Справа 2-1440\10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

02 березня 2010 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді      Цілюрика В.П.

при секретарі          Мельніковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» про стягнення остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди –

                                                                      встановив:

В січні 2010 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» (далі – ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко) про стягнення заборгованості по заробітній платі в загальній сумі 6515 грн.95 коп. і відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000 грн.

В обґрунтування позову  ОСОБА_1 послалася на те, що відповідач, з яким вона тривалий час перебувала в трудових правовідносинах, з кінця літа 2008 року перестав виплачувати їй заробітну плату, у зв’язку з чим має перед позивачем заборгованість по заробітній платі у  розмірі – 3812 грн.05 коп., а також  сумму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні- 2694 грн.90 коп. Зазначеною невиплатою зарплати, що є порушенням її трудових прав, позивачу були завдані значні моральні страждання і моральна шкода у вищевказаному розмірі відповідних позовних вимог.

Сторони у судове засідання не з’явились. Позивачка надала до суду заяву, у якій підтримала свої позовні вимоги та просила розглянути справу за її відсутності. Відповідач про час та місце розгляду справи  неодноразово повідомлявся  належним чином, про причини неявки суд не сповістив, заперечень проти позову не надано.

 За таких обставин, на підставі ч. 4 ст. 169 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів. Відповідно до  ст. 224 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд дослідивши надані позивачем письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову, важає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як встановлено судом, з 2008 року позивачка працювала в ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко. З 01.06.2009 року була звільнена з ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко за ст.36 п.1 КЗпП, за згодою сторін.

При звільнені роботодавець не здійснив з позивачем остаточний розрахунок, який складається з заборгованості по заробітній платі за період часу серпень, вересень, листопад, грудень 2008 року, за березень, квітень, травень, червень 2009 року та сумму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, що підтверджується довідкою про заборгованість остаточного розрахунку ( а.с.7 ), відповідно до якої заборгованість по заробітній платі складає 3821 грн.05 коп. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні  складає 2694 грн.90 коп.

Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату на протязі зазначених восьми місяців, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по зарплатні та суми середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за цей час такими, що ґрунтуються на Законі, а тому підлягаючими безумовному задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачу порушенням його трудових прав моральної шкоди, суд вважає, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і відповідають чинному законодавству України, а тому безумовно підлягають задоволенню.

Так, судовим розглядом безперечно встановлено, що відповідач по даній справі дійсно протягом восьми місяців не виплачував ОСОБА_1 її заробітну плату, тобто належні їй на праві власності гроші, чим порушив не тільки трудові права позивача, а і її права приватної власності на належні йому кошти.

В результаті цього позивачу дійсно були завдані значні моральні страждання, тому що вищевказаним порушенням її особистих конституційних прав і нехтуванням її інтересів вона була поставлена в досить принизливе становище, коли були порушені її нормальні життєві зв`язки і вона була вимушена приймати додаткові та досить суттєві зусилля для організації свого життя.

Згідно ж ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, заявлена позивачкою ОСОБА_1 в своїх вимогах сума відшкодування такої шкоди, на думку суду, відповідає  характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін, ступені вини відповідача по даній справі, а тому позов в цій частині вимог суд вважає необхідним задовольнити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на відповідача і судові витрати по даній справі у вигляді судового збору в сумі 51,00 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 30,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224, 367 ЦПК України,ст.ст.8, 43 Конституції України, ст.ст.1, 2, 4, 10, 13, 18, 21, 24, 94, 115, 221, 233, 237-1 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці», суд –

Вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка » про стягнення остаточного розрахунку та відшкодування моральної шкоди задовольнити.    

Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 3821,05 грн (три тисячі вісімсот двадцять одну грн. 05 коп.), середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 2694,90 грн. (дві тисячі шістсот дев’яносто чотири грн. 90 коп.), а також 3000 (три тисячі) гривень за спричинену моральну шкоду.

  Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 (тридцять) гривень.     Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

   Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

               Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.

          Суддя                                     В.П.Цілюрик