ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. Справа№ 910/13822/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

секретар судового засідання Камінська Т.О.

За участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.10.2019

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - ТОВ «Інтерфлот»; позивач; апелянт)

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 (повний текст складено 19.08.2019)

у справі № 910/13822/16 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом ТОВ «Інтерфлот»

до 1) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство; відповідач 1)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибоконсервний завод «Екватор» (далі - ТОВ «РКЗ «Екватор»; відповідач 2)

про визнання недійсним свідоцтва на знак для торгівлі та послуг

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтерфлот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 189934 від 26.08.2014, зобов`язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості щодо визнання повністю недійсним свідоцтва України № 189934 та повідомити в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позначення, яке захищене вказаним свідоцтвом, вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товарів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, у справі № 910/13822/16 у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 замінено відповідача у справі № 910/13822/16 Державну службу інтелектуальної власності України на його правонаступника - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/13822/16 касаційну скаргу ТОВ «Інтерфлот» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 910/13822/16 скасовано, а справу № 910/13822/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

06.08.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ТОВ «Інтерфлот» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Інтерфлот» задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що: під час прийняття рішення, Господарським судом міста Києва було порушено норми процесуального та матеріального права; безпідставно не взято до уваги рішення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу», яким встановлено, що зовнішнє оформлення етикеток рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії» виробництва ТОВ «Інтерфлот» та «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії» виробництва ТОВ «РКЗ «Екватор» свідчать про те, що дані етикетки є схожими за загальною композицією (оформлення етикетки), кольоровою гаммою (загальний фон), розміщенням основних написів, окремих елементів, назви продукту та шрифтів; судом взято до уваги висновок судових експертів № 2408 комісійної повторної експертизи який складено з численними порушеннями законодавства, інструкцій та методики проведення експертиз; суд першої інстанції не взяв до уваги: міркування, що викладені у постанові Верховного суду від 16.04.2019; висновків експертів № 429 від 30.09.2013 та № 290/15 від 11.01.2016.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, апеляційну скаргу ТОВ «Інтерфлот», у справі № 910/13822/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Пантелієнка В.О. та Сітайло Л.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 27.09.2019, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13822/16 за апеляційною скаргою ТОВ «Інтерфлот» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019; призначено справу до розгляду на 30.10.2019.

29.10.2019 розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/4324/19 у зв`язку із перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13822/16.

У відповідності до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Інтерфлот» прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

29.10.2019 відділом діловодства суду апеляційної інстанції було отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «РКЗ «Екватор» відповідно до якого останнє просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та, відповідно, залишити рішення першої інстанції в силі.

У судовому засіданні 30.10.2019 представник апелянта наголосив на необхідності задоволення апеляційної скарги, представник відповідача 2 в її задоволенні просила відмовити.

Колегією суддів на підставі частини сьомої статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 154 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України та іншими законами.

За змістом частини першої статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом (частина третя статті 418 ЦК України).

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до частини першої статті 155 ГК України та частини першої статті 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до статті 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (частина перша статті 157 ГК України).

Згідно із частиною першої статті 494 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 494 ЦК України).

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (в редакції, чинній станом на час подачі заявки від 23.05.2013 № m 2013 08966) правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що:

- знак для товарів та послуг за свідоцтвом України № 189934 є таким, що вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товарів, оскільки через тривале використання позивачем промислового зразка «Етикетка» у споживача виникли стійкі асоціації про те, що товар з етикеткою «САРДИНА» належить позивачу, а тому спірний знак відповідача має бути визнаний недійсним через невідповідність умовам надання правової охорони, передбачених частиною четвертою пунктом 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

- згідно висновку проведення експертного дослідження об`єктів інтелектуальної власності № 429 від 30.09.2013, проведеного Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, використання ТОВ «РКЗ «Екватор» наданої на дослідження етикетки може призвести до сплутування споживачем товарів з товарами ТОВ «Інтеррибфлот», ТОВ «Інтерфлот», ТОВ «Інтерфлот-Продукт», що призведе до змішування з діяльністю вказаних підприємств, які мають пріоритет на їх використання (висновок складений на підставі листа ТОВ «Інтеррибфлот»);

- згідно висновку проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності № 290/15 від 11.01.2016 Науково-дослідним інститутом судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, зовнішнє оформлення консервів «Сардина атлантична натуральна з додаванням олії» ТОВ «РКЗ «Екватор» є схожим з зовнішнім оформленням етикетки консервів «Сардини натуральної з добавленням олії» ТОВ «Інтерфлот» настільки, що їх можна сплутати; зображення глобуса не є домінуючим в оформленні етикетки та не має вирішального значення у формуванні її загального зорового враження, що може вплинути на споживача при виборі консерви ТОВ «РКЗ «Екватор» та ТОВ «Інтерфлот» (висновок складений на підставі листа ТОВ «Інтерфлот»).

- Господарським судом міста Києва безпідставно не взято до уваги рішення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу», яким встановлено, що зовнішнє оформлення етикеток рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії» виробництва ТОВ «Інтерфлот» та «Сардина атлантична натуральна з добавленням олії» виробництва ТОВ «РКЗ «Екватор» свідчать про те, що дані етикетки є схожими за загальною композицією (оформлення етикетки), кольоровою гаммою (загальний фон), розміщенням основних написів, окремих елементів, назви продукту та шрифтів;

- висновок судових експертів № 2408 комісійної повторної експертизи складено з численними порушеннями законодавства, інструкцій та методики проведення експертиз.

Представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Водночас, ТОВ «РКЗ «Екватор» в якості доказів спростування тверджень позивача, посилається, зокрема, на:

- висновок експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності № 578, складений 27.02.2015 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 (у вигляді етикетки рибних консервів «Сардина атлантична натуральна з додаванням олії» ТОВ «РКЗ «Екватор» та промисловий зразок за патентом №27206 (у вигляді етикетки рибних консервів «Сардини натуральні з добавленням олії» ТОВ «Інтерфлот») не є схожими до ступеня змішування; зовнішнє оформлення етикетки ТОВ «РКЗ «Екватор» не є схожим з зовнішнім оформленням етикетки ТОВ «Інтерфлот» (висновок складений на підставі листа ТОВ «РКЗ «Екватор»);

- висновок науково-правової експертизи щодо відповідності законодавству України, об`єктивності обґрунтованості подання Антимонопольного комітету України від 28.11.2014 у справі №227-26.4/104-14 (127-26.4/104-14), складений 19.12.2014 Прохоровим -Лукіним Г.В. (патентний повірений України (реєстр. №419), кандидат юридичних наук), згідно якого знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 (у вигляді етикетки) та промисловий зразок за патентом України №27206 не є схожими до ступеня змішування, тобто не можуть ввести споживача в оману щодо товару чи особи, яка виробляє товар (висновок складений на підставі листа ТОВ «РКЗ «Екватор»).

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені колегією суддів Північного апеляційного господарського суду.

Відкрите акціонерне товариство «Інтеррибфлот» (далі - ВАТ «Інтеррибфлот») було власником патенту України від 15.05.2003 № 7344 (за заявкою від 05.11.2002) на промисловий зразок «Етикетка», що діяв до 05.11.2006 на території України.

У січні 2004 року ТОВ «Інтерфлот» та ВАТ «Інтеррибфлот» укладено ліцензійні договори, відповідно до яких позивач отримав право на використання промислового зразка «Етикетка» за патентом України від 15.05.2003 № 7344.

26.11.2007 в офіційному бюлетені № 19 «Промислова власність» опубліковано відомості про припинення дії патенту України № 7344 на промисловий зразок з підстав несплати річного збору, а датою припинення дії патенту України на промисловий зразок № 7344 є 05.11.2006.

Як встановив суд першої інстанції та підтвердив представник позивача, після припинення дії патенту України позивач продовжує використовувати зображення етикетки і на даний час.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що як йому стало відомо, з 2013 року ТОВ «РКЗ «Екватор» виробляє та розповсюджує продукцію - консерви з використанням етикетки, яку тривалий час використовує позивач на підставі вказаних ліцензійних договорів.

ТОВ «РКЗ «Екватор» є власником свідоцтва України від 26.08.2014 № 189934 на комбінований знак для товарів і послуг (дата подачі заявки № m 2013 08966 - 23.05.2013) для товарів 29 класу МКТП «сардини».

Заявляючи позовні вимоги позивач посилається на те, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 189934, власником якого є ТОВ «РКЗ «Екватор» та яким маркується відповідний товар, вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товару.

Згідно із приписів абзацу п`ятого пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» не можуть одержати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Обставина, зазначена у вказаній нормі є самостійною підставою для відмови у наданні правової охорони, при цьому, наведений припис є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості).

Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-ХІІ «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Статтею 19 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;

в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

За змістом пункту 5 статті 16 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі неодноразово проводилися дослідження об`єктів інтелектуальної власності, висновки яких суперечили один одному.

Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що висновок судової експертизи № 22363/16-53 від 29.11.2017 містив недоліки, а надані сторонами консультативні висновки спеціалістів містили суттєві розбіжності з одних і тих самих питань, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 було призначено у справі № 910/13822/16 повторну судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності (об`єктів промислової власності - знаків для товарів і послуг), проведення судової експертизи доручено судовим експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання: «Чи є комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України 189934 таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ «Інтерфлот»»?

Відповідно до висновку судових експертів № 2408 від 06.08.2018, складеного за результатами проведення комісійної повторної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 (далі - висновок № 2408) комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 не є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ «Інтерфлот».

Так, під час експертного дослідження комісією експертів було встановлено, що знак за свідоцтвом України № 189934 є комбінованим та складається з зображувального та словесного елементів. Домінуючим елементом за сукупністю ознак є зображувальний елемент (земна куля, материки (Євразія та Африка), меридіональна сітка, екватор, рибоконсервний завод), як за колірною ознакою, так і за смисловим навантаженням.

