ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року Справа № 923/1297/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, код ЄДРПОУ 39394259, пр-т Ушакова, 75, м. Херсон,

до: відповідача-1: Комунального підприємства "Наш дім" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, а/с 194, м. Миколаїв,

до відповідача-2: Приватного підприємця Шахова Сергія Михайловича, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вул. 28-ї Армії, 6, м. Херсон,

про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника,

в межах справи про банкрутство порушеної

за заявою: Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області, ідентифікаційний код 38740105, вул. Кірова, 13, м. Каховка Херсонської області,

до Комунального підприємства "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області,

про банкрутство,

за участю представників сторін:

від позивача: Кромп О.П., довіреність № 185/9/21-22-10-03-04 від 05.09.2019,

відповідачі-1, 2: не з`явилися,

від третьої особи: Лісовець-Назаренко Л.Ю., довіреність № 8251/08 від 26.06.2019,

в с т а н о в и в:

Справа знаходиться в ліквідаційній процедурі введеній постановою господарського суду від 30.01.2015 року, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Сашин О.А.

До господарського суду Херсонської області 12.08.2019 надійшла від кредитора ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі в межах справи про банкрутство КП "Наш дім" заява про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника та Приватного підприємця Шахова Сергія Михайловича .

Ухвалою від 19.08.2019 заяву кредитора ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання недійсним правочину (договору) та спростування майнових дій боржника прийнято до розгляду, призначено розгляд у підготовчому засіданні 19 вересня 2019 року на 15:30 год., встановлено позивачу строк до 17.09.2019 для подання суду заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи, а також доказів про обставини справи, які не були подані суду в обґрунтування своїх вимог та письмової відповіді на відзив до суду та відповідачеві, встановлено відповідачам в строк до 10.09.2019 подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують направлення відзиву і доданих до нього доказів позивачу та іншим учасникам провадження.

До суду 06.09.2019 відповідачі-1,2 надали відзиви на вказану заяву відповідно до яких просить суд відмовити у її задоволенні та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Позивач 18.09.2019 надав до суду заперечення на заяви відповідачів-1,2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Ухвалою від 19.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.10.2019.

У зв`язку з неявкою судове засідання 10.10.2019 відповідачів, які належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 05 листопада 2019 року о 14 годині 30 хвилин.

Відповідачі в судове засідання 05.11.2019 не з`явились.

І. Стислий виклад позиції позивача:

У своїй заяві позивач просить суд: визнати недійсним з моменту вчинення договір від 01.08.2016 року №01-08/16 між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим С.М.; спростувати майнові дії Комунального підприємства «Наш дім» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина О.А. щодо взяття на себе зобов`язання здійснення плати за збереження архіву підприємства згідно договору №01-08/16 у розмірі 79 907,00 грн. та здійснення такої плати з ліквідаційного рахунку; зобов`язати Шахова С.М. повернути на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» плату за збереження архіву підприємства у розмірі 79 907,00 грн., сплачену Шахову С.М. згідно платіжного доручення №51977390 від 17.09.2018 року; зобов`язати ліквідатора Комунального підприємства «Наш Дім» - арбітражного керуючого Сашина О.А. повернути на ліквідаційний рахунок Комунального підприємства «Наш дім» плату за збереження архіву підприємства у розмірі 79 907,00 грн., сплачену Шахову С.М. згідно платіжного доручення №51977390 від 17.09.2018 року спрямувати на задоволення вимог кредиторів.

Заявник у своїй заяві зазначає, що оскаржуваний договір укладений з істотним порушенням норм матеріального права, що є підставою для визнання такого правочину та майнових дій боржника (в особі ліквідатора банкрута) недійсними та повернення перерахованих коштів за його виконання у власність банкрута (на ліквідаційний рахунок), за рахунок якого може бути задоволено вимоги кредиторів.

Позивач стверджує, що за своєю правовою природою договір №01-08/16 між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» - арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим С. М. всупереч ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не свідчить про їх фактичне виконання.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року по справі №21-4266а15, у якій суд зазначає: «відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише по намір виконання дій, а не про їх фактичне виконання».

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 договору від 01.08.2016 року №01-08/16 Замовник передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання майно, а саме: архів Комунального підприємства «Наш дім», що знаходиться за адресою: вул. Луначарського, 6, м. Каховка, Херсонська обл. (на другому поверсі будівлі кабінету Комунального підприємства «Наш дім»). Замовник передає майно Виконавцю згідно акту прийому-передачі.

Проте, на думку позивача акти приймання-передачі №01 від 01.08.2016 року та №02 від 30.09.2016 року не містять індивідуальних ознак майна переданого на відповідальне зберігання (кількість примірників, кількість аркушів, назви документів тощо).

Наданий рахунок-фактуру не підтверджує спрямованість на реальні наслідки правочину. Оскільки він є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач звертає увагу на той факт, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2019 №1005143583 приватним підприємцем Шаховим С .М надаються послуги з ремонту комп`ютерів і периферійного устаткування. Надана послуга з відповідального зберігання не відповідає КВЕД суб`єкта господарювання, який у свою чергу згідно реєстраційних документів немає жодного відношення до зазначеного виду діяльності.

Таким чином, невідповідність КВЕД умовам договору є таким, що порушує приписи законодавства та уклад правовідносин, адже укладений з приватним підприємцем без відповідного обсягу повноважень у даній сфері.

Отже, позивач стверджує що наведені обставини свідчать про той факт, що укладений договір, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Представник кредитора вважає, що оскаржуваний правочин направлений на збільшення витрат ліквідаційної процедури, економічно необґрунтованим та таким, що завдав шкоди інтересам кредиторів по справі, у зв`язку з цим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Окрім того, при перевірці та проведенні власного розрахунку плати за договором встановлено неправильність (завищення) суми вказаної у рахункі-фактурі та платіжному дорученні з коштами, які можна було би сплатити за договором, що відповідно до наведеного розрахунку становить:

01.08.2016 - 31.08.2016 у сумі 1 450,00 грн.;

01.09.2016 - 30.09.2016 у сумі 1 450,00 грн.;

01.10.2016- 31.10.2016 у сумі 1 450,00 грн.;

01.11.2016- 30.11.2016 у сумі 1 450,00 грн.;

01.12.2016- 31.12.2016 у сумі 1 600,00 грн.;

01.01.2017 - 31.01.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.02.2017 - 28.02.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.03.2017 - 31.03.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.04.2017 - 30.04.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.05.2017 - 31.05.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.06.2017- 30.06.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.07.2017 - 31.07.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.08.2016 - 31.08.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.09.2016 - 30.09.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.10.2016 - 31.10.2017 у сумі 3 200,00 грн.;

01.11.2017 - 30.11.2017 у сумі 3 200,00 грн.

Станом на дату припинення дії договору - 01.12.2017 сума плати за зберігання становить 42 600,00 грн. (за 16 місяців).

Пунктом 8.2 передбачено, що у випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 9 місяців.

Враховуючи пролонгацію договору на 9 місяців, послідуючий розрахунок ціни договору виглядає наступним чином:

01.12.2017 - 31.12.2017 у сумі 3200,00 грн;

01.01.2018 - 31.01.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.02.2018 - 28.02.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.03.2018 - 30.03.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.04.2018 - 30.04.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.05.2018 - 31.05.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.06.2018 - 30.06.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.07.2018 - 31.07.2018 у сумі 3 723,00 грн;

01.08.2018 - 31.08.2018 у сумі 3 723,00 грн.

Станом на дату припинення договору 01.09.2018 сума плати за зберігання становить 32 984,00 грн. (за 9 місяців).

Таким чином, згідно проведених розрахунків загальна сума, що підлягала би сплаті становить 75 584,00 грн.

У свою чергу актом прийому виконаних робіт зазначено, що вартість послуги становить 1 мінімальну заробітну плату на місяць починаючи з 01 серпня 2016 року та закінчуючи 30 вересня 2018 року, та становить за весь період 79 907,00 грн., які перераховані арбітражним керуючим згідно виставленим рахунком №17-09/18.

Позивач зазначає, що є незрозумілим та таким, що не узгоджується з обставинами дійсності договору факт включення десятого місяця дії договору до розрахунку, виставлення рахунку-фактури та здійснення оплати послуг відповідального зберігання (17.09.2018 року) до підписання акта прийому виконаних робіт.

Поряд з цим наявні і підстави для спростування дій боржника у особі ліквідатора щодо його укладення, здійснення оплати у порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на наступне.

Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі документу (платіжного доручення).

Спростування майнових дій - заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, які визначають правомірність майнових дій боржника. Це одна з форм визнання недійсними (безпідставними, незаконними, нечинними і т.д.) дій боржника, які вчинені щодо розпорядженнями майновими правами боржника на підставі рішень боржника та рішень, вчинених від його імені.

Позивач зазначає, що у своєму відзиві арбітражний керуючий - ліквідатор КП «Наш дім» Сашин О.А. намагається переконати суд і кредитора у правомірності своїх дій стосовно укладання договору №01-08/16 між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» - арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим С.М., однак доводи ліквідатора викладені ним у відзиві на заяву кредитора спростовуються наступним.

Арбітражний керуючий - ліквідатор КП «Наш дім» Сашин О.А. зазначає, що на засіданні комітету кредиторів 14.06.2016 року представниками податкового органу та Пенсійного фонду України (другим питанням) одностайно було узгоджено кошторис витрат, які ліквідатор авансує в ліквідаційну процедуру, зокрема і на збереження майна, що повинно бути підтверджено документально. Цим самим у відповідності до ст. 98 Закону про банкрутство на законних підставах мав право залучити третіх осіб з метою проведення ліквідаційної процедури.

На вказане твердження кредитор заперечує наступним.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За своєю правовою природою договір №01-08/16 між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» - арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим С.М. всупереч ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не свідчить про їх фактичне виконання.

Так, фахівцями податкового органу - зокрема начальником відділу організації стягнення боргу та роботи з безхазяйним майном та податкового боргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Усольцевою Н .В. 10.10.2018 року було здійснено виїзд за юридичною і фактичною адресою боржника м. Каховка, вул. Луначарського, 6 , де відбулося засідання комітету кредиторів по справі №923/1297/14 про банкрутство КП «Наш Дім» (ЄДРПОУ 32179487).

На засіданні комітету кредиторів брали участь представники Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - Усольцева Н .В. та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - Михальченко Ю.В., з правом дорадчого голосу був присутній ліквідатор КП «Наш Дім» (ЄДРПОУ 32179487) арбітражний керуючий Сашин О.А.

Представник податкового органу повідомила, що приміщення (кімната) у якому відбувався комітет кредиторів знаходилось на другому поверсі, з вільним доступом до неї. Тобто двері до кімнати були відкриті ключем арбітражного керуючого. Будь-якого пропускного режиму чи охорони як при вході до приміщення так і до вказаної кімнати встановлено не було. Будь яких вивісок, наклейок, стікерів, банерів чи табличок із зазначенням охоронної фірми, установи чи ФОП що надає охоронні послуги на цих об`єктах не виявлено. Тобто встановити фактичне, а не декларативне на папері надання послуг відповідального зберігання не вбачається можливим. В кімнаті знаходилися офісні меблі у незадовільному стані, комп`ютерна техніка (на вигляд у неробочому стані), в кімнаті був безлад, архівні документи розміщувались в хаотичному стані.

Стосовно п. 1.1 та п. 1.2 договору від 01.08.2016 року №01-08/16 слід зазначити, що Замовник передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання майно, а саме: архів Комунального підприємства «Наш дім», що знаходиться за адресою: вул. Луначарського, 6, м. Каховка, Херсонська обл. (на другому поверсі будівлі кабінету Комунального підприємства «Наш дім»). Замовник передає майно Виконавцю згідно акту прийому-передачі.

Проаналізувавши акт приймання-передачі №01 від 01.08.2016 року та акт приймання-передачі №02 від 30.09.2016 року слід зазначити, що вищевказані акти не містять індивідуальних ознак майна переданого на відповідальне зберігання ні щодо кількості примірників чи аркушів, ні щодо назви документів. Тобто неможливо фактично ідентифікувати обсяг задокументованих послуг по вказаному договору.

Предметність договору не визначається за критерієм «поза розумним сумнівом», вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України», тобто не є достатнім, вагомим, чітким, є недостатньо деталізованими, не розкриває зміст наданої послуги та її обсяг, відсутні результати отриманої послуги, що свідчить про не спрямованість договору на настання правових наслідків.

Наданий рахунок-фактуру не підтверджує спрямованість на реальні наслідки правочину. Оскільки він є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти та за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто маємо фактично задокументовані на папері послуги, що не підтверджуються в наявності.

Також звертаємо увагу суду на той факт, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.03.2019 №1005143583 приватним підприємцем Шаховим С.М. надаються послуги з ремонту комп`ютерів і периферійного устаткування. Надана послуга з відповідального зберігання не відповідає КВЕД суб`єкта господарювання, який у свою чергу згідно реєстраційних документів немає жодного відношення до зазначеного виду діяльності, не реєструється вказаним суб`єктом підприємницької діяльності у встановленому законом порядку та відповідно не сплачуються податки чи інші обов`язкові платежі по вказаним «віртуальним» у даному випадку видам діяльності.

Таким чином, невідповідність КВЕД умовам договору є таким, що порушує приписи законодавства та уклад правовідносин, адже укладений з приватним підприємцем без відповідного обсягу повноважень у даній сфері.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Окрім того, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, такий правочин вважається таким, що порушує публічний порядок. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вважаємо, що правочин направлений на збільшення витрат ліквідаційної процедури, економічно необґрунтованим та таким, що завдав шкоди інтересам кредиторів по справі.

Також, позивач звертає увагу суду на той факт, що арбітражний керуючий - ліквідатор КП «Наш дім» Сашин О.А. стверджує, що кредиторами жодного разу на засіданнях комітету кредиторів (протоколи від 04.05.2017, 02.10.2017, 04.04.2018, 10.10.2018) не заперечувалось залучення ліквідатором на договірних засадах фахівців.

Проте, жодним чином кредиторам не доводились до відома об`єми виконаних робіт та обсяги витрат за надані послуги. Про зазначені обставини кредиторам стало відомо тільки в березні 2019 року, хоча платіжним дорученням від 17.09.2018 №51977390 з ліквідаційного рахунку банкрута перераховано на користь Шахова С.М. оплату за збереження архіву підприємства з 08-2016 по 09-2018 згідно договору №01-08/16.

Зазначені дії, порушують вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки стягненні суми субсидіарної відповідальності використовуються тільки для задоволення вимог кредиторів, а не на оплату послуг залучених фахівців. А тому підлягають спростуванню у порядку ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Представник третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області підтримала вимоги позивача кредитора з заявлених підстав, вважає, що оспорений договір не міг бути реально укладеним та виконаним, оскільки судом у цій справі розглянуто іншу заяву про визнання недійсною угоди ліквідатора Сашина О.А. з бухгалтером Єгоровою Н . М . , під час розгляду якої Сашин О.А. та Єгорова Н.М. стверджували, що протягом строку з 01.06.2016 по 28.02.2018 вона надавала послуги ліквідатору, опрацьовувала документи архіву, надавала колишнім працівникам довідки, приймала участь у засіданнях комітету кредиторів тощо, що вказує на те, що архів знаходився постійно за адресою вул . Луначарського , 6, м . Каховка. Рішенням у цій справі від 25.10.2019 року у задоволенні заяви про спростування майнових дій і визнання недійсним договору відмовлено саме з тих підстав, що суд визнав, що Єгорова Н.М. дійсно надавала бухгалтерські послуги, зокрема щодо роботи з архівними матеріалами боржника тощо. Отже, просить позовні вимоги задовольнити.

ІІ. Стислий виклад позиції відповідачів:

Відповідачі-1 та 2 вважають подану заяву безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідачі підтверджують, що дійсно між ними укладено договір від 01.08.2016 року №01-08/16, а саме між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим С.М . за яким боржник взяв на себе зобов`язання здійснення плати за збереження архіву підприємства згідно договору.

Відповідач-2 вважає, відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України передбачена свобода в укладанні договору. Пунктом 4 ст. 179 Господарського кодексу передбачено «При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству».

Шахов С.М у своєму відзиві стверджує, що зміст правочину не суперечить законодавству. Сторони досягли згоди по всіх умовах договору, тобто договір має всі ознаки й щодо предметності й умов виконання. Тобто договір містить всі суттєві умови.

Щодо виконання договору, то відповідач зазначає, що в 2016 році він мав можливості щодо забезпечення зберігання паперового архіву, оскільки мав нерухомість облаштовану вентиляцією, місцями для зберігання (стелажами) та системою контролю температурного режиму. На той час приміщення було не зайняте, і він погодився на пропозицію Відповідача-1 щодо укладання договору. Архів було прийнято в цілому, оскільки загальний об`єм складав більш ніж 3 тони. Організація перевезення архіву здійснювалося на вантажному автомобілі, котрий було наймано за приватною об`явою. Фактично зберігання відбувалося до 30 вересня 2018 року, після чого Відповідач-1 вилучив архів.

Щодо тверджень позивача, що відповідач-2 здійснював діяльність згідно договору не маючи відповідного КВЕДу Шахов зазначає що на здійснення такої діяльності взагалі не передбачено КВЕД 2010, а ст. 43 Господарського кодексу України регламентує, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Отже, відповідач-2 вважає що договір був укладений у відповідності до законодавства України, ним добросовісно виконано його умови, а тому правомірно отримав кошти за його виконання.

Відповідач-1 арбітражний керуючий - ліквідатор КП «Наш дім» Сашин О.А. у своєму відзиві зазначає, що протоколом комітету кредиторів, на якому були присутні представники кредиторів: від Каховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області Малишенко А.В. та від УПФУ у м. Нова Каховка та Каховському районі Біляєва О. А. від 14.06.2016 (друге питання) кредиторами одностайно було узгоджено кошторис витрат, які ліквідатор авансує в ліквідаційну процедуру. Пунктом 9 кошторису передбачені витрати на збереження майна, що повинні бути підтверджено документально.

Таким чином, комітету кредиторів КП «Наш Дім» було достеменно відомо, що ліквідатор у відповідності до ст. 98 Закону про банкрутство на законних підставах мав право залучити третіх осіб з метою проведення ліквідаційної процедури.

Арбітражний керуючий Сашин О.А. стверджує, що він щомісяця звітував перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Ліквідатор свій обов`язок щодо відправлення звітів виконував сумлінно, про що, на його думку, свідчать відповідні поштові квитанції, та у відповідності до частини 7 статті 115 Закону про банкрутство. Стверджує, що архів зберігався у приміщенні належному відповідачеві-2 до 30 вересня 2018 року, після чого архів був отриманий ним від зберігача.

В судовому засіданні арбітражний керуючий ліквідатор Сашин О.А. не надав відповіді на питання щодо місця зберігання документації боржника Шаховим С.М. , не вказав нового місця зберігання отриманих від Шахова С.М. документів господарської діяльності та бухгалтерського обліку боржника та способу їх транспортування до нового місця, не надав доказів переміщення документів.

Щодо позовних вимог, то ліквідатор проти позову заперечує, підтримує позицію відповідача-2, просить відмовити у позові.

Крім того, відповідачі-1 та 2 просять суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у позові з цих підстав.

ІІІ. Мотивувальна частина рішення:

Судом встановлено що, 01.08.2016 між ліквідатором КП "Наш дім" арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Приватним підприємцем Шаховим Сергієм Михайловичем укладено договір відповідального зберігання.

Предметом договору є: відповідальне зберігання майна, а саме: архів підприємства Комунального підприємства "Наш дім" що знаходиться за адресою: вул. Луначарського, 6, м.Каховка (на другому поверсі будівлі кабінет КП "Наш дім"). (п. 2.1 договору).

Строк дії договору визначений до 01.12.2017 або до подання Замовником вимоги про повернення. Пунктом 8.2 передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 9 місяців.

Плата за зберігання майна становить одну мінімальну заробітну плату на місяць та підлягає сплаті на користь виконавця шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 30 днів після повернення майна з відповідального зберігання. (п. 4.1. договору).

Ліквідатором та Шаховим С.М. складено акт № 01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 01.08.2016, відповідно до якого поклажодавець (КП "Наш дім") передає, а зберігач (ПП Шахов С.М. ) приймає на відповідальне зберігання таке майно, що знаходиться за адресою: вул. Луначарського 6, м.Каховка (на другому поверсі будівлі, кабінет КП "Наш дім" ), а саме: бухгалтерську документацію, що знаходиться за вище вказаною адресою у 6 шафах та 2 сейфах, які у свою чергу опломбовані арбітражним керуючим.

Відповідачами 03.09.2018 складено акт № 02 приймання-передачі повернення майна по договору відповідального зберігання майна № 01-08/16 від 01.08.2016 відповідно до якого, зберігач (ПП Шахов С.М. ) повертає, а поклажодавець (КП "Наш дім") приймає з відповідального зберігання майно, що знаходиться за адресою: вул . Луначарського 6, м. Каховка (на другому поверсі будівлі, кабінет КП "Наш дім"), а саме: бухгалтерську документацію, що знаходиться за вище вказаною адресою у 6 шафах та 2 сейфах, які у свою чергу опломбовані арбітражним керуючим.

Крім того, відповідачами складено акт прийому виконаних робіт, відповідно до якого вартість наданих послуг за весь період склала 79907,00 грн (а.с. 20)

Ліквідатором КП "Наш дім" 17.09.2018 згідно платіжного доручення № 51977390 (а.с. 21) перераховано на рахунок ФОП Шахова С.М. в Миколаївському РУ "Приватбанк" кошти у сумі 79 907,00 грн, у графі призначення платежу зазначено: збереження архіву підприємства з 08-2016 по 09-2018 згідно договору № 01-08/16 за період понад два роки - 25 місців.

Суд встановив, що відповідач Шахов С.М у своєму відзиві стверджує, що на виконання договору здійснював зберігання майна у приміщенні, яке йому належало.

Такі самі твердження щодо зберігання архіву у іншому приміщенні за межами будівлі по вул. Луначарського 6, у м.Каховка , зроблені й арбітражним керуючим ліквідатором Сашиним О.А.

В той же час, відповідачами не надано відомостей про стверджувані обставини щодо місця зберігання документації боржника. Так, Шаховим С.М. , не вказав нового місця зберігання отриманих від ліквідатора документів, а ліквідатором, в свою чергу, не вказано місця отримання архівних документів із зберігання Шахова С.М. , способу їх транспортування до нового місця, не надав доказів переміщення документів.

Відповідачами не надано до суду будь-яких доказів, що підтвердили би факти виконання відповідачем Шаховим С.М. зобов`язань за договором оскільки фактично майно боржника знаходилось у приміщені боржника, опломбовано та сформовано арбітражним керуючим, отже відповідач-2 фактично нічого не виконував.

Згідно наданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 22-23) Шахов С.М. зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, одним із видів його діяльності є 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування.

Суд враховує, що про факт наявності такого договору відповідального зберігання від 01.08.2016 між ліквідатором КП "Наш дім" арбітражним керуючим Сашиним О.А. та Фізичною особою-підприємцем Шаховим С.М. сторонам у справі, зокрема позивачу як окремому кредитору і комітету кредиторів, стало відомо лише у березні 2019 року, після подачі ліквідатором повного звіту про свою діяльність і про понесені витрати в ліквідаційній процедурі. Відсутність достовірної інформації у кредиторів про витрачання коштів ліквідаційної маси викликають обґрунтовані сумніви в реальності договору про надання послуг ліквідатору.

Судом встановлено, що ліквідатором не повідомлялося комітету кредиторів, не надавалися відомості до суду про наявність договірних відносин ліквідатора від імені банкрута КП "НАШ ДІМ", які передбачали понесення витрат ліквідаційної маси.

В судовому засіданні ліквідатор не надав розумних пояснень щодо необхідності витрачання коштів ліквідаційної маси на зберігання документації, яка і без цього знаходилась у приміщені боржника.

Суд погоджується з твердженням позивача, що підстав для укладання договору та витрачання коштів ліквідаційної маси в період їх розподілу з рахунку банкрута не ліквідатором не доведено. Отже, договір відповідального зберігання з відповідачем укладений безпідставно.

За таких обставин, суд враховує, що:

- місцем передачі-прийняття архіву на зберігання як предмету договору є кімната по вул. Луначарського 6, у м. Каховка (на другому поверсі будівлі, кабінет КП " Наш дім ");

- на зберігання передавалося майно (бухгалтерська документація), що знаходиться за вище вказаною адресою у 6 шафах та 2 сейфах, які у свою чергу опломбовані арбітражним керуючим (акт №01, а.с. 17);

- повернення майна від зберігача здійснено за тією ж адресою - кімната по вул. Луначарського 6, у м. Каховка (на другому поверсі будівлі, кабінет КП " Наш дім "), прийняте майно (бухгалтерська документація), що знаходиться за вище вказаною адресою у 6 шафах та 2 сейфах, які прийняті в такому ж опломбованому арбітражним керуючим стані (акт №02, а.с. 18);

- рішенням у цій справі № 923/1297/14 від 25.10.2019 року господарським судом у задоволенні заяви про спростування майнових дій і визнання недійсним договору відмовлено, у тому числі через встановлені судом обставини, що Єгорова Н.М. надавала бухгалтерські послуги, зокрема щодо роботи з архівними матеріалами боржника в протягом часу з 01.06.2016 по 28.02.2018 року, що підтверджує обставину знаходження архіву безперервно у приміщенні по вул. Луначарського 6 , у м.Каховка ;

- арбітражний керуючий ліквідатор Сашин О.А. не надав відповіді на питання щодо іншого місця зберігання документації боржника зберігачем Шаховим С.М . ніж кімната по вул. Луначарського 6 , у м.Каховка ;

- арбітражний керуючий ліквідатор Сашин О.А. не пояснив причини зберігання архіву понад 25 місяців при тому, що архів мав би бути зданий до архівної установи протягом розумного строку;

- відповідач як зберігач Шахов С.М. не вказав нового стверджуваного місця зберігання отриманих від Сашина О.Л. документів господарської діяльності та бухгалтерського обліку боржника та способу їх транспортування до нового місця, не надав доказів переміщення документів;

- ліквідатор за увесь час здійснення своїх повноважень не ставив кредиторів до відома про існування оспореного кредиторами договору зберігання та жодного разу не звітував про те, що ним нараховано та здійснено виплату коштів ліквідаційної маси за зберігання архіву. Про це повідомлено лише при ознайомленні кредиторів з підсумковим звітом та ліквідаційним балансом банкрута у березні 2019 року.

Суд приходить до висновку, що сумніви та твердження позивача Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі та кредитора Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області є обгрунтованими, а твердження відповідачів, що майно боржника, а саме архів боржника, не передавався на зберігання відповідачеві Шахову С.М. Доводи відповідачів не підтверджені належними і допустимими доказами.

В той же час, плата за зберігання архіву здійснена з ліквідаційного рахунку боржника з коштів, призначених для формування ліквідаційної маси і задоволення вимог кредиторів.

Отже, оспорений кредиторами договір від 01.08.2016 року №01-08/16, а саме між ліквідатором Комунального підприємства «Наш Дім» арбітражним керуючим Сашиним О.А. та фізичною особою-підприємцем Шаховим С.М. щодо надання послуг із збереження архіву підприємства був укладений "про людське око", не для реального надання послуг зберігання, що обумовлені ним, а для того щоби виправдати витрачання коштів ліквідаційної маси.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Суд погоджується з твердженням позивача, що ліквідатором при укладенні договору повноваження використані без урахування приписів закону щодо вимог діяти розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 74 ГПК України (Обов`язок доказування і подання доказів) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Предметом доказування у цій справі є дійсність (реальність) договору зберігання майна (архіву) між відповідачами, а також законність витрачання коштів не на цілі задоволення вимог кредиторів.

Підставою заявленого позову є виявлена кредиторами угода про надання послуг, що порушує права кредиторів на отримання задоволення грошових вимог із ліквідаційної маси.

Норми права, які належить застосувати до правовідносин.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 3-304гс16, статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство. Вона передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. З огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110 і 112 ЦК України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства України, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсним правочинів за участю боржника. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві кредитор посилається саме на положення ст. 203 ЦК України для визнання укладеного договору недійним, а також на ст. 20 Закону.

Усі фактичні обставини вказують, що за договором відповідального зберігання № 01-08/16 від 01 серпня 2016 року послуги не надавалися, отже, ліквідатор прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що призвело до безпідставного витрачання ліквідаційної маси, яка належить кредиторам у справі.

Відтак, майнові права кредиторів є порушеними і підлягають захисту.

Суд зазначає, що майно боржника, яке є вільним від застави, з моменту виникнення права вимоги до боржника, є об`єктом правового інтересу незабезпеченого (конкурсного) кредитора. Особа боржника та усе майно боржника, права щодо його комерційного використання, за виключенням заставленого, є об`єктом конкурсних прав. За правовою концепцією "законних очікувань" право вимоги до боржника прирівнюється до права власності. Законні очікування розглядаються як елемент верховенства права та юридичної визначеності. "Законні очікування" у справі про банкрутство, відповідно до приписів ст. 20 Закону, є об`єктом правового, у тому числі судового захисту (охорони).

Як встановлено судом, боржник в особі ліквідатора Сашина О.Л. спірною угодою (договором) позбавив боржника грошових коштів, право на задоволення вимог за рахунок яких належить кредиторам.

За таких обставин і правових підстав, суд задовольняє заяву кредитора, визнає договір недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачами, зокрема ліквідатором арбітражним керуючим Сашиним О.А., не доведено, що на час укладання договору існували обставини, які викликали потребу у наданні таких послуг та мали бути вирішені (могли) шляхом укладання оспореної угоди. За таких обставин суд вважає доведеними, що угода укладена ліквідатором без наміру настання правових наслідків щодо отриманння послуг.

Згідно приписів ст. 216 ГК України (Правові наслідки недійсності правочину) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно приписів частини 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Також, відповідно до приписів чинної норми частини 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Так, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У зв`язку із задоволенням судом позовних вимог суд ухвалює рішення, на підставі якого у фізичної особи-підприємця Шахова С.М.виникає обов`язок повернути до складу ліквідаційної маси Комунального підприємства "Наш дім" грошові кошти, що отримані ним за недісною угодою в сумі 79 907,00 грн.

За результатами розгляду цієї заяви суд розподіляє судові витрати.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Позивачем судовий збір не сплачено, суд ухвалою від 19.08.2019 відстрочив позивачу сплату судового збору до прийняття судом рішення по даній справі, отже судовий збір має бути стягнутий з відповідачів в доход Державного бюджету України.

На підставі ст. 49 ГПК України Господарський суд стягує судові витрати з відповідачів на користь Державного бюджету України пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 7, КУзПБ, статтей 203, 215 ЦК України, статтей 238, 240 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Заяву Головного управління ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі - задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір відповідального зберігання № 01-08/16 від 01 серпня 2016 року, укладений між Комунальним підприємством "Наш дім" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича та Фізичною особою - підприємцем Шаховим Сергіє Михайловичем, ІПН НОМЕР_1 ,

АДРЕСА_7 . Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Шахова Сергія Михайловича, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , повернути до складу ліквідаційної маси Комунального підприємства "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області, грошові кошти в сумі 79 907,00 грн. (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сім гривень 00 копійок).

4. Зобов`язати ліквідатора арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича повернути грошові кошти в сумі 79 907,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сім гривень 00 копійок) на ліквідаційний рахунок банкрута Комунального підприємства "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області, та використати грошові кошти для задоволення вимог кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів у справі.

5. Судові витрати покласти на відповідачів.

6. Стягнути з Комунального підприємства "Наш дім", ідентифікаційний код 32179487, вул. Луначарського, 6, м. Каховка Херсонської області в доход Державного бюджету України (р/р UA798999980000031211256026001, Одержувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шахова Сергія Михайловича, ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , в доход Державного бюджету України (р/р UA798999980000031211256026001, Одержувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2019

Суддя П.Д. Пригуза