ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5007/19 Номер провадження 22-ц/814/2718/19Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Карпушина Г.Л.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю:

відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адв. Божко Т.Б.

представника позивача - адв. Лучко Т.І.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: виконавчий комітет Київської районної у м. Полтава ради, як орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтава ради, як орган опіки і піклуваня в особі служби у справах дітей, про визначення місця проживання малолітнього сина.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2019 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Зазначає, що від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу син проживає з нею, але рішенням суду це не встановлювалося, відтак, на даний час між сторонами по справі виникають конфлікти з приводу проживання та відпочинку сина.

Вказує, що вона з сином та її батьками проживають у трикімнатній квартирі, власником якої є її мати, ОСОБА_4 Син має окрему кімнату і всі належні умови для проживання та розвитку, весь час син проживає з нею та знаходиться на її утриманні, оскільки вона має стабільний заробіток та може забезпечити сина матеріально.

З урахуванням наведеного прохала суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с.2-5).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина, задоволено.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_2 , за адресою - АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.

З цим рішенням не погодився відповідач, який, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що у сторін по справі існували розбіжності щодо участі батька у вихованні сина, проте на даний час їх усунуто рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради від 11.06.2019 року, яким встановлено та врегульовано це питання, відповідного графіку сторони дотримуються.

Вказує, що оскаржуваним рішенням у порядку позовного провадження вирішено спір, якого ніколи не існувало. При цьому, суд першої інстанції не навів у рішенні доводів, які б спростовували твердження відповідача щодо відсутності конфліктів між сторонами по справі з приводу місця проживання сина.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , вказуючи на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, прохала апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Вказує, що апелянт постійно погрожує їй забрати сина до себе, що, на її думку, підтвердив і в апеляційній скарзі наступними словами: «враховуючи обставини, що позивачка з сином проживає з її батьками, а батьки впливають на мої стосунки з сином, він вважатиме за необхідне визначити місце проживання сина з ним», але рішення Октябрського районного суду значно ускладнить йому шлях для вирішення цього питання.

Зауважує, що подачею даної скарги апелянт повністю спростовує своє твердження про відсутність спору між сторонами по справі щодо визначення місця проживання сина.

Також, зазначає, що у апелянта відсутнє житло, наразі він проживає в орендованому, відтак, не може створити належні умови для проживання, навчання та розвитку сина.

Окрім того, посилається на те, що позитивне рішення суду в даній справі їй безпосередньо потрібно для можливості вільно виїжджати з дитиною за кордон без згоди батька.

У судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, прохала її відхилити, а рішення районного суду залишити без змін.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини задоволено. Шлюб, зареєстрований 04 жовтня 2014 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_2) актовий запис №1670 розірвано. Прізвища після розірвання шлюбу: чоловіка - ОСОБА_1 , жінки - ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3000,00 грн. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття, починаючи з 18 квітня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 768,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення набрало законної сили 07 червня 2019 року. (а.с.11-12)

Згідно актового запису №951, складеного Київським ВДРАЦС РС Полтавського МУЮ, ОСОБА_3 . народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками його записані ОСОБА_1 (батько) та ОСОБА_2 (мати) (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16.09.2015 року, а.с.8).

Установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: довідки №84205-2019 від 29.01.2019 про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру; довідки від 10.05.2019 ЖБК «Мрія-2». (а.с.7, 9).

Згідно акту обстеження умов проживання від 27.06.2019 року, складеного працівниками Служби у справах дітей ВК Київської районної у м. Полтава ради за місцем проживання позивача, встановлено, що, за відповідною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - бабуся; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дідусь; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дитина. Умови проживання добрі, в кімнатах є необхідні меблі та побутова техніка. Зроблений сучасний ремонт. Санітарно-гігієнічний стан відповідає нормам. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: виділена окрема кімната, є місце для ігор та відпочинку, дитячий одяг та взуття, іграшки, книжки (а.с.61).

Висновком ВК Київської районної у м. Полтава ради, як органу опіки і піклування від 09.07.2019 року, з урахуванням згоди батька, визначено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.60).

Даний висновок затверджено рішенням ВК Київської районної у м. Полтава ради (а.с.59).

Також, установлено, що позивач ОСОБА_2 працює в ГПУ «Полтавагаз видобування» з листопада 2012 року на посаді бухгалтера, отримує стабільну заробітну плату, що підтверджується копією довідки ГПУ «Полтавагазвидобування» про доходи за 2018-2019 роки. (а.с.15).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, аналізуючи матеріали справи та наявні докази, саме мати ОСОБА_2 може забезпечити найкращі інтереси ОСОБА_3 , при цьому не порушуючи прав дитини на спілкування з батьком, відтак, наявні підстави для визначення місця проживання дитини саме з матір`ю за місцем її проживання: АДРЕСА_1 .

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1956 року дитина може бути розлучена з матір`ю лише у виняткових випадках.

У статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 1 статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За нормою ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У відповідності до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Окрім того, ч.ч.4-5 ст.19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради від 11.06.2019 року №153 «Про визначення участі батька у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено батькові ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним способом: - кожної першої та третьої п`ятниці з 18-30 год. до неділі 18-00 год. в присутності матері; - щопонеділка та щочетверга з 18-00 год. до 20-30 год. без присутності матері. Попереджено батьків про коректність поведінки при вирішенні даного питання, батькам не підбурювати малолітнього проти іншого з батьків, в спілкуванні з дитиною вести себе таким чином, щоб не завдавати шкоди цілеспрямованому вихованню та розвитку малолітнього. В разі порушення або невиконання даного рішення органу опіки та піклування одним з батьків, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (а.с.44).

В подальшому, висновком ВК Київської районної у м. Полтава ради, як органу опіки і піклування, який затверджено рішенням ВК Київської районної у м. Полтава ради від 09.07.2019 року, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , за згодою батька (а.с.59-60).

Відтак, чинним на даний час та ніким не оскарженим рішенням органу опіки та піклування визначено спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином. Також установлено, що місце проживання дитини має бути разом з матір`ю за її адресою.

Окрім того, матеріалами справи, на підставі належних та допустимих доказів в повній мірі установлено, що за місцем проживання матері, дитині ОСОБА_3 забезпечені належні умови проживання, де він звик знаходитись.

З урахуванням наведеного, місцевим судом правомірно визначено, що проживання дитини у матері відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме її повноцінному розвитку в звичному для неї середовищі, при цьому враховуючи вік дитини (п`ять років) її переїзд до батька буде занадто травматичним, оскільки дитина з ним не спілкується та фактично не знає.

Відтак, місцевим судом було правомірно задоволено позовні вимоги за їх обґрунтованості.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у сторін по справі існували розбіжності щодо участі батька у вихованні сина, проте на даний час їх усунуто рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава ради від 11.06.2019 року, яким встановлено та врегульовано це питання, відповідного графіку сторони дотримуються, відтак, наявні підстави для відмови в позові, суд оцінює критично, оскільки наявність чинного рішення суду про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю, не виключає її права на звернення до суду з позовом для врегулювання даного питання. Також, апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної відсутності його заперечень щодо проживання сина з матір`ю, а законне та обґрунтоване рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, звернення позивача до суду з даним позовом само по собі є свідченням того, що батьки не дійшли остаточної згоди щодо місця проживання дитини, а в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що в подальшому ним може бути ініційовано питання про визначення місця проживання сина з ним, що також свідчить про відсутність безспірності у вирішенні даного питання.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 серпня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун

СУДДІ: С.М. Бондаревська

Г.Л. Карпушин