Справа № 2-1451/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    11 березня 2010 року                                   м. Харків

Комінтернівський районний суд   м. Харкова у складі:                    

Головуючого – судді – Фанда О.А.,

за участю секретаря  – Чумакової Н.С.,

        розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод ім. Малишева» про стягнення компенсації за невикористану відпустку,  виплату середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,  -

в с т а н о в и в:

        15 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаними позовом.

        В обґрунтування вимог посилалався на те, що з 1981 року він працював на ДП «Завод ім. В.О.Малишева» на різних посадах. 27 травня 2009 року він був звільнений з посади коваля за власним бажанням відповідно до розпорядження № 94 від 28 травня 2009 року.

        На порушення вимог чинного законодавства на день звільнення з ним не проведено остаточний розрахунок та не виплачено 3105 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку.

        Невиплата вказаних сум негативно сказалася на його фінансовому стані, внаслідок чого йому спричинено моральну шкоду в розмірі 1000 грн. Посилаючись на вказані обставини та на вимоги ст. 117 КЗпП України, позивач також просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

        Представник відповідача ДП «Завод ім. В.О.Малишева» ОСОБА_2, який діяв на підставі та в межах наданої ДП «Завод ім. В.О.Малишева» довіреності, позов визнав частково, а саме в частині заборгованості за невикористану щорічну відпустку в сумі 3 105 грн. 79 коп.  В іншій частині просив в позові відмовити. При цьому зазначив, що відсутня вина власника у несвоєчасній виплаті остаточного розрахунку позивачу, оскільки згідно з ухвалами Господарського суду Харківської області було порушено провадження у справі про визнання банкрутом ДП «Завод ім. В.О.Малишева» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 працював на ДП «Завод ім. Малишева» з 1981 року на різних посадах. 27 травня 2009 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв’язку із досягненням пенсійного віку.

    Встановлено також, що в день звільнення з позивачем не було проведено остаточний розрахунок.

    Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до ст. 117 КЗпП України є порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП України) та вина власника.

    Матеріали справи свідчать про те, що вини ДП «Завод ім. Малишева» в затримці розрахунку при звільненні позивача немає.

    Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 29 вересня 2009 року порушено провадження по справі про банкрутство ДП «Завод ім. В.О.Малишева». Відповідно до цих ухвал було накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію заборонено нарахування неустойки (штраф, пеня), заборонено застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів.

    За таких обставин підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в період дії мораторію немає, а отже стягнення з заводу на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є безпідставним.

    Дія мораторію відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.    

    З огляду на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невикористану щорічну відпустку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

    В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

    Керуючись ст. 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, ч. 3 ст. 174, 209, 212 - 215, ЦПК України, суд, -              

в и р і ш и в:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод ім. Малишева» задовольнити частково.

        Стягнути з державного підприємства «завод ім. Малишева» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 3105 (три тисячі сто п’ять)грн. 79 коп.

        В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Завод ім. Малишева» - відмовити.

        Стягнути з державного підприємства «Завод ім. Малишева» на користь держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн.

        Стягнути з державного підприємства «Завод ім. Малишева» на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ –