Справа № 2-а-123-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року
Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Кузіна Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області «Про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Богодухівського районного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду та зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести нарахування та виплати, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Мотивуючи тим, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2007 років зовсім не виплачувалась доплата до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а у 2008 році виплачувалась в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, а не в розмірі 30%, як передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни». .
Відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання надала клопотання про розгляд справи за її відсутністю, а також письмові заперечення, з яких вбачається, що відповідач вимоги адміністративного позову не визнав у повному обсязі з наступних підстав: - він вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відсутній, то відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому, відповідач зазначив що такі виплати Законами України «Про державний бюджет України» за 2006-2008 рік передбачені не були. Крім того Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» положення вищевказаних Рішень Конституційного Суду України не враховані.
Також, представник відповідача наполягала на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Суд розглянувши матеріали справи, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав:
Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” позивачу в 2007 році з 9 липня по 31 грудня 2007 року повинно бути нарахована доплата в сумі:
липень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.
серпень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.
вересень ( 4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30 % = 123,02 грн.
жовтень ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53 грн.
листопад ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53 грн.
грудень ( 4.11 + 411) х 30% = 415,11 х 30 % = 124,53 грн.
всього за 2007 рік - 742 грн. 65 коп.
Також, враховуючи дату ухвалення Рішення КСУ від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Богодухівському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ №2195-1У, в редакції яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення, щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже відповідач мав діяти відповідно з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ №2195., тобто нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 22 травня по 31 грудня 2008 року повинно бути нараховане
травень 481 х 30% = 144,3 грн.
червень 481 х 30% = 144,3 грн.
липень 482 х 30% = 144,6 грн.
серпень 482 х 30% = 144,6 грн.
вересень 482 х 30% = 144,6 грн.
жовтень 492 х 30% = 149,4 грн.
листопад 492 х 30% = 149,4 грн.
грудень492 х 30% = 149,4 грн.
всього за 2008 рік - 1170 грн. 60 коп.
З урахуванням, що у 2008 році виплачувалась допомога по 10% та всього виплачено 390 грн. 20 коп., розмір недоплати складає 780 грн. 40 коп.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України „Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.
Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року і не припинилось до 31.12.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Також суд зважає на те, що позивач є людиною похилого віку, що ускладнює ефективність дій по захисту своїх прав та свобод, а тому суд визнає пропуск строку з поважної причини, що є підставою для поновлення строку для звернення до адміністративного суду.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 1, 3, 8, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Богодухівському районі Харківської області «Про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язати здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» – задовольнити частково. Поновити позивачу строк на звернення до адміністративного суду за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Богодухівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