2013 по 20.03.2015 - 151,26 грн.

з 21.11.2013 по 31.05.2015 - 175,88 грн.

з 21.12.2013 по 07.08.2015 - 173,94 грн.

з 21.02.2014 по 31.10.2015 - 172,84 грн.

з 21.03.2014 по 08.01.2016 - 173,71 грн.

з 21.04.2014 по 17.03.2016 - 170,69 грн., а всього 1144,57 грн.

За таких обставин, з урахуванням заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики, що складається із 3% річних у розмірі 33 846 грн. 58 коп. та індексу інфляції в розмірі 1144 грн. 57 коп.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, з урахуванням результату розгляду справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 349,91 грн. (34991,15 (33846,58+1144,57) х 5417,73 / 541 772,69).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики, що складається із 3% річних у розмірі 33 846 грн. 58 коп., індексу інфляції в розмірі 1144 грн. 57 коп., судовий збір в розмірі 349 грн. 91 коп., а всього 35 341 (тридцять п`ять тисяч триста сорок одна) грн. 06 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів, але не пізніше 10 листопада 2019 року.

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Суддя О.Б.Подорець