Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 299/3439/16-ц

провадження № 61-30346св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Колос»,

відповідачі: Виноградівська міська рада Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року у складі колегії суддів:

Куштана Б. П., Джуги С. Д., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року фермерське господарство «Колос» (далі - ФГ «Колос») звернулося до суду з позовом до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області (далі - Виноградівська міська рада),

ОСОБА_1 про визнання частково недійсним та скасування рішення та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що ФГ «Колос» є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «8 Березня» (далі - КСГП «8 Березня»). На підставі рішення загальних зборів КСГП «8 Березня» від 30 грудня 1998 року і відповідно до акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей від 26 червня 2000 року ФГ «Колос» були передані земельні ділянки, які належали на праві колективної власності на землю КСГП «8 Березня» згідно державного акту від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054, в тому числі ділянка № 7 - землі господарського двору АДРЕСА_2 (господарський двір огородної бригади площею 3 га). З дня передачі і по даний час ФГ «Колос» відкрито та безперешкодно користується вказаною ним ділянкою. Однак після звернення позивача до Виноградівської міської ради із заявою про надання згоди на складання проекту землеустрою, фермерське господарство отримало відповідь на своє звернення, з якої дізналось, що йому відмовлено в наданні дозволу на складання вказаного проекту, а в подальшому міська рада передала у власність ОСОБА_1 частину цієї земельної ділянки без згоди його. Звертало увагу суду на те, що земельна ділянка в контурі

215 площею 1,2 га відповідно до акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) була йому передана як залишкові матеріальні цінності і тому Виноградівська міська рада не мала права передавати її будь-якій іншій особі, оскільки ця ділянка не перебувала в комунальній власності. Однак, Виноградівська міська рада всупереч законному праву ФГ «Колос» і в порушення вимог земельного законодавства передала її у власність ОСОБА_1 .

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог ФГ «Колос» просиловизнати недійсним та скасувати підпункт 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області другої сесії сьомого скликання від 24 грудня 2015 року № 33, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надано у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1 га у АДРЕСА_1 ; визнати за ФГ «Колос» право власності на цю земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від

06 березня 2017 року ФГ «Колос» було відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування у нього права власності на спірну земельну ділянку, яку рішенням Виноградівської міської ради від

24 грудня 2015 року № 33 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» було вирішено надати у власність ОСОБА_1 , вказаний правовий акт не підлягає оцінці на предмет порушення прав позивача, тому підстави для визнання його недійсним та скасування за позовом позивача відсутні.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу ФГ «Колос» задоволено, рішення суду першої інстанції від

06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним підпункт 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради другої сесії сьомого скликання від 24 грудня 2015 року № 33, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 (один) га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093), АДРЕСА_1, та надано її у власність громадянину ОСОБА_1

Визнано за ФГ «Колос» право власності на вказану земельну ділянку відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серії ІІ-ЗК № 000054.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, тобто правомірність набуття прав на майно та володіння ним презюмуються, тому з 26 червня

2000 року (моменту фактичної передачі земельних ресурсів) ФГ «Колос» стало законним володільцем належних КСГП «8 Березня» на праві колективної власності земель і протилежного не встановлено. Таким чином, затверджуючи проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та надаючи її у власність ОСОБА_1 , Виноградівська міська рада порушила право власності ФГ «Колос» як правонаступника КСГП «8 Березня» на цю ділянку, у зв`язку з чим його порушене право підлягає судовому захисту.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2017 року Виноградівська міська рада подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке помилково було скасовано і вирішити питання про постановлення окремої ухвали відносно колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у цій справі.

У липні 2017 року ОСОБА_1 також подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції та вирішити питання про постановлення окремої ухвали відносно колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області у цій справі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від

10 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від

10 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу № 299/3439/16-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Виноградівської міської ради мотивована тим, що при ухваленні нового рішення судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Вказує, що ФГ «Колос» не надало до суду належних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належала йому на праві власності чи праві користування, оскільки надані ним на підтвердження права власності копії державного акту на право колективної власності на землю КСГП «8 Березня» від 29 листопада 1996 року, акта прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) від КСГП «8 Березня» ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року та рішення загальних зборів КСГП «8 Березня», оформлене протокол від 30 грудня 1998 року № 7, згідно яких до нього перейшло право власності на земельну ділянку є неналежними доказами переходу права власності від КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос». Також посилається на те, що спірна земельна ділянки відповідно до рішення 16 сесії 23 скликання Виноградівської міської ради від 21 березня 2002 року, яка є чинним та ніким не скасовано, була віднесена до земель запасу та перебуває у віданні міської ради, та не має жодного відношення до земель КСГП «8 Березня». Звертає увагу суду на те, що відповідно до норм земельного законодавства земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність чи користування лише громадянам України, а не юридичним особам, тому жодні права ФГ «Колос» оспорюваним рішенням міської ради не були порушені. Вказують, що чинним законодавством не передбачено правонаступництва щодо землі, тому ФГ «Колос» не могло набути права власності на спірну земельну ділянку в порядку правонаступництва. На думку Виноградівської міської ради, суд апеляційної інстанції безпідставно застосував статтю 392 ЦК України, оскільки позивач не є власником спірної земельної ділянки. Також вказує, що ФГ «Колос» обрало неналежний спосіб захисту свого права, оскільки власник нерухомого майна повинен звертатися до суду за захистом своїх прав лише шляхом подання віндикаційного позову. Зазначають, що нормами чинного земельного законодавства не передбачено безоплатної передачі у власність земельної ділянки фермерському господарству як юридичній особі. Вказують, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області від 29 лютого

2016 року не породжує жодних прав чи обов`язків особи, стосовно якої він складений, оскільки такий не може бути оспорюватися у суді та не має обов`язкового характеру. Вказують, що відносно посадових осіб ФГ «Колос» ведеться слідство щодо підробки протоколу загальних зборів КСГП «8 Березня» від 30 грудня 1998 року № 7 та акта прийому-передачі земельних ресурсів від

26 червня 2000 року. Наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції скасовуючи законне рішення суду першої інстанції та задовольняючи безпідставні позовні вимоги ФГ «Колос» грубо порушив положення статті

1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було дотримано державної гарантії захисту прав на землю, задоволено спосіб захисту позивача, який не ґрунтується на фактичних обставинах справи та не може бути задоволений взагалі. Вказує, що оскаржуваним рішенням апеляційного суду припинено його право власності на спірну земельну ділянку, що суперечить положенням статті 140 ЗК України, оскільки такої підстави припинення права власності на земельну ділянку, як скасування рішення органу місцевого самоврядування чинним ЗК України не передбачено. Наголошує на тому, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що ФГ «Колос» набуло на підставі закону право власності на цю земельну ділянку, оскільки надані ним на підтвердження свого права власності копії документів не доводять навіть права на користування цією ділянкою. Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам касаційної скарги Виноградівської міської ради.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ФГ «Колос» на касаційну скаргу Виноградівської міської ради, у яких вказано, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги є надуманими, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, тому оскаржуване рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, рішенням другої сесії сьомого скликання Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24 грудня 2015 року № 33 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надати її у власність громадянину ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 1,0000 га (кадастровий номер 2121210100:07:011:0093) в АДРЕСА_1 (а. с. 13 том 1).

20 січня 2016 року державним реєстратором Виноградівського районного управління юстиції зареєстровано право приватної власності за

ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення Виноградівської міської ради

(а. с. 12, 44 том 1).

Також судами було встановлено, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю, серія ІІ-ЗК № 000054, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 та виданого 29 листопада 1996 року Виноградівською районною Радою народних депутатів Виноградівського району Закарпатської області КСГП «8 Березня» у колективну власність було передано 1338,2 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для ведення сільського господарства (а. с. 17-19 том 1).

Також судами встановлено, що ФГ «Колос» є правонаступником КСГП «8 Березня», що підтверджується підпункту 1.1. пункту 1 Статутом зареєстрованим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26 червня 2000 року

(а. с. 7-9 том 1).

Відповідно до акту прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП «8 Березня» та ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП «8 Березня» (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено прийом-передачу залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) з балансу КСГП «8 Березня» на баланс ФГ включно зі спірною земельною ділянкою (п. 3: землі господарського двору

АДРЕСА_2 ) (а. с. 19, 84 том 1).

Також судами було встановлено, що згідно Статуту КСГП «8 Березня», зареєстрованого рішенням Виноградівської районної ради від 12 листопада

1996 року № 679, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів (а. с. 60-62, 69-80 том 1).

11 листопада 2015 року ФГ «Колос» звернулося до міського голови м. Виноградів з приводу надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у його власність для ведення товарного сільгоспвиробництва на землях господарського двору в АДРЕСА_2 згідно акту про право колективної власності на землю від 29 листопада 1996 року серія ІІ-ЗК № 000054 ділянка № 7 : під приміщенням зерноскладу та навісу для сушки зерна орієнтовною площею 1 га, господарського двору огородної бригади орієнтовною площею 3 га, земельної ділянки (пай) орієнтовною площею 1, 28 га (а. с. 10 том 1).

З відповіді Виноградівської міської ради від 04 грудня 2015 року за

вих. № 02-13/1591 судами було встановлено, що звернення позивача не може бути розглянуто на черговій сесії міської ради у зв`язку з невідповідністю поданого клопотання вимогам розділу ІV «Набуття і реалізація права на землю» глави 19 «Набуття права на землю громадянами та юридичними особами» ЗК України (а. с. 10 - зворот том 1).

08 лютого 2016 року ФГ «Колос» звернулося до міського голови м. Виноградів з приводу того, чи належать землі господарських дворів КСГП «8 Березня », розташовані в АДРЕСА_2 до комунальної власності, якщо так, то на підставі яких документів (а. с. 82 - зворот том 1).

З відповіді Виноградівської міської ради від 09 лютого 2016 року судами було встановлено, що всі землі, в тому числі і господарські двори

на АДРЕСА_2, крім земельних ділянок приватної власності, право власності на які оформлено відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та земельних ділянок державної власності відповідно до пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» вважаються землями комунальної власності відповідних територіальних громад (а. с. 82 том 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки (частина четверта статті 13 Конституції України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватисяі розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

У відповідності до статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно інформації, яка мітиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судами було встановлено, що ФГ «Колос» було створено 26 червня 2000 року.

Згідно з підпункту 1.1. пункту 1 Статуту ФГ «Колос», воно є правонаступником КСГП «8 Березня».

Відповідачами не було надано належних та допустимих доказів стосовно того, що Статут ФГ «Колос» є скасованим чи визнаний судом недійсним, тому суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що фермерське господарство є правонаступником КСГП «8 Березня».

Відповідно до статті 3 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта на право колективної власності на землю (далі - ЗК України 1990 року), власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств (стаття 5 ЗК України 1990 року).

Згідно з статтею 60 ЗК України 1990 року землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Відповідності до статей 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно положень статті 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент перетворення КСГП «8 Березня» земля може належати підприємству на праві колективної власності, право власності на землю посвідчується державним актом.

Положеннями частини шостої статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент перетворення КСГП «8 Березня» передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися в пункті 7 статті

34 Закону України «Про підприємства в Україні» (чинного на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» у редакції, чинній на момент перетворення КСГП «8 Березня» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

30 грудня 1998 року рішенням зборів уповноважених КСГП «8 Березня», оформленим протоколом № 7, у зв`язку з реформуванням підприємства, вирішено всі залишки майна та земель, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані, передати його правонаступнику - позивачу у справі.

Отже виходячи з системного тлумачення наведених вище норм права у сукупності із встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що частина земельної ділянки колективної власності, що належала КСГП

«8 Березня» на підставі державного акта на право колективної власності на землю ІІ-ЗК № 000054, яка залишилася після розпаювання і є предметом спору, перейшла у власність правонаступника тобто позивача у справі.

Вказана обставина також підтверджується й актом прийому-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів) КСГП «8 Березня»

м. Виноградова ФГ «Колос» від 26 червня 2000 року, складеного на підставі рішення загальних зборів КСГП «8 Березня» (протокол від 30 грудня 1998 року), проведено прийом-передачу залишкових матеріальних цінностей, в тому числі земельних ділянок, які розташовані в межах різних населених пунктів, з балансу КСГП «8 Березня» до ФГ «Колос».

Отже, суд апеляційної інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, дійшов правильного висновку, що державний акт на право колективної власності на землю виданий КСГП «8 Березня» 29 листопада 1992 року серії ІІ- ЗК № 000054, відповідно до статті 23 ЗК України у редакції, чинній станом на 1992 рік, є документом, який підтверджує його право власності на цю землю.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня

2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції чинній станом на 2004 рік, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Такі ж висновки наведені у рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 справа № 1-17/2005.

Крім того пунктом 7 Розділу Х Перехідних положень ЗК України у редакції, чинній станом на 2001 рік, визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що КСГП

«8 Березня», а в подальшому його правонаступник - ФГ «Колос», мали належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, який ніким не скасований, є чинним і після змін у законодавстві.

Крім того слід зазначити, що підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 ЗК України від 18 грудня 1990 року та у статті

140 ЗК України від 25 жовтня 2001 року та ці підстави є вичерпні.

Зміни, які відбулися в земельному законодавстві після видачі державного акту на право колективної власності на землю, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що права позивача, як власника спірної земельної ділянки порушені оспорюваним рішенням Виноградівської міської ради від 24 грудня 2015 року № 33 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1 га у АДРЕСА_1 , та наданням її у власність ОСОБА_1 , який зареєстрував це право 20 січня 2016 року за № 13003594 (а. с. 12-13, 44-52 том 1).

Згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від

29 лютого 2016 року земельна ділянка в контурі 215 передана ФГ «Колос» як залишкові матеріальні цінності, тому вона не перебувала та не могла перебувати в комунальній власності Виноградівської міської ради. При цьому інспекцією установлено, що відповідно до графічних матеріалів по наданих управлінням Держгеокадастру у Виноградівському районі матеріалах розпаювання КСГП

«8 Березня» земельна ділянка в контурі 215 загальною площею 1,2 га віднесена до земель господарського двору цього підприємства (а. с. 14-15 том 1).

Доводи касаційних скарг Виноградівської міської ради та ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції в цій частині не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні справи апеляційний суд в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради правильно визначився з характером спірних правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції в частині визнання за ФГ «Колос» права власності на спірну земельну ділянку з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту (стаття 16 ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У частині першій статті 141 ЗК України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті «в» цієї частини (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21 лютого 2011 року у справі № 21-3а11.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що ФГ «Колос» є правонаступник КСГП «8 Березня», що підтверджується статутом цього товариства, який є чинним.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня

2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Тобто з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державні акти на право власності на землю видані до внесення змін у земельне законодавство є чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Вказані норми законодавства не передбачають визнання повторного права власності на такі земельні ділянки на підставі судового рішення.

Частинами десятою, одинадцятою статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

ФГ «Колос» звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належить йому на праві власності на підставі державного акта на право колективної власності на землю від

29 листопада 1996 року серія ІІ-ЗК № 000054 не надало до суду належних та допустимих доказів того, що воно зверталося у встановленому законом порядку до органів державної влади або місцевого самоврядування з заявою про заміну вказаного державного акта про право комунальної власності, а йому в задоволенні такої заяви було відмовлено.

Таким чином позовні вимоги ФГ «Колос» в частині визнання за ним права власності земельну ділянку є передчасними та задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції встановив усі обставини, дослідив докази та надав їм правової оцінки, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Також в касаційних скаргах Виноградівська міська рада та ОСОБА_1 просили суд касаційної інстанції постановити окрему ухвалу стосовно колегії суддів апеляційного суду, які ухвалили оскаржуване рішення, однак їх вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 420 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у випадку і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Відповідно до частини восьмої статті 262 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Згідно з частиною десятою статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Вимоги Виноградівської міської ради та ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області, не підлягають задоволенню, оскільки окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, заявники не надали суду жодного належного та допустимого доказу про порушення суддями вимог процесуального законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, а допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення апеляційного суду в частині визнання права власності на земельну ділянку за ФГ «Колос» підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, а в іншій частині рішення апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання рішення суду апеляційної інстанції було зупинено ухвалами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня та 11 серпня 2017 року, то у зв`язку із залишенням рішення апеляційного суду в частині визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради без змін, необхідно поновити виконання рішення апеляційного суду в цій частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419,436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області залишити без змін.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня

2017 року в частині позовних вимог фермерського господарства «Колос» про визнання за ним права власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову фермерського господарства «Колос» до Виноградівської міської ради Виноградівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Поновити виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від

10 липня 2017 року в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1 пункту 1 рішення Виноградівської міської ради Закарпатської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик