ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 523/4890/19

провадження № 51-1628км22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (надалі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів і процесуальних витрат.

Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, ОСОБА_7 14 лютого 2019 року о 10:40, перебуваючи біля будинку № 115 на узбіччі дороги на вул. Чорноморського козацтва у м. Одесі , розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, дістав належний йому пістолет марки «ПМ-РФ» калібру 9 мм Р.А., НОМЕР_1 (який відповідно до висновку експерта № 139-Б від 11 березня 2019 року - являється гладкоствольною, короткоствольною вогнепальною зброєю самозахисту) та здійснив із нього один постріл в бік ОСОБА_8 , влучивши останньому у праву руку, чим завдав йому легке тілесне ушкодження.

Далі ОСОБА_7 , продовжуючи свій умисел, здійснив із зазначеного пістолету ще один постріл у повітря та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та звертає увагу на відсутність доказів про здійснення пострілу ОСОБА_7 в потерпілого.

Стверджує, що суд першої інстанції у повній мірі не врахував показань усіх свідків, а також, усупереч вимогам ст. 22 КПК не сприяв встановленню об`єктивних обставин події.

Наполягає на недоведеності винуватості ОСОБА_7 , адже відсутні відповідні докази які би її підтверджували.

На переконання адвоката, висновок експерта, за яким установлені тілесні ушкодження у потерпілого неповний і однозначно не вказує, яким чином потерпілий отримав тілесні ушкодження.

Крім того, касатор уважає, що дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК, оскільки не врахований висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.

Втім касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, отже рішення судів попередніх інстанцій, ухвалені без дотримання положень ст. 370 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 , підтримали касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою.

Мотиви Суду

За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду.

З огляду на це незгода з оцінкою як показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , так і даними висновку експерта, за яким установлені тілесні ушкодження потерпілого, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням потерпілого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , письмовим і речовим доказам у справі, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 296 КК.

Суд зважив на дані: висновку експерта №412 від 21 лютого - 13 березня 2019 року, за яким установлено ступінь тяжкості тілесного ушкодження та механізм його спричинення, який міг мати місце при до­тичній дії кулі, випущеної зі стріляючого пристрою для відстрілу куль травматичної (несмертельної) дії; висновку експерта від 11 березня 2019 року згідно з яким, наданий на дослідження пістолет, вилучений у ході огляду автомобіля в якому перебував ОСОБА_7 від 14 лютого 2019 року, є гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю самозахисту.

Зі змісту вироку убачається, що суд співставив та проаналізував зібрані й надані докази, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б у контексті приписів статей 85-87 КПК свідчили про необхідність визнання, не встановлено.

Більше того з матеріалів кримінального провадження видно, що судовий процес відбувався з дотриманням вимог змагальності та диспозитивності, які визначені у статтях 22, 26 КПК.

Посилання захисника у касаційній скарзі на те, що суд не сприяв стороні захисту в отриманні доказів з метою доведення невинуватості ОСОБА_7 суперечить змісту вказаних статей, оскільки стадію зібрання доказів передбачає досудове розслідування, а суд дає оцінку вже наданим доказам.

У той же час сторона захисту не була позбавлена права заявляти клопотання в порядку ст. 220 КПК і у разі незгоди з прийнятими рішеннями оскаржувати їх до слідчого судді/суду.

Між тим положеннями ст. 332 КПК установлено, що сторона захисту має право заявляти клопотання про проведення експертиз за ухвалою суду.

Так адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про призначення судово-медичної експертизи, яке було розглянуто судом із постановленням ухвали від 07 жовтня 2020 року про відмову в його задоволенні, з належним обґрунтуванням мотивів прийнятого рішення (т. 1, а. п. 106, 107).

З огляду на це твердження захисника про те, що суд істотно порушив вимоги КПК, адже не призначив додаткову експертизу фактично зводяться до незгоди з указаною ухвалою, що не ґрунтується на кримінальному процесуальному законі.

Що стосується доводів захисника про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК і неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к, колегія суддів зазначає таке.

З об`єктивної сторони грубість громадського порядку як таке, визначається з урахуванням вчинення хуліганських дій, їх тривалості, кількості та характеристики потерпілих, ступеню порушення їхніх прав та законних інтересів.

Суб`єктивна ж сторона хуліганства, виражається у неповазі до суспільства, тобто прагненні продемонструвати свою зневагу до існуючих у суспільстві правил норм і поведінки, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, зокрема, протиставити себе громадянам. Хуліганський мотив полягає у прагненні до самовираження, самовиразу особи. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні, але поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажанням особи проявити свою ніби вищість пов`язану з неповагою до особи.

Згідно з фактичними обставинами, установленими судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 , маючи по суті незначний привід, почав лайку з потерпілим у громадському місці, тримаючи пістолет. У ході розвитку подій ОСОБА_7 здійснив 2 постріли один у бік потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження, а інший - в повітря (що не заперечує засуджений).

Беручи до уваги характер поведінки ОСОБА_7 , спосіб його дій, зокрема у присутності вагітної жінки, а також наявність у нього вогнепальної зброї, яку він безпосередньо використав у ході конфлікту, суд правильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 296 КК.

Спричинення тілесних ушкоджень потерпілого підтверджується висновком експерта згідно з яким не виключається отримання ОСОБА_8 тілесного ушкодження саме у день та час виникнення конфлікту. Водночас спричинення цього тілесного ушкодження можливе внаслідок використання травматичної зброї.

Заперечення стороною захисту факту двох пострілів, зокрема, через те, що на місці події була знайдена лише одна гільза, суперечить матеріалам кримінального провадження, оскільки під час вилучення предмету схожого на пістолет у його магазині було 6 патронів (з ємністю 8), а відсутність на місці події однієї гільзи може мати цілком об`єктивні причини, адже подія відбувалась не у закритому приміщенні, а на відкритій ділянці місцевості у присутності сторонніх осіб.

До того ж в суді апеляційної інстанції сторона захисту не наполягала на доводах з приводу незаконності судових рішень в частині доведення винуватості і кваліфікації дій обвинуваченого, а чітко вказувала на незгоду із призначеним покаранням через суворість і просила застосувати до ОСОБА_7 . інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачений ст. 75 КК.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам попередніх інстанцій повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, Суд не встановив, а тому, касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3