ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 924/482/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П.

відповідальністю "СК Бужок" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.19р. (повний текст - 13.09.2019р.) у справі №924/482/19 (суддя Крамар С.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок", с.Митинці Красилівського району Хмельницької області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с.Мокіївці Шепетівського району Хмельницької області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек", м.Дніпро,

про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим

за участю представників:

позивача - Савчук Ю.М, ордер №ВХ1001089 від 06.07.2019р.,

відповідача-1 - не з`явився;

відповідача-2 - Перепилиця О.С., ордер РН-435 №0001 від 24.06.2019р.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.09.19р. у справі №924/482/19 відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (31062, Хмельницька обл., Красилівський р-н, с.Митинці, вул.Центральна, 83, корпус Б, код ЄДРПОУ 03785869) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с.Мокіївці, код ЄДРПОУ 32678262), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м. Дніпро, вул.Собінова, 1, код ЄДРПОУ 32232765) про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами у договорі визначено строк дії поруки тривалістю у три роки, то саме такий строк для припинення дії поруки і підлягає застосуванню в даному випадку. Оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що поручитель був повідомлений про укладення Додаткової угоди №2 до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року, суд вважає, що має братися до уваги первинний Графік внесення лізингових платежів з останнім визначеним кінцевим строком оплати - до 20.12.2017р. Лізингодавець пред`явив вимогу до поручителя в межах встановленого договором трирічного терміну. 14.04.2019р. Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №904/1478/19 за позовом ТОВ "Агротек" до ТОВ "Сварог-Дністер", ТОВ "СК Бужок" та ТОВ "ТД "Армада" про стягнення коштів за договором поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. При таких обставинах порука, встановлена договором №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р., не є припиненою. Станом на час укладення договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. діяла частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України (в редакції 11.06.2016р.) якою встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Сторонами Договору поруки №1П/8АФ-15 у пунктах 6.3 та 6.2 обґрунтовано було узгоджено, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім). Отже, права поручителя не є порушеними, та зазначені обставини не можуть тягнути за собою припинення дії договору поруки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2284/19 від 06.09.2019р., арк.справи 139-144).

В скарзі, зокрема, зазначає, що пунктом 6.3. Договору встановлено, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору внесяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).

Як стало відомо із судових спорів за заявами ТОВ «Агротек» - між ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке» в період з дати укладення Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року до даного часу укладалися додаткові угоди до Договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року. Однак, будь-яким чином ні Лізингодавець, ні Лізингоодержувач не повідомив Поручителя (TOB «СК Бужок») про укладення та підписання Додаткової угоди, якою змінено основні умови Основного договору, а саме: ціна, графік платежу, відповідальність.

TOB «СК Бужок» обрав спосіб захисту та звернувся до суду з позовом про визнання припиненими Договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.15р., оскільки укладені до основного договору фінансового лізингу додаткові угоди №2 та №3 збільшують відповідальність ТОВ «СК Бужок» (як поручителя) порівняно із попередньою редакцією Основного договору.

Також вважає, що порука припинена, оскільки ТОВ «Агротек» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.

Згідно із ст.559 ЦК України (в редакції до червня 2016 р. на момент укладення спірного договору поруки від 11.03.2015р.) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

TOB «СК Бужок» визначає, що підставою для припинення договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.15р. є зміна основного зобов`язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди внаслідок укладення додаткових угод №2, №3.

Вважає, що застосуванню підлягають положення ч.4 ст.559 ЦК України у редакції чинній на момент укладення оспорюваного правочину поруки. Зазначеним спростовуються твердження ТОВ «Агротек» про застосування положень ч.4 ст.559 ЦК України у редакції Законів №1414-VIII від 14.06.2016р., №2478-VIII від 03.07.2018р.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/482/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим, а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим задовольнити повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.19р. у справі №924/482/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на "06" листопада 2019 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

21.10.2019р. на адресу суду від ТОВ «Агротек» надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (арк.справи 159, 160)

У відзиві зазначає, що умовами договору поруки 1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. сторони без заперечень та зауважень, в добровільному порядку узгодили, що лізингодавець вправі пред`явити вимогу поручителю протягом 3 років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором.

В силу приписів ст.627 Цивільного кодексу України сторони були вільними у визначенні строку дії договору поруки, а тому в даному випадку порука є чинною протягом трьох років з моменту настання строку погашення кожного чергового лізингового платежу, а не протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

Звертає увагу на правові висновки щодо застосування норми права у подібних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №668/5023/15-ц, від 14.11.2018р. у справі №757/6407/14-ц, від 23.05.2019р. у справі №913/320/18, від 15.07.2019р. у справі №711/191/14-ц, від 24.07.2019р. у справі №285/3340/15-ц, від 19.08.2019р. у справі №308/3908/14-ц.

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" від 18.09.2019р. вих.№18/09-19/П-СК залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2019р. у справі №924/482/19 залишити без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 06.11.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" не забезпечило явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги було повідомлене у встановленому законом порядку (арк.справи 157).

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 06.11.2019р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" підтримав доводи апеляційної скарги та надав обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

11.03.2015р. між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15, за умовами якого лізингодавець зобов`язався передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач - прийняти майно та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в Додатку №1 "Специфікація" (п.1.1 Договору).

Вартість майна становить гривневий еквівалент 250000 доларів США (п.2.1 Договору).

Згідно п.4.1 Договору всі платежі здійснюються в національній валюті України відповідно до умов цього договору та Додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.

Ціна договору становить гривневий еквівалент 314117,45 доларів США, що за міжбанківським курсом договору на дату його укладання становить 6816346, 67 грн.(п.10.1 Договору).

Згідно п.11.1 строк дії договору з 11.03.2015 року по 20.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором. Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

За актом приймання-передачі від 19.03.2015 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав трактор Jonn Deere 8335R.

11 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір поруки №1П/8АФ-15.

Предметом цього договору є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015р. (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору поруки сторони Договору встановили, що зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та основним договором не потребують.

Згідно п.1.3 договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя.

Пунктом 3.1.1. Договору поруки 1П встановлено, що поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня, від дати отримання письмової вимоги Лізингодавця про прострочення Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа Лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за Основним договором, виконати відповідне зобов`язання, шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості Лізингоодержувача за Основним договором на рахунок Лізингодавця.

У відповідності до п. 3.1.2. договору поруки від 11.03.2015 р. Поручитель зобов`язаний у разі невиконання Лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання, відповідати перед Лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Згідно п.6.2 договору поруки сторони встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов`язання. Також порука припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п.4 ст.559 ЦК України).

Сторони договору встановили (п.6.3 договору), що у тому разі якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Угоду підписано представниками сторін та скріплено печатками.

13 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року. Сторони дійшли згоди внести зміни до зазначеного договору, виклавши п.10.2.1, 10.1 та Графік внесення лізингових платежів (Додаток №2) у новій редакції. Даною додатковою угодою сторонами змінено графік внесення платежів, змінено ціну договору (335662,57 доларів США), визначено графік погашення для прострочених платежів, збільшено відповідальність за несвоєчасну сплату лізингових платежів. Сторонами продовжено строк дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11 березня 2015 року до 20.12.2017 року включно. Угоду підписано представниками

ТОВ "Агротек" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (поручителя). Провадження у справі №904/1478/19 відкрито 14.04.2019 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2019 року у справі №904/1478/19 задоволено позов ТОВ "Агротек" до ТОВ "Сварог-Дністер", ТОВ "СК Бужок" та ТОВ "ТД "Армада" про стягнення коштів за договором поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р.

Станом на час розгляду справи учасниками справи не надано до суду та матеріали справи не містять доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" всієї заборгованості по лізинговим платежам та відсотків річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, в тому числі іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі визнання права.

Позивач обрав спосіб захисту та звернувся до суду з позовом про визнання припиненим Договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.15р., оскільки, на його думку, укладена до основного договору фінансового лізингу додаткова угода №2 збільшує відповідальність позивача (як поручителя) порівняно із попередньою редакцією договору лізингу. Також на думку позивача порука припинена, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя.

Предметом даного позову є визнання припиненим Договору поруки, а підставою даного позову, на думку позивача, є наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого Договору припиненим. Отже, предметом доказування у даній справі є наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину (господарського договору) припиненим.

Крім того, у даній справі необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин припиненими та з якого моменту.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-18цс11 зазначено, що за змістом ст.ст.559, 598 ЦК України припинення зобов`язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати. Уживаний законодавцем термін "порука" використовується в розумінні зобов`язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін (ст.ст.3, 12-15, 20 ЦК України) у разі невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ст.559 ЦК України, на припинення зобов`язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Така ж правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду України, який наголошував, зокрема, на тому, що відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Право поручителя підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки відповідно до п.7 ч.2 ст.16 ЦК, оскільки це суперечило б положенням ч.1 ст.559 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012р. у справі №6-134цс12).

Згідно ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором поруки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Як встановлено ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Як встановлено статтею 559 Цивільного кодексу України (в редакції до червня 2016р. на момент укладення спірного договору поруки від 11.03.2015р.) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як стверджував позивач у позовній заяві, підставою для припинення договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.15р. є зміна основного зобов`язання, що спричиняє збільшення відповідальності поручителя, без його згоди внаслідок укладення додаткової угоди №2.

Як випливає із ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України поручитель не залишається зобов`язаним навіть на початкових умовах. До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов`язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Пунктом 1.3. договору поруки, укладеному між ТОВ "Агротек" , ТОВ "Серединецьке" та ТОВ "СК Бужок", сторони передбачили, що для внесення будь-яких змін та доповнень до Основного договору Лізингодавцю та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Тобто, порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов`язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов`язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов`язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що у тому разі, якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім).

Зазначені умови договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Тому укладаючи додаткову угоду №2 (від 13.07.2016р.) до договору фінансового лізингу без згоди позивача, як Поручителя, до Основного договору внесено зміни, що тягнуть за собою зміну відповідальності Поручителя (збільшення розміру зобов`язання та відповідальності), обсяг відповідальності ТОВ "СК Бужок", як Поручителя, залишається без змін (попереднім). Зазначеним спростовуються твердження відповідача-2 про те, що для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору Лізингодавцю та Лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін.

Також, не приймається до уваги твердження відповідача-2 про те, що пунктом 6.3. договору поруки сторони погодили умови щодо зміни обсягів відповідальності поручителя. Адже означеним пунктом договору сторони чітко визнали, що якщо без згоди Поручителя до Основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою відповідальність Поручителя, обсяг відповідальності Поручителя залишається без змін (попереднім), тобто не змінюється.

Тому, договір поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.15р. не є припиненим на підставі ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України саме у зв`язку із внесенням додаткової угоди №2 від 13.07.2016р. до договору фінансового лізингу зміни зобов`язання (відповідальності) без згоди поручителя, як на цьому наполягає позивач.

Однак, відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Тобто, строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Разом із тим, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

При цьому, якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

Зазначеними положеннями законодавства спростовуються твердження відповідача-2 про те, що строк поруки є строком для захисту порушеного права. Адже строк поруки це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Умови договору поруки про його дію "до повного припинення зобов`язань боржника" не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (Постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 23 травня 2012р.).

Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором.

Основне зобов`язання - це не зміст договору фінансового лізингу, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін договору фінансового лізингу.

Разом з тим, якщо умовами договору фінансового лізингу передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про сплату коштів щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання Лізингоодержувачем цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-272цс16 від 29.06.2016р. про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Більше того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-272цс16 від 29.06.2016р., зробив правовий висновок про те, що, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: 1) протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); 2) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); 3) протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного Зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17.09.2014р. у справі №6-53цс14, від 14.09.2016р. у справі №6-1451цс16.

Як було встановлено, відповідно до п.5.3.1, 8.1.1. договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингодавець має право відмовитися від договору та вимагати повернення Майна від Лізингоодоржувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення оплати становить більше 30 календарних днів. Договір також може бути розірвано в односторонньому порядку з ініціативи Лізингодавця якщо Лізингоодержувач не сплатив Лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі (на підставі письмового повідомлення Лізингодавця про розірвання договору). Відповідно, починаючи з 31 календарного дня у Лізингодавця виникало право пред`явлення відповідної вимоги - як до Лізингоодержувача так і до Поручителя про дострокове стягнення коштів та повернення майна, яке передано у фінансовий лізинг.

Аналогічна правова позиція, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018р. у справі №408/8040/12, Верховного Суду України від 22.06.2016р. у справі №6-368цс16, підстав відступити від якої щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду справи №924/482/19 суд не встановив.

Згідно частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору припиненим з підстав ч.4 ст. 559 ЦК України правове значення має наявність відповідної волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Одностороння незгода сторони з положеннями раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним із підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за №6-118цс13.

При цьому, ст.204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, що є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно.

Також з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дотримується правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі №6-3087цс16 та в інших. Так, і у справі переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, і в аналогічних справах, які переглядалися Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, прийнято рішення, які свідчать про відсутність розходжень у судовій практиці (справи №756/12263/15-ц, №522/10828/15-ц, №377/471/15-ц, №127/8315/16-ц, №285/1462/15-ц, №2-1283/11, №569/3799/14-ц, №756/4514/16-ц, №750/4903/14 та багато інших). В зазначених справах суд касаційної інстанції виходив із того, що строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням. Більше того, у цих судових рішеннях містяться посилання на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України у справах №6-53цс14, №6-3087цс16 та інших аналогічних справах.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року, заява №24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Як зазначено в Доповіді щодо верховенства права Європейської Комісії "За демократію через право" (Венеціанської комісії), правова визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

ЄСПЛ зазначав, що сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи (рішення від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", заява №52854/99).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір поруки припинив свою дію через шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, визначеного Додатком 2 до договору фінансового лізингу від 11.03.2015р. №8АФ-15 "Графік внесення лізингових платежів" - 20.12.2017р. (договір поруки від 11.03.2015р. №1П/8АФ-15).

Також, набули чинності введені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" зміни до Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до положень норми статті 599 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене не підлягає застосуванню надана відповідачем-2 судова практика Великої палати ВС, оскільки остання стосується дії актів цивільного законодавства у часі щодо застосування позовної давності у земельних правовідносинах, що не є тотожними заявленими позивачем вимогам у межах даної господарської справи.

Викладене кореспондується з положеннями чинного Цивільного кодексу України, відповідно до статті 5 якого акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися таким, що втратив силу актом цивільного законодавства, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, норми положень ч.4 ст.559 ЦК України у редакції Законів №1414-VIII від 14.06.2016р., №2478-VIII від 03.07.2018р., якими змінено ч.4 ст.559 ЦК України, набрали чинності після укладення спірного договору поруки, які було укладено у березні 2015 року, що виключає можливість застосування зазначеної норми до спірних правовідносин.

Відтак, застосуванню підлягають положення ч.4 ст.559 ЦК України у редакції чинній на момент укладення оспорюваних правочинів поруки.

Зазначеним спростовуються твердження відповідача-2 про застосування положень ч.4 ст.559 ЦК України у редакції Законів №1414-VIII від 14.06.2016, №2478-VIII від 03.07.2018р.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач-2 не реалізував своє право на звернення протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання на пред`явлення вимоги до поручителя (друге речення частини 2 статті 559 ЦК України), колегія суддів дійшла висновку, що порука, якою забезпечене зобов`язання за договором фінансового лізингу №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р., є припиненою.

Тому, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" про визнання договору поруки припиненими підлягає задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене вище, в силу п.1 ч.1 ст.277 ГПК України рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.19р. у справі №924/482/19 підлягає скасуванню.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/482/19 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" до Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд справи покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/482/19 - задоволити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.09.2019р. у справі №924/482/19 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" до Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" про визнання договору поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р. припиненим - задоволити.

Визнати припиненою поруку за договором поруки №1П/8АФ-15 від 11.03.2015р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (Хмельницька обл., Красилівський район, с.Митинці), Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (с.Мокіївці, Шепетівський район Хмельницька область), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (м.Дніпро).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (30440, с.Мокіївці, Шепетівський район, Хмельницька область, ідентифікаційний код 32678262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (31062, Хмельницька обл., Красилівський район, с.Митинці, вул.Центральна, 83, корпус Б, ідентифікаційний код 03785869) 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 1440,75 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 75 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (49083, м.Дніпро, вул.Собінова, 1, ідентифікаційний код 32232765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Бужок" (31062, Хмельницька обл., Красилівський район, с. Митинці, вул. Центральна, 83, корпус Б, ідентифікаційний код 03785869) 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 1440,75 грн. (одна тисяча чотириста сорок гривень 75 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови буде виготовлено у строк до 11.11.2019р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.