Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2019 Справа №607/19559/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Дзюбича В.Л.,

за участю секретарів судового засідання Зубко О.Я., Грабської Ю.І., Нюня Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович, про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21 травня 2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21 травня 2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»(надалі-ПАТ «Універсал Банк») звернулося в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року, додатковій угоді BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року (Індивідуальній угоді), додаткових угодах № 1 від 02.09.2011 року, № 2 від 07.06.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року та № 4 від 28.11.2013 року в сумі 62625,28 доларів США, що еквівалентно 811125,01 грн., з яких: 54616,66 доларів США, що еквівалентно 707397,05 грн.- заборгованість за кредитом; 641,61 долар США, що еквівалентно 8310,16 грн.- прострочена заборгованість по кредиту; 7316,67 доларів США, що еквівалентно 94765,79 грн.- відсотки за користування кредитом; 50,34 доларів США, що еквівалентно 652,01 грн.- підвищені відсотки за користування кредитом.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №BL4408 відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в рамках ліміту в сумі, що дорівнює 90000 доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у договорі. Крім цього 21.05.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода до генерального договору №BL4408/BL4408-KL+(Індивідуальна угода), відповідно до якої банк встановив позичальнику ліміт за кредитною лінією в сумі 70 000 доларів США зі сплатою 14% річних, з кінцевим терміном повернення не пізніше 01.05.2028 року.

02.09.2011 року між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником укладено додаткову угоду №1 до генерального договору № BL4408 від 21.05.2008року відповідно до якої сторони підтвердили, що станом на 02.09.2011 року фактична заборгованість позичальника в рамках кредитної лінії, становить 57177,87 дол. США та з моменту підписання даної угоди фіксується як кредит, без права поновлення у випадку часткового погашення. Даною угодою закріплено процентну ставку за користування кредитом з 26.08.2008 року по 01.09.2011 року в розмірі 15,25%, з 02.09.2011 року по 31.08.2012 року в розмірі 8,5% та з 01.09.2012 року - 16,25% річних. За користування кредитними коштами понад строк, встановлюється підвищена процентна ставка, а саме: з 02.09.2011 року по 31.08.2012 року в розмірі 17% та з 01.09.2012 року - 32,50% річних. Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника.

07.06.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником укладено додаткову угоду №2 та додаткову угоду №3 до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року, відповідно до якої сторони домовились, що станом на 07.06.2013 року фактична заборгованість позичальника за індивідуальною угодою становить 59477,58 доларів США, з яких: 426,24 доларів США не сплачена заборгованість минулих періодів по кредиту, 3963,96 доларів США не сплачена заборгованість минулих періодів по процентам, 54938,59 доларів США сума кредиту та 148,79 доларів США сума нарахованих процентів. В п.1.3.2 Додаткової угоди №2 сторони узгодили плату за кредит, зокрема: з 07.06.2013 року по 30.11.2013 року процентна ставка становить 3,70%; з 01.12.2013 року - 16,77%.

У додатковій угоді №3 сторони передбачили, що плата за користування кредитом не може перевищувати 16,77%, а за користування понад встановлений строк - 33,54%.

28.11.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та позичальником було укладено додаткову угоду №4 до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року, відповідно до якої встановлено з 01.12.2013 року по 31.05.2014 року базову процентну ставку за користування кредитом в розмірі 5% річних, а з 01.06.2014 року базова процентна ставка становить 17% річних. Підвищена процентна ставка з 01.07.2014 року встановлюється в розмірі 34% річних.

З метою забезпечення виконання генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (іпотекодавці) 21.05.2008 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., за реєстром №3125 предметом якого є трикімнатна квартира, загальною площею 76,4 кв.м., житловою площею 54,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить відповідачам у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2335. Відповідно до умов іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов`язань боржника ОСОБА_2 за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року. 02.09.2011 року між сторонами укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.05.2008 року відповідно до якого сторони погодили, що договір іпотеки від 21.05.2008 року забезпечує в повному обсязі зобов`язання боржника за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року, додатковою угодою №BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року, додатковою угодою №1 від 02.09.2011 року та будь-якими іншими додатковими(індивідуальними) договорами(угодами) сторін.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього та надав позивачу кредитні кошти в сумі 57300,00 доларів США, що підтверджується заявами на видачу коштів та меморіальними ордерами. Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами не виконав внаслідок чого станом на 16.10.2014 року утворилася заборгованість за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року у сумі 62625,28 доларів США, що еквівалентно 811125,01 грн., з яких: 54 616,66 доларів США, що еквівалентно 707 397,05 грн. - сума кредиту, що стягується достроково; 641,61 доларів США, що еквівалентно 8310,16 грн. - прострочена заборгованість по кредиту; 7316,67 доларів США, що еквівалентно 94765,79 грн. - відсотки за користування кредитом; 50,34 доларів США, що еквівалентно 652,01 грн. - підвищені відсотки за користування кредитом.

05.08.2014 року банк направив боржнику вимогу про погашення простроченої заборгованості за кредитом, яка отримана відповідачем 12.08.2014 року. Пунктом 2.1.1 договору іпотеки від 21.05.2008 року передбачено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за основним договором. 10.08.2014 року банком надіслано іпотекодавцям вимоги від 05.08.2014 року про погашення простроченої заборгованості та попереджено їх про те, що у випадку невиконання зазначених вимог термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання письмової вимоги, а також про те, що банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок усього їхнього майна. Вказані вимоги отримані відповідачами у справі 12.08.2014 року, однак вони на них належним чином не відреагували, заборгованість за кредитом не погасили. Із врахуванням наведеного, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору від 21.05.2008 року позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною продажу яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Із врахуванням наведеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.11.2014 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 03.03.2015 року, відкрито провадження у цивільній справі №607/19559/14-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.05.2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 02.06.2015 року, провадження у вказаній справі зупинено до вирішення цивільної справи №756/2329/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, що знаходилася у провадженні Оболонського районного суду м. Києва.

14.12.2015 року на адресу суду надійшли рішення Оболонського районного суду м. Києва у цивільній справі №756/2329/15-ц від 04.09.2015 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2015 року у зв`язку із чим ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від 16.12.2015 року провадження у цивільній справі №607/19559/14-ц відновлено.

05.01.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про захист прав споживача та визнання генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року недійсним. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що банк всупереч вимог п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Правління Національного Банку України №168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» перед укладенням кредитного договору не провів із ним переддоговірну роботу та не надав йому у письмовому вигляді повну та достовірну інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки та вартості всіх супутніх послуг, що є необхідною умовою для здійснення свідомого вибору, спростуванням чого може бути лише інформаційний лист за підписом позичальника. В порушення вимог п.3.6 зазначених Правил за приписами якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має платити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, банк нараховував комісію за кредитним договором. Також вказав, що окремій перевірці підлягає як факт видачі кредиту, так і право його як позичальника на отримання такого кредиту. Зазначив, що відповідно до ст. 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний мати підрозділ, який розраховує ризики кредитування, оскільки без висновку даного підрозділу Кредитний комітет не розглядає пакет документів на видачу кредиту. Даний висновок повинен містити аналіз як мінімуму 4-х ризиків: можливість погашення кредиту, курсові коливання; строк кредиту; інфляційні очікування, які зменшують суму вільних доходів необхідних для погашення кредиту та призводять до збільшення витратної частини у позичальника і саме відповідно до вказаного висновку банк має розраховувати графік платежів за кредитом. На думку відповідача, суд мав би витребувати від позивача висновок управління ризиків, наданий перед укладенням сторонами оспорюваного кредитного договору. Вказані обставини свідчать про те, що підприємницька практика банку в силу вимог ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною та такою, що вводить споживача в оману, оскільки не розрахувавши ризики за кредитним договором, банк таким чином не ознайомив його із реальною вартістю кредиту, чим ввів в оману. В силу вимог ч.1 ст.230 ЦК України правочин вчинений під впливом обману визнається судом недійсним. Також відповідач зазначив, що зміст та умови генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року та укладених до нього додаткових угод суперечать діючому законодавству України, не відповідають вимогам п.1,2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливими, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації(понад п`ятдесят відсотків вартості продукції), що дало можливість банку вимагати у нього суму, що більш ніж в чотири рази перевищує вартість наданої послуги, в той час як він добросовісно виконував умови договору, та вніс понад 80 платежів по кредиту, а недобросовісні дії та невиконання банком вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та власного положення про кредитування призвели до того, що він потрапив в економічну кабалу та ризикує втратити іпотечне майно та позбутись доходів. Із врахуванням наведеного просить зустрічний позов задовольнити.

05.01.2016 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачаОСОБА_2 про зупинення провадження у вказаній справі до вирішення цивільної справи №607/19584/14-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

26.01.2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 в рівних частках по Ѕ частині кожному, зокрема по 1/3 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та зареєстрованого Бюро приватизації житла Львівської залізниці 10.01.1997 року за реєстровим №1030 та по 1/6 частині кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2335 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 10.08.2005 року за реєстровим №1030 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу в сумі 823600,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього в сумі 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн., з яких: 55258,23 доларів США-заборгованість за кредитом; 7323,72 доларів США- заборгованість по відсотках за користування кредитом та стягнути солідарно з відповідачів 3654,00 грн. сплаченого судового збору.

28.01.2016 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву про зміну підстав та збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, відповідно до якої просить визнати недійсним укладений між ним таВАТ «Універсал Банк» генеральний договір про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та визнати недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 21.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., за реєстром № 3125. В обгрунтування позовних вимог в частині визнання недійсним іпотечного договору зазначив, що в силу вимог ст. 548 ЦК України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, а недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Це означає, що забезпечуватись може лише дійсна вимога. Якщо основне зобов`язання є нікчемним або визнається недійсним в судовому порядку, то і додаткове зобов`язання, яке забезпечує його виконання, також втрачає юридичну силу і не може бути реалізоване. Статтею 19 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за ним, крім випадків коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. 07.06.2013 року, 28.11.2013 року між сторонами було укладено Додаткові угоди №2,3, 4 до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року відповідно до яких змінено базову проценту ставку та плату за користування кредитом. Таким чином, підписавши зазначені додаткові угоди банк змінив істотні умови генерального договору та відповідно зобов`язаний був внести відповідні зміни до договору іпотеки, які потребували нотаріального посвідчення, чого ПАТ «Універсал Банк» зроблено не було. За таких обставин, у зв`язку із недотриманням банком вимог щодо посвідчення іпотечного договору вказаний правочин в силу вимог ст.ст. 203,220 ЦК України є нікчемним. Відповідно до ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

28.01.2016 року судом за клопотанням відповідача ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Костецького Юрія Георгійовича.

15.02.2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало заперечення на зустрічний позов у

яких вказало, що повністю заперечує проти зустрічного позову та просить врахувати, що підписавши Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додаткові угоди до нього позичальник погодився з усіма його умовами, в тому числі з положеннями щодо механізму сплати кредиту та процентів за його користування в тому числі і щодо валюти кредитування. Відповідачем у зустрічному позові не наведено жодного доказу на підтвердження порушення банком під час укладення кредитного договору ані вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст.203,215 ЦК України, ані вимог Закону України «Про захист прав споживачів». В Генеральному договорі та додаткових угодах чітко визначено в якій валюті надається кредит, умови і порядок його надання,сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги в рамках ліміту, з чим позичальник погодився підписавши дані угоди. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що діяльність банку є нечесною чи агресивною та вводить споживача в оману. Відповідно до чинного законодавства недійсність правочину пов`язана з недодержанням вимог закону в момент його вчинення, проте на такі обставини відповідач не вказує та підставами недійсності правочину їх не вказує. Доводи відповідача щодо невиконання банком переддоговірної роботи спростовуються матеріалами справи та не дають правових підстав для визнання правочину недійсним. Твердження відповідача про те, що при укладенні генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року та додаткових угод до нього слід було вносити зміни в договір іпотеки суперечать умовам п.1.1.1 генерального договору та п.1.3 договору іпотеки, нічим не підтверджені та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. У постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 року у справі №3-7гс10, від 15.11.2010 року у справі №3-8га10 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про дійсність іпотечних договорів, укладених на виконання генерального договору про здійснення кредитування, яким визначаються лише загальні принципи та порядок кредитування слід враховувати, що не суперечить положенням закону іпотечний договір, за умовами якого забезпечуються вимоги банку за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи й порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт і строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами та передбачено укладання в межах цього генерального договору конкретних договорів із визначенням умов кожної з операцій, з урахуванням того, що сторонами на виконання умов генерального договору були укладені конкретні кредитні договори, які є невід`ємною частиною такого генерального договору.

Ухвалою суду від 01.03.2016 року у вказаній справі з метою визначення вартості предмета іпотеки призначено будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено.

02.06.2016 року до суду надійшов висновок експерта №1243 від 30.05.2016 року за результатами судової оціночно-будівельної експертизи.

У відповідності до протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 04.07.2016 року цивільну справі №607/19559/14-ц передано на розгляд судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащуку П.Я. у зв`язку із закінченням терміну повноважень головуючої судді Герчаківської О.Я.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року провадження у цивільній справі №607/19559/14-ц відновлено.

Ухвалою суду від 01.07.2016 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відвід головуючого судді Стельмащука П.Я.

У відповідності до протоколу повторного авторозподілу судової справи між суддями від 04.07.2016 року цивільну справі №607/19559/14-ц передано на розгляд судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбичу В.Л.

Ухвалою суду від 14.11.2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідачів- ОСОБА_5 про відвід головуючого судді Дзюбича В.Л.

07.10.2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої просить: звернути стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно-житлову нерухомість, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 в рівних частках по Ѕ частині кожному, зокрема по 1/3 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та зареєстрованого Бюро приватизації житла Львівської залізниці 10.01.1997 року за реєстровим №1030 та по 1/6 частині кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2335 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 10.08.2005 року за реєстровим №1030 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього в сумі 81355,22 доларів США, з яких: 55258,23 доларів США-заборгованість за кредитом; 25289,32 доларів США- заборгованість по відсотках за користування кредитом, 807,67 доларів США-підвищені відсотки/пеня, а також стягнути солідарно з відповідачів 3654,00 грн. сплаченого судового збору. В обгрнутування даної заяви позивач зазначив, що оскільки боржник ОСОБА_3 нараховану заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього не погасив, банком 27.09.2016 року здійснено нарахування відсотків за вказаним кредитним договором у розмірі 18773,27 доларів США, з яких: 17965,60 доларів США-заборгованість по відсотках, 807,67 доларів США-підвищені відсотки/пеня, відтак загальна сума боргу відповідача за кредитним договором в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно, становить 81355,22 доларів США.

Ухвалою суду від 13.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30.03.2017 року, у цивільній справі №607/19559/14-ц за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 призначено судову економічну експертизу на час проведення якої провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 14.09.2017 року на виконання клопотання судового експерта TOB «Інститут судових експертиз» Тимофєєнка С.А. про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи судом витребувано у ПАТ «Універсал Банк» оригінали первинних меморіальних та касових документів банку за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року за період з 21.05.2008 року по 16.10.2014 року .

Ухвалою суду від 09.10.2017 року направлено TOB «Інститут судових експертиз» копії квитанцій про оплату кредиту по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, надані ОСОБА_3 та копії меморіальних та касових документів банку за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року за період з 21.05.2008 року по 16.10.2014 року, надані ПАТ «Універсал Банк».Доручено експерту TOB «Інститут судових експертиз» Тимофєєнку С.А. провести судову економічну експертизу згідно ухвали суду від 13.02.2017 року за наданими сторонами у справі копіями документів, що стосуються укладення та виплати кредиту по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року.

06.12.2017 року до суду надійшов висновок експерта №19/013/1027/4 від 24.11.2017 року за результатами судово-економічної експертизи у зв`язку із чим провадження у справі відновлено.

05.11.2018 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надійшла заява про зміну підстав позовних вимог за зустрічною позовною заявою, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 просить визнати генеральний договір про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, укладений між ним та ВАТ «Універсал банк» недійсним. Вказав, що у висновку експерта №19/013/1027/4 від 24.11.2017 року вказано, що в межах наданих на дослідження матеріалів справи та додаткового наданих документів встановити, підтвердити або спростувати документально розмір суми боргу за тілом кредитом, пенею за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, який укладено між ВАТ «Універсал банк» та ОСОБА_3 станом на 27.09.2016 року та 16.10.2014 року не надається за можливе, оскільки первинні меморіальні та касові документи банку та позичальника, регістри аналітичного бухгалтерського обліку банку за період з 21.05.2008 року по 27.09.2016 року на дослідження надані не в повному обсязі. Позивач вважає, що висновок експерта і обставини укладення генерального договору про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року, його зміст вказують на те, що зі сторони відповідача як надавача фінансових послуг вчинено обман позичальника, а тому такий правочин повинен бути визнаний судом недійсним. Зазначив, що на дані правовідносини окрім вимог ст.. 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» також поширюється дія норм Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом і іпотечними сертифікатами» №979-IV, і при укладенні такого виду кредитного договору, кредитодавець має керуватись правилами та дотримуватись вимог встановлених цими Законами. Приписи Закону України №979-IV щодо необхідності та обов`язку визначення кредитодавцем саме в кредитному договорі основних економічних та правових вимог виникнення іпотечного боргу, на які міститься посилання в ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають бути визначені та розкриті банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору , шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі. Дані вимоги є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обов`язковими для такого виду договорів. Вказав, що у період з 21.05.2008 року по 28.11.2013 року до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року вносились зміни відповідно до додаткових угод: №BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року(Індивідуальна угода-кредитна лінія плюс), №1 від 02.09.2011 року, №2 від 07.06.2013 року, №3 від 07.06.2013 року, №4 від 28.11.2013 року зі змісту яких не вдається можливим визначити за які саме послуги банку (з переліку зазначеного в п.2.4 глави 2 розділу ІІ Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління НБУ №255 від 18.06.2003 року) встановлена до сплати позичальником на користь банку згідно п.5.3 Індивідуальної угоди винагорода у розмірі 1% від суми ліміту кредитної лінії. Визначення банком порядку зміни відсоткової ставки під час нарахування банком процентів за користування кредитом у період з 26.08.2008 року по 01.09.2011 року включно за підвищеною процентною ставкою-15,25% річних не відповідає приписам ст..1056-1 ЦК України, глави 1 розділу 3 Постанови правління НБУ №255 від 18.06.2003 року, Інструкції з бухгалтерського обліку, затвердженої постановами Правління НБУ №435 від 15.09.2004 року, №481 від 27.12.2007 року. При цьому в матеріалах справи відсутні додаткові угоди про зміну відсоткової ставки у вказаний період. Встановлення банком у відповідності до підпункту 1.3.3.1 додаткової угоди №1 від 02.09.2011 року підвищеної відсоткової ставки у попередніх періодах користування кредитом може вбачати ознаки несправедливої умови та потребує правової оцінки в частині дотримання банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».Також вказав, що з аналізу та вивчення матеріалів генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року можна зробити висновок, що в його змісті є відсутніми встановлені законодавством обов`язкові умови, які необхідні для його укладення, а саме відповідач, при укладанні спірного кредитного договору з позичальником не здійснив належно детальний, достовірний та об`єктивний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту згідно імперативних вимог п.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.3 «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168; не зазначив належно вид і предмет кожної супутньої послуги з обґрунтуванням їх вартості, не зазначив про умови відкриття, ведення та закриття банківського рахунку, тарифи а також про всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв`язку з отриманням кредиту, його обслуговування і погашенням; згідно вимоги п.3.4 Правил; не визначив належно реальну процентну ставку в порушення вимоги п.3.3 Правил; не визначив та не вказав належно про абсолютне значення подорожчання кредиту в грошовому вигляді, згідно вимоги п.3.3 Правил, шляхом підсумовування всіх платежів здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту; в порушення вимоги п.3.8 Правил не встановив застереження, щодо попередження позичальника про настання валютних ризиків; в порушення вимоги п.п.7,8 ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не визначив строк дії та порядок припинення кредитного договору; в порушення вимоги п.6 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не встановив істотної умови договору, про дострокове розірвання кредитного договору; не визначив відповідальності кредитора при порушені умов договору, щодо умов повернення і зарахування кредиту (зокрема, в разі зарахування коштів з каси банку на транзитні рахунки або на рахунки не зазначені в договорі) як того вимагають норми ч.2 ст. 345 ГКУ та п.9 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; в порушення вимоги ст.61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відсутнє застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення; не здійснив оприлюднення інформації про умови іпотечного кредитування згідно імперативної вимоги ст.2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; не встановив положення про інфляційне застереження та не узгодив домовленості, про розрахунки індексації щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. Отже, оскільки вище вказані обов`язкові відомості не були встановлені та не розкриті відповідачем в кредитному договорі, і докази про це, не були надані суду та є відсутніми, за таких умов, суд мав зробити висновок, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами, в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем. Підтвердженням позовних вимог є висновок експерта № 19/013/1027/4 від 24.11.2017 року за результатами проведення судово-економічної експертизи. Судовий експерт не зміг дати відповідь на поставлені йому питання через те, що ПАТ "Універсал Банк" не надав за клопотанням експерта відповідні докази. Банк ввів в обману суд та позичальника, подавши позов про стягнення заборгованості, яку не зміг підтвердити, причому не лише окрему суму заборгованості, але і наявність її. Відповідач по справі не надав позичальнику обумовлену в договорі суму кредитних коштів. Банк не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом як істотні та є необхідні для даного виду договорів, зокрема щодо розміру процентної ставки за кредитним договором, що на переконання позивача, є ознаками введення його банком в оману, щодо обставин, які мають істотне значення для правочину та підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому. Введення чи намагання ввести споживача в оману також є недобросовісною конкуренцією, оскільки введення клієнта в оману та укладання з ним договору на умовах, що суперечать чинному законодавству не відповідає жодним правилам та не є чесним звичаєм у підприємницькій практиці. Законодавство про захист споживачів встановлює чимало специфічних умов, які мають бути дотриманні при укладанні договору споживчого кредитування із фізичною особою, і які не ставляться до звичайних договорів кредитування, позичальником в яких виступає юридична особа чи приватний підприємець. Укладаючи договір з порушенням законодавства, на несправедливих та незаконних умовах, банк намагається мінімалізувати свої ризики за рахунок позичальника, свідомо порушуючи його права та створюючи додаткові переваги для себе. Таким чином, укладання спірного договору стало наслідком нечесної підприємницької практики зі сторони банку, яка полягала також у вчиненні дій, які є проявом недобросовісної конкуренції, а тому такий договір є недійсним на підставі ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Про необхідність застосування вимог вказаного Закону, а також рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.2011 року зазначено у п.п.14,16 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Конституційний Суду України у рішенні від 10.11.2011 року вказав, що для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Із врахуванням наведеного, просить зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

У відповіді на відзив ПАТ «Універсал банк», що надійшла до суду 02.01.2019 року та відзиві на позов від 15.02.2019 року представник відповідачів-ОСОБА_5. просить із врахуванням висновку експерта №19/013/1027/4 від 24.11.2017 рокуза результатами проведеної у даній справі судово-економічної експертизи, а також виходячи із підстав, наведених у заяві про зміну підстав позовних вимог за зустрічною позовною заявою від 05.11.2018 року у задоволенні позову ПАТ «Універсал банк» відмовити.

13.05.2019 року від АТ «Універсал банк» надійшла відповідь на відзив відповідачів, поданий із врахуванням висновку експерта №19/013/1027/4 від 24.11.2017 року в якій позивач зазначив наступне. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19.03.2015 року з ОСОБА_3 стягнуто в користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього у сумі 62625,28 дол. США, що еквівалентно 811125,01 грн. Апеляційний суд Тернопільської області своїм рішенням від 17.11.2015 року вказане рішення місцевого суду змінив, зменшивши суму боргу за кредитним договором до 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн. Дане рішення апеляційного суду ухвалене із врахуванням висновку судово-економічної експертизи від 23.10.2015 року, яка була призначена за клопотання представника відповідача. Даним висновком встановлено, що порядок зарахування платежів ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом частково не відповідає положенням спірного кредитного договору, в частині щодо дати сплати відсотків і тіла кредиту, вказаних у розрахунку заборгованості за кредитним договором №BL4408 від 21 травня 2008 року. На вимогу суду 06.08.2015р. ПАТ «Універсал Банк» надіслав до Тернопільського відділення КНІСЕ роздруківку по особовому рахунку позичальника ОСОБА_3 по сплаті тіла кредиту, нарахованих та сплачених відсотків та підвищених відсотків, а відтак висновком вище вказаної експертизи всебічно, повно та об`єктивно визначено заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором у сумі 62581,95 доларів США, у тому числі: - 55258,23 доларів США (заборгованість по сумі кредиту); - 7323,72 долари США (заборгованість по відсотках). В даному випадку вказаними судовими рішеннями встановлено заборгованість відповідачів за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, яка в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України повторному доказуванню не підлягає, а дії щодо такого перегляду суперечать усталеній судовій практиці. Аналогічна позиція стосовно безпідставності оспорювання дійсності кредитного договору при існуванні рішенні суду про стягнення заборгованості, підтверджується постановою Верховного Суду від 15.03.2018р. у справі №61-6198св18. У рішенні Європейського суду з справ людини у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata -принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Дії відповідача ОСОБА_3 носять характер порушення принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, оскільки проведення експертизи та встановлення нової суми заборгованості має на меті приховану мету, а саме нового вирішення та слухання справи шляхом встановлення нових обставин та дослідженні доказів в даній справі, при існуючому остаточному рішенні суду про стягнення боргу за кредитом, що є неприпустимим. У висновку експерта №19/013/1027/4 всупереч вимогам п.п 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 експертом неодноразово проводяться висновки з питань права та даються рекомендації щодо порядку нарахувань та наводяться висновки судової практики, що фактично не відповідає вимогам до проведення експертиз, що робить його суперечливим та таким, що не може бути прийнятний як доказ у справі. ОСОБА_3 на порушення вимог банком нарахування відсотків та тіла кредиту посилається тільки на вказаний експертний висновок в якому проводилась перевірка належності внутрішньобанківських розрахунків відповідності Положенню про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України від 30.12.1998 року за №566 та Положенню про організацію операційної діяльності в банках України від 18.06.2003 року за №254, однак жодним чином не спростовано наявність боргу та те, що дана заборгованість нараховувалась згідно графіків погашення до додаткової угоди №BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008р. Оскільки підставою відображення заборгованості у виписках є погоджені між сторонами в договорах та угодах розміри платежів, а тому виписка не є самостійним документом яка встановлює заборгованість. Оскільки розрахунок заборгованості було складено відповідно до графіку платежів, а саме додаткової угоди №1 та додаткової угоди №2 до генерального договору № BL4408, посилання відповідача на те, що згідно експертного висновку розрахунок складено з порушенням відповідності нормативним документам є безпідставними і вони не спростовують наявність заборгованості за кредитним договором. Таким чином, доводи відповідача щодо неналежності розрахунку заборгованості є необґрунтованими в силу відсутності доказів неналежного виконання зобов`язань зі сторони позивача, які покладені саме на відповідача в силу вимог ч.2 ст.614 ЦК України, оскільки відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Представник ПАТ «Універсал банк» у судовому засіданні первісний позов підтримав та просить його задовольнити у повному обсязі із врахуванням поданих заяв про уточнення позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити за безпідставністю, з мотивів, наведених у позовній заяві, письмових запереченнях та відзиві на зустрічний позов.

Представник відповідачів ОСОБА_5 у попередніх судових засіданнях зустрічний позов підтримав та просить його задовольнити із врахуванням заяви про уточнення зустрічних вимог. У задоволенні первісного позову просить відмовити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

В останнє судове засідання відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та їх представники не з`явилися, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи належно повідомлялись.

Судовий експерт Тимофєєнко С.А. у судовому засіданні наданий ним висновок №19/013/1027/4 від 24.11.2017 року за результатами проведеного судово-економічної експертизи підтримав та суду пояснив, що наданими на дослідження документами підтверджується видача позичальнику кредитних коштів у сумі 57300 доларів США, незважаючи на те, що у кредитному договорі спершу було вказано суму у розмірі 90000 доларів США, а додатковими угодами визначено ліміт кредитування у розмірі 70000 доларів США. У висновку чітко визначено які суми і на підставі яких ордерів були нараховані та отримані боржником. Визначити суму заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року не видається можливим через те, що банком допущено ряд порушень, які унеможливлюють проведення такого розрахунку, що відображено на ст.ст.20,46 висновку. Зазначив, що банком застосовується такий метод розрахунку як ануїтетні платежі, однак ні у кредитному договорі, ні у внутрішніх положеннях банку немає формули розрахунку цих платежів, а тому здійснити перевірку правильності їх нарахування неможливо. Положення банку, яке б визначало порядок нарахування цих платежів експерту надано не було-ст.27-28 висновку. Також вказав, що нарахування процентів за кредитом здійснюється щоденно за методом нарахування «факт/360», що має бути підтверджено відповідними меморіальними ордерами, виписаними за кожен день, однак таких договорів експерту надано не було, а надані ордери по місяцях-ст.ст.20,21 висновку. Встановлено, що банк не здійснює нарахування процентів у відповідності до положень банку і перевірку правильності їх нарахування здійснити також неможливо- ст..26 висновку. Зазначив, що експертом здійснюється перевірка правильності складання первинних документів та здійснення нарахування процентів, однак як можна нараховувати прострочені проценти, якщо з наданих документів вбачається, що банк сам вчасно не здійснює нарахування відсотків. Вказав, що у висновку чітко зазначено чому саме неможливо встановити суму заборгованості за кредитним договором та які документи він додатково просив надати зі сторони банку-ст.5 висновку. Зауважив, що всупереч вимог Положення НБУ № 254 всі кошти обліковуються банком на одному рахунку, хоча мають бути різні рахунки для зарахування коштів-ст.ст.18,41,45 висновку. Таким чином, наданий банком розрахунок заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього не підтверджується первинними банківськими документами, а також відсутні відповідні формули для проведення перевірки правильності нарахування.

Заслухавши пояснення учасників справи, судового експерта, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

21.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг № BL4408 та додаткова угода №BL4408/ BL4408-KL + до генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року(Індивідуальна угода). Індивідуальною угодою обумовлено надання позичальнику кредитних послуг в рамках ліміту за кредитною лінією в сумі 70000 доларів США під 14% річних, з кінцевим терміном повернення 01.05.2028 року.

Пунктом 1.1.1 генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 передбачено: умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюються додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.1. Генерального договору про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008р. та ст. 611 Цивільного кодексу України, Банк має право відмовити Позичальнику в наданні кредиту (частково або в повному обсязі) та/або вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, зокрема у разі порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за цим договором.

В разі прострочення виконання зобов`язань Позичальника за будь-якою з кредитних послуг, наданих Банком за умовами договору та відповідної Індивідуальної угоди, Банк також має право вимагати від Позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит за всіма кредитними послугами, наданими Банком в межах дії цього договору, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Пунктом 1 додаткової угоди №BL4408/ BL4408-KL + до генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року обумовлено надання кредитних послуг в рамках ліміту за кредитною лінією в сумі 70000 доларів США.

Пунктом 5.1 додаткової угоди №BL4408/ BL4408-KL + до генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року передбачено проценту ставку за користування кредитних коштів у межах ліміту кредитної лінії та строку кредитування в розмірі 14% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 01.05.2028 року (п.2.3 індивідуальної угоди).

02.09.2011 року між ПАТ «Універсал Банк» (правонаступник ВАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року, відповідно до якої сторони підтвердили, що станом на 02.09.2011 року фактична заборгованість позичальника в рамках кредитної лінії становить 57177,87 доларів США та з моменту підписання даної угоди фіксується як кредит, без права поновлення у випадку часткового погашення. Даною угодою закріплено процентну ставку за користування кредитом з 26.08.2008 року по 01.09.2011 року в розмірі 15,25%, з 02.09.2011 року по 31.08.2012 року в розмірі 8,5% та з 01.09.2012 року - 16,25% річних. За користування кредитними коштами понад строк, встановлюється підвищена процентна ставка з 02.09.2011 року по 31.08.2012 року в розмірі 17% та з 01.09.2012 року- 32,50% річних. Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника.

07.06.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 до Генерального договору № BL4408 від 21.05.2008 року, відповідно до якої сторони домовились, що станом на 07.06.2013 року фактична заборгованість позичальника за індивідуальною угодою становить 59477,58 доларів США, з яких: 426,24 доларів США несплачена заборгованість минулих періодів по кредиту, 3963,96 доларів США не сплачена заборгованість минулих періодів по процентам, 54938,59 доларів США сума кредиту та 148,79 доларів США сума нарахованих процентів. В п.1.3.2. даної додаткової угоди № 2 сторони узгодили плату за кредит, зокрема: з 07.06.2013 року по 30.11.2013 року процентна ставка становить 3,70%;

з 01.12.2013 року - 16,77%.

07.06.2013 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №3 до генерального договору №BL4408 від 21.05.2008 року відповідно до якої сторони передбачили, що плата за користування кредитом не може перевищувати 16,77%, а за користування понад встановлений строк - 33,54%.

28.11.2013 року між між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №4 до генерального договору № BL4408 від 21.05.2008 року відповідно до якої встановлено з 01.12.2013 року по 31.05.2014 року базову процентну ставку за користування кредитом в розмірі 5% річних, а з 01.06.2014 року у розмірі 17% річних. Підвищена процентна ставка з 01.07.2014 року встановлюється в розмірі 34% річних.

Згідно пунктів 1.3.1. додаткової угоди №1 від 02.09.2011 року та додаткової угоди №2 від 07.06.2013 року сторони погодили, що термін погашення кожного щомісячного ануїтентного платежу за Графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов`язується сплатити ануїтетний платіж; першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтентного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно Графіку погашення кредиту в разі непогашення Позичальником повної суми відповідного ануїтетного платежу останнього робочого дня, що передує 01 числу кожного такого календарного місяця строку кредитування.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк»(іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) 21.05.2008 року був укладений договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Костецьким Ю.Г., за реєстром №3125 предметом якого є трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить відповідачам у рівних частках по 1/3 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та по 1/6 частині кожному на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2335.

Відповідно до умов іпотечного договору іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов`язань боржника ОСОБА_2 за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року.

02.09.2011 року між сторонами укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 21.05.2008 року відповідно до якого сторони погодили, що договір іпотеки від 21.05.2008 року забезпечує в повному обсязі зобов`язання боржника за генеральним договором №BL4408 від 21.05.2008 року, додатковою угодою №BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року, додатковою угодою №1 від 02.09.2011 року та будь-якими іншими додатковими(індивідуальними) договорами(угодами) сторін.

Пунктом 2.1.1 договору іпотеки від 21.05.20018 року передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язань за основним договором, що обумовлюють основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У разі порушення іпотекодавцями обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за основним договором, що обумовлює основне зобов`язання, а у разі невиконання іпотекодавцями цієї вимоги-звернути стягнення на предмет іпотеки-п.2.1.2 іпотечного договору.

Пунктом 2.4.1 договору іпотеки від 21.05.2008 року передбачено, що відповідно до Закону України «Про іпотеку» сторони погодили, що протягом строку дії договору у випадку зміни розміру зобов`язань та/або зміни термінів виконання зобов`язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлює основне зобов`язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір, що обумовлює основне зобов`язання та не потребує внесення змін до цього договору шляхом укладення додаткової угоди до нього.

У відповідності до п.4.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем у випадках та на підставах, передбачених законодавством України:-у разі порушення будь-якого основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, та/або будь-якого зобов`язання іпотекодавця за цим договором, та/або-у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавців та/або боржника або визнання його банкрутом(у разі, якщо іпотекодавці та/або боржник є юридичною особою), та/або- у разі ліквідації іпотекодавців та/або боржника(у разі, якщо іпотеко давці та/або боржник є юридичною особою); -в інших випадках відповідно до законодавства України.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставах:-рішення суду; або-виконавчого напису нотаріуса; або- застереження про задоволення вимог іпотеко держателя; або -за договором між іпотекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя-п.4.2 договору іпотеки.

У відповідності до п.4.3 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцями зобов`язань за цим договором та/або боржником будь-якого основного зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям та/або боржнику повідомлення, оформлене відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

У разі невиконання іпотекодавцями та/або боржником вимог, зазначених в повідомленні, про яке йдеться у п.4.3 договору, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення за рішенням суду та виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до ЗаконуУкраїни «Про іпотеку»-п.п.4.4,4.5 іпотечного договору.

ПАТ «Універсал банк» взяті на себе зобов`язання згідно з генеральним договором № BL4408 від 21.05.2008 року (з врахуванням додаткових угод) виконав належним чином, надав позичальнику кредитні кошти в сумі 57300 доларів США, що підтверджується заявами на видачу коштів та меморіальними ордерами: від 21.05.2008 року на суму 20000 дол. США, від 26.05.2008 року на суму 5000 дол. США, від 26.06.2008 року на суму 1500 доларів США, від 28.07.2008 року на суму 800 доларів США, від 31.07.2008 року на суму 11000 доларів США, від 01.08.2008 року на суму 17000 доларів США та від 10.10.2008 року на суму 2000 доларів США.

10.08.2014 року у зв`язку з невиконанням позичальником умов вищезазначеного кредитного договору ПАТ «Універсал Банк» звернувся до позичальника ОСОБА_2 та іпотекодавця ОСОБА_3 з вимогою від 05.08.2014 року про дострокове виконання зобов`язань, в яких просив погасити заборгованість за відповідним кредитним договором, одночасно попередивши позичальника та іпотекодавця про те, що у випадку невиконання цієї вимоги, термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання даної вимоги.

Зазначені вимоги були отримані відповідачами 12.08.2014 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак ні ОСОБА_2 , як позичальник за кредитним договором, ні ОСОБА_3 , як іпотекодавець вимоги ПАТ «Універсал банк» не виконали.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2015 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто заборгованість по генеральному договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, додатковій угоді №BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року (Індивідуальній угоді), додаткових угодах №1 від 02.09.2011 року, №2 від 07.06.2013 року, №3 від 07.06.2013 року та №4 від 28.11.2013 року в розмірі 62625,28 доларів США, що еквівалентно 811 125,01 грн., а також судовий збір в розмірі 3 654грн.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2015 року змінено, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» із 62625,28 доларів США, що еквівалентно 811125,01 грн. до 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн.

В обґрунтування даного рішення зазначено, що згідно висновку судово-економічної експертизи від 23.10.2015 року, сума заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року складає 62581,95 доларів США, у тому числі - 55258,23 доларів США - заборгованість по сумі кредиту, 7323,72 долари США - заборгованість по відсотках.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04.04.2016 року рішення суду першої інстанції в частині, залишеній без змін рішенням суду апеляційної інстанції, та рішення суду апеляційної інстанції залишила без змін.

Відповідно до інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 20.12.2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року залишено без задоволення.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.03.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 котрий діє в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області, акціонерне товариство «Універсал Банк» про відстрочку виконання рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року, ухваленого у цивільній справі № 607/19584/14.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про захист прав споживачів та визнання недійсними правочинів, а саме: генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додаткової угоди №1 від 02.09.2011 року, додаткової угоди №2 від 07.06.2013 року до вказаного договору.

Дане рішення суду в касаційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.11.2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал банк» про визнання недійсними додаткової угоди №2 від 07.06.2013 року, додаткової угоди №3 від 07.06.2013 року, додаткової угоди №4 від 2811.2013 року до генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, Постановою Київського апеляційного суду від 26.02.2019 року вказане рішення суду залишено без змін і воно набрало законної сили.

Згідно долученого до матеріалів справи висновку судової оціночно-будівельної експертизи №1243 від 30.05.2016 року вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 76,4 кв.м., що належить ОСОБА_3 , ОСОБА_3 станом не день проведення експертизи становить 1045458,00 грн.

При вирішенні первісного позову ПАТ «Універсал банк» суд враховує наступне.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України.

Частиною першою ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строку та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог статей 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту статтей 610, 611, 612 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку»№ 898-IV від 05.06.2003 року (надалі - Закон № 898-IV), іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору- ч.5 ст. 3 Закону № 898-IV.

Статтею ст.12 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку -ст. 17 Закону № 898-IV.

Відповідне регулювання наведено також у статті 593 ЦК України.

Отже, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Згідно із ч.1 ст. 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Частиною третьою цієї статті встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як встановлено судом, позивач ПАТ «Універсал банк» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року з додатковими угодами та реалізувало це право вимоги, звернувшись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На момент звернення позивача до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04.04.2016 року про стягнення на його користь з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом у сумі 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн. не виконане.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач звернувся до суду у цій справі не з вимогою про стягнення з відповідачів цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачами виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення, застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.09.2018 року у справі № 921/107/15-г/16.

07.10.2016 року ПАТ «Універсал Банк» подало заяву про уточнення позовних вимог в якій зазначило, що оскільки ОСОБА_2 з моменту ухвалення судового рішення про стягнення з нього боргу за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками не погасив, банком 27.09.2016 року здійснено нарахування відсотків за вказаним кредитним договором у розмірі 18773,27 доларів США, з яких: 17965,60 доларів США-заборгованість по відсотках, 807,67 доларів США-підвищені відсотки/пеня, відтак загальна сума боргу відповідача за кредитним договором в рахунок погашення якої позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно, станом на 27.09.2016 року становить 81355,22 доларів США.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 зробила висновок згідно з яким припис абзацу 2 частини першої ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування . Відтак право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно положень абзацу 2 п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, і не надає права на нарахування і отримання відсотків за кредитним договором (нарахування і отримання яких можливо лише у разі стягнення коштів за виконавчим написом нотаріуса, згідно положень абзацу 3 п.17 вказаної постанови).

Як встановлено судом, в даному випадку позивач, направивши позичальнику та іпотекодавцю 10.08.2014 року вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом у повному обсязі, реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої ст.1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання.

Таким чином, після ухвалення рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року про стягнення суми боргу, позивач має право лише на отримання інфляційного нарахування на суму боргу, виражене в національній валюті та на три проценти річних від простроченої суми боргу, згідно положень ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене, позовні вимоги ПАТ «Універсал банк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення відсотків за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього у сумі 18773,27 доларів США, нарахованих банком станом на 27.09.2016 року до задоволення не підлягають.

За таких обставин, аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, враховуючи факт невиконання відповідачами своїх зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року, №1 від 02.09.2011 року №2 від 07.06.2013 року. №3 від 07.06.2013 року, №4 від 28.11.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 21.05.2008 року, а саме: належну відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього підлягають до часткового задоволення шляхом звернення стягнення на іпотечне майно в межах суми боргу за вищевказаним кредитним договором, встановленої рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року у розмірі 62581,95 доларів США, з яких: 55258,23 доларів США - заборгованість за кредитом, 7323,72 доларів США-заборгованість по відсотках.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц зазначила, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Таким чином, при визначенні зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що оскільки валютою зобов`язання за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього є долар США і ОСОБА_2 отримав кредит в іноземній валюті, тому до стягнення з відповідачів підлягає борг за кредитом, виражений у валюті зобов`язання -доларах США.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21.05.2008 року суд враховує наступне.

Як попередньо зазначалось, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2015 року з ОСОБА_2 стягнуто в користь ПАТ «Універсал банк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до вказаного договору.

Апеляційний суд Тернопільської області своїм рішенням від 17.11.2015 року вказане рішення суду в частині суми боргу змінив, зменшивши суму стягнення із 62625,28 доларів США, що еквівалентно 811125,01 грн. до 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн.

Зазначені рішення місцевого та апеляційного суду залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2016 року і вони набрали законної сили.

Рішеннями Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року та від 12.11.2018 року, які набрали законної сили, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додаткових угод до вказаного кредитного договору, а саме: додаткової угоди BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року, додаткової угоди №1 від 02.09.2011 року, додаткової угоди №2 від 07.06.2013 року додаткової угоди №3 від 07.06.2013 року, додаткової угоди №4 від 28.11.2013 року.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що всі пункти генерального договору та додаткової угоди №1 від 21.05.2008 року є чіткими та зрозумілими. Укладаючи оспорюваний кредитний договір та додаткові угоди до нього сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови. Підписавши генеральний договір про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, додаткові угоди до нього №1 від 21.05.2008 року, №2 від 02.09.2011 року, №3 від 07.06.2013 року та №4 від 07.06.2013 року, позичальник погодився з усіма його умовами, в тому числі з положеннями щодо механізму сплати кредиту та процентів за його користування( в тому числі і щодо валюти платежів за договором), а умови вказаного договору не є несправедливим по відношенню до позичальника. Банком на виконання ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитуванню та сукупну вартість кредиту» затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 було ознайомлено ОСОБА_3 з умовами кредитування та особливостями кредитування. На момент укладення додаткових угод позичальник розумів, всі їх умови, про що свідчить його власноручний підпис на додаткових угодах, що додаються, та кожній сторінці додаткових угод, копія яких наявна в матеріалах справи. Судом, під час розгляду справи, як зі змісту додаткових угод так і зібраних та досліджених письмових доказів не виявлено порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», підстав для визнання додаткових угод недійсними не встановлено.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції має

розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей

принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть

мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру(п.52 рішення у справі «Рябих проти Росії» заява № 52854/99; п.40 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»). Європейський суд зазначив, що у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Відповідач ОСОБА_2 в обґрунтування зустрічних позовних вимог щодо недійсності кредитного договору, наявності в діях банку ознак нечесної підприємницької практики та введення його в обману посилається на висновок експерта №19/013/1027/4 від 24.11.2017 року за результатами проведеної за ухвалою суду судово-економічної експертизи.

Як вбачається із зазначеного експертного висновку, в межах, наданих на дослідження матеріалів справи та додатково наданих документів, встановити, підтвердити або спростувати документально розмір суми боргу за тілом кредиту, відсотками, пенею за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року, який укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , станом на 27.09.2016 року та станом на 16.10.2014 року не надається за можливе, оскільки первинні меморіальні та касові документи банку та позичальника, регістри аналітичного бухгалтерського обліку банку за період з 21.05.2008 року по 27.09.2016 року на дослідження надані не в повному обсязі.

Разом з тим, судом встановлено, що визначений рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього у сумі 62581,95 доларів США, що еквівалентно 810564,41 грн. встановлено на підставі висновку судово-економічної експертизи від 23.10.2015 року, проведеної за клопотанням представника відповідача, і даний висновок підтримала у судовому засіданні експерт Смоляк С.К .

При цьому, як вбачається із рішення суду, експертом було встановлено, що порядок зарахування платежів відповідача в рахунок повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом частково не відповідає положенням спірного кредитного договору, в частині щодо дати сплати відсотків і тіла кредиту, вказаних у розрахунку заборгованості за кредитним Договором BL4408 від 21.05.2008 року і дана обставина була врахована судом апеляційної інстанції під час ухвалення рішення у справі.

Той факт, що під час проведення судово-економічної експертизи у даній справі прозивачем не були надані на дослідження у повному обсязі первинні меморіальні та касові документи банку та позичальника, регістри аналітичного бухгалтерського обліку банку за період з 21.05.208 року по 27.09.2016 року зв`язку із чим експерт не зміг встановити чи спростувати наявність боргу за кредитним договором №BL4408 від 21.05.2008 року, а також визначити його розмір не спростовує висновків судово-економічної експертизи від 23.10.2015 року та за наявності рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року, які набрали законної сили та перебувають на стадії виконання не може бути взятий судом до уваги в якості належної підстави для визнання недійсним кредитного договору.

Всі доводи відповідача, викладені у зустрічному позові та поданих заявах про зміну підстав позову зводяться фактично до правової переоцінки умов генерального договору, додаткових угод до нього, використанння рахунків, розміру відсоткової ставки (підвищеної та за попередній період), що було предметом дослідження та оцінки судами всіх інстанцій в ході розгляду попередніх позовів ПАТ «Універсал банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та додаткових угод до нього недійсними.

Будь-яких інших належних та достатніх доказів на підтвердження факту введення його в оману, а також здійснення позивачем нечесної та агресивної підприємницької практики відповідачем суду не надано і в ході судового розгляду не встановлено.

Згідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10.02. 2010 року).

З урахуванням наведених обставин та наявності рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.03.2015 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 17.11.2015 року, рішень Оболонського районного суду м.Києва від 04.09.2015 року та від 12.11.2018 року,які набрали законної сили та якими з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL4408 від 21.05.2008 року та додатковими угодами до нього та відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідача про визнання недійсним кредитного договору та додаткових угод, чим підтверджено дійсність оспорюваного в даній справі договору, суд приходить до висновку про недоведеність підстав недійсності вказаного правочину та, за наявності зазначених судових рішень, які мають преюдиційне значення для суду при вирішенні справи, неможливість його зміни судом, зокрема, шляхом визнання цього ж самого договору недійсним.

Вказані висновки суду повністю відповідають позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.03.2018 року у справі № 761/25113/16-ц.

Із врахуванням того, що суд не вбачає підстав для визнання недійсним основного зобов`язання, підстави для визнання недійсним договору іпотеки від 21.05.2008 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 відсутні.

Посилання відповідача на те, що договір іпотеки від 21.05.2008 року є недійсним, оскільки після укладення додаткових угод банк не вніс відповідні зміни до договору іпотеки та не засвідчив їх нотаріально суд до уваги не бере, з тих підстав, що п. 1.1.1 генерального договору про надання кредитних послуг №BL4408 передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов`язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюються додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід`ємною частиною цього договору та не потребують додаткового внесення змін до іпотечного договору. Окрім цього, п.2.4.1 договору іпотеки від 21.05.2008 року передбачено, що сторони погодили, що у випадку зміни розміру зобов`язань та/або зміни термінів виконання зобов`язань, якщо такі зміни вчинені відповідно до умов договору, що обумовлює основне зобов`язання, відповідні зміни будуть вноситись лише в такий договір, що обумовлює основне зобов`язання та не потребує внесення змін до іпотечного договору шляхом укладення додаткової угоди до нього.

У постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 року у справі №3-7гс10, від 15.11.2010 року у справі №3-8га10 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про дійсність іпотечних договорів, укладених на виконання генерального договору про здійснення кредитування, яким визначаються лише загальні принципи та порядок кредитування слід враховувати, що не суперечить положенням закону іпотечний договір, за умовами якого забезпечуються вимоги банку за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи й порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт і строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами та передбачено укладання в межах цього генерального договору конкретних договорів із визначенням умов кожної з операцій, з урахуванням того, що сторонами на виконання умов генерального договору були укладені конкретні кредитні договори, які є невід`ємною частиною такого генерального договору.

За вказаних обставин суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» слід задовольнити частково, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 передПАТ «Універсал Банк за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року, додатковій угоді BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року (Індивідуальній угоді), додаткових угодах № 1 від 02.09.2011 року, № 2 від 07.06.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року та № 4 від 28.11.2013 року в сумі 62581,95 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.05.2008 року, а саме: -трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить у рівних частках по Ѕ частині ОСОБА_2 та Ѕ частині ОСОБА_3 .

Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 слід стягнути в користь ПАТ «Універсал банк» 3654 грн. сплаченого судового збору, по 1827 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 549-551, 610-612, 624, 626-628, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»- задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) передПублічним акціонерним товариством «Універсал Банк»(04114, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352) за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4408 від 21.05.2008 року,додатковій угоді BL4408/BL4408-KL+ від 21.05.2008 року (Індивідуальній угоді), додаткових угодах № 1 від 02.09.2011 року, № 2 від 07.06.2013 року, № 3 від 07.06.2013 року та № 4 від 28.11.2013 року в сумі 62581(шістдесят дві тисячі п`ятсот вісімдесят один) долар 95 центів США, звернути стягнення на предмет іпотеки -трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить у рівних частках іпотекодавцям: ОСОБА_2 , а саме: 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та зареєстрованого Бюро приватизації житла Львівської залізниці 10.01.1997 року за реєстровим №1030 та 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2335 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 10.08.2005 року за реєстровим №1030; ОСОБА_3 , а саме: 1/3 частка на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дистанцією цивільних споруд Тернопільського відділку Львівської залізниці Державної адміністрації залізничного транспорту України 10.01.1997 року та зареєстрованого Бюро приватизації житла Львівської залізниці 10.01.1997 року за реєстровим №1030 та 1/6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 30.05.2005 року, за реєстром №3-2333 та зареєстрованого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 10.08.2005 року за реєстровим №1030 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352, р/р НОМЕР_2 , МФО 322001) сплачений судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) в користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»(04114, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352, р/р НОМЕР_2 , МФО 322001) сплачений судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити у повному обсязі.

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», 04114, вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, р/р НОМЕР_2 , МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Третя особа: Костецький Юрій Георгійович , проживає: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич