№ провадження 2/646/2153/2019

Справа № 646/7515/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06.11.19 року м.Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікова І.І., розглянувши заяву  представника ОСОБА_1 , адвоката Харченка Костянтина Сергійовича, про забезпечення позову представника ОСОБА_1 , адвоката Харченка Костянтина Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про перебудову самочинно реконструйованого об`єкту нерухомого майна та його приведення у попередній стан ,-

в с т а н о в и в:

До Червонозаводського районного суду м.Харкова надійшла вказана позовна заява, у якій представник позивача просить зобов`язати відповідача за власні кошти здійснити перебудову самовільно реконструйованих нежитлових приміщень 1-ого поверху № 52-1-:-52-5, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , шляхом приведення у попередній стан, а саме демонтувати сходи та вхідні двері з майдану Захисників України.

Представником ОСОБА_1 , адвокатом Харченком Костянтином Сергійовичем подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові приміщення 1-ого поверху № 52-1-:-52-5, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 та шляхом накладання заборони на проведення будь-яких будівельних робіт, у тому числі з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту або технічного переоснащення нежитлових приміщень 1-ого поверху № 52-1-:-52-5, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що відповідач можу узаконити самочинне будівництво шляхом внесення змін до реєстру речових прав на нерухоме майно з подальшим відчуженням цього майна на користь третіх осіб, з метою легалізації самочинного будівництва, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду про перебудову самочинно реконструйованого об`єкту нерухомого майна та його приведення у попередній стан.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступних висновків.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зокрема арештом на майно та забороною вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позовні вимоги позивача зводяться до зобов`язання відповідача демонтувати сходи та вхідні двері до її нежитлових приміщень, які встановлені на майдані Захисників України та порушують права позивача.

В той же час, дослідивши матеріали заяви, суддя приходить до висновку про те, що представник позивача не довів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Виходячи з характеру заявлених позовних вимог, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Так, у суду відсутні причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто об`єктивні обставини та (або) припущення щодо обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду представником позивачем не наведено.

Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду не вбачається.

Заявником взагалі не обґрунтовано, яким чином невжиття обраного заходу забезпечення позову шляхом накладання заборони вчиняти будівництво чи реконструкцію нежитлових приміщень чи не накладання на них арешту може утруднити чи зробити неможливим виконання ймовірного рішення суду про зобов`язання демонтувати сходи та вхідні двері.

Більше того, доводи представника позивача про те, що відповідач може вчинити дії з узаконення самочинного будівництва не спростовують вищевказаних висновків суду.

Слід зазначити, що заборона проводити будь-які будівельні роботи у житлових приміщеннях, що належать відповідачу та накладання арешту на нежитлові приміщення, на думку судді не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Вжиття заходів забезпечення в спосіб, який зазначає представник позивача, не забезпечує виконання рішення суду, водночас обмежує права відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.151,152, ЦПК України , суд ,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Харченка Костянтина Сергійовича, про забезпечення позову представника ОСОБА_1 , адвоката Харченка Костянтина Сергійовича до ОСОБА_2 , третя особа – Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про перебудову самочинно реконструйованого об`єкту нерухомого майна та його приведення у попередній стан -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів в порядку ч. 2 ст.261, ст.354 ЦПК України.

Суддя:                                                       І.І.Теслікова