Дата документу 25.03.2024 Справа № 337/5161/21

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/5161/21 Пр. № 22-ц/807/380/24 Головуючий у 1-й інстанції Макаров В.О. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року                                                м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)                Гончар М.С.

суддів                                                Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  в особі представника  ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 2-6), в якому просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів 25249,96 грн. відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, від сплати яких на її користь відповідачі у добровільному порядку ухиляються, а також судовий збір 908,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що їй - ОСОБА_1 на праві власності належить квартира житловою площею 30,24 кв. м в житловому будинку по АДРЕСА_2 , на підставі договору міни від 08.04.1998 року. У період з 01.02.2018 року по 18.06.2020 року позивач працювала у Ізраїлі. Маючи ключі від квартири, її син,  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почав проживати у квартирі за вищезазначеною адресою, разом з дівчиною, з якою мав фактичні шлюбні стосунки - ОСОБА_2 та мамою останньої - ОСОБА_6 . ОСОБА_5 не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в його власності перебуває інша житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3 , площею 53,9 кв. м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не надавала ОСОБА_5 юридичних повноважень на поселення до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , інших мешканців. Факт постійного проживання у період з 17.09.2018 року по 28.08.2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі, яка належить позивачу підтверджується комісійним актом мешканців будинку. Враховуючи, що відповідачі не є членами родини позивача та не мали з нею договірних стосунків, на адресу кожного з них 03.06.2021 року були направлені претензії щодо добровільного відшкодовування вартості комунальних послуг, що були спожиті. За попереднім розрахунком позивача, загальна вартість комунальних послуг, спожитих за період з 17.09.2018 року по 28.03.2020 року становить 37201,51 грн. Так як у квартирі проживало троє повнолітніх дієздатних осіб ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), загальна сума витрат на комунальні послуги була розділена на три частини: 37201,51 грн. :3 = 12400,50 грн. У добровільному порядку, відшкодування в сумі 12400,00 здійснив тільки  ОСОБА_5 , про що між ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 була підписана угода та розписка. Так як ОСОБА_2 та ОСОБА_8 - відповідачі не здійснили відшкодування витрат в добровільному порядку, ОСОБА_7 вважає за необхідне стягнути їх в судовому порядку. Оскільки, відповідачі без достатніх правових підстав набули у тимчасове користування майно позивача (квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ) та зберегли її у користуванні за рахунок позивача, яка несла витрати на утримання квартири. Загальний розмір витрат, понесених позивачем на утримання квартири (шкоди) за період з 01.10.2018 року по 01.04.2020 року становить: - Вивезення сміття - 582,65 грн. (за 2019 рік 444,77 грн. + три місяця 2020 року 45,96 х 3 = 137,88 грн.; 444,77 грн. + 137,88 грн. = 582,65 грн., що підтверджується письмовою інформацією ТОВ «Вельтум - Запоріжжя»; - Електрична енергія: 2840,40 грн. за жовтень-грудень 2018 року (782,16 грн. + 966,96 грн. + 1091,28 грн., що підтверджується інформацією наданою ПАТ «Запоріжжяобленерго». З 01.01.2019 року нарахування за електричну енергію здійснював інший постачальник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - 13836,72 грн., згідно наданої письмової інформації. Всього за електричну енергію: 16677,12 грн. (2840,40 + 13836,72); - Утримання будинку - 3777,79 грн., згідно наданої письмової інформації житлово- комунального відділу AT ЗФЗ; - Опалення та ГВП - 14991,84 грн., що підтверджується письмовою інформацією, наданою Концерном «Міські теплові мережі»; - Центральне водопостачання та водовідведення - 1719,53 грн., що підтверджується письмовою інформацією, наданою КП «Водоканал»; - Плата за розподіл (доставку) природного газу, згідно письмової інформації РКГ «Запоріжгаз» у спірний період складала 7,00 грн./місяць. За 18 місяців - 7,00 х 18 = 126,00 грн. Таким чином, загальний розмір витрат, понесених позивачем на утримання квартири складає: 582,65 грн. + 16677,12 грн. + 3777,79 грн. + 14991,84 грн. + 1719,53 грн. + 126,00 грн. = 37874,93 грн. Дану суму позивач поділяє на трьох повнолітніх дієздатних осіб, які користувалися квартирою: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 : 37874,93:3=12624,94 грн. Враховуючи, що ОСОБА_5 здійснив відшкодування шкоди добровільно, про що наявна розписка та угода між позивачем та ОСОБА_5 , залишок невідшкодованої шкоди становить 25249,96 грн. (37874,93 грн. -12624,97 грн.), що підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку.

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 33) відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2022 року (т.с. 1 а.с. 119) дану справу передано на розгляд за підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Макарова В.О. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 лютого 2022 року (т.с. 1 а.с. 125) провадження у цій справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року (т.с. 1 а.с. 247-252) позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 25249,96 грн. в якості відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по оплаті судового збору у сумі 908,00 грн. в рівних частках по 454,00 грн. з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. в рівних частках, по 3500,00 грн. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідачі ОСОБА_2  та ОСОБА_3  в особі представника ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 12-20) просили вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  ОСОБА_1 у цій справі відмовити у повному обсязі; судові витрати покласти на ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10800,00 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10800,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 11).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 29 грудня 2023 року (т.с. 2 а.с. 76-77), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 80).

Оскільки, в силу вимог ст. 369 ч. 1 ЦПК України «Особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ» апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22 листопада 2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах. Так, КСУ визнав неконституційними пункти 1, 5 ч. 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу, які визначають, що малозначними справами є: 1 – справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – тобто, станом на 2023 рік 268400,00 грн.; 5 – справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує 250 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 671000,00 грн. Зокрема, КСУ зазначив, що установлення у процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних має бути ґрунтовано на принципові домірності, що зобов`язує державу визначити в Кодексі такий розмір ціни позову, який не буде надмірним для обраної мети та не спотворить розуміння справи як малозначної для особи. Разом з тим, визначені розміри ціни позову як критерії віднесення справи до категорії малозначних у сумах 268400,00 грн. та 671000,00 грн. є не лише значними, а й перевищують установлені в законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати. Зокрема, визначений у пункті 1 ч. 6 статті 19 ЦПК розмір ціни позову перевищує 40 мінімальних заробітних плат та дорівнює 8 рокам одержання особою виплат у разі, якщо ці виплати дорівнюватимуть розміру прожиткового мінімуму. За пунктом 5 ціна позову перевищує 100 мінімальних заробітних плат та дорівнює 20 рокам одержання особою виплат у розмірі прожиткового мінімуму. Ці пункти утрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення, тобто, у травні 2024 року. До того часу Верховній Раді треба привести нормативне регулювання, установлене цими пунктами ЦПК у відповідність до Конституції та цього Рішення КСУ.

У січні 2024 року до апеляційного суду також надійшла заява ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 про поворот виконання рішення по цій справі (т.с. 2 а.с. 84-85), в якій вона просила в порядку повороту виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 11642,93 грн.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_9 подала апеляційному суду заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідачів у цій справі (т.с. 2 а.с. 113-115).

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів апеляційного суду взагалі, а також відпустка судді-доповідача у період з 19.02.2024 року по 04.03.2024 року включно (довідка т.с. 2 а.с.130) та перебування на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно (довідка а.с. 131).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідачів  ОСОБА_2  та ОСОБА_3  в особі представника ОСОБА_4 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовими рішеннями є … рішення, постанови …(ст. 258 ч. 1 ЦПК України).

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 4, 12 - 13, 81, 141, 206, 258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. 4, 11, 16, 509, 1212 ЦК України, та виходив із такого.

Встановлено, що ОСОБА_1 являється власником квартири житловою площею 30,24 кв. м в житловому будинку по АДРЕСА_2 , на підставі договору міни від 08.04.1998 року (т.с.1 а.с.9).

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , 1995 р.н., якій не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а має у власності інше житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , площею 53,9 кв. м., що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.с.1 а.с.11), проте проживав в спірній квартирі.

Крім того, у вищезазначеній квартирі проживали відповідачі у справі як встановлено дівчина, із якою ОСОБА_5 перебуває у шлюбних відносинах ОСОБА_2 , та її мамою ОСОБА_3 , що підтверджується актом комісії про фактичне проживання громадян у період з 17.09.2018 року по 28.03.2020 року (т.с.1 а.с.12).

Факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджено також змістом угоди, підписаної ОСОБА_10 та ОСОБА_5 08.01.2021 року та розпискою від 13.01.2021 року (т.с.1 а.с.16-17).

При цьому, суд першої інстанції відхилив доводи відповідачів про те, що вони не проживали у спірному житлі, та не взяв до уваги акт про фактичне проживання громадян від 15.11.2021 року в якому зазначено: За результатами виходу комісії у складі: голови ОСББ «Преображенське» Чевечелової Є.С., власника квартири АДРЕСА_4 . Складено акт про наступне: в квартирі АДРЕСА_5 на п`ятому поверсі проживають за місцем реєстрації зокрема з серпня 2016 року: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по теперішній час, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 по березень 2020 року. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (без реєстрації) з листопада 2018 року по березень 2020 року (т.с.1 а.с.58).

Так, як вбачаєтеся із акту від 15.11.2021 року в ньому зазначається про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 з листопада 2018 року по березень 2020 року фактично проживали за адресою: АДРЕСА_6 .

Проте дані обставини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 подавала і особисто підписувала під час розгляду іншої справи № 335/959/21 Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за позовом про стягнення аліментів. А саме, була подана заява, в якій зазначено, що дитина ОСОБА_12 припинила проживати за місцем реєстрації проживання батька ( АДРЕСА_2 ) з 28.03.2020 року. Дана заява ОСОБА_2 підтверджує, що з моменту народження дитини і до 28.03.2020 року вона і дитина проживали за адресою: АДРЕСА_2 (т.с.1 а.с.88).

Таким чином, інформація, яка викладена в акті від 15.11.2021 року, наданому відповідачем ОСОБА_3 не відповідає дійсності, а тому суд першої інстанції вказаний акт оцінив критично.

Отже доводи відповідачів, що вони не проживали в спірній квартирі безпідставні та спростовуються встановленими фактичними обставинами справи та матеріалами справи.

За період з 01.10.2018 року по 01.04.2020 року позивач, як власник житла одноособово повинна сплачувати комунальні послуги, що надають ТОВ «Вельтум - Запоріжжя», ПАТ «Запоріжжяобленерго», з 01.01.2019 року ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», АТ ЗФЗ. Концерном «Міські теплові мережі», КП «Водоканал», РКГ «Запоріжгаз» відповідно до укладених з даними підприємствами угодами, оскільки відповідачі, продовжуючи проживати в даній квартирі, користуючись комунальними послугами, не проводила спільно з позивачем сплату за користування комунальними послугами, що не заперечується останніми та підтверджується наданими до справи листами з підприємств по наданню комунальних послуг (т.с.1 а.с.18-25).

Позивач зверталася до відповідачів компенсувати їй кошти, вартість комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі, які залишились відповідачами без реагування, що підтверджується копіями претензій вих. № 51/21 від 03.06.2021 року та №53/21 від 03.06.2021 року (т.с.1 а.с.13-15).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, загальний розмір витрат, понесених позивачем на утримання квартири (шкоди) за період з 01.10.2018 року по 01.04.2020 року становить:

Вивезення сміття - 582,65 грн. (за 2019 рік 444,77 грн. + три місяця 2020 року 45,96 х 3 = 137,88 грн.; 444,77 грн. + 137,88 грн. = 582,65 грн.), що підтверджується письмовою інформацією ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (т.с.1 а.с.18);

Електрична енергія: 2840,40 грн. за жовтень-грудень 2018 року (782,16 грн. + 966,96 грн. + 1091,28 грн., що підтверджується інформацією наданою ПАТ «Запоріжжяобленерго» (т.с.1 а.с.19). З 01.01.2019 року нарахування за електричну енергію здійснював інший постачальник ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» - 13836,72 грн., згідно наданої письмової інформації (т.с.1 а.с.20-21). Всього за електричну енергію: 16677,12 грн. (2840,40 + 13836,72);

Утримання будинку - 3777,79 грн., згідно наданої письмової інформації житлово- комунального відділу АТ ЗФЗ (т.с.1 а.с.22);

Опалення та ГВП - 14991,84 грн., що підтверджується письмовою інформацією, наданою Концерном «Міські теплові мережі» (т.с.1 а.с.23);

Центральне водопостачання та водовідведення - 1719,53 грн., що підтверджується письмовою інформацією, наданою КП «Водоканал» (т.с.1 а.с.24);

Плата за розподіл (доставку) природного газу, згідно письмової інформації РКГ «Запоріжгаз» у спірний період складала 7,00 грн./місяць. За 18 місяців - 7,00 х 18 = 126,00 грн (т.с.1 а.с.25).

Таким чином, загальний розмір витрат, понесених позивачем на утримання квартири складає: 582,65 грн. + 16677,12 грн. + 3777,79 грн. + 14991,84 грн. + 1719,53 грн. + 126,00 грн. = 37874,93 грн.

Згідно даних позовної заяви, дану суму позивач поділяє на трьох повнолітніх дієздатних осіб, які користувалися квартирою: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 : 37874,93:3=12624,94 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_5 здійснив відшкодування шкоди добровільно, про що наявна розписка та угода між позивачем та ОСОБА_5 , залишок невідшкодованої шкоди становить 25249,96 грн. (37874,93 грн. -12624,97 грн.).

Розмір відшкодування відповідачами не оспорено та не спростовано матеріалами справи.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України квартирна плата та комунальні послуги проводяться щомісячно в установлений законом термін.

У відповідності зі ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Згідно ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Суд першої інстанції вважав,що в даному випадку відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як споживачі комунальних послуг, проживаючи за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 17.09.2018 року по 28.03.2020 року, безпідставно набули за рахунок іншої особи  ОСОБА_1  без достатньої правової підстави майно (частину вартості не оплачених нею наданих комунальних послуг) і тому зобов`язані сплатити позивачу 25249,96 грн. як відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна думка викладена Верховним Судом України у Постанові № 6-88цс13 від 02.10.2013 року, якою керувався суд при розгляді даної справи.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Ч. 1 ст. 544 ЦК України визначено, що боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Враховуючи інтереси позивача, вищенаведені обставини, неможливість вирішення спору в позасудовому порядку, та приймаючи до уваги, що іншого шляху для захисту права позивача немає, суд першої інстанції вважав можливим задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути в рівних частках понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 908,00 грн. по 454,00 грн. з кожного.

Стосовно витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначав таке.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень ч. ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що представниками позивача які надавали та надають позивачу правничу допомогу у цій справі, є адвокат Ляховецький Т.І. та адвокат Адвокатського об`єднання «ЦЕНТУРІЯ» Кравченко Г.М., що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги та ордером на представництво адвокатом (т.с.1 а.с.26-27, 136-137, 150-151).

Представником позивача на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомоги надано Договори про надання послуг адвоката та акти виконаних робіт (наданих послуг) від 06.06.2022 року до Договору про надання послуг адвоката № 13/21 від 24.06.2021 року, а також від 19.07.2022 року до Договору про надання послуг адвоката № 26/22 від 08.06.2022 року, копії квитанції КБ «ПРИВАТБАНК» від 03.11.2021 року, від 19.11.2021 року, від 10.01.2022 року, від 09.06.2022 року, від 118.07.2022 року (т.с.1 а.с.26-27, 136-137, 150-158).

Відповідно до положень ч. ч. 5 - 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, щодо відсутності від відповідача вимог та обґрунтування зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, судом відзначається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.11.2020 року у справі 911/4242/15 дійшов висновку про те, що оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт.

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «...На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, позивачем не надані та матеріали справи таких не містять.

За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-УІ, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховував витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати булі фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Невичерпний перелік видів адвокатської діяльності наведений у ст. 19 цього ж закону серед яких, у тому числі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до п. 12 ч. З ст. 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективне захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не є фаховим юристом. Представником позивача надано достатні докази на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Разом з цим, відповідачами не надано суду жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати понесені позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими, справа має для позивача важливе значення. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, відтак підлягає стягненню у повному обсязі з відповідачів на користь позивача, у зв`язку з задоволенням позову.

Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

У порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Має місце неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

В силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України власність зобов`язує.

За змістом ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Декларування/реєстрація постійного місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідного виконавчого органу сільської, селищної або міської ради.

Апеляційним судом встановлено, що протягом періоду, за який позивач у цій справі просить стягнути в солідарному порядку (ст. 543 ЦК України) заборгованість за комунальні послуги, як за безпідставне набуте майно (ст. 1212 ЦК України), місцем проживання та реєстрації відповідачів не була квартира позивача АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві приватної власності (т.с. 1 а.с.9).

Належні, допустимі докази протилежного (будь-якій письмовий договір оренди чи будь-якого іншого користування саме відповідачів з позивачем відносно квартири позивача чи рішення суду про встановлення факту проживання відповідачів у вказаний період у квартирі позивача) у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача суду у цій справі не надані.

1)Акт комісії у складі 3-х жильців будинку АДРЕСА_7 про начебто фактичне проживання відповідачів у квартирі позивача у період з 17.09.2018 року по 28.03.2020 року, якій у тому числі не відповідає вимогам закону щодо його складання та посвідчення (т.с.1 а.с.12), - угода, підписана виключно між позивачем ОСОБА_1 із сином ОСОБА_5 і лише від 08.01.2021 року, з приводу вказаної квартири позивача, зміст якої викладений виключно на розсуд останніх, - розписка на користь позивача її сина -  ОСОБА_5  (т.с. 1 а.с. а.с.16-17), якій не є учасником цієї справи взагалі, однак, є заінтересованою особо, оскільки є сином позивача (ст. 82 ч1 ЦПК України), не могли бути і не є такими доказами у цій справі, а тому суд першої інстанції помилково прийняв їх до уваги у цій справі як такові.

Оскільки, належними, допустимими доказами у цій справі на підтвердження саме місця проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які:

- не були зареєстровані у вищезазначеній квартирі позивача АДРЕСА_1 , у вказаний період нарахування позивачем їм заборгованості з 01.10.2018 року по 01.04.2020 року в солідарному порядку на загальну суму 25249,96 грн.,

- не були і не є співвласниками вищезазначеної квартирі позивача,

- а також родичами чи членами сім`ї позивача,

є саме відомості Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, за змістом яких:

= відповідач ОСОБА_2 - зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_5 , з 15.01.2011 по теперішній час (т.с. 1 а.с.32, 101),

= а відповідач ОСОБА_3 – за адресою: АДРЕСА_5 , з 30.08.1994 по теперішній час (т.с. 1 а.с. 31, 55, 58).

При вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи, на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 управителем будинку – АТ ЗФЗ та постачальниками комунальних послуг (ПАТ «Запоріжжяобленерго», Концерн «Міські теплові мережі», «Запоріжгаз», КП «Водоканал») не могли нараховувались витрати на утримання будинку та плата за відповідні комунальні послуги (електроенергію, центральне теплопостачання та ГВП, газ, центральне водопостачання та водовідведення) по квартирі позивача АДРЕСА_1  та не нараховувались (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані).

Тому останні ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) є неналежними відповідачами у цій справі і не мають перед позивачем ОСОБА_1 у цій справі будь-якого обов`язку, у тому числі солідарного, щодо оплати будь-якої плати по вищезазначеній квартирі позивача, у тому числі на суму 25249,96 грн. (у тому числі належні, допустимі докази сплати якої саме позивачем у цій справі також відсутні), зокрема у вигляді плати за витрат на утримання будинку та централізованого опалення, які взагалі нараховується пропорційно до площі належної позивачеві квартири, а інші послуги – відповідно до кількості зареєстрованих осіб і лише за умови відсутності відповідних лічильників.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідачів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Оскільки, відповідачі ОСОБА_13 та ОСОБА_3 позов позивача у суді першої інстанції у цій справі не визнали у повному обсязі (відзиви т.с. 1 а.с. 51-53,97- 112).

ОСОБА_5 – син позивачки (ст. 82 ч. 1 ЦПК України) не був залучений у цій справі в якості відповідача чи третьої особи взагалі та як свідок судом у цій справі, з попередженням його про дачу завідомо неправдивих показань, не допитувався. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Лише як відповідач чи третя особа ОСОБА_5 міг визнавати у цій справі деякі обставини і виключно лише відносно себе. Оскільки, «визнання позову» ОСОБА_5 у цій справі замість відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (угода між позивачем та її сином – ОСОБА_5 від 08.01.2021 року, копія т.с. 1 а.с. 17) та прийняття до уваги «цього визнання» судом першої інстанції у цій справі суперечить вимогам ст. 206 ЦПК України та порушує права відповідачів.

Наявність будь-яких обов`язків ОСОБА_5 , як сина, перед позивачем, як матір`ю - ОСОБА_1 , у тому числі відносно квартири позивача, не породжує цих обов`язків для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Само по собі періодичне чи тимчасове перебування відповідачів ОСОБА_2 , яка має спільну неповнолітню дитину із  ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 (як матері ОСОБА_2 ст. 82 ч. 1 ЦПК України) у вищезазначеній квартирі позивача та, відповідно, в період постачання вищезазначених комунальних послуг у вищезазначену квартиру позивача та оплати цих послуг з 17.09.2018 року по 28.03.2020 року позивачем, не робить цих осіб споживачами вищезазначених послуг у цій квартирі та не може бути підставою для задоволення судом вищезазначеного позову позивача до цих відповідачів у цій справі.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості, ухвалено з порушенням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 слід задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову), яким у задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2  і ОСОБА_3  про відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі, у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. ст. 133, 137, 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги відповідачів при вищевикладених обставинах:

-позивач ОСОБА_1 не має права на компенсацію за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у тому числі у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу,

-і навпаки, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути понесені документально підтверджені судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді:

= судового збору у належному розмірі по 681,00 грн. за апеляційну скаргу (розрахунок: судовий збір позивача за позовну заяву у суді першої інстанції 908,00 грн. (т.с. 1 а.с. 8) *150%/100%= 1362,00 грн. /2 особи, враховуючи стягнення боргу з відповідачів у цій справі однією сумою у солідарному порядку) на користь кожного із відповідачів окремо (квитанції т.с.2 а.с.21-22),

= витрат на професійну правничу допомогу (ордер адвоката – т.с.2 а.с.68-69, наказ № 31-08/3 від 31.08.2018 року про прийняття на роботу в АО адвоката Загрія Надії Юріївни (копія т.с. 2 а.с. 44), (т.с. 2 підписані ЕЦП без зауважень додаткові угоди № 1 від 05 грудня 2023 року між Адвокатським об`єднанням «Право Гарант» та ОСОБА_2 до договору про надання правової допомоги № П345-ЗП від 21 листопада 2023 року (т.с.2 а.с.45-47) та № 1 від 05.12.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Право Гарант» та ОСОБА_3 до договору про надання правової допомоги № П343-ЗП від 21 листопада 2023 року (т.с.2 а.с.48-50) на загальну суму по 10800,00 грн. з урахуванням ПДВ – гонорар, що складається з комплексного супроводження справи в суді апеляційної інстанції по справі № 337/5161/21, а саме: складання та направлення заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 337/5161/21, прибуття до суду першої інстанції для ознайомлення з матеріалами справи № 337/5161/21, їх вивчення та аналіз, отримання в суді першої інстанції копії рішення суду по справі № 337/5161/21; складання та подання апеляційної скарги; складання та подання клопотань, заяв,письмових пояснень тощо; участь у призначених по справі судових засіданнях … ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта; тому, надані стороною відповідачів у цій справі апеляційному суду вищезазначені документи на підтвердження у тому числі понесення ними витрат на професійну правничу допомогу є належними письмовими доказами понесення останніх відповідачами у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, але у зменшеному розмірі, з урахуванням складності цієї справи (малозначна), яка розглядалась апеляційним судом без повідомлення учасників цієї справи та без проведення судового засідання та в якій представник відповідачів з рухом справи в суді апеляційної інстанції знайомився в «Електронному суді» (т.с.2 а.с.78, 82), ціни позову до кожного із відповідач, виду виконаних робіт адвокатом, часу, витраченого на цю роботу адвокатом, а також принципу розумності та справедливості, на загальну суму 3000,00 грн. по 1500,00 грн. на користь кожного із відповідачів.

Також, встановлено, що у цій справі відповідачі не заявляли про наявність будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, тому останнє судом першої інстанції оскаржуваним рішенням не розглядалось, а також апеляційним судом не може переглядатись і не переглядається.

Крім того, в силу вимог ст. 444 ч. 9 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення, не було вирішено судом відповідно до ч. ч. 1-3 цієї статті заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, якій розглядав справу, як суд першої інстанції.

Також, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_14 не позбавлені права у подальшому вирішувати питання про повернення їм з бюджету зайво сплаченого судового збору кожною за апеляційну скаргу у цій справі (розрахунок збору 1362,00 грн. - -681,00 грн.) в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду апеляційним судом відповідного кожного із відповідачів окремо.

Керуючись ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  в особі представника  ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2023 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення (прийняти постанову).

У задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2  та ОСОБА_3  про відшкодування вартості комунальних послуг, спожитих в період проживання у квартирі у цій справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 681,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанції, у вигляді судового збору у розмірі 681,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.03.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.