Недомінуючий словесний елемент «САРДИНИ» та «САРДИНЫ» є промисловою назвою трьох родів морських риб родини оселедцевих. Ці словесні елюенти є описовими, притаманними етикеткам багатьох різних виробників, а тому не мають розрізняльної здатності.

Експертами було проведене порівняння знаку за свідоцтвом України № 189934 з комбінованими позначеннями-етикетками ТОВ «Інтерфлот», внаслідок чого було встановлено, що зображувальний елемент цих етикеток характеризується сукупністю таких понять: корабель, хмарне небо, водна поверхня.

Проведене експертами порівняння надало підстави зробити висновок про те, що семантичні ознаки домінуючих зображувальних елементів етикеток консервів, що випускаються позивачем та відповідачем є абсолютно різними, а словесні елементи, що вказують на вид товару, не мають розрізняльної здатності, та внаслідок традиційного та широкого використання різними виробниками у оформленні етикеток рибних консервів, що містять сардини, не здатні призвести до змішування етикеток різних виробників зазначеної продукції.

Віза змістом статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Статтею 104 ГПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Беручи до уваги викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок судових експертів № 2408 складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», містить докладний опис проведених експертами досліджень, а також зроблений у результатом досліджень висновок та обґрунтовану відповідь на досліджене експертами питання, поставлене експертам ухвалою суду від 19.04.2018, у зв`язку з чим приймається судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76, 77 ГПК України у справі № 910/13822/16.

Разом з тим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття, як доказу, висновку судової експертизи № 22363/16-53 від 29.11.2017, оскільки за змістом даного висновку вбачається, що при дослідженні, неповно встановлено та надано оцінку ознак об`єктів дослідження (не здійснено детальний аналіз ознак домінування елементів досліджуваних позначень, неповне проведення порівняльного дослідження, тощо).

Водночас, суд правомірно відхилив подані суду консультативні висновки спеціалістів, оскільки висновки містять розбіжності з одних і тих самих питань, що унеможливлює встановлення дійсних обставин, з якими пов`язується одержання правової охорони спірним знаком для товарів і послуг.

Викладені у запереченнях на висновок судових експертів № 2408 доводи позивача, відповідно до яких останній просив суд не брати до уваги вказаний висновок експертизи, суд мотивовано відхилив як безпідставні та необґрунтовані, оскільки проведення комісійної повторної експертизи не суперечить чинному законодавству, у висновку експертизи наведений перелік об`єктів дослідження, а пропозиції щодо кандидатур експертів позивачем не надавались.

Разом з тим, судові експерти Харабуга Ю.С. та Калініченко М.М. надали письмові відповіді на питання ТОВ «Інтерфлот» щодо складеного ними висновку, у тому числі, із питань, на які позивач посилається в обґрунтування своїх заперечень на висновок судових експертів № 2408.

Отже, встановлені судом обставини справи свідчать про відповідність зареєстрованого знаку за свідоцтвом України № 189934 умовам надання правової охорони та відсутності порушення прав позивача внаслідок видачі цього свідоцтва за заявкою відповідач-2, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та визнання свідоцтва у судовому порядку недійсним.

Суд першої інстанції також надав вірну оцінку рішенню Антимонопольного комітету України від 23.12.2014 № 639-р «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» та опитуванню, проведеного на замовлення Антимонопольного комітету України, зазначивши, що посилання на вказане рішення є необґрунтоване, оскільки під час прийняття рішення, Комітетом встановлювались обставини в сфері захисту від недобросовісної конкуренції, в той час як у даній справі спір виник у зв`язку із захистом прав інтелектуальної власності, крім того, опитування є методом збору соціологічної інформації про певний об`єкт та не має значення для вирішення спору у даній справі.

За змістом статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права. При цьому, використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

У частині четвертій статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначено, що не реєструються як знаки позначення, які відтворюють промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам.

Приписами частини п`ятої статті 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» встановлено, що право власності на промисловий зразок засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не більш як на п`ять років. Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 24 цього Закону.

Так, згідно з положеннями частини другої статті 24 вказаного Закону дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

26.11.2007 в офіційному бюлетені №19 «Промислова власність» опубліковано відомості про припинення дії патенту України на промисловий зразок №7344 з підстав несплати річного збору, а датою припинення дії патенту України на промисловий зразок № 7344 є 05.11.2006, отже, з наведеного можна дійти висновку, що ВАТ «Інтеррибфлот», як власник патенту України на промисловий зразок № 7344 починаючи з 05.11.2006 втратив майнові права на вказаний промисловий зразок.

Частиною третьою статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з частиною першою статті 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, ліцензійні договори, про які вказує позивач як на підставу належності йому майнових прав на промисловий зразок № 7344, могли бути укладені виключно на час дії зазначеного патенту, тобто до 05.11.2006, а зі спливом вказаного строку у позивача відсутні права на підставі укладених ліцензійних договорів щодо відповідного промислового зразка.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Виходячи з наведених норм, встановлених обставин та матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами законного інтересу, порушеного відповідачами.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 271, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/13822/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 у справі № 910/13822/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 06.11.2019.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко