Справа №431/6057/19

Провадження №2-о/431/1942/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Кудрявцева І.В.

при секретарі Дубініній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Старобільську Луганської області у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту смерті. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що її чоловіком був ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Про його смерть видано медичне свідоцтво про смерть, яке не є дійсним на території України. У зв`язку з чим просив винести рішення, яким встановити факт того що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Антрацит.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_3 , представник заінтересованої особи ВДРАЦС по Старобільському району та місту Брянка ГТУЮ у Луганській області не з`явились, до початку судового засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв`язку з чим суд на підставі ч.3 ст.211, ч.3 ст.294 ЦПК України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, її представника, представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Відповідно до ксерокопії паспорта громадянина України (а.с.8) ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Донецьк, зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом статті 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ксерокопії лікарського свідоцтва про смерть, виданого Луганським онкологічним диспансером (а.с.9) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 вдома, причина смерті – злоякісне новоутворення лівого головного бронху.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», встановлено, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014р., зі змінами внесеними розпорядженням КМУ№ 79-р від 07.02.2018р., затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у т.ч. м.Луганськ, м.Антрацит Луганської області.

За загальним правилом документи, видані органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, їх акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018р. №2268-VIII встановлено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Відповідно до ч.6 ст.13 Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018р. №2268-VIII до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України будь-яких рішень щодо застосування норм цього Закону діють акти Кабінету Міністрів України, а також обмеження, введені в дію рішеннями Президента України.

Порядок застосування вказаних положень ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018р. №2268-VIII не встановлено.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов`язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оцінюючи ксерокопію вказаного лікарського свідоцтва про смерть, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті для реалізації майнових прав заявника, суд вважає, що надана заявником ксерокопія лікарського свідоцтва про смерть (а.с.9) є підтвердженням того, що дійсно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Донецьк, громадянин України, зареєстрований: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території України у м.Антрацит Луганської області, причина смерті – злоякісне новоутворення лівого головного бронху, та оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, то суд вважає заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430  ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268, 293-294,317,319, п.8 ч.1 ст.430ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті – задовольнити цілком.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Донецьк, громадянин України, зареєстрований: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 на тимчасово окупованій території України у м.Антрацит Луганської області, причина смерті – злоякісне новоутворення лівого головного бронху.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя                                        І.В. Кудрявцев