Постанова

Іменем України

07 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 209/250/18

провадження № 61-6872св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Перша Кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дніпровського району м. Кам`янське,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року у складі судді Замкової Я. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання спадкового договору недійсним.

Позов мотивований тим, що вона, будучи хворою та одинокою людиною, пенсіонером майже з мінімальною пенсією, потребуючи догляду, 22 березня 1999 року звернулася до відділення соціальної допомоги Дніпровського району м. Дніпродзержинська за отриманням соціальної допомоги по догляду за нею.

Того ж дня укладений договір про надання їй соціальної допомоги, згідно якого її безкоштовно відвідував соціальний працівник 2 рази на тиждень.

Оскільки їй була необхідна постійна допомога, 05 жовтня 2012 року між нею та ОСОБА_2 укладений спадковий договір, відповідно до умов якого остання зобов`язалася щомісячно забезпечувати її лікарськмим засобами і в разі смерті поховати на цвинтарі, а вона, в свою чергу, передати у власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру.

Згодом ставлення ОСОБА_2 до неї та її потреб стало погіршуватися, а в грудні 2017 року відповідач повідомила, що буде надавати їй допомогу тільки відповідно до умов спадкового договору.

Вважаючи, що у спадковому договорі відсутні істотні умови, а також враховуючи, що він укладений в тяжких для неї обставинах і на вкрай невигідних умовах, просила визнати його недійсним на підставі статті 233 ЦК України.

Короткий зміст рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року,у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спадковий договір укладений у тяжких для неї обставинах та на вкрай невигідних умовах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення.

Касаційна скарга аргументована тим, що вона у 2014 році захворіла на інсульт і перебувала в тяжкому стані. Спірнийдоговір містить лише дві умови - покупка ліків та поховання і не містить умов про догляд, роботи, турботу у якості доглядальниці. Натомість із 2012 по 2019 рік безкоштовну допомогу їй надав територіальний центр соціального обслуговування. Окрім того, вона мала намір на укладення договору довічного утримання, а не спадкового договору.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу та без змін оскаржувані судові рішення, як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 рокувідкрите касаційне провадження у справі № 209/250/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, витребувано справу із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Першої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н. Г.

За умовами пунктів 1-5 вказаного спадкового договору, відчужувач передає у власність відповідача після своєї смерті належну їй квартиру АДРЕСА_1 , ринковою вартістю 58 140 грн.

Набувач відповідно до пункту 6 спадкового договору зобов`язаний:

- щомісячно, забезпечувати позивача згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості;

- в разі смерті відчужувача поховати її на цвинтарі м. Дніпродзержинська (Кам`янське).

Згідно пункту 7 спадкового договору право власності на вказану в договорі квартиру переходить до набувача майна в разі виконання ним умов цього договору та після смерті відчужувача.

ОСОБА_2 відповідно до рецептів лікарів придбавала для ОСОБА_1 ліки: 04 серпня 2017 року - на суму 289,96 грн, 08 серпня 2017 року - на суму 10,40 грн, 16 серпня 2017 року - на суму 98,95 грн,24 серпня 2017 року - на суму 14,81 грн, 27 серпня 2017 року - на суму 94,75 грн, 29 серпня 2017 року - на суму 258,53 грн, 19 вересня 2017 року - на суму 36,29 грн, 124,14 грн, 134,40 грн, 01 жовтня 2017 року - на суму 28,54 грн, 14 грудня 2017 року - на суму 28,50 грн, 29 січня 2018 року - на суму 33,80 грн.

Згідно виписки із амбулаторної карти ОСОБА_1 перебувала на обліку в амбулаторії у травні, жовтні 2014 року та червні, квітні 2016 року

Відповідно до висновку ЛКК від 07 червня 2018 року ОСОБА_1 потребує постійного догляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Згідно зі статтею 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

За частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частинами першою-третьою та п`ятою вказаної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 218-235 ЦК України визначено окремі підстави недійсності правочину.

Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:

а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин;

б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Докази того, що позивач у період із 2012 по 2014 роки знаходилася на обліку у лікарів та потребувала стороннього догляду у матеріалах справи відсутні.

Окрім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що мала намір на укладення договору довічного утримання, а не спадкового договору. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, оскільки вони не були предметом позову та предметом з`ясування та дослідження судами попередніх інстанцій, а відтак відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень Верховного Суду.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Згідно з положеннями статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини, оцінивши зібрані у справі докази та не встановили наявність підстав для визнання правочину недійсним, передбачених статтею 233 ЦК України, та зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Водночас, апеляційний суд правильно зазначив, що укладення спадкового договору особою, яка потребувала певної допомоги та уваги з покладенням на набувача певних обов`язків не свідчить про укладення оспорюваного правочину під впливом таких тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Посилання на невиконання відповідачем умов спадкового договору, обсягів та термінів наданої допомоги, може бути підставою для розірвання договору, а не для визнання його недійсним.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів, а також незгоди заявника з висновками щодо оцінки цих доказів та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук