Справа №2-67/07, 1029/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 березня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого - судді Затолочного B.C.,

при секретарі Ходюк О.І., Морозовій Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2.,

відповідача ОСОБА_3.,

представників відповідачів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,

третьої особи ОСОБА_4.,

представника третьої особи ОСОБА_8., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до   ОСОБА_3,   Державної   виконавчої   служби Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_4про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна, зупинення виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3., Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області.

В ході судового розгляду відповідач Центрально-Міський відділ Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції в Дніпропетровській області був замінений на Державну виконавчу службу Дніпропетровської області (далі ДВС).

Позовні вимоги неодноразово змінювалися позивачем.

З врахуванням прийнятих судом змін, позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягала позивачка та її представник, обгрунтований тим, що рішенням суду з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. (третьої особи у справі) було стягнуто 1055041 грн. На виконання цього судового рішення Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, в межах якого накладено арешт та заборону на відчуження майна ОСОБА_3. До складу цього майна віднесене також майно, набуте ОСОБА_3.. в період шлюбу з ОСОБА_7. і є їх спільною сумісною власністю. Оскільки ОСОБА_7. померла, позивач, як єдиний спадкоємець після її смерті, звернулася до нотаріальної контори з приводу оформлення права на спадщину, але в цьому їй було відмовлено через те, що на майно померлої накладено арешт. Крім того, частина майна, набутого ОСОБА_7. в період шлюбу з ОСОБА_3. не є спільною сумісною власністю подружжя, тому що придбавалася за власні кошти тільки ОСОБА_7.

Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті матері на 1/2 (одну другу) домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул:. АДРЕСА_1; 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських споруд, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1; 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,056 га, призначеної для ведення садівництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2, прим. 3; 1/2 від 9/10 (що складає 45/100) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2, прим. 4.

Крім того, позивач просить зняти арешт з майна, на яке вона претендує та зупинити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. заборгованості, тому що інакше вона не в змозі оформити належним чином право власності на майно.

2

Відповідач ОСОБА_3. та його представник в судовому засіданні позов визнали повністю, пояснивши, що дійсно майно, нажите подружжям ОСОБА_1 в період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. На спадкування частини майна, яке належало його дружині, ОСОБА_3. не претендує, вважаючи єдиним спадкоємцем позивача.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_3. визнав, що 9/10 нерухомого майна, розташованого по пр. АДРЕСА_3, придбавалося ОСОБА_7. виключно на власні кошти, які їй подарувала її матір.

Тому позовні вимоги вважає обгрунтованими.

Представник відповідача ДВС у судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши суду, що з метою виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. значної суми грошових коштів, було накладено арешт на все належне ОСОБА_3. майно, в тому числі і на те майно, яким він володів спільно з іншими особами.

Позов про визнання права власності в порядку спадкування вважає передчасним, оскільки до вирішення питання про виділ належної ОСОБА_3. частки у спільному майні позовні вимоги ОСОБА_1. неможливо вирішити, хоча вона дійсно має право на успадкування частини майна, яке належало її матері. Зняття арешту з майна до виділу частки ОСОБА_3. в натурі неможливо, оскільки це може потягти переоформлення всього майна і унеможливити виконання судового рішення. Залишає вирішення позову на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4. та його представник позов визнали частково, вважаючи, що дійсно позивач має право претендувати на спадщину, яка залишилася після смерті її матері, але ця частина значно менша, ніж зазначає позивачка. Відповідач ОСОБА_3. не вправі був відмовитися від своєї частини спадщини, тому що фактично таким чином розпорядився спадковим майном, на яке було накладено арешт. Для визнання права власності на все спадкове майно - 9/10 приміщення 3 будинку АДРЕСА_2підстав немає, тому що це майно, як і інше, було нажито у шлюбі. Договір дарування грошей не може бути доказом набуття тільки ОСОБА_7. права власності на це майно, тому що з часу дарування і до часу придбання приміщення пройшов значний строк. До того ж сплив строк позовної давності для визначення титулу цього приміщення. Підстав для зняття арешту та зупинення виконавчого провадження немає, тому що вони пов'язані з виконанням зовсім іншого судового рішення.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані ними докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3та ОСОБА_7перебували між собою в шлюбі з січня 1970 року, що підтверджується дослідженим судом свідоцтвом про одруження.

Позивач - ОСОБА_1є донькою ОСОБА_3. та ОСОБА_7., що вбачається із свідоцтва про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_7. померла, що видно із свідоцтва про смерть.

Зазначені фактичні обставини справи також не заперечувалися особами, які беруть участь у справі.

Під час шлюбу подружжям ОСОБА_1 було нажито нерухоме майно -домоволодіння АДРЕСА_1в м. Кривому Розі, земельна ділянка площею 0,1 га, призначена для обслуговування житлового будинку, господарських споруд, розташована за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,056 га, призначена для ведення садівництва, розташована за тією ж адресою, 9/10 приміщення № 4 будинку № АДРЕСА_2в м. Кривому Розі.

Зазначені обставини, крім того, що вони не заперечувалися в судовому засіданні сторонами, підтверджуються також свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від ІНФОРМАЦІЯ_2року, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Державними актами на право приватної власності на земельну ділянку від 02 та 21 липня 2003 року, довідкою Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації».

Відповідно до статей 22, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.. ст.. 60, 70 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і у випадку поділу їх частки визнаються рівними.

3

Тому вищезазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3. та ОСОБА_7. і належить їм в рівних частках.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а батько (відповідач ОСОБА_3.) відмовився від спадкування, що підтверджується дослідженим судом листом Першої Криворізької державної нотаріальної контори..

Те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом відповідно до статті 1261 ЦК та здійснила необхідні для прийняття спадщини дії, передбачені ст.. ст.. 1268-1270 ЦК, не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії в оформленні спадщини позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що на спадкове майно накладено арешт.

Оскільки частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними, тобто по 1/2 частині, за позивачем слід визнати право власності на спадкове майно - 1/2 (одну другу) домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1; 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських споруд, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1; 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,056 га, призначеної для ведення садівництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1; 1/2 від 9/10 (що складає 45/100) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2, прим. 4.

Заперечення третьої особи стосовно того, що відповідач ОСОБА_3. не вправі був відмовитися від своєї частки у спадщині, суд відкидає, як необгрунтовані, тому що частиною 1 статті 1273 ЦК передбачене право спадкоємця протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, відмовитися від прийняття спадщини. ОСОБА_3. цим своїм правом скористався. Примусити його прийняти спадщину ніхто не вправі.

Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 9/10 частин приміщення № 3 будинку № АДРЕСА_2, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що дане нерухоме майно придбавалося виключно на кошти самої померлої, які їй були подаровані матір'ю.

Як видно із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власником 9/10 частин зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_7на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 203 року.

Вартість даного приміщення складала 90319,2 грн.

ОСОБА_7. придбала свою частку за 81287,28 грн.

Ці обставини, крім того, не заперечуються особами, які беруть участь у справі.

Позивач стверджує, що кошти, за рахунок яких ОСОБА_7. придбала це майно, були їй подаровані матір'ю.

Відповідач ДВС та третя особа ОСОБА_4. заперечуючи проти таких тверджень позивача, вважають, що не доведено використання саме цих коштів на придбання спірного майна і що за життя ОСОБА_7. ніхто із подружжя не заперечував спільність цього майна, а також, що сплив строк позовної давності для визначення титулу спірного майна.

Згідно дослідженого судом договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_3року мати ОСОБА_7. подарувала останній 100000 грн.

. , Відповідно до статті 24 КпШС України, який діяв на час отримання в дар грошей ОСОБА_7., майно, одержане кожним з подружжя під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (статті 28 КпШС).

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою, приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

4

Представник відповідача ОСОБА_3. визнав, що дійсно приміщення № 3 в будинку № АДРЕСА_2придбавалося ОСОБА_7на належні тільки їй особисто кошти, отримані в дар від матері.

Доказів іншого суду не надано, а тому зазначене приміщення було особистою приватною власністю ОСОБА_7. - матері позивачки і не входить до спільного майна подружжя.

Тому за позивачкою слід визнати право власності на дане спадкове майно.

Заперечення відповідача ДВС та третьої особи суд не приймає до уваги через те, що доказів придбання спірного приміщення за рахунок спільних коштів подружжя суду не надано.

Визнаючи те, що спірне майно за життя належало особисто ОСОБА_7суд не змінює титул цього майна, а тому підстав вважати, що сплинув строк позовної давності для спору щодо цього майна немає.

Вирішуючи вимоги позивача про зняття арешту із спірного майна та зупинення виконавчого провадження, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

27 квітня 2004 року Державним виконавцем Центрально-Міського відділу ДВС було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № НОМЕР_1року, виданого Апеляційним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4. заборгованості в сумі 1055041 грн.

В межах даного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 травня 2005 року, якою було накладено арешт на все майно ОСОБА_3. До складу цього майна входить також майно, набуте спільно подружжям ОСОБА_1 за життя ОСОБА_7., частину якого успадкувала позивачка.

Не дивлячись на те, що в межах даної справи встановлено право позивачки на успадкування за законом після смерті матері частини арештованого майна, суд не вважає за можливим задовольнити вимоги про зняття арешту з цього майна.

По-перше, воно накладено в межах виконання іншого судового рішення, а відповідно до статті 383 ЦПК учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, для визнання неправомірними дій державного виконавця при виконанні рішення суду в іншій справі встановлено інший порядок, ніж звернення з окремим позовом до суду.

По-друге, позивач сама зазначає, що відповідно до частини 8 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

В даній справі встановлена тільки ідеальна частка позивача у спільному з ОСОБА_3. майні і зняти арешт з такої частки до її виділу в натурі неможливо, а зняття арешту зі всього спільного майна позивачки та ОСОБА_3. може потягти його умисне відчуження та унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3.  •

Крім того, позивач посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про виключення майна з опису», але у справі відсутні докази того, що якесь майно описувалося, а є тільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, що не є тотожним з актом опису.

З вищезазначених мотивів слід відмовити і у задоволеннї вимог про зупинення виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст.. 10, 11, 60, 212, 215 ЦПК України, ст.. ст.. 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.. ст.. 57, 60, 70 СК України, ст.. ст.. 368, 391, 392, 1261, 1268-1270, 1273 ЦК України, ст.. ст.. 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

ВИРІШИВ:

5

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_3, Державної виконавчої служби Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_4про визнання права власності на майно, зняття арешту з майна, зупинення виконавчого провадження задовольнити частково.

Визнати за позивачем, ОСОБА_1право власності на:

· 1/2 (одну другу) домоволодіння за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1;

· 1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,1 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських споруд, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1;

·  1/2 (одну другу) земельної ділянки площею 0,056 га, призначеної для ведення садівництва, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. АДРЕСА_1;

·  9/10 нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2, прим. 3;

·  1/2 від 9/10 (що складає 45/100) нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, АДРЕСА_2, прим. 4.

В іншій частині позову відмовити за недоведеністю.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_3 на користь позивача, ОСОБА_1судові витрати зі сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн..

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя        B.C. Затолочний