Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 490/7071/16-ц

провадження № 61-25815св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції», ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_7 , на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» (далі - ТОВ «Науковий інститут селекції»), ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання договорів недійсними.

Позов обґрунтований тим, що він є одним із співавторів наступних сортів рослин ІНФОРМАЦІЯ_1, номер заявки 12015001 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_3); ІНФОРМАЦІЯ_2, номер заявки 10017076 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_1); ІНФОРМАЦІЯ_3, номер заявки 10017077 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_2). Майнові права інтелектуальної власності на поширення сорту та володільцем патентів на вказані сорти рослин є ТОВ «Науковий інститут селекції».

10 вересня 2015 року за Договором № 18 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом № НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_5, Договором № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон ІНФОРМАЦІЯ_6 за свідоцтвом № НОМЕР_6 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_7, Договором № 19 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом № НОМЕР_8 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_9 укладеними між ТОВ «Науковий інститут селекції» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_3 Проте, при укладенні вказаних договорів з боку директора ТОВ «НІС» ОСОБА_11. були порушені норми чинного законодавства України, зокрема частини четвертої статті 51 Закону Украйни «Про охорону прав на сорти рослин», щодо попереднього повідомлення авторів сорту про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності та їх переважне право стати суб`єктом майнових прав.

ОСОБА_1 просив

визнати недійсними договори, укладені 10 вересня 2015 року за № 18 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом № НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_5; за № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон ІНФОРМАЦІЯ_3 за свідоцтвом № НОМЕР_6 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_7; за № 19 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом № НОМЕР_8 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_9 - між ТОВ «Науковий інститут селекції», в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за якими виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_3 .

У липні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду позов до ТОВ «Науковий інститут селекції», ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними.

Позов обґрунтовано тим, що він є також одним із співавторів таких сортів рослин: ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_1) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_2). Посилався на те, що його як співавтора сортів рослин, про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності на ці сорти рослин ніхто не повідомляв та відчуження відбулось без його згоди, чим з боку відповідачів грубо порушено переважне право, як автору сорту.

ОСОБА_2 просив:

визнати недійсними договори, укладені 10 вересня 2015 року за № 18 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом № НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_5; за № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон ІНФОРМАЦІЯ_3 за свідоцтвом № НОМЕР_6 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_7 між ТОВ «Науковий інститут селекції», в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2016 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 17 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом № НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_5, укладеним між ТОВ «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_3 Визнано недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 18 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон ІНФОРМАЦІЯ_3 за свідоцтвом № НОМЕР_6 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_7, укладеним між ТОВ «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_3 Визнано недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 19 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом № НОМЕР_8 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_9, укладеним між ТОВ «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_3 . Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні оспорюваних договорів з боку директора ТОВ «Науковий інститут селекції» були порушені норми чинного законодавства України щодо попереднього повідомлення авторів сорту про намір передати виключні майнові права інтелектуальної власності та їх переважне право стати володільцем майнових прав. Зобов`язання власника сорту та володільця патенту чітко передбачене положеннями частини четвертої статті 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» - володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов`язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення. Таке ж положення закріплене і в абзаці 2 пункту 1.3 Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21 лютого 2003 року № 244, а саме - власник сорту, який не є автором сорту, може передати майнове право на сорт будь-якій фізичній або юридичній особі, попередньо повідомивши про це автора (авторів) сорту. У цьому разі автор (автори) сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним (ними) повідомлення. Відповідачами не надано належних та допустимих доказів того, що усі автори були письмово, за три місяці до дати їх відчуження, повідомлені про намір власника передати свої виключні майнові права інтелектуальної власності, а ТОВ «Науковий інститут селекції» відповідно отримало відповіді цих авторів (до укладення договору) з їх намірами щодо бажання стати або не стати правонаступниками.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними відмовлено. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що з аналізу положень статей 1, 40, 50 та 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» вбачається, що неодержання власником сорту, який не є автором сорту, вимог закону щодо повідомлення автору сорту про намір передати майнове право на сорт будь-якій фізичній або юридичній особі не є підставою для визнання договору про передачу майнових прав на сорт рослин недійсним. Порядок захисту прав автору сорту рослин Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» не врегульовано. Якщо спірні відносини не врегульовано законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону). Так, статтею 362 ЦК України передбачено переважне право купівлі частки у справі спільної часткової власності. Порушення передбаченого ст. 362 ЦК України переважного права купівлі-продажу у праві спільної часткової власності не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупців. Проте, позивачі, вважаючи свої права як авторів сортів рослин порушеним, обрали такий спосіб, який не відповідає способу захисту порушеного права.

Аргументи учасників справи

У лютому 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_7 , у якій просить рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року скасувати, залишити в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 як співавтора сортів рослин не було повідомлено про відчуження майнових прав на сорти рослин, його переважне право на одержання майнових прав порушене, тому є підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі частини першої статті 203 ЦК України та частини четвертої статті 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин». До спірних правовідносин необхідно застосовувати абзац другий пункту 1.3. Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21 лютого 2003 № 244.

У квітні 2017 року ОСОБА_3 подав заперечення, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У травні 2017 року цивільна справа № 490/7017/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільна справа № 490/7017/16-ц надійшла до Верховного Суду.

12 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що співавторами сорту рослини ІНФОРМАЦІЯ_1, номер заявки 12015001 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_3) є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 Співавторами сорту рослини ІНФОРМАЦІЯ_2 номер заявки 10017076 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_1) є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 Співавторами сорту рослини ІНФОРМАЦІЯ_3 номер заявки 10017077 (свідоцтво про авторство № НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 8-10 т. 1).

Власником майнових прав інтелектуальної власності на поширення сорту та володільцем патентів на вищевказані сорти рослин є ТОВ «Науковий інститут селекції», що підтверджується наступними документами: сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_1 номер заявки 12015001 - свідоцтво № НОМЕР_8 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 5 лютого 2015 року та патенту № НОМЕР_9, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 22 січня 2015 року; сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_2 номер заявки 10017076 - свідоцтво № НОМЕР_4 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 24 червня 2014 року та патенту № НОМЕР_5, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 24 червня 2014 року; сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_3 номер заявки 10017077 - свідоцтво № НОМЕР_6 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 24 червня 2014 року та патенту № НОМЕР_7, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 24 червня 2014 року.

10 вересня 2015 року за Договором № 18 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_5 за свідоцтвом № НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_5, Договором № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон ІНФОРМАЦІЯ_6 за свідоцтвом № НОМЕР_6 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_7, Договором № 19 про передачу (продаж) права власності на ІНФОРМАЦІЯ_4 за свідоцтвом № НОМЕР_8 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_9, укладеними між ТОВ «Науковий інститут селекції» в особі директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_3 В той же день були складені Акти приймання-передачі об`єкту майнових прав за цими Договорами, відповідно до змісту яких директор ТОВ «Науковий інститут селекції» передала покупцю ОСОБА_3 Свідоцтва та Патенти на вказані сорти, що підтверджують виключні майнові права на сорт рослини і які передані повністю відповідно до умов Договору.

Згідно квитанцій № 61, 62 від 13 жовтня 2015 року ОСОБА_3 сплатив на користь ТОВ «Науковий інститут селекції» 22 000 грн за виключні майнові права по Договору № 17 та 18 від 10 вересня 2015 р. відповідно, та квитанції № 64 від 13 жовтня 2015 року ОСОБА_3 сплатив на користь ТОВ «Науковий інститут селекції» 12 000 грн за виключні майнові права по Договору № 19 від 10 вересня 2015 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) зроблено висновок, що «критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта».

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Усталеним є розуміння переважного права як такого суб`єктивного цивільного право, яке надає його носієві можливість пріоритетно перед іншими особами набути інше або здійснити існуюче суб`єктивне право.

У частині першій та п`ятій статті 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що володілець патенту має право передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них, відповідно до положень статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин другої і третьої статті 38 цього Закону.

У частині першій статті 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що володілець патенту має право відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права, шляхом подання письмового повідомлення до Компетентного органу.

Згідно частини четвертої статті 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов`язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.

У частині третій та четвертій статті 12 ЦК України встановлено, що особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує конструкції «відмова від майнового права» і «передача майнового права». Правовим наслідком відмови від майнового права інтелектуальної власності на сорт рослин є те, що цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа. Тобто, при відмові від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин не відбувається їх передачі іншому суб`єктові. Натомість при укладенні договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин відбувається передача (перехід) від одного суб`єкта до іншого. Відмінність правових конструкцій «відмова від майнового права» і «передача майнового права» впливає і на вибір правових норм, які регулюють відносини при відмові від майнового права і при передачі (переході) майнового права.

У справі, що переглядається, на підставі оспорюваних договорів відбулася передача (перехід) майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин ТОВ «Науковий інститут селекції» до ОСОБА_3 , а не відмова від їх ТОВ «Науковий інститут селекції». Тому на правовідносини сторін не поширюється положення частини четвертої статті 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). І, відповідно, у ТОВ «Науковий інститут селекції», якому належали майнові інтелектуальної власності на сорти рослин, відсутній обов`язок повідомляти авторів сорту про укладенні договору про передачу майнових прав інтелектуальної власності.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин абзацу другого пункту 1.3. Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21 лютого 2003 року № 244, з таких підстав.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.3. Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21 лютого 2003 № 244 власник сорту, який не є автором сорту, може передати майнове право на сорт будь-якій фізичній або юридичній особі, попередньо повідомивши про це автора (авторів) сорту. У цьому разі автор (автори) сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним (ними) повідомлення.

У частині п`ятій статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Тлумачення статті 4 ЦК України свідчить, що у ній встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.

На рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства аграрної політики України приймати нормативні акти, які встановлюють переважне право автора сорту на набуття майнових прав інтелектуальної власності та обов`язок суб`єкта майнових прав інтелектуальної власності на сорт повідомляти автора сорту про їх передачу іншій особі. Натомість в нормах ЦК України, Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не закріплено переважного права автора сорту на набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорт та обов`язку суб`єкта майнових прав інтелектуальної власності на сорт повідомляти автора сорту про їх передачу іншій особі.

Апеляційний суд при відмові в задоволенні позову помилково вважав, що у авторів сорту є переважне право на набуття майнових прав інтелектуальної власності та у суб`єкта майнових прав інтелектуальної власності на сорт є обов`язок повідомляти автора сорту про їх передачу іншій особі. Проте апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалено частково без додержанням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а у іншій частині залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює рішення апеляційного суду, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 19 січня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук