Справа №2-1220/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 лютого 2007 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого - судді Затолочного B.C.

при секретарі Ходюк О.І.

за участю позивача ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Центрально-Міської районної ради м. Кривого Рогу про визнання в порядку спадкування права власності на самовільно збудоване нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з заявою про визнання в порядку спадкування права власності на самовільно збудоване нерухоме майно: домоволодіння по вул. АДРЕСА_1у м. Кривому Розі.

У попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та дав суду пояснення, про те, що: ІНФОРМАЦІЯ_2року померла його баба ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3. була власником домоволодіння № АДРЕСА_1(раніше вул. АДРЕСА_3) у м. Кривому Розі, що підтверджується договором купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_3року, посвідченим Четвертою криворізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий № НОМЕР_2, реєстраційним посвідченням від ІНФОРМАЦІЯ_4р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1р.

Приблизно наприкінці 1962 р. ОСОБА_3. було здійснено перебудування вказаного домоволодіння. Таким чином, на підставі вказаного вище договору ОСОБА_3. володіла новоствореним домоволодінням, однак за своє життя акт вводу в експлуатацію вона так і не отримала, тим самим своєчасно не оформивши правовстановлюючі документи на новостворене домоволодіння, хоча володіла ним та мешкала в ньому з 1962 року по день своєї смерті. За життя ОСОБА_3. належне їй майно нікому не заповідала.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3. на підставі ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 p.), був його батько -ОСОБА_2.

Позивач посилається на ч. 2 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.) згідно якої, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. На підтвердження цього факту позивач надає домову книгу, де зазначено, що з 1998 року по день смерті ОСОБА_2., дійсно, проживав за адресою: м. Кривий Ріг, вул. АДРЕСА_1разом з ОСОБА_3., тим самим, ОСОБА_2. фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3. постійно проживаючи у вказаному домоволодінні.

Також позивач посилається на ч.2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.) згідно до якої прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

16 травня 2006 р. помер його батько ОСОБА_2. За життя ОСОБА_2. як спадкоємець, який прийняв спадщину, але належним чином не оформив свої права на неї, був власником домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі, після смерті ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2р.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2. на підставі ст. 1261, 1269 ЦК України (в редакції 2004 р.) є він - ОСОБА_1.

У встановлений законом строк, він звернувся до Першої криворізької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого

2

ОСОБА_2. Однак, державним нотаріусом ОСОБА_4. в усному порядку йому було відмовлено на тій підставі, що на домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі відсутній належний правовстановлюючий документ.

На сьогоднішній день позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки, згідно повідомлення КП „КБТІ" № НОМЕР_3року при обстеженні вказаного домоволодіння виявлено нове будівництво (відповідно до технічного паспорту): житловий будинок «Ж-1», сіни «ж», літня кухня «В», сарай «Г», сарай «Е», вбиральня «Д», у зв'язку з чим власник направляється у Центрально-Міську районну раду м. Кривого Рогу для вирішення питання про оформлення права власності на домоволодіння.

12.02.2007 року він звернувся до відділу житлово-комунального господарства за видачею правовстановлюючого документа на домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі. Однак мені було відмовлено та згідно листа № НОМЕР_4р. повідомлено, що для вирішення питання щодо визнання права власності на об'єкт нерухомого майна за померлим громадянином спадкоємці мають право звертатися до місцевого суду, оскільки згідно з Тимчасовим положенням „Про реєстрацію права власності на нерухоме майно", затвердженим Наказом МЮУ від 07.02.2002 p., № 7/5, якщо особа за своє життя з будь-яких підстав не набула права власності на об'єкт нерухомого майна, то у разі звернення із заявою спадкоємця щодо видачі свідоцтва про право власності на ім'я померлого, виконком не може прийняти відповідне рішення у зв'язку відсутністю належного заявника. У зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з позовною заявою.

В судовому засіданні позивач посилається на ч. 5 ст. 376 ЦК України (в редакції 2004 р.) згідно якої на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Так, за словами позивача, у разі визнання судом права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі за померлою ОСОБА_3не порушить права інших осіб, оскільки: 1) домоволодіння збудоване на земельній ділянці, яка знаходилася під попереднім житловим будинком і ніяким чином не порушує межі суміжних земельних володінь, що підтверджується вказаним вище договором купівлі-продажу; 2) згідно технічного висновку про розташування та технічний стан на ділянці домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі, виконаного Криворізьким відділом комплексного проектування Дніпропетровського філіалу ДП „ДНІ та ПИ „НПпроектреконструкція" стан самовільних будівель житловий будинок «Ж-1», сіни «ж», літня кухня «В», вбиральня «Д» задовільний та відповідає державним будівельним нормам України ДБН 360-92**. Щодо сараїв «Г» і «Е» - необхідний дозвіл сусідів. Однак відповідно до довідки голови квартального комітету у домоволодінні № АДРЕСА_5у м. Кривому Розі з 1982 р. ніхто не проживає.

Відповідач позов визнав повністю, просить розглядати справу у відсутність його представника, про що надіслав заяву до суду № НОМЕР_5 від 22.02.2007 р.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши письмові матеріалі справи, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам:

У судовому засіданні встановлено, що: ІНФОРМАЦІЯ_2року померла бабця позивача ОСОБА_3. За життя ОСОБА_3. була власником домоволодіння № АДРЕСА_1(раніше вул. АДРЕСА_3) у м. Кривому Розі, що підтверджується договором купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_3року, посвідченим Четвертою криворізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий № НОМЕР_2, реєстраційним посвідченням від ІНФОРМАЦІЯ_4р. та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № НОМЕР_1р.

Приблизно наприкінці 1962 р. ОСОБА_3. було здійснено перебудування вказаного домоволодіння. Таким чином, на підставі вказаного вище договору ОСОБА_3. володіла новоствореним домоволодінням, однак за своє життя акт вводу в експлуатацію вона так і не отримала, тим самим своєчасно не оформивши правовстановлюючі документи на новостворене домоволодіння, хоча володіла ним та мешкала в ньому з 1962 року по день своєї смерті.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3. на підставі ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 р.) був батько позивача -ОСОБА_2.

3

Так, відповідно до ч. 2 ст.,. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Матеріалами справи доведено, що ОСОБА_2. фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3. постійно проживаючи у вказаному домоволодінні.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 р.) прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

16 травня 2006 р. помер батько позивача ОСОБА_2. За життя ОСОБА_2. як спадкоємець, який прийняв спадщину, але належним чином не оформив свої права на неї, був власником домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі, після смерті ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2р.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2. на підставі ст. 1261,1269 ЦК України (в редакції 2004 р.) є позивач.

Той факт, що вказане спадкове майно ОСОБА_3. та ОСОБА_2. за життя нікому заповідали та після їх смерті до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернувся тільки позивач підтверджується відповіддю на судовий запит Першої криворізької державної нотаріальної контори № НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_5року.

Самовільно побудований житловий будинок «Ж-1», сіни «ж», літня кухня «В», сарай «Г», сарай «Е», вбиральня «Д» за адресою м. Кривий Ріг, вул. АДРЕСА_2відповідає будівельним нормам, тому може бути узаконений.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2. на підставі ст. 1261, 1269 ЦК України (в редакції 2004 p.).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України (в редакції 2004 р.) на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Так, у разі визнання судом права власності на домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі в порядку спадкування після померлого це не порушить права інших осіб.

Керуючись ст. ст. 11, 60, 169, 215, 256 ЦПК України, ст. ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 p.), ст.ст. 376, 1264, 1268, 1269 ЦК України (в редакції 2004 р.), суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до Центрально-Міської районної ради м Кривого Рогу про визнання в порядку спадкування права власності на самовільно збудоване нерухоме майно задовольнити в повному обсязі.

Визнати той факт, що за життя ОСОБА_3 фактично володіла самовільно збудованим домоволодінням № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі, а саме: житловий будинок «Ж-1», сіни «ж», літня кухня «В», сарай «Г», сарай «Е», вбиральня «Д».

Визначити, що за життя ОСОБА_2володів домоволодінням № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2року.

Визнати за ОСОБА_1право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1у м. Кривому Розі в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в апеляційний суд Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачею після цього в 20 денний строк апеляційної скарги, з подачею її копії в апеляційну інстанцію.

Суддя