Справа №2-1903/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року

                                            Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                                                                                              головуючої                          Тихої І.М.                      

                                                                             при секретар                       Жулківській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

              ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2,  у якій просить стягнути з відповідача на її користь 3900 грн. за договором позики, укладеним між ними 25.06.2009 року, 15,62  грн. -3 % річних від неповернутої суми, 55 грн.53 коп.- інфляційних витрат та 429 грн. відсотків за користування коштами . В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно умов договору ОСОБА_2 на себе зобов'язання повертати позику протягом року щомісячними частинами – по 325 грн., проте, коштів не повертає.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала, та з мотивів, викладених у ньому, просить його задовольнити.

             Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив та суду пояснив, що  насправді коштів від ОСОБА_1 він не одержував.

           Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

           25 червня 2009 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2  кошти в сумі 3900 грн., а ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 зазначені кошти, що стверджується договором позики від 25.06.2009 року та письмовою розпискою  з власноручним підписом ОСОБА_2 про отримання коштів.

           Згідно п.2 договору позики від 5.06.2009 року відповідач зобов’язався повертати позичені кошти протягом року рівними частинами, щомісяця по 325 грн.

Статтею 526 частиною1  ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

    Однак відповідач свої зобов’язання за договором позики не виконав і станом на 15.03.2010 року  його борг перед позивачкою становить  3900 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така ж умова міститься у п.7 Договору. А тому, позивачка нарахувала відповідачу 15,62  грн.- 3 % річних від простроченої суми та 55 грн.53 коп. інфляційних нарахувань за весь час прострочення станом на 15.01.2010 року.

      Відповідно до п.8 Договору та вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника  процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

    Станом на 25.06.2009 року облікова ставка Національного банку України становила 11 відсотків. Таким чином, сума відсотків за користування відповідачем позиченими коштами складає 429 грн.

          Отже, сума боргу за договором позики з урахуванням 3% річних,  індексу інфляції та відсотків за користування позикою складає  4400 грн. 15 коп.

    Посилання ОСОБА_2 на те, що він не одержував позики від ОСОБА_1, суд до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, а навпаки, повністю спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, у даному випадку має місце порушення з вини відповідача майнових прав позивачки, які підлягають захисту шляхом стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4400 грн.  15 коп. заборгованості за договором позики  та 171 грн.  в повернення сплачених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 11 ч.1, 60, 88, 210, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, ч.1 ст.1047, ч.1 ст.1049,  ст1050, ст. 1051 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4400 (чотири тисячі чотириста) грн. 15 (п’ятнадцять) коп. боргу за договором позики та 171 грн. в повернення сплачених судових витрат.

             Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуюча                                                                                                                                 І.М.Тиха