Справа №2-22/10

РІШЕННЯ

 ЇМЕНЕМ УКРАЇНИ        

04.03.2010 р.   Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді                                                           Зеленькової Н.Г.

при секретарі                                                                   Іванченко Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Борова справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ агрофірма «Новий шлях» про відшкодування збитків,

встановив:

02.12.09 р. позивач звернулась до суду з зазначеною позовною заявою, в якій вказала, що вона є власником земельної ділянки (паю) площею 5,38 га. на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1У-ХР №076045 від 04.06.2001 року, яка розташована на території Чернещинської сільської ради та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Борівського районного суду від 02.03.2009 року та ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 13.05.2009 року договір оренди землі №145 від 20.09.2007 року між нею та відповідачем визнано недійсним. Таким чином позивач вважає, що відповідач порушив її право власності на земельну ділянку і, незаконно користуючись нею у 2008 році, позбавив її можливості отримання доходу від даної земельної ділянки. У 2008 році вона мала намір вирощувати на своїй земельній ділянці сільськогосподарську культуру -ячмінь, але була позбавлена такої можливості тому що відповідач вважав, що набув права оренди її земельної ділянки та продовжував нею користуватись, тим самим завдав їй збитків у вигляді неодержання доходів за час тимчасового невикористання нею земельної ділянки.

Посилаючись на довідки Борівського управління агропромислового розвитку про середню врожайність ячменю та її середню реалізаційну біржову ціну у вересні 2008 року, позивач вважає, що змогла би виростити 29,0 тонн ячменю і реалізувавши його отримати виручку в сумі 26100,00 грн., та з урахуванням витрат на вирощування могла би отримати чистий прибуток в сумі 13296,73грн., який просить стягнути з відповідача на її користь в якості завданих їй збитків, а також судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача (за довіреністю ) ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги  та просив стягнути на користь позивача 11332,24 грн.та судові витрати.

Представники відповідача (за довіреністю) ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 заперечують проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на момент звернення позивача до відповідача  11.01.2008 року з заявою про небажання продовжувати договірні відносини земельна ділянка позивача вже була засіяна озимою пшеницею та зазначивши, що посів озимої пшениці був здійснений в межах строку чинності договору оренди землі №103 від 23.01.2003 року. ОСОБА_3 того позивач не надав доказів посіву саме ячменю, межі земельної ділянки не визначені на місцевості та знаходиться вона в єдиному масиві з іншими земельними ділянками, а тому визначити фактичне місце розташування земельної ділянки та розмір спричинених позивачу збитків неможливо.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки №103 зі строком чинності до 23.01.2008 р ( а.с.48). В травні 2007 року відповідач запропонував укласти договір оренди на новий термін починаючи з дати закінчення попереднього договору - 23.01.2008 року. Позивач дала попередню згоду на це та підписала текст договору оренди землі №145 від 20.09.2007 року, оскільки це було потрібно для виготовлення реєстраційної справи в Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». В наступному, в січні 2008 року, коли поле №2, де знаходиться земельна ділянка №71 площею 5,38 га, яка належить позивачу, вже була засіяна (з осені 2007 року) озимою пшеницею, позивач звернулась (11.01.2008р.) до відповідача з заявою про небажання укладати договір оренди на новий строк - з 24.01.2008 р.

Рішенням Борівського районного суду від 02.03.2009 року та ухвалою судової колегії у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 13.05.2009 року договір оренди землі №145 від 20.09.2007 року визнано недійсним (а.с.7,8,10,11).

Позивач просить суд відшкодувати їй збитки, шляхом стягнення    з відповідача 11332,24   грн. прибутку який би вона змогла отримати внаслідок посіву ячменю в 2008році.

Відповідно до ст.386 ч. 3 ЦК України «Власник, права  якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнових збитків».  

Згідно п. «д» ст.156 ЗК України: «Власникам   землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної  ділянки ».                        

  Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» від 02.10.2003 р., предметом договору між громадянином - орендодавцем та орендарем може бути як земельна частка (пай), право на яку підтверджено сертифікатом, так і конкретна земельна ділянка, право на яку підтверджується державним актом.

Встановлено, що відповідач засіяв земельну ділянку, позбавивши власника земельної ділянки використовувати її в своїх цілях.

Позивач пояснює, що цими діями відповідач позбавив її можливості одержати доходи, від посіву   ячменю, враховуючи врожайність 2008 року і розміри земельної ділянки при посадці ячменю.

Суд вважає, що діями відповідача дійсно були спричинені збитки позивачу ОСОБА_1 Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.                                                                                

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 із змінами і доповненнями, внесеними Постановою  від 14.01.2004 року №21 яким затверджено порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, до збитків відносяться і інші збитки, у тому числі включаючи і не одержані доходи, якщо вони обґрунтовані.  Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, чи обмеження прав, погіршення якості землі, або приведення її у непридатний стан.                                  

Тому згідно даної Постанови відшкодуванню підлягають не тільки збитки, які визначаються комісіями, створеними міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад, а й інші збитки, включаючи і неодержані доходи.

При вирішенні даного позову суд враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 12,14,16 постанови від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно з якими у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно ст.211,212 ЗК України, ст.22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України,  особами, що її заподіяли.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що особа, яка порушила право і одержала у зв'язку з цим доходи, має відшкодувати особі, право якої порушено, упущену вигоду, розмір якої не повинен бути меншим від доходів, одержаних нею.

Відповідно до ст.156, 157 ЗК України, підставами відшкодування збитків відповідачем позивачу є те, що позивач не одержав доходів за час тимчасового невикористання ним своєї земельної ділянки, право на яку позивач втратив з 24.01.2008 р.

В даному випадку розмір збитків - це неодержаний дохід, який міг одержати позивач, але не одержав в зв'язку з тимчасовою зайнятістю даної земельної ділянки.

Відповідно до ст.212 ЗК України, повернення власнику самовільно зайнятої ділянки, само по собі не компенсує повною мірою шкоду, заподіяну власнику, тому винна особа зобов'язана передати власнику вирощений врожай.

При відшкодуванні збитків, заподіяних позивачу, витрати за доглядом врожаю не враховуються,   так як особа, яка самовільно зайняла ділянку, не має законного права на відшкодування понесених нею витрат за весь час незаконного використання землі, але з урахуванням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України «суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі», на стягненні додаткових збитків з відповідача позивач не наполягає, і просить суд стягнути збитки в рамках уточнених ним позовних вимог з урахуванням затрат понесених відповідачем на  вирощування сільськогосподарських культур на його ділянці.

Тому суд вважає, що особа, яка порушила право і одержувала у зв'язку з цим доходи,  має відшкодовувати особі право якої порушено, упущену вигоду.

Середньореалізаційна біржова ціна ячменю у 2008 році згідно довідки управління агропромислового розвитку Борівської районної державної адміністрації Харківської області від23.12.2008 року, складає 900,00 гривень за 1 тонну, тому позивач змогла б отримати 29,0 тонн ячменю (5,38 га.-площа земельної ділянки *53,9ц/га-врожайність ячменю в СТОВ аф «Новий шлях») і реалізувавши його, отримати виручку в сумі 26100,00 грн. (29,0 т.*900 грн/т), отже чистий прибуток без урахування витрат, понесених відповідачем позивач могла б отримати в сумі 11332,24   грн.

ОСОБА_3 того, судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до ст. ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, ст. 90,95,156,157,212 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.        

Стягнути з СТОВ агрофірми «Новий шлях» на користь ОСОБА_1 завдані збиткі в сумі 11332,24 грн.                                                    

Стягнути з СТОВ агрофірми «Новий шлях» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 113,32 грн., а також витрати на ІТЗ 120 грн.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                Зеленькова Н.Г.