Справа № 2 – 267/ 2010 р.

            Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 лютого 2010  року  

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі :  головуючого – судді:                                      Курганникової О.А.

при секретарі:                                              Люленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської  державної  ОСОБА_2 про стягнення грошової допомоги та середнього  заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені з вини власника або уповноваженого ним органу,

3 особа: Міністерство культури і туризму України -

                                                              В С Т А Н О В И В:

    Позивачка звернулась до суду з позовом до Харківської  державної  ОСОБА_2 про стягнення грошової допомоги та середнього  заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені з вини власника або уповноваженого ним органу, 3 особа: Міністерство культури і туризму України, посилаючись на те, що  з 1 серпня 1972 року вона працювала на посаді викладача Харківського державного  інституту культури , а з 15 лютого 1980 р. – старшого викладача, 26 серпня 1998 р. була звільнена у зв’язку з переведенням  до Харківської державної  академії культури  та прийнята до зазначеного закладу  на посаду старшого викладача 27 серпня 1998 р. 30 червня 2003 року, згідно наказу  № 89 –К від 10.06.2003 р. була звільнена за власним бажанням  у зв’язку з виходом на пенсію. З 01.07.2003 року    позивачки була  призначена наукова пенсія. При виході на пенсію  з посади  наукового працівника  видається допомога  в розмірі шести місячних  посадових окладів з урахуванням  надбавок  і доплат за наявності стажу роботи  на посадах,  у тому числі  посади викладача  та старшого викладача з посади  якого була звільнена  позивачка за власним бажанням. Але адміністрація  посилаючись на відсутність коштів  при її звільненні  не виплатила зазначеної суми, що складає 3 018 грн. 60 коп.

    01 вересня 2003 року вона була знову прийнята  на посаду старшого викладача Харківської  державної академії культури  та 26 серпня 2008 року звільнена з посади  за власним бажанням, але при звільненні  і в цьому разі позивачці також не була сплачена вищезазначена допомога, та  середній заробіток  за весь час  затримки розрахунку при звільненні  у розмірі199 227 грн. 60 коп.

    22.01.2010 р. в судовому засіданні  позивачка  уточнила позов та збільшила розмір позовних вимог, посилаючись на те, що розмір  вищезазначеної допомоги, з урахуванням підвищення посадового окладу  старшого викладача, який в січні 2010 року є 1635 грн. 00 коп. а посадова надбавка за вислугу років за стаж педагогічної роботи понад 30 років – 490 грн. 50 коп., складає  - 12753 грн. 00 коп.    

    У обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1  зазначила, що  розрахунок при її звільненні було здійснено із порушенням ст. 116 КЗпП України, а саме:  не виплачена  грошова допомога  у розмірі 12 753 грн. 00 коп. у зв’язку з чим позивачка  просить суд стягнути з відповідача на її користь  вищезазначену суму та  середній заробіток  за весь час  затримки розрахунку при звільненні  у розмірі 102024 грн. 00 коп.  станом на  22.01.2010 р.

    Позивачка в судове засідання з’явилась та підтримала  змінені позовні вимоги у повному обсязі.

    Представник відповідача  ОСОБА_3 до судового засідання з’явилась та заперечувала проти позову у повному обсязі.

    Представник відповідача ОСОБА_4 до судового засідання з’явився, також заперечував проти  позову у повному обсязі, та заявив клопотання про застосування до позову

    3 особа: представник  Міністерства культури і туризму України до судового засідання не з’явився, повідомлений належним чином у встановленому Законом порядку.

Вислухавши  позивачку,  представників  відповідача, дослідивши надані  письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню  не  підлягають.

        До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

 30 червня 2003 року, згідно наказу  № 89 –К від 10.06.2003 р. ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням  у зв’язку з виходом на пенсію (а. с. 8);

Відповідно до ст.. 24 Закону України  «Про наукову і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ, від 12.12.1991 р. з відповідними змінами та доповненнями – при виході на пенсію  з посади  наукового (науково-педагогічного) працівника  відповідно до вищезазначеного Закону  науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі  шести місячних посадових окладів  (ставок) з урахуванням надбавок  і доплат  за наявності стажу роботи  на посадах , зазначених  у Переліку посад  наукових (науково –педагогічних)  працівників підприємств, установ  організацій , вищих навчальних закладів  ІІІ-ІV рівнів акредитації, перебування  на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги  у разі виходу на пенсію не менше для жінок 10 років.

Відповідно до розрахунку грошова допомога при виході на пенсію у червні 2003 року старшого викладача Харківської  державної академії культури ОСОБА_1  дорівнювалась 3018 грн. 60 коп. (а. с. 96);

Пенсія науковим працівникам  відповідно до  Закону України  «Про наукову і науково-технічну діяльність» призначається з дня звернення за призначенням пенсії. Підставою  для призначення пенсії є : науково-педагогічний стаж, звільнення з посади, Закон України «про державний бюджет України»

Відповідно до положень  Закону України «Про державний бюджет України» на  2002-2004 роки, дія ст.. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»  була призупинена.

Відповідач є  державна установа, фінансування якої відбувається у відповідності Закону України «Про державний бюджет України».

Вищезазначена грошова допомога , яка виплачується  науковим працівникам  при оформленні наукової пенсії згідно  Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», до системи оплати праці  не належить.

Відповідно до ст.. 96 КЗпП України  до тарифної  системи оплати праці відносяться : тарифні ставки, посадові оклади та надбавки за розряди  та кваліфікацію, які застосовуються при нарахуванні  заробітної плати.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про оплату праці» грошова допомога при виході на пенсію до структури заробітної плати не входить.

Грошова допомога при виході на пенсію відноситься до  сплаті разового характеру, тому  індексації та корегуванню  не підлягає.

Щодо посилань позивачки на те, що  01 вересня 2003 року вона була знову прийнята  на посаду старшого викладача Харківської  державної академії культури  та 26 серпня 2008 року звільнена з посади  за власним бажанням, але при звільненні  і в цьому разі їй також не була сплачена вищезазначена допомога   то воно є невірним виходячи із наступного:

Грошова допомога при виході на пенсію відноситься до  сплаті разового характеру. Тобто на момент звільнення 26 серпня 2008 р. ОСОБА_1 була пенсіонером за віком відповідно до посвідчення серія  АВ № 114363  виданим 01 вересня 2003 р., тобто не мала права на повторну сплату грошової допомоги  при виході на песію.

Саме тому, що відповідна грошова допомога  до системи оплати праці не входить та виплату її здійснює Держава шляхом перерахування коштів  на рахунок установи , яка проводить  їх безпосередньо видачу працівнику, на момент звільнення , відповідач повністю  розрахувався  з ОСОБА_1 і заборгованість  по заробітній платі відсутня, вини  відповідача  з приводу не  виплати позивачці грошової допомоги немає,  положення ст.. 117  КЗпП України  про виплату працівникові  його середній заробіток  за весь час затримки  по день фактичного розрахунку, не можливо.

Правовідносини виникли  в 2003  р., але строк  пред’явлення позову , встановлений законодавством, що діяло раніше , а саме ЦК України  ред. 1963 р. не сплив  до набрання чинності  ЦК України ( ред. 2004р.), а тому повинні бути застосовані норми ЦК України (ред. 2004 р.)

КзпП України  регулює трудові відносини, але грошова допомога  до системи оплати праці не входить, інших порушень законодавства про працю  судом не встановлено. Тому застосування  ч. 2 ст. 233 КЗпП України є неприпустимим.

    Відповідно до ст..257 ЦК України (ред.. 2004 р.)  загальна позовна давність встановлюється  тривалістю  у три роки.

    Відповідно до ч. 1, ст.. 261 ЦК України (ред. 2004р.)  початок перебігу позовної давності  починається  від дня  коли особа довідалася або  могла довідатися  про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Підстав передбачених ст.. ст.. 263,264  ЦК України ( ред.. 2004 р.)про зупинення  перебігу позовної давності та  переривання перебігу позовної давності судом не встановлено.

Відповідно до  ч.  3, 4  ст.  267 ЦК України  (ред.. 2004 р.)  позовна давність застосовується судом лише  за заявою сторони  у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування  якої заявлено  стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

27.07.2009 р. до канцелярії суду  від представника відповідача надійшло клопотання щодо  застосування спливу позовної давності.

ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням  у зв’язку з виходом на пенсію 30 червня 2003 року Після звільнення позивачка повинна була довідатися про порушення свого права, та мала можливість своєчасно звернутись до суду з відповідною позовною заявою, а саме у січні  2005 р. , коли  зупинення   дії ст.. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»  в частині виплати грошової допомоги закінчилось,  але не скористувалась своїм право щодо звернення до суду з відповідним позовом пославшись на те, що взагалі не знала що таке суд, та на той час ніхто  з її  співробітників до суду не звертався.

Поважних причин  пропущення позовної давності позивачкою судом також не встановлено. Сплив позовної давності, про застосування  якої заявлено  стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.

    Керуючись ст.. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст..116, 117, 233 КЗпП України,  ст.. 256, 257, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, ПКМ України від 06 листопада 1992 р.  за № 9  «Про практику розгляду  судами  трудових спорів»  з відповідними змінами та доповненнями ,  Законом України «Про оплату праці» №  108/95 –ВР від 24 березня 1995 року  з відповідними змінами та доповненнями. суд, -

                    В И Р І Ш И В:

    У позовних вимогах  ОСОБА_1 –відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят однієї) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на  користь  Державного підприємства  «Судовий  інформаційний центр» ( р/р 31210259700005 АКПО 24134589 , одержувач  УДК у Комінтернівському районі МФО 851011 ГУДКУ у Харківській області, код бюджетної  класифікації 22050000 - витрати  на інформаційно  – технічне  забезпечення розгляду справи   у  розмірі 7  (сім) грн.. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене  до  апеляційного  суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: підпис.

Копія вірна. Суддя: