ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5899/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

позивача - Блажко У.В.,

відповідача - Підуста О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 (головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Коваль Л.А.) в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 21 525 314,38 грн

та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 (головуючий суддя - Дармін М.О., судді: Іванов О.Г., Коваль Л.А.) в частині відмови у стягненні пені в розмірі 12 312 957,24 грн та штрафу в розмірі 26 537 667,47 грн

у справі №904/5899/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"

про стягнення інфляційної складової в розмірі 21 525 314,38 грн, пені в розмірі 22 629 008,18 грн, штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - НЕК "Укренерго") звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі також - ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги") про стягнення 95 217 314,54 грн, з яких: 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 6 633 774,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 21 525 314,38 грн, пеня у розмірі 22 629 008,18 грн, штраф у розмірі 44 429 217,91 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог).

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.НЕК "Укренерго" (далі також - ОСП, оператор) та ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" (далі також - користувач) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0145-02024 від 01.01.2019 (далі - договір).

2.2.В подальшому сторони підписали низку додаткових угод до договору про надання послуг, а саме: від 01.01.2019, від 26.09.2019, від 12.10.2020 №3, від 01.11.2020 №4, від 21.09.2021 №5.

2.3.На виконання умов договору про надання послуг в період з грудня 2019 по липень 2021 оператор надав ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги.

2.4.У вказаний період оператор склав акти коригування до актів приймання-передачі послуг за періоди: грудень 2019, лютий 2020, березень 2020, квітень 2020, травень 2020, червень 2020, липень 2020.

2.5.Листом від 22.11.2019 №7146/ДЕП відповідач повідомив про намір отримати послугу в грудні 2019 у розмірі 686 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 116,54 грн/МВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 року дорівнювала 95 935 728 грн з ПДВ.

2.6.Листом від 26.12.2019 №9128/ДЕП відповідач повідомив, що планові обсяги передачі електричної енергії користувача у січні 2020 становлять 688 000 000 кВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 155,40 грн/МВт*год. Вартість планового обсягу на січень 2020 дорівнювала 128 298 240 грн з ПДВ.

2.7.02.01.2020 позивач склав акт коригування до акта від 31.08.2019. За таким актом коригування користувачу було донараховано вартість послуги, отриманої у серпні 2019, на суму 3 872 097,82 грн.

2.8.Направлений 15.01.2020 користувачу акт коригування від 02.01.2020 був отриманий користувачем 24.01.2020.

2.9.Відповідно до акта приймання-передачі за грудень 2019 загальна вартість наданих послуг становила 96 296 524,66 грн з ПДВ.

2.10.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.12.2019 та направив користувачу 24.01.2020, вручений 30.01.2020.

2.11.Листом від 23.01.2020 №850/ДЕП відповідач повідомив про планові обсяги електричної енергії у лютому 2020 у розмірі 640 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на лютий 2020 дорівнювала 119 347 200,00 грн з ПДВ за ставкою тарифу 155,40 грн/МВт*год.

2.12.30.03.2020 позивач склав акт коригування до акта від 31.10.2019. За таким актом коригування користувачу було донараховано вартість послуги, отриманої у жовтні 2019, на суму 1 724 006,29 грн.

2.13.Направлений 06.04.2020 користувачу акт коригування від 30.03.2020 був отриманий ним 18.04.2020.

2.14.Відповідно до акта приймання-передачі за березень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 108 403 045,73 грн з ПДВ.

2.15.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.03.2020 та направив користувачу 13.04.2020, вручений 21.04.2020.

2.16.Листом від 20.03.2020 №2842/ДЕП відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на квітень 2020 у розмірі 490 200 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на квітень 2020 дорівнювала 91 412 496,00 грн з ПДВ за ставкою тарифу 155,40 грн/МВт*год.

2.17.Відповідно до акта приймання-передачі за квітень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 95 500 702,08 грн з ПДВ.

2.18.Такий акт приймання-передачі позивач склав 30.04.2020 та направив користувачу 20.05.2020, вручений 28.05.2020.

2.19.Листом від 24.04.2020 №3646/ДЕП відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на травень 2020 у розмірі 435 100 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на травень 2020 дорівнювала 81 137 448 грн з ПДВ за ставкою тарифу 155,40 грн/МВт*год.

2.20.Відповідно до акта приймання-передачі за травень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 84 753 584,44 грн з ПДВ.

2.21.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.05.2020 та направив користувачу 19.06.2020, вручений 24.06.2020.

2.22.19.06.2020 позивач склав акт коригування до акта від 31.12.2019. За таким актом коригування користувачу було донараховано вартість послуги, отриманої у грудні 2019, на суму 1 044 876,84 грн.

2.23.Направлений користувачу 01.07.2020 акт коригування від 19.06.2020 був отриманий ним 06.07.2020.

2.24.Листом від 25.05.2020 №17863/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на червень 2020 у розмірі 437 408 417 кВт*год. Вартість планового обсягу на червень 2020 дорівнювала 81 567 921,25 грн з ПДВ за ставкою тарифу 155,40 грн/МВт*год.

2.25.Відповідно до акта приймання-передачі за червень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 84 766 180,97 грн з ПДВ.

2.26.Такий акт приймання-передачі позивач склав 30.06.2020 та направив користувачу 20.07.2020, вручений 23.07.2020.

2.27.Листом від 23.06.2020 №20591/ДNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на липень 2020 у розмірі 451 200 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на липень 2020 дорівнювала 84 139 776,00 грн з ПДВ за ставкою тарифу 155,40 грн/МВт*год.

2.28.Відповідно до акта приймання-передачі за липень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 89 071 726,31 грн з ПДВ.

2.29.Такий акт приймання-передачі склав 31.07.2020 та направив користувачу 14.08.2020, вручений 20.08.2020.

2.30.Відповідно до акта коригування від 23.09.2020 до акта від 29.02.2020, фактичний обсяг спожитих послуг у лютому 2020 року становив розмір, менше фактично нарахованого на 2 785 197,02 грн, про що, за даними самого оператора, йому було відомо 23.09.2020.

2.31.Такий акт коригування позивач склав 23.09.2020 та направив користувачу 28.09.2020, вручений 01.10.2020.

2.32.Листом від 24.07.2020 №24608/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на серпень 2020 у розмірі 441 500 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на серпень 2020 дорівнювала 127 273 854 грн з ПДВ за ставкою тарифу 240,23 грн/МВт*год.

2.33.Відповідно до акта приймання-передачі за серпень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 128 217 354,25 грн з ПДВ.

2.34.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.08.2020 та направив користувачу 15.09.2020, вручений 22.09.2020.

2.35.29.09.2020 позивач склав акт коригування до акта від 31.03.2020. За таким актом коригування користувачу було донараховано вартість послуги, отриманої у березні 2020, на суму 853 078,68 грн.

2.36.Направлений користувачу 08.10.2020 акт коригування від 29.09.2020 був отриманий користувачем 13.10.2020.

2.37.Листом від 19.08.2020 №28231/ДNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на вересень 2020 у розмірі 434 900 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на вересень 2020 дорівнювала 125 371 232,40 грн з ПДВ за ставкою тарифу 240,23 грн/МВт*год.

2.38.Відповідно до акта приймання-передачі за вересень 2020 року, загальна вартість наданих послуг становила 124 821 635,36 грн з ПДВ.

2.39.Такий акт приймання-передачі позивач склав 30.09.2020 та направив користувачу 22.10.2020, вручений 26.10.2020.

2.40.Відповідно до акта коригування від 02.11.2020 до акта від 30.04.2020, фактичний обсяг спожитих послуг у квітні 2020 становив розмір, менше фактично нарахованого на 3 851 422,73 грн, про що, за даними самого оператора, йому було відомо 02.11.2020.

2.41.Такий акт коригування позивач склав 02.11.2020 та направив користувачу 05.11.2020, вручений 10.11.2020.

2.42.Листом від 17.09.2020 №33115/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на жовтень 2020 у розмірі 518 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на жовтень 2020 дорівнювала 149 326 968,00 грн з ПДВ за ставкою тарифу 240,23 грн/МВт*год.

2.43.Відповідно до акта коригування від 17.11.2020 до акта від 31.05.2020, фактичний обсяг спожитих послуг у травні 2020 року становив розмір, менше фактично нарахованого на 3 192 094,53 грн, про що, за даними самого оператора, йому було відомо 17.11.2020.

2.44.Такий акт коригування позивач склав 17.11.2020 та направив користувачу 30.11.2020, вручений 03.12.2020.

2.45.Відповідно до акта приймання-передачі за жовтень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 130 435 269,65 грн з ПДВ.

2.46.Такий акт приймання-передачі склав 31.10.2020 та направив користувачу 16.11.2020, вручений 20.11.2020.

2.47.Відповідно до акта коригування від 25.11.2020 до акта від 30.06.2020 фактичний обсяг спожитих послуг у червні 2020 становив розмір, менше фактично нарахованого на 2 597 129,71 грн, про що, за даними самого оператора, йому було відомо 25.11.2020.

2.48.Такий акт коригування позивач склав 25.11.2020 та направив користувачу 30.11.2020, вручений 03.12.2020.

2.49.Відповідно до акта коригування від 21.12.2020 до акта від 31.07.2020 фактичний обсяг спожитих послуг у липні 2020 становив розмір, менше фактично нарахованого на 1 870 982,74 грн, про що, за даними самого оператора, йому було відомо 21.12.2020.

2.50.Такий акт коригування позивач склав 21.12.2020 та направив користувачу 28.12.2020, вручений 04.01.2021.

2.51.Відповідно до акта приймання-передачі за листопад 2020 загальна вартість наданих послуг становила 183 947 677,45 грн з ПДВ.

2.52.Такий акт приймання-передачі позивач склав 30.11.2020 та направив користувачу 15.12.2020, вручений 28.12.2020.

2.53.Листом від 23.11.2020 №47438/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на грудень 2020 у розмірі 652 000 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на грудень 2020 дорівнювала 244 703 424,00 грн з ПДВ за ставкою тарифу 312,76 грн/МВт*год.

2.54.Відповідно до акта приймання-передачі за грудень 2020 загальна вартість наданих послуг становила 274 520 914,91 грн з ПДВ.

2.55.Такий акт прийому-передачі позивач склав 31.12.2020 та направив користувачу 15.01.2021, вручений 19.01.2021.

2.56.Листом від 21.12.2021 №57021/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на січень 2021 у розмірі 641 200 000 кВт*год. Вартість планового обсягу на січень 2021 дорівнювала 226 161 499,20 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.57.Відповідно до акта приймання-передачі за лютий 2021 року, загальна вартість наданих послуг становила 234 280 335,49 грн з ПДВ.

2.58.Такий акт приймання-передачі позивач склав 28.02.2021 та направив користувачу 15.03.2021, вручений 19.03.2021 (рекомендоване повідомлення долучене заявою №01/17611 від 10.04.2023).

2.59.Листом від 25.02.2021 №13361/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на березень 2021 у розмірі 604 729 980 кВт*год. Вартість планового обсягу на березень 2021 дорівнювала 213 297 939,60 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.60.Відповідно до акта приймання-передачі за березень 2021 загальна вартість наданих послуг становила 231 021 675,25 грн з ПДВ.

2.61.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.03.2021 та направив користувачу 15.04.2021, вручений 26.04.2021.

2.62.Листом від 23.03.2021 №18973/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на квітень 2021 у розмірі 521 464 283 кВт*год. Вартість планового обсягу на квітень 2021 дорівнювала 183 928 796,75 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.63.Відповідно до акта приймання-передачі за квітень 2021 загальна вартість наданих послуг становила 190 742 065,34 грн з ПДВ.

2.64.Такий акт приймання-передачі позивач склав 30.04.2021 та направив користувачу 18.05.2021, вручений 21.05.2021.

2.65.Листом від 22.04.2021 №24860/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на травень 2021 у розмірі 492 870 255 кВт*год. Вартість планового обсягу на травень 2021 дорівнювала 173 843 224,85 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.66.Відповідно до акта приймання-передачі за травень 2021 загальна вартість наданих послуг становила 152 064 326,44 грн з ПДВ.

2.67.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.05.2021 та направив користувачу 16.06.2021, вручений 18.06.2021.

2.68.Листом від 24.05.2021 №30100/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на червень 2021 у розмірі 443 628 175 кВт*год. Вартість планового обсягу на червень 2021 дорівнювала 156 474 755,40 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.69.Відповідно до акта приймання-передачі за червень 2021 загальна вартість наданих послуг становила 146 173 635,22 грн з ПДВ.

2.70.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.05.2021 та направив користувачу 14.07.2021, вручений 19.07.2021.

2.71.Листом від 23.06.2021 №36050/DNEP відповідач повідомив про планові обсяги передачі електричної енергії на липень 2021 у розмірі 458 788 198 кВт*год. Вартість планового обсягу на липень 2021 року дорівнювала 161 821 938,80 грн з ПДВ за ставкою тарифу 293,93 грн/МВт*год.

2.72.Відповідно до акта приймання-передачі за липень 2021 загальна вартість наданих послуг становила 160 339 782,73 грн з ПДВ.

2.73.Такий акт приймання-передачі позивач склав 31.07.2021 та направив користувачу 11.08.2021, вручений 12.08.2021.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Справа розглядалась неодноразово, під час нового розгляду Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 05.06.2023 у справі №904/5899/21 позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" інфляційну складову в розмірі 148 378,66 грн, пеню в розмірі 1 191 602,23 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20 099,71 грн. Відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційної складової в розмірі 21 376 935,72 грн, пені в розмірі 21 437 405,95 грн, штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн. В поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у справі №904/5899/21 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 у справі №904/5899/21 стягнув з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь відповідача грошові кошти у розмірі 851 621,34 грн, сплачені платіжним дорученням №2608220 від 29.07.2022.

3.2.Центральний апеляційний господарський суд постановою від 10.11.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 у справі №904/5899/21 скасував в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 21 376 935,72 грн, пені в розмірі 21 437 405,95 грн та штрафу в розмірі 44 429 217,91 грн. Прийняв в цій частині нове рішення, виклавши абзац перший, другий та третій рішення в наступній редакції: позов задовольнити частково; стягнути з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 24 700 101,15 грн, з яких:, інфляційні втрати в розмірі 21 525 314,38 грн, пеня в розмірі 1 368 106,36 грн, штраф в розмірі 1 806 680,41 грн; в задоволені решти частини позовних вимог відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін.

4.Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у цій справі в частині стягнення з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" інфляційних втрат у розмірі 21 525 314,38 грн та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023, яким з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" стягнуто 148 378,66 грн, та залишити в силі зазначене рішення суду першої інстанції про поворот виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2021 у цій справі та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" грошових коштів у розмірі 851 621, 34 грн, сплачений платіжним дорученням від 29.07.2022 №2608220.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 07.06.2022 у справі №910/3711/21, щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265.

4.3.Доводи відповідача зводяться до того, що:

(1) згідно з висновками Верховного Суду базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому інфляція (дефляція);

(2) нарахування інфляційних втрат не може здійснюватися на планові платежі з урахуванням положень договору про необхідність здійснення остаточного розрахунку впродовж 3 банківських дній після отримання акта приймання-передачі, який повинен надаватись відповідачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим;

(3) безпідставним є задоволення апеляційним судом вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суми актів-коригування, адже умови договору не регулюють питання здійснення коригування обсягу та вартості наданих послуг з передачі електричної енергії, а матеріали справи не містять доказів направлення позивачем вимог про здійснення оплати коштів згідно з актами коригування, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання не наступив та, відповідно, не міг бути порушений відповідачем;

(4) задоволення судом апеляційної інстанції вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у повному обсязі свідчить про неправильне визначення судом термінів розрахунку за договором;

(5) відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо зобов`язань з оплати планової послуги та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги, а саме стосовно того, що з суті правовідносин, які склались між сторонами, та тексту договору вбачається, що одним із проявів взаємопов`язаності зобов`язань з оплати планового обсягу послуг та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги є те, що ці зобов`язання не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період. Будь-яке інше розуміння правовідносин сторін за договором призводить до одночасного існування обов`язку здійснення планових платежів та остаточного розрахунку, тобто фактично подвійну оплату за одну й ту ж послугу;

(6) апеляційний суд безпідставно не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2022 у справі №910/3711/21, стосовно того, що з урахуванням пункту 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, відповідальність за недоплату послуги з ПЕЕ у вигляді 7% штрафу може наставати за сукупності двох умов: наявність простроченої оплати після отримання акта приймання-передачі і тривалість такого прострочення більше 30 календарних днів.

4.4.ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

4.5.За твердженнями позивача:

(1) зобов`язання зі сплати планових платежів трансформувалося у зобов`язання зі сплати фактичного обсягу послуг, тому позивач розраховував строк порушення зобов`язання з оплати планового платежу до дня, що передує дню отримання акта приймання-передачі послуг (або до дати оплати заборгованості залежно від того, яка дата наступає раніше);

(2) як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання. Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг;

(3) оскільки договором передбачений порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів, так й оплата за актом приймання-передачі послуги, то і за кожним фактом порушення такого зобов`язання (як зі сплати планового платежу, так і зі сплати за актом за фактично надану послугу) користувач має нести відповідальність, передбачену договором та законом, у тому числі статтею 625 ЦК;

(4) суд першої інстанції, а тому й суди апеляційної та касаційної інстанції, які в частині стягнення 3 % річних залишили в силі рішення у цій справі, погодився з алгоритмом позивача щодо нарахування 3 % річних до дати, що передує даті вручення акта надання послуг за відповідний розрахунковий період, який є аналогічним алгоритму нарахування інфляційних втрат у цій справі;

(5) здійснюючи нарахування інфляційних втрат за фактом несвоєчасного виконання зобов`язань за актами коригування, позивач застосував строк оплати у 3 банківські дні, який визначений додатковою угодою №5, яку позивач надав під час розгляду справи;

(6) якщо суд дійде висновку про неправомірність нарахування інфляційних втрат за актами коригування, то має врахувати застосовану і позивачем, і апеляційним судом дефляцію;

(7) викладений у постанові від 07.06.2022 у справі №910/3711/21 висновок Верховного Суду не підлягав застосуванню судом апеляційної інстанції, оскільки посилання Верховного Суду у цій постанові на пункт 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307 є неправильним, так як рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2021 у справі №640/11468/20, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 та постановою Верховного Суду від 16.12.2021, визнано протиправною та нечинною з моменту набрання цим рішенням суду законної сили постанову №516 НКРЕКП "Про затвердження Змін до Правил ринку" в частині внесення змін до пункту 1.7.1 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, шляхом його доповнення новим підпунктом наступного змісту: "3) учасник ринку не здійснив оплату послуги з передачі електричної енергії та/або з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у строк понад 30 календарних днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги".

4.6.ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №904/5899/21 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 12 312 957,24 грн та штрафу у розмірі 26 537 667,47 грн скасувати, ухвалити в цій частині рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4.7.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК, зазначаючи, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 08.03.2020 у справі №902/417/18, щодо застосування статті 551 ЦК, статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК).

4.8.Доводи позивача зводяться до того, що:

(1) відповідач під час повторного розгляду справи ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не заявляв клопотання про зменшення розміру неустойки, а тому зменшивши її розмір, апеляційний суд порушив принцип диспозитивності господарського судочинства;

(2) незрозуміло на підставі яких доказів суд дійшов висновку про виключність обставин, що дають право на зменшення розміру неустойки;

(3) відповідач не є оператором системи розподілу, тому незрозуміло як введення іншим суб`єктом, що не є учасником справи, графіків погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії впливає на обставини, що надають відповідачу право не виконувати зобов`язання зі сплати неустойки у повному обсязі;

(4) під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так й в суді апеляційної інстанції не подавались, а відповідно судом не досліджувались, документи, які підтверджують обставини, наведені судом, зокрема, що протягом 2022 та поточного 2023 в умовах постійного ураження і зменшення/пошкодження його енергетичних об`єктів та електричних мереж вартість робіт з ремонту/відновлення енергетичних об`єктів становила 6180,99887 тис. грн без урахування вартості матеріалів, яку складно на цей час оцінити; з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України пошкоджень зазначили 510 об`єктів енергетичної інфраструктури відповідача; пошкодження об`єктів електричних мереж в умовах триваючих бойових дій не припиняється, що не дозволяє навіть спрогнозувати можливі збитки відповідача та його втрати, про що зазначав представник відповідача під час розгляду справи;

(5) предметом спору у цій справі є стягнення коштів за фактом неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а тому врахування судом факту оплати отриманої електричної енергії як підстави для зменшення розміру неустойки є необґрунтованим;

(6) апеляційний суд врахував фінансову звітність АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", яке не є учасником цієї справи;

(7) надана суду першої інстанції роздруківка фінансової звітності відповідача свідчить про стабільно позитивні фінансові показники відповідача;

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2.Предметом цього спору є вимоги позивача, зокрема, про стягнення інфляційних втрат у розмірі 21 525 314, 38 грн, пені у розмірі 22 629 008, 18 грн та штрафу в розмірі 44 429 217, 91 грн.

5.3.Причиною звернення з касаційними скаргами стала незгода (1) відповідача з постановою апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 21 525 314, 38 грн та (2) позивача з постановою апеляційного суду в частині зменшення пені та штрафу (з визначеної судом суми пені в розмірі 13 681 063, 60 грн до 1 368 106,36 грн та штрафу в розмірі 28 344 347, 88 грн до 1 806 680, 41 грн), відповідно в частині відмови у стягненні пені в розмірі 12 312 957, 24 грн та штрафу в розмірі 26 537 667, 47 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат

5.4.Оскаржуючи постанову апеляційного суду в частині стягнення інфляційних втрат, відповідач, зокрема, стверджує про безпідставне їх нарахування на планові платежі з урахуванням положень договору про необхідність здійснення остаточного розрахунку впродовж 3 банківських дній після отримання акта приймання-передачі, який повинен надаватись відповідачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

5.5.Верховний Суд вважає такі доводи помилковими з огляду на наступне.

5.6.Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

5.7.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).

5.8.Частиною 2 статті 11 ЦК передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

5.9.Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

5.10.Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.11.Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя стаття 509 ЦК).

5.12.Принци належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

5.13.Як встановили суди попередніх інстанцій та що врахував Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 у цій справі, в контексті розгляду доводів щодо зобов`язання з оплати планової вартості послуг з передачі електричної енергії, пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

5.14.Користувач (електропостачальник) зобов`язаний подавати ОСП планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов`язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 договору).

5.15.Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором про надання послуг.

5.16.Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

5.17.У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 договору).

5.18.ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 договору).

5.19.При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

5.20.У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

5.21.Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та врахований Верховним Судом у від 09.11.2022 у цій справі при направленні справи, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат, на новий розгляд).

5.22.Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов`язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов`язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов`язання.

5.23.Невиконане зобов`язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.

5.24.Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 ЦК.

5.25.Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі №927/713/21, а також в постанові від 23.11.2023 у справі №925/654/22.

5.26.Наведені відповідачем доводи не спростовують правильність здійснених позивачем, з урахуванням вищенаведеного, та перевірених апеляційним судом розрахунків інфляційних втрат, зокрема, можливість їх нарахування на планові платежі, прострочення оплати яких, як зазначалось, є порушенням виконання грошових зобов`язань.

5.27.Посилання відповідача на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.06.2022 у справі №910/3711/21, стосовно того, що з урахуванням пункту 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, відповідальність за недоплату послуги з ПЕЕ у вигляді 7% штрафу може наставати за сукупності двох умов: наявність простроченої оплати після отримання акта приймання-передачі і тривалість такого прострочення більше 30 календарних днів, Верховний Суд відхиляє, позаяк суд касаційної інстанції навів цей пункт Правил ринку, викладаючи обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції, в описовій частині вказаної постанови в контексті аналізу умов договору, втім не формування висновку щодо застосування норм права, зокрема щодо виникнення зобов`язання з оплати планових платежів, прострочення яких є підставою для відповідальності, зокрема згідно з нормами статті 625 ЦК.

5.26.Відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.27.У постанові від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, на яку послався Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 у цій справі, направляючи справу на новий розгляд, та на неврахування висновків у яких вказує відповідач, зазначено, що "За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція)".

5.28.Посилаючись на вказані висновки, відповідач вказує на те, що періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому інфляція (дефляція).

5.29.Проте, відповідач не врахував, що у постанові від 08.11.2022 у справі №910/21124/20 Верховний Суд відхилив доводи про те, що у разі якщо прострочення виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то у такому випадку виключається застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК, а тому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, виходячи з того, що "відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Позиція, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, є більш пізньою у часі у порівнянні з тими правовими позиціями, якими обґрунтовано доводи касаційної скарги, наведені скаржником у даній справі, а, отже, саме цю правову позицію суд касаційної інстанції враховує та зазначає, що при прийняті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця".

5.30.У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, на неврахування висновків в якій також посилається скаржник, Верховний Суд у контексті наведеного в пункті 26 зазначив, що "методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків".

5.31.Пославшись в касаційній скарзі на вказаний пункт 26 постанови Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, відповідач наводить висновок стосовно того, що періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому інфляція (дефляція), проте про відповідне Верховний Суд у цій постанові не виснував, відповідно неврахування такого висновку не може бути підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду в цій справі.

5.32.Водночас, відповідач не доводить, що здійснений позивачем розрахунок не відповідає зазначеному способу розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення.

5.33.Інші доводи відповідача, зокрема, щодо безпідставного стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суми актів-коригування з огляду на умови договору, які не регулюють питання здійснення коригування обсягу та вартості наданих послуг з передачі електричної енергії, та відсутність у матеріалах справи доказів направлення позивачем вимог про здійснення оплати коштів згідно з актами коригування, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання не наступив та, відповідно, не міг бути порушений відповідачем, зводяться лише до незгоди останнього з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи та переоцінки доказів з урахуванням яких здійснені відповідні розрахунки інфляційних втрат. Втім такі доводи не були обґрунтовані посиланням на підстави відкриття касаційного оскарження, які передбачені частиною другою статті 287 ГПК, тому не розглядаються Верховним Судом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу

5.34.Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

5.35.Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.36.Як встановив апеляційний суд, та що не заперечує позивач, належний до сплати розмір пені становить 13 681 063,60 грн та штрафу - 28 344 347,88 грн із заявлених позивачем до стягнення розміру пені в сумі 22 629 008,28 грн та штрафу в сумі 44 429 217,91 грн.

5.37.Визначивши належний до стягнення розмір пені та штрафу, апеляційний суд виснував про можливість зменшення пені до 1 368 106,36 грн (зменшення її розміру на 90%) та штрафу до 1 806 680,41 грн (зменшення його розміру на 93,63%).

5.38.Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.39.Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.40.Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

5.41.Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

5.42.Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

5.43.Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

5.44.Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

5.45.Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

5.46.У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

5.47.Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

5.48.Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

5.49.Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

5.50.Господарський суд повинен об`єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

5.51.При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).

5.52.Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).

5.53.Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

5.54.Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені та штрафу, апеляційний суд на підставі статті 75 ГПК визнав загальновідомими та, відповідно, такими, що не підлягають доказуванню, наступні обставини.

5.55.Діяльність енергетичної інфраструктури відповідача є надзвичайно важливою для держави, що вбачається на прикладі як минулого, так і поточного років, які характеризуються масованими атаками військовим агресором - російською федерацією на енергетичні об`єкти країни. За загальнодоступною інформацією з офіційних джерел наміри російської федерації й надалі продовжувати ураження енергетичних об`єктів не змінилися, майбутній опалювальний період прогнозується бути не менш складним за минулий, а тому необхідність забезпечення безперебійної роботи енергетичної системи відповідача в умовах воєнного стану є очевидною.

5.56.10.10.2022 відбувся перший з масованих ракетних обстрілів енергетичної інфраструктури України, які надалі продовжувалися. Внаслідок таких обстрілів виник значний дефіцит електричної потужності та операторами систем розподілу введено графіки погодинних та аварійних відключень споживачів електроенергії.

5.57.Суд вважав, що загальновідомими, а саме такими, що відомі сторонам спору, які містяться в мережі інтернет і висвітлювалися в засобах масової інформації, є обставини стосовно (1) вартості робіт з ремонту/відновлення енергетичних об`єктів в умовах постійного ураження й знищення/пошкодження його енергетичних об`єктів та електричних мереж; (2) пошкодження з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України об`єктів енергетичної інфраструктури відповідача, об`єктів електричних мереж та їх складових в умовах триваючих бойових дій, що не припиняється та не дозволяє навіть спрогнозувати можливі збитки відповідача та його витрати; (3) наявність збитків згідно з фінансовим звітом та відсутність прибутку.

5.58.Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), заявлених до стягнення, у тому числі з власної ініціативи суду, з урахуванням об`єктивних підстав для цього, суд апеляційної інстанції врахував безпекову ситуацію в регіоні, де знаходяться виробничі потужності відповідача, обставини, які утруднили своєчасність виконання зобов`язань, виконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі та оцінив період прострочення як незначний. Факт погашення, ще до подачі позовної заяви, основного боргу суд оцінив як прояв добросовісності по відношенню до своїх договірних зобов`язань у підприємницьких взаємовідносинах із позивачем.

5.59.Врахувавши наведене та економічну ситуацію в країні, специфіку покладених завдань на відповідача, обставини виконання відповідачем зобов`язань за договором з незначним простроченням оплати поставленої електричної енергії, а також те, що стягнення максимально можливих розмірів штрафних санкцій підірве фінансовий стан відповідача та зумовить збитковість його діяльності, апеляційний суд виснував про наявність виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки.

5.60.Верховний Суд враховує, що зменшення пені до 1 368 106, 36 грн (зменшення її розміру на 90%) та штрафу до 1 806 680, 41 грн (зменшення його розміру на 93,63%) жодним чином не нівелює значення пені та штрафу, як відповідальності за порушення зобов`язання, адже одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правова позиція щодо наведеного викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21.

5.61.Доводи позивача щодо ненадання сторонами, а відповідно й не дослідження апеляційним судом документів, які підтверджують наведені судом обставини, не обґрунтовані належним чином підставами касаційного оскарження, передбаченими пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України, а отже знаходяться поза межами поставлених перед Верховним Судом питань у межах цієї справи, зокрема щодо перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо реалізації ним своїх дискреційних повноважень, передбачених статтями 551 ЦК та 233 ГК, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.62.Під час здійснення касаційного перегляду судових рішень, в яких судами реалізовувалися дискреційні повноваження, перед судом касаційної інстанції ставляться наступні питання: чи належно суд вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; чи не є судове рішення необ`єктивним або явно несправедливим, тобто таким, що порушує баланс інтересів сторін. Вказані обставини обумовлені межами здійснення касаційного перегляду визначеними статтею 300 ГПК, відповідно до яких, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

5.63.У цій справі апеляційний суд, оцінивши, зокрема, визнані ним як загальновідомі обставини на підставі статті 75 ГПК, та обставини справи в їх сукупності, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК, цілком обґрунтовано виснував про можливість зменшення розміру штрафу пені до 1 368 106, 36 грн та штрафу до 1 806 680, 41 грн, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін.

5.64.Верховний Суд вважає, що висновок апеляційного суду про наявність підстав для зменшення у спірних правовідносинах пені 1 368 106, 36 грн (зменшення її розміру на 90%) та штрафу до 1 806 680, 41 грн (зменшення його розміру на 93,63%), зокрема за ініціативою суду, ґрунтується на правильному застосуванні судами норм чинного законодавства України, зокрема статті 551 ЦК та статті 233 ГК, та відповідає сформованій та сталій судовій практиці і висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

5.65.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду, правові висновки щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК в яких, на думку позивача, не було враховано апеляційними судом у цій справі, Суд встановив, що застосування судом вказаних норм права не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. У зазначених скаржником постановах Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваними судовими рішеннями не міститься протилежного правового висновку щодо застосування положень статті 233 ГК та статті 551 ЦК. Застосування судом положень статей 233 ГК та статті 551 ЦК у цій справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржуване судове рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.За загальним правилом статті 129 ГПК у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційних скарг, судовий збір за її подання покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2023 у справі №904/5899/21 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 21 525 314,38 грн та в частині відмови у стягненні пені у розмірі 12 312 957,24 грн та штрафу у розмірі 26 537 667,47 грн залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді І.Д. Кондратова

В.І. Студенець