Дата документу 25.03.2024 Справа № 336/427/16-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/427/16-ц                                         Пр. № 22-ц/807/731/24 Головуючий у 1-й інстанції: Звєздова Н.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року                                                        м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача)                Гончар М.С.

суддів                                                Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року про повернення заяви про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про приведення у відповідність до фактичного розміру часток в праві спільної часткової власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною заявою (т.с. 5 а.с. 2-10), в якій просила в порядку перегляду справи за нововиявленими обставинами скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року (провадження №2/336/4/2020) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, як позивача, про приведення розміру ідеальних часток співвласників у відповідність до фактичного розміру їхніх часток нерухомого майна по АДРЕСА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначала, що у листопаді минулого року їй стало відомо про існування дозволу виконкому № НОМЕР_1 від травня 1979 року, виданого ОСОБА_4 (бабці заявниці) про оформлення самовільного будівництва: літньої кухні 4,0х4,5 кв. м та жилу прибудову 3,95х6,12 м, а також розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації від 28.11.2003 року №2440 про оформлення ОСОБА_5 документів на господарську будівлю та переобладнання в спірному житловому будинку. Про вказані документи ані їй, ані суду під час розгляду справи відомо не було.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_6 (т.с. 5 а.с. 17). В повторному автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_7 (т.с. 5 а.с. 19).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року (т.с. 5 а.с. 43-45) вищезазначену заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами у цій справі визнано неподаною та повернуто заявникові.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 5 а.с. 52-58) просила вищезазначену ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку 19.02.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Поляков О.З., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. (т.с. 5 а.с. 59). Ухвалою апеляційного суду від 20.02.2024 року (т.с. 5 а.с.60-61) дану справу витребувано у суду першої інстанції. 28.02.2024 року дана справа надійшла до апеляційного суду (т.с. 5 а.с.64). Ухвалою апеляційного суду від 05 березня 2024 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Поляков О.З., судді Крилова О.В. та Кухар С.В. т.с. 5 а.с. 68-69) заяви цих суддів про самовідвід (т.с. 5 а.с. 65-67) на підставі ч. 3 ст. 37 ЦПК України (Недопустимість повторної участі судді в розгляді справи) у цій справі задоволено, справу передано у відділ забезпечення діяльності судової палати з розгляду цивільних справ Запорізького апеляційного суду для нового авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

В автоматизованому порядку 07 березня 2024 року для розгляду цієї справи визначено колегія суддів Запорізького апеляційного суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гончар М.С., судді Маловічко С.В. та Подліянова Г.С. (т.с. 5 а.с. 70-71).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 08 березня 2024 року (т.с. 5 а.с. 72), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (т.с. 5 а.с. 73).

Оскільки, відповідно до ст. 353 ч. 1 п. 6 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … повернення заяви …заявникові. Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 6 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У період з 18.03.2024 року по 22.03.2024 року включно суддя-доповідач перебувала на курсах підвищення кваліфікації (довідка т.с. 5 а.с. 75).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга  ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи вищезазначену заяву позивача ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами у цій справі, керувався ст. ст. 175,185, 260 ЦПК України та виходив із такого.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Так, положеннями ч.2 ст.423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Для визначених п. 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2002 року у справі № 910/11027/18, провадження № 12-7звг22).

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору і які існували на час постановлення рішення, але про які не було і не могло бути відомо особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній та касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі№9901/819/18, провадження № 11-430заі20).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Ч. 3 ст. 429 ЦПК України визначає, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Таким чином перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на те, що підставою для скасування рішення суду від 02.12.2020 є те, що на момент розгляду справи № 336/427/16-ц їй не було відомо про існування дозволу на оформлення самочинного будівництва «05.1979» №112 та розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району №2440р від 28.11.2003 року, про які їй стало відомо лише у листопаді 2023 року.

Проте, нове обґрунтування позовних вимог не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №9901/819/18, провадження № 11-430заі20).

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що заявниця не позбавлена можливості надати вищевказані докази для розгляду в інших справах, які на теперішній час перебувають в провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя за її участі чи за їх позовом, що будуть досліджені судом і яким буде надана належна оцінка при прийнятті відповідних рішень по справам.

Отже, враховуючи те, що заявницею та її представником не було використано всі права, надані їм чинним законодавством України, щодо контролювання руху по справі, а також часта зміна представників (адвокатів), які захищали інтереси заявниці у суді, не є тими суттєвими та поважними причинами пропуску строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, відповідно до позиції Великої палати Верховного суду від 10.11.2022 року у справі №990/115/22, сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції відмовив заявниці в поновлені строку звернення із заявою про перегляд рішення суду від 02.12.2020 року за нововиявленими обставинами.

Положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Аналізуючи надані суду заяву та клопотання до неї, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на теперішній час, вимоги ухвали суду від 01.02.2024 у повному обсязі заявницею не виконані, недоліки поданої заяви не усунуті, у зв`язку з чим її необхідно повернути.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись повністю не можна з таких підстав.

Вимогам законності та обґрунтованості вищевказана ухвала суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Так, апеляційним судом встановлено таке:

- хоча суд першої інстанції мав право відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй строку на подачу вищезазначеної заяви від 29 січня 2024 року (т.с. 5 а.с. 2) про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами у цій справі, своєчасно (05 лютого 2024 року а.с.34 (т.с. 5 а.с. 42) ) поданого нею із додатками на виконання ухвали суду першої інстанції від 01 лютого 2024 року про залишення вказаної заяви заявника у цій справі без руху (а.с. 30-32), оскільки:

= оскільки, в силу вимог ст. 424 ч. 1 п. 1 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововоиявленими …обставинами може бути подано з підстав, визначених у п. 1 ч. 2 ст. 423 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), – учасниками справи протягом тридцяти днів з дня коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення,

= та заявник (позивач) ОСОБА_1 прямо зазначала у своїй вищезазначеній заяві від 29 січня 2024 року, що вона дізналась про вищезазначені обставини, які вона вважала обставинами ст. 423 ч. 2 п. 1 ЦПК України ще у листопаді минулого року, тобто 2023 року, та відповідно, 30-дений строк для заявника для подачі нею вищезазначеної заяви збіг ще у грудні 2023 року,

= та якщо суд першої інстанції не встановив поважних причин для пропуску цього строку у вказаному клопотанні ОСОБА_1 , та відповідно, й не встановив підстав для його поновлення у цій справі;

-проте, при цьому, суд першої інстанції допустився у цій справі помилки:

= вирішивши вказане клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку лише у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали замість правильного не вирішивши останнє у резолютивній її частині також,

= надаючи оцінку по суті вищезазначеним обставинам заявника в її вищезазначеній заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі на предмет того, чи є вони нововиявленими обставинами чи новими доказами, хоча остання можлива була б лише після вирішення судом першої інстанції питання про відкриття провадження у цій справі за нововиявленими обставинами за вищезазначеною заявою ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року,

= крім того, у разі, якщо суд першої інстанції дійсно дійшов у цій справі висновку про пропуск заявником (позивачем) ОСОБА_1 при вищевикладених встановлених обставинах 30-денного строку, передбаченого ст. 424 ч. 1 п. 1 ЦПК України, при подачі нею вищезазначеної заяви до суду першої інстанції лише 29 січня 2024 року та відсутність підстав для поновлення останнього, то суд першої інстанції мав вирішити саме питання про відмову у відкритті провадження у цій справі за нововиявленими обставинами за вищезазначеною заявою ОСОБА_1 , а не повертати останню заявникові через неусунення будь-яких недоліків її заяви.

Оскільки, повернення заяви заявникові через неусунення будь-яких недоліків останньої можливо лише за умови, якщо не пропущено заявником строк на подачу такої заяви заявником, передбачений ЦПК України, та він не позбавлений права повторного звернення до суду із такою заявою у подальшому в разі відпадіння підстав для повернення.

А у цій справі апеляційним судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 своєчасно на виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про залишення її заяви без руху у цій справі надала останньому усі докази та клопотання, які вважала за доцільне надавати на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України).

А тому суд першої інстанції на підставі цих доказів та клопотання заявника мав саме по суті вирішувати у цій справі питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у цій справі за нововиявленими обставинами за вищезазначеною заявою ОСОБА_1 від 29 січня 2024 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення процесуального питання) до суду першої інстанції.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі сплачений судовий збір (квитанція т.с. 5 а.с. 51).

Однак, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.03.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.