Справа №2а-434/10

П О С Т А Н О В А

                                                                            І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И                          

18 лютого 2010 року

 Суддя Ленінського районного суду м.Харкова Клименко О.І.  розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про перерахунок соціальної допомоги  „Дітям Війни”,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Ленінського районного суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, в якому просив суд здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 роки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що належить до соціальної категорії “Дитина війни ”. Всупереч діючого законодавства  відповідачем протягом  2008 року не виплачувалася доплата до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду  щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 р. „дітям війни” пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, яка згідно на той час законодавства складала 19,91 грн. Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” дію статті 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік зупинено.

Згідно ст.111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” вказане підвищення до пенсії з січня 2007 року виплачувалось особам які є інвалідами, крім тих на яких поширювалась дія Закону України „Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту” в розмірі 50% від розміру надбавки встановленої для учасників війни. Надбавка учасникам війни на 2007 рік була встановлена у розмірі 10% прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність.

Що стосується виконання Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 року від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року про визнання деяких статей Законів України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та „Про державний бюджет України на 2008 рік” та внесення змін до деяких законодавчих актів України такими, що не відповідають Конституції України, то рішення про відновлення дії статей Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, якими передбачено встановлення підвищень до пенсії дітям війни Верховною Радою України не приймалося.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його  участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав письмове заперечення, де просить розглядати справу за його відсутності.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус “Дитини війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням серія АА №452255 від   22.05.1997 року.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується вимог про покладання на УПФУ обов’язку виплачувати в 2008 році позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд, виходить з часткової обґрунтованості таких позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року, особам, які мають статус «дитина війни» нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення, відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідками УПФУ.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд, вважає, що з 22.05.2008 року УПФУ повинен був нараховувати та сплачувати, особам, які мають статус «дитина війни» доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, УПФУ з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи, особам, які мають статус «дитина війни» доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  УПФУ діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

   При визначенні розміру доплати до пенсії, що підлягає сплаті за період з 22.05.2008 року слід враховувати сплачену відповідачем доплату до пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме  доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

  Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

   Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

  За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.

 З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України „Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус „дитина війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням  бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України ” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Y vonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van  Duyn v Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії,  така  держава  чи  орган   вважатимуться  такими,   що  діють  протиправно,   якщо  вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Так, Пенсійний фонд України діє  відповідно Положення „Про Пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на  Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.

Порушення прав осіб, які мають право на отримання доплат до пенсій, у відповідності зі ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і припинилося лише 1 січня 2008 року після  внесення змін до ЗУ « Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.2 ст. 46 ЗУ « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд  не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Судові витрати по справі підлягають розподілу  відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

 На підставі викладено, керуючись ст. 22, ч. 3 ст. 46, ст. 64, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік ”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ст.ст. 1, 3, 8, 94, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова  про перерахунок соціальної допомоги „Дітям Війни” - задовольнити частково.

Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року  «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме  доплату до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

В іншій частині позовних вимог   ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1  витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня  складення повної постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                          О.І.Клименко