Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #82746109

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД



Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/11657/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/5194/15

06 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Ігнатченко Н.В.

- Олійника В.І.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Зінченко О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватної фірми «МАД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про державну реєстрацію,-

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватної фірми «МАД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про державну реєстрацію, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним договір комісії з купівлі-продажу б/н від 20.05.2014 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , застосувавши наслідки його недійсності; визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 - автомобіль легковий седан «DeawooLanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві спільної приватної власності відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України належав та був зареєстрований вищезазначений транспортний засіб на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 .

18.04.2014 року ОСОБА_3 під власноручно написану розписку взяв у позивача для особистого користування вказаний транспортний засіб та за домовленістю,ОСОБА_3 повинен був повернути його позивачу за першою вимогою.

Наприкінці квітня 2014 року, у зв`язку з виникненням необхідності в поверненні транспортного засобу, позивачем було встановлено, що ОСОБА_3 перестав користуватися номером мобільного телефону,який надав позивачу для зв`язку, позбавивши позивача можливості контактувати з ним, а тому 06.05.2014 року позивач звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про те, що ОСОБА_3 шахрайськими діями заволодів належним позивачу на праві спільної приватної власності транспортним засобом. В ході проведення оперативно-розшукових дій слідчими Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві було встановлено, що транспортний засіб знятий з обліку для реалізації та згідно довідки-рахунку № 393174 придбаний ОСОБА_2 , після чого Центром надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Обухів та Обухівського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області зареєстрований за останнім на праві приватної власності з присвоєнням державного номеру НОМЕР_6 (попередній державний номер НОМЕР_7 ) з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 01.07.2014 року.

Оскільки позивач не укладав особисто договір комісії з купівлі-продажу автомобіля та не надавав доручення іншим особам на його укладення для відчуження належного йому на праві спільної власності автомобіля, коштів від продажу не отримував і він був відчужений в результаті шахрайських дій невстановленою особою з використанням підробленого документу, вважає, що його порушене право підлягає захисту в судовому порядку у обраний ним спосіб.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не повно з`ясовано усі фактичні обставини справи, не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Зазначав, що при укладенні договору комісії з купівлі-продажу від 20.05.2014 року сторонами не було дотримано вимог ст.. 203 ЦК України, тому він має бути визнаний недійсним з моменту його вчинення із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Вказував на те, що судом не надано правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, які мають значення для справи, зокрема: позивачем не відчужувався транспортний засіб та не надавалась довіреність на відчуження. Транспортний засіб був знятий з обліку після незаконного заволодіння ним ОСОБА_3 , шляхом вчинення шахрайських дій, що підтверджується матеріалами кримінального провадження; 20 травня 2014 року, невстановлена особа, використовуючи підроблений документ на ім`я ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_1 та надавши фотокопію підробленого паспорта громадянина України, реквізити якого не відповідають дійсному паспорту позивача, уклала із відповідачем та комісіонером - ПФ «МАД» договір комісії з купівлі-продажу від 20 травня 2014 року, на підставі якого відповідач отримав Довідку-рахунок серії ВІА № 393174 та в подальшому здійснив державну реєстрацію транспортного засобу та поставив його на облік; позивач не мав фізичної можливості особисто відчужити автомобіль, оскільки саме 20.05.2014 року перебував у м. Києві, що підтверджується роздруківкою детальної інформації стосовно належного номеру телефону, тоді як продаж було здійснено у Київській області; 18 квітня 2014 року під власноручну розписку ОСОБА_3 взяв у позивача для особистого користування автомобіль, який повинен був повернути за першою вимогою; дружиною позивача не надавалася згода на відчуження спільного автомобіля.

Таким чином, вважав, що оскільки позивач не знімав автомобіль з обліку, не укладав договір комісії з купівлі-продажу від 20 травня 2014 року, не приймав від відповідача коштів, не передавав відповідачу автомобіль, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію, наявні підстави визнати договір комісії з купівлі-продажу недійсним,так як відсутня воля позивача на його відчуження.

12 серпня 2019 року надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , та представник відповідача Приватної фірми «МАД» - Прохоренко Ю.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи не було встановлено, що під час укладення оспорюваного правочину сторонами було допущено порушення або недодержання вимог, встановлених ст..ст. 203,215,1011,1012,1018 ЦК України.

Такі висновки суду не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, нормах матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 позивач ОСОБА_1 власник автомобіля «DeawooLanos», номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору. (а.с. 34)

Згідно розписки від 18 квітня 2014 року ОСОБА_3 взяв в оренду автомобіль «DeawooLanos», НОМЕР_7 , та зобов`язався повернути автомобіль в такому ж вигляді та у випадку необхідності. З 18.04.2014 у разі порушення ПДД зобов`язується виплатити штрафи, а також шкоду по його вині (том. 3 а.с. 26).

06.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві із заявою про, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шахрайськими діями заволодів належним позивачу на праві спільної приватної власності транспортним засобом.

Проводячи оперативно-розшукові дії слідчими було встановлено, що транспортний засіб - автомобіль легковий седан «DeawooLanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 , Центром надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Прилуки при УДАІ УМВС України в Чернігівській області знятий з обліку для реалізації та 20.05.2014 року згідно довідки-рахунку № 393174, придбаний ОСОБА_2 та ПФ «МАД», після чого Центром Надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Обухів та Обухівського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області зареєстрований за ОСОБА_2 на праві приватної власності з присвоєнням державного номеру НОМЕР_6 з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 01.07.2014 року.

20.05.2014 року між ОСОБА_1 (Комітент), ОСОБА_2 , Приватною фірмою «МАД» (Комісіонер) укладено договір комісії з купівлі-продажу автомобіля (а.с. 24), згідно умов якого ОСОБА_1 передає у власність, а ОСОБА_2 приймає і зобов`язується оплатити автомобіль марки «DeawooLanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , знятого з обліку ВРЕР ДАІ міста Прилуки 30.04.2014 року для відчуження в межах України, транзитний номерний знак НОМЕР_15 .

Відповідно до п. 1.2.2 договору комісії з купівлі-продажу автомобіля відчужуваний автомобіль належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , виданого ДАІ УМВС України.

За домовленістю сторін, враховуючи технічний стан автомобіля, описаного в Акті, що є невід`ємною частиною даного договору, сторони погодили, що ціна цього автомобіля становить 40 000,00 грн., яка для ОСОБА_1 рахується вигідною, її розмір не пов`язаний із збігом якихось важких обставин і повністю задовольняє, та яку ОСОБА_2 зобов`язується передати (сплатити) ОСОБА_1 в день підписання цього договору (п. 1.2.3 договору комісії з купівлі-продажу автомобіля).

Приватна фірма «МАД» відповідно до даного договору, посвідчує даний правочин та надає ОСОБА_2 Довідку-рахунок серії ВІА № 393174. За виконання даного правочину ОСОБА_1 сплачує комісійну винагороду ПФ «МАД» в розмірі 400 грн. (п. 1.2.4 договору комісії з купівлі-продажу автомобіля).

У п. 5.4 договору зазначено, що особу громадян, які підписали договір, встановлено, копії паспортів та ідентифікаційних номерів додаються.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору комісії з купівлі продажу автомобіля, позивач посилався на те, що він особисто не укладав договір комісії з купівлі-продажу автомобіля та не надавав доручення іншим особам на його укладення для відчуження належного йому на праві спільної власності автомобіля, коштів від продажу не отримував і він був відчужений в результаті шахрайських дій невстановленою особою з використанням підробленого документу.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно із ст. 321 ЦКУкраїни право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 ЦК України).

Згідно змісту статті 1011 ЦК України комісіонер діє в чужих інтересах, але від власного імені, тобто є самостійною стороною у правочині.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З договору комісії з купівлі-продажу автомобіля від 20 травня 2014 року вбачається, що вказаний договір був укладений між ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_16 , виданий Святошинським РВ УМВС України в м. Києві від 06.04.2008 року, та ОСОБА_2 , Приватною фірмою «МАД».

Разом з тим, вказані у договорі комісії з купівлі-продажу паспортні дані не відповідають реквізитам наявного у позивача ОСОБА_1 паспорта - серія НОМЕР_17 , виданий Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 31 липня 2001 року (том 3 а.с. 27).

Згідно відповіді Святошинського РВ ГУДМС України в м. Києві від 02.02.2017 № 9/112, паспорт на П.І.Б. ОСОБА_1 або іншу особу серії НОМЕР_16 у Святошинському ГУДМС України в м. Києві не видавався. (том 3 а.с. 76)

Договір комісії з купівлі-продажу було укладено в с. Григорівка, Обухівського району, Київської області.

Згідно роздруківки інформації (список вхідних/вихідних зєднань із зазначення IMELкодів, часу, тривалості, типу зєднанння та прив`язкою базових станцій із зазначенням їх місце розташування/адреси) стосовно належного позивачу абонентського номеру, позивач 20 травня 2014 року знаходився у м. Києві, а 30 квітня 2014 року, у день зняття автомобіля з обліку у Центрі надання послуг, пов`язаних з використанням транспортних засобів з обслуговування м. Прилуки при УДАІ УМВС України в Чернігівській області для реалізації, позивач знаходився у с. Лучинчик, Мурованокуриловецького району, Вінницької області (том 1 а.с. 113-114).

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, можна дійти висновку, що позивач не знімав автомобіль з обліку, не укладав договір комісії з купівлі-продажу автомобіля та не надавав доручення іншим особам на його укладення для відчуження належного йому автомобіля, а тому автомобіль вибув з його власності поза його вільного волевиявлення.

Так, статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, певна спрямованість правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За таких обставин, враховуючи те, що воля власника автомобіля ОСОБА_1 не була спрямована на укладення договору комісії з купівлі-продажу автомобіля, вчинений договір є недійсним з підстав дефекту волі власника на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України.

Враховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами та досліджені докази, вимоги матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору комісії з купівлі-продажу автомобіля від 20 травня 2014 року, застосувавши наслідки його недійсності визнавши недійсним свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобі Серія НОМЕР_1 - автомобіль легковий седан «DeawooLanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, визнання недійсним договору комісії з купівлі-продажу автомобіля від 20 травня 2014 року, застосувавши наслідки його недійсності визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобі Серія НОМЕР_1 - автомобіль легковий седан «Deawoo Lanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1 166,00 грн., за подання апеляційної скарги - 2 114,41 грн., позов та апеляційну скаргу задоволено, тому з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 640,20 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватної фірми «МАД» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про державну реєстрацію задовольнити.

Визнати недійсним договір комісії з купівлі-продажу від 20 травня 2014 року транспортного засобу - автомобіль легковий седан «Deawoo Lanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 ,синього кольору, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Приватною фірмою «МАД».

Визнати недійсним свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 - автомобіль легковий седан «DeawooLanos», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , синього кольору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 640,20 грн.

Стягнути з Приватної фірми «МАД» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 640,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2019 року .

Головуючий: Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація