Ухвала

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 751/752/19

провадження № 51-5571ск19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л.Ю.,

суддів Слинька С.С., Щепоткіної В.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року щодо нього,

встановив:

Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2019 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

смт. Баранівка Баранівського район, Житомирської області, жителя

АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу: вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Як встановив суд, 18 грудня 2018 року о 12.22 год ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, переліз через паркан домоволодіння

за адресою: АДРЕСА_2 , після чого через вікно проник

до житлового будинку, де незаконно заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 3 903, 88 грн. В цей час дії ОСОБА_1 , розпочаті

як крадіжка, були виявлені потерпілим ОСОБА_2 але не зважаючи

на це, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, взяв у руки сокиру, погрожуючи якою, утримуючи при собі, раніше викрадене майно, покинув місце вчинення злочину через вікно будинку, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2019 року - без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК на ст. 186 КК. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суди безпідставно не взяли до уваги доводи сторони захисту про те, що він не погрожував потерпілому сокирою, лише відкрито заволодів його майном.

Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи, та перевіривши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 187 КК, є неспроможними.

Зі змісту оскаржених судових рішень вбачається, що розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів,

їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, безпосередньо дослідив надані сторонами докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду першої інстанції про вчинення засудженим ОСОБА_1 злочину, передбаченому ч. 3 ст. 187 КК ґрунтуються на доказах, які були досліджені в ході судового розгляду, а саме: показаннях самого ОСОБА_1 , який

не заперечував, що він під час заволодінням майном потерпілого тримав в руках сокиру; показаннях потерпілого ОСОБА_2 , який підтвердив, що засуджений ОСОБА_1 під час нападу погрожував йому сокирою; даними рапортів працівників Чернігівського ВП від 18 грудня 2018 року, в яких містяться відомості про те, що до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , проник невідомий чоловік, який утримуючи в руках сокиру, погрожував заявнику; даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 грудня 2018 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про факт проникнення до його будинку невідомої особи, яка погрожуючи сокирою, відкрито заволоділа його майном; протоколом пред`явлення особи

для впізнання за фотознімками від 18 грудня 2018 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_1 як чоловіка, котрий проник до його будинку.

При цьому слід зазначити, що розбій як злочин проти власності

(стаття 187 КК) - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний

із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

При відмежуванні грабежу від розбою слід виходити з того, що однією

з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазначала нападу або погроза його застосування, метою яких є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя

і здоров`я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров`я

чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки), а при грабежі - насильства,

що не є небезпечним для його життя чи здоров`я. При цьому, висловлена винною особою під час розбою погроза вбивством направлена на утворення

в потерпілого враження, що у разі протидії винній особі або невиконанні її вимог, ця погроза буде реально реалізована. Погроза вчинити вбивство під час розбою повністю охоплюється диспозицією ст. 187 КК.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до якого, коли потерпілий виявив засудженого в своєму будинку, останній схопив сокиру та висловлював погрози вбивством у бік потерпілого

і у цій ситуації поведінка ОСОБА_1 , поєднана з погрозою, сприймалась

як така, що дійсно може бути реалізована. Таким чином, дії ОСОБА_1 судом першої інстанції були правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК як розбій, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя особи, яка зазнала нападу,

з проникненням у житло, вчиненому особою, яка раніше вчинила розбій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, аналогічні доводам його апеляційної скарги та були предметом апеляційного перегляду і свого підтвердження не знайшли.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 , про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу

про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги

та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, враховуючи, що з касаційної скарги

та копії оскарженого судового рішення вбачається, що підстави для задоволення скарги відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно відмовити

у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду

м. Чернігова від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду

від 27 серпня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Л.Ю. Кишакевич С.С. СлинькоВ.В. Щепоткіна