Справа №621/3185/18

Пр. 4-с/621/22/19

УХВАЛА

Іменем України

07 листопада 2019 року                         м.Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Бородавки К.П., за участю секретаря судового засідання Єрмоленко О.О, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, боржник – ОСОБА_1 , на рішення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни, -

установив:

ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (далі – заявник, стягувач) звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просить:

- визнати рішення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни щодо повернення Судового наказу без прийняття до виконання незаконним (неправомірним) та таким, що порушує право Стягувача на справедливе, неупереджене та своєчасне виконання судового рішення;

- зобов`язати старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольгу Іванівну прийняти Судовий наказ до виконання, відкрити виконавче провадження та здійснити його у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.22-26).

В обґрунтування скарги зазначено, що державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання, оскільки, відсутність у виконавчому документі будь-яких відомостей, які державний виконавець має право самостійно витребувати від державних та інших органів, зокрема, дату народження боржника, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

В судове засідання представник заявника не прибув, надав заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника, скаргу задовольнити.

Боржник – ОСОБА_1 про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином, правом участі в судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив.

Старший державний виконавець Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О.І. (далі – державний виконавець) правом участі в судовому засіданні не скористалася, в справі наявна заява за підписом начальника відділу Пономарьовою А. про розгляд справи без участі представника відділу.

Крім того, до суду надійшов відзив на скаргу за підписом державного виконавця, за змістом якого державний виконавець посилається на ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих, дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, суперечить приписам частини 2 розділу IV Положення, згідно яких, виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Тобто, з метою отримання відомостей про номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта або іншу інформацію відносно боржника, державний виконавець повинен направити запит до відповідних органів, а без внесення даних про номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника - фізичної особи зареєструвати документ, відкрити виконавче провадження та запит до відповідних органів не уявляється можливим.

Враховуючи приписи ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника та державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

03.12.2018 Зміївський районний суд Харківської області виніс судовий наказ, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 30.09.2018 в розмірі 5133 грн. 43 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 192 грн. 10 коп (а.с.18).

В судовому наказі від 03.12.2018, виданому стягувачу 12.07.2019, не зазначена дата народження боржника (а.с.18, 21).

Повідомленням державного виконавця від 03.10.2019 вказаний виконавчий документ - судовий наказ повернутий стягувачу без прийняття до виконання в порядку п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» за відсутністю дати народження боржника (а.с.28).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За змістом п.3 ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

За приписами п.6 ч.4 ст.4 вказаного закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Одночасно приписами ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За п.3 ч.3 ст.18 згаданого закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».

На підставі викладеного суд констатує, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Також суд зважає на практику Європейського суду з прав людини, за якою Суд вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Враховуючи викладене, скарга заявника в частині визнання неправомірним рішення державного виконавця від 03.10.2019 про повернення судового наказу без прийняття його до виконання підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання державного виконавця прийняти судовий наказ до виконання, відкрити виконавче провадження та здійснити його у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендацій комітету Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої комітетом Ради 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду. Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від

09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17 грудня

2004 року, завданням суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Відповідно до п.п.3 п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, повноваження Державної виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними, а суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця щодо прийняття на виконання виконавчого документа, а також зобов`язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення.

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту прав та обов`язків державного виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для зобов`язання державного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання та відкрити виконавче провадження, як і для зобов`язання державного виконавця здійснити виконавче провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», адже така вимога направлена на майбутнє, між тим судовому захисту підлягає саме порушене право.

Проте, беручи до уваги приписи ч.2 ст.451 ЦПК України, за якими у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), суд вважає належним способом захисту прав стягувача зобов`язання державного виконавця вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.

Відтак скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 447-453 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Скаргу стягнувача Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (місцезнаходження: Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2), боржник – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), на рішення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни (місцезнаходження: Харківська область, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 15) - задовольнити частково.

Визнати рішення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни щодо повернення судового наказу без прийняття до виконання неправомірним.

Зобов`язати старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольгу Іванівну вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого документа – судового наказу №621/3185/18, виданого 03.12.2018 Зміївським районний суд Харківської області.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, а якщо учаснику справи ухвала суду не була вручена у день її складення - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суду Харківської області.

Суддя                                                                        К.П. Бородавка