код суду 2023
Справа 2-а-516/10/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.03.2010 року Суддя Куп'янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Куп’янську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області у виконанні положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по перерахунку пенсій та зобов'язання перерахувати пенсію, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, у якому просить суд поновити строк звернення до суду, визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_2 ПФУ в Куп'янському районі Харківської області зробивши йому перерахунок державної й додаткової пенсій з 01.11.2006 року, як це передбачено ст.ст. 49, 50, 54 п. 4, ст. 67 п. 3 Закону України № 796-ХІІ із змінами, а також зобов'язати ОСОБА_2 ПФУ в Куп'янському районі Харківської області зробити йому перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та зробити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст. 49, 50, 54 п. 4, ст. 67 п. 3 Закону України № 796-ХІІ із змінами, з 01 листопада 2006 року по час прийняття рішення судом, згідно до вимог статті 28 ч. 1 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, зобов’язати відповідача у подальшому виплачувати державну пенсію згідно Закону України № 796-ХІІ із змінами, внесеними до цього закону Законом України від 01 листопада 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 231-V.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалід третьої групи, захворювання пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому позивач зазначив, що він звертався до позивача із заявою про перерахунок його пенсії, між тим, відповідач необгрунтовано відмовив йому у такому перерахунку.
Під час підготовки справи до судового розгляду позивач подав заяву, у якій зазначив, що просить суд розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача надав до суду заперечення на позов, в яких просить розглянути справу без його участі у порядку письмового провадження, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачу пенсії були призначені і нараховувались згідно чинного законодавства. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» на які посилається позивач, мінімальний розмір пенсії за віком при наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом, для осіб які втратили працездатність. Ч. 3 ст. 28 вищенаведеного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки позивач отримував пенсію на підставі ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то відповідно до положень ч. 4 ст. 54 цього Закону, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, вважає відповідач, саме Кабінет Міністрів України, своїми нормативно-правовими актами, визначає конкретний розмір пенсії, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються за рахунок державного бюджету. Крім того, законом України «Про Державний бюджетУкраїни на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107 були внесені зміни до статей 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ці зміни і законі і були враховані при обчисленні пенсії позивачу. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни були визнані неконституційними і, разом з тим, рішення про відновлення дії законодавчих актів, які були чинними до внесення змін, не було прийнято. З метою законодавчого врегулювання даного питання Кабміном України була прийнята постанова № 530 від 28.05.2008 року, з урахуваням якої позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та пенсія не нижче встановленої Постановою. Постанова КМУ № 530 від 28.05.2008 року є діючою і не відмінялась. Стаття 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України є обов’язкові для виконання.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, суддя приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Позивач згідно документів військової частини № 53893 був призваний на збори і у складі частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 15 жовтня 1986 року пр. № 184 по 19 листопада 1986 року пр. № 219, є інвалідом ІІІ групи з 01 листопада 2009 року, інвалідність позивача пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про проведення йому перерахунку пенсій, на що отримав відмову.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі по тексту Закон № 796).
В силу ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону № 796, яка діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» № 107-УІ від 28.12.2007 р., тобто до 01.01.2008 року, було передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 Закону № 796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 від 28.02.1991 р. має вищу юридичну силу і виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, саме закони підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
На підставі вищевикладеного суддя вважає, що позивач має право на призначення йому пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Тому, суддя вважає посилання позивача на те, що Кабінет Міністрів України, своїми нормативно-правовими актами, визначає конкретний розмір пенсії, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які виплачуються за рахунок державного бюджету, безпідставними. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суддя дійшов висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України № 796, а не постанова Кабінету Міністрів України № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суддя не бере до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 Закону № 796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України, не означає, що останній встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом.
Зі ст.ст. 50, 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченим ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. У зв'язку з чим суддя не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону № 796.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, категорії та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» передбачено, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає: з 01.01.2006 р. - 350 грн., з 01.04.2006 р. - 359 грн., з 01.10.2006 р. - 366 грн. Згідно вказаної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто з 01.01.2006 р. - 350 грн., з 01.04.2006 р. - 359 грн., з 01.10.2006 р. - 366 грн.
Ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами від 15.03.2007 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 р. - 380 грн., з 01.04.2007 р. - 406 грн., з 01.10.2007 р. - 411 грн. При цьому дана стаття була доповнена абзацом, яким було встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачено, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає: з 01.01.2008 р. - 470 грн., з 01.04.2008 р. -481 грн., з 01.07.2008 р. -482 грн., 01.10.2008 р. -498 грн.
П. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в редакції від 28.12.2007 р. яка чинна з 01.01.2008 р., у ст.ст. 50 54 Закону № 796 були внесені зміни, а саме зменшений розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІІ групи до 15 % мінімальної пенсії за віком (до внесених змін - 50 %), а також встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по ІІІ групі інвалідності -180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (до змін - 6 мінімальних пенсій).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним) положення п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суддя дійшов висновку, що з 22.05.2008 року ОСОБА_2 ПФУ в Куп'янському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю і державну пенсію, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України № 796, які діяли до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України № 796 нараховувати та здійснювати позивачу виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Між тим, у період з 01.01.2008 р. по 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був здійснювати позивачу виплати, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 01.01.2008 року, з урахування п. 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, та державну пенсію у розмірі 180 % прожиткового мінімуму.
На підставі вищевикладеного позивачу повинна була нараховуватися пенсія, як інваліда 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у наступному розмірі:
з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2006 року - 2196,00 грн. = (366,00 розмір мінімальної пенсії за віком хб мінімальних пенсій за віком згідно ст. 54 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);
з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року - 2280,00 грн.= (380,00 х 6); з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 2460,36 грн. = (410,06 х 6); з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - 2490,66 грн. = (415,1 х 6); з 01 січня 2008 р. по по 31 березня 2008 р. -846,00 грн. (470,00 х 180%) з 01 квітня 2008 р. по 21 травня 2008 р. - 865,80 грн. (481,00 х 180%) з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року - 2886,36 грн. = (481,00 х 6); з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року - 2892,00 грн. = (482,00 х 6);
з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 2988,00 грн. = (498,00 х 6).
Стосовно щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, то відповідач повинен був виплачувати ОСОБА_1 вказану пенсію у наступному розмірі:
з 01 листопада 2006 року по 31 грудня 2006 року -183,00 грн. = (366,00 розмір мінімальної пенсії за віком х 50% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 50 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року -190,00 грн. = (380,00 х 50%);
з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - 205,03 грн. = (410,06 х 50%); з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року -207,56 грн. =(415,1 х 50%); з 01 січня 2008 року по 31 березня 2008 року - 70,50 грн. = (470,00 х 15 %); з 01 квітня 2008 року по 21 травня 2008 року - 72,15 грн. = (481,00 х 15 %); з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року - 240,50 грн. = (481,00 х 50%); з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року - 241,00 грн. = (482,00 х 50%);
з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 249,00 грн. = (498,00 х 50%).
З початку 2009 року позивачу ОСОБА_2 ПФУ в Куп’янському районі Харківської області здійснювало виплати пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 980,00 грн. щомісячно з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, а також додаткової пенсії згідно ст. 49 згідно вказаного вище Закону за період з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року в розмірі 74,70 грн., з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року по 85,95 грн. щомісячно, що підтверджується довідкою. Аналогічні виплати продовжуються й у 2010 році. ( а.с. 27).
Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у новій редакції не викладені та їх дію не зупинено.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році установлений прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Стаття 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачала, що на одну особу, яка втратила працездатність, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць складає з 01.10.2008 р. – 498 грн., а тому, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто 498 грн..
Щодо вимог позивача по виплатам за 2010 рік по час прийняття рішення, суддя виходить з наступного.
Згідно ч.4 ст.46 Бюджетного Кодексу України до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період податки, збори (обов»язкові платежі) та інші надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-ІV був встановлений з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність -573 гривні, з 01 січня 2010 року – 695 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України».
Відповідач повинен був починаючи з 01.01.2009 року по 01.11.2009року щомісячно виплачувати позивачу пенсії у наступних розмірах: державну пенсію - по 2988 грн. 00 коп. (498 х 6 мінімальних пенсій за віком = 2988,00 грн.); додаткову пенсію – по 249 грн. 00 коп. (498 х 50% = 249,00 грн.). За период з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року державну пенсію- по 3438 грн. (573 х 6 мінімальних пенсій за віком = 3438грн.; додаткову пенсію – 286,5 грн. ( 573 х 50% =286,5 грн.).
А за період з 01.01.2010 року державну пенсію- по 4170 грн. (695 х 6 мінімальних пенсій за віком = 4170 грн.; додаткову пенсію – 347,50 грн. ( 695 х 50% =347,50 грн.). Аналогічним чином позивачу повинні були нараховуватись і виплачувались пенсії за лютий і березень місяці 2010 року.
На підставі вищевикладеного, суддя прийшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи по захворюванню при виконанні обов»язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної та додаткової пенсій.
Наділивши даних осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, зокрема, які мають зазначений вище статус.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, на підставі викладеного вище, суддя вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 ПФУ в Куп’янському районі Харківської області, по невиконанню починаючи з 01.11.2006 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року по 03.03.2010 (день винесення постанови), приписів діючих норм Закону при нарахуванні і виплаті позивачу державної і додаткової пенсій як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду 3 групи по захворюванню при виконанні обов’язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що призвело до порушення його прав.
Суддя також прийшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з тим, що оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати йому державну пенсію згідно Закону України № 796-ХІІ зі змінами, внесеними до цього закону Законом України від 01.11.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 231-V, не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було, крім того, суддя не може врахувати та встановити обставини як можуть будуть в майбутньому (зміна законодавства тощо).
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України,цього Кодексу та міжнародних договорів,згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами 1,2 ст. 8 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше,як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у праві « Інтерсплав проти України» зазначено,що поняття « майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення,яке не залежить від формальної класифікації,прийнятої у національному законодавстві. Питання,яке має бути розглянуто,стосується того,наскільки обставини справи,що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу.
Тобто,майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно,так і майнові права-належні до виплати кошти,відповідно до національного законодавства. Тому суддя дійшов висновку щодо поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду тривало з 01.11.2006 р. по 01.01.2008 року та триває з 22.05.2008 р. по теперішній час. Як зазначив позивач про порушення його прав, він дізнався тільки після отримання офіційної відповіді з ОСОБА_2 ПФУ в Куп’янському районі Харківської області на його звернення, у зв'язку з чим суддя вважає за необхідне поновити строк позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.1993р. громадяни віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської" катастрофи, звільнені від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст.ст. 49, 50, 54, 67 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області у виконанні положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по перерахунку пенсій та зобов'язання перерахувати пенсію.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області про поновлення строку звернення до суду, визнання бездіяльності ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області у виконанні положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по перерахунку пенсій та зобов'язання перерахувати пенсію - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області зробити ОСОБА_1 перерахунок державної і додаткової пенсії, як це передбачено ст.ст. 49, 50, 54 п. 4, 67 п.3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» -неправомірною.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01.11.2006 року по 01.01.2008 року та за період з 22.05.2008 року по 03.03.2010 року.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя І.М.Демченко