Справа № 161/13276/19 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/1039/19 Категорія: 1 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Бовчалюк З.А., Осіпука В.В.,

з участю секретаря -Лимаря Р.С.,

державного виконавця - Білової В.А.,

представника боржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Білової В.А. про примусове проникнення в житло боржника - ОСОБА_1 за апеляційною скаргою представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2019 року

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Білова В.А. звернулась до суду із поданням про примусове проникнення в житло боржника - ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що на примусовому виконанні Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк перебуває зведене виконавче провадження № 22885709 по виконанню виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, а саме, виконавчі провадження № АСВП № 22259848, АСВП № 22259257, АСВП № 22260346, АСВП № 30063417, АСВП № 22524163, АСВП № 22015634, АСВП № 38940244, АСВП № 40494794, АСВП № 40495268, АСВП № 40494707, АСВП № 40494903, АСВП № 40494990, АСВП № 41488930, АСВП № 52148760, АСВП № 53544212, АСВП № 53664579, АСВП № 55823409, АСВП № 55823252, АСВП № 57733312, АСВП № 58721317, АСВП 56433537. Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи про заборону відчуження рухомого та нерухомого майна боржника. Копію постанови направлено на адресу боржника. У наданий строк для самостійного виконання боржник виконавчі документи не виконав. В процесі виконання судових рішень було встановлено, що боржник на обліку як одержувач пенсії (групи) в Пенсійному фонді України не перебуває, відповідно до повідомлення Державної податкової служби України - відкритих рахунків в установах банку не має, за трудовим чи цивільно-правовим договором не працевлаштований, рухомим майном не володіє. Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 володіє на праві власності нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 . За вказаною адресою здійснювалися виходи з метою перевірки матеріального стану боржника, однак в житло потрапити не вдалося, у зв`язку з чим були складені відповідні акти. Також вказує, що на виклики державного виконавця боржник не з`являється. Враховуючи ту обставину, що боржник ухиляється від покладених на нього судовими рішеннями зобов`язань, державний виконавець звертається з поданням про примусове проникнення в квартиру для вчинення виконавчих дій пов`язаних з виконанням рішення суду.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2019 року постановлено подання старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Білової В.А. про примусове проникнення в житло боржника - ОСОБА_1 - задовольнити.

Надати дозвіл старшому державному виконавцю Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Біловій В.А. на примусове проникнення до об`єкту нерухомого майна боржника - ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , для вчинення виконавчих дій.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 , покликаючись на невідповідність ухвали суду нормам матеріального та процесуального права просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця про примусове проникнення в житло боржника, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 , однак боржник ухиляється від виконання судових рішень, перешкоджає виконати їх у примусовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними ґрунтуються на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ними повністю погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк перебуває зведене виконавче провадження № 22885709 по виконанню виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, а саме, виконавчі провадження № АСВП № 22259848, АСВП № 22259257, АСВП № 22260346, АСВП № 30063417, АСВП № 22524163, АСВП № 22015634, АСВП № 38940244, АСВП № 40494794, АСВП № 40495268, АСВП № 40494707, АСВП № 40494903, АСВП № 40494990, АСВП № 41488930, АСВП № 52148760, АСВП № 53544212, АСВП № 53664579, АСВП № 55823409, АСВП № 55823252, АСВП № 57733312, АСВП № 58721317, АСВП 56433537 (а.с. 7-10).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні записи про заборону відчуження нерухомого майна боржника (а.с. 11-21).

Відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 володіє на праві власності нерухомим майном: квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

Відповідно до Відомостей з державного реєстру іпотек земельна ділянка площею 0,1035 га, що знаходиться у с. Рованці Луцького району Волинської області, кадастровий номер: 0722880700:04:001:0841 та належить ОСОБА_1 знаходиться в іпотеці ПАТ «Дельта Банк».

При виході державного виконавця з метою перевірки матеріального стану боржника за адресою: АДРЕСА_1 в житло потрапити не вдалося, у зв`язку з чим були складені відповідні акти(а.с. 24, 25, 27, 36, 40).

Крім того, державним виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики з`явитись до виконавця щодо виконання виконавчих документів, які залишились без реагування боржника(а.с. 23, 37, 39, 41, 47).

Також, державним виконавцем неодноразово повідомлялось боржника про необхідність проведення виконавчих дій, а саме, перевірки майнового стану за місцем проживання боржника (а.с. 26, 28, 38).

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи безперешкодно входити до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець звертається до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Обґрунтовуючи своє подання, державний виконавець вказував на те, що ним неодноразово здійснювались виходи за місцем проживання боржника ОСОБА_1 , також неодноразово направлялися виклики про повідомлення проведення наступного виходу державного виконавця за місцем проживання боржника з метою реалізації та виконання боржником своїх обов`язків перед стягувачами, що з боку боржника було проігноровано та доступ до квартири не надано про що складено відповідні акти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Опис та арешт майна боржника є виконавчою дією, а особливості виявлення майна, що знаходиться в помешканні боржника, вимагають сповіщення боржника про проведення виконавчих дій за його місцем проживання для забезпечення присутності боржника або його уповноваженої особи та потрапляння виконавця до помешкання.

З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем вчинялись дії, спрямовані на виконання виконавчих документів, що знаходяться на примусовому виконанні в Другому відділі ДВС міста Луцьк щодо боржника ОСОБА_1 .

В результаті вжитих державним виконавцем заходів примусового виконання виконавчих документів, встановлено, що боржник на обліку як одержувач пенсії в Пенсійному фонді України не перебуває, інформація про джерела отримання доходів боржника - відсутня, за трудовим чи цивільно-правовим договором ОСОБА_1 не працевлаштована, не виявлено зареєстрованих транспортних засобів боржника та іншого зареєстрованого за нею майна, окрім квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Покликання боржника, що вона фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, що така адреса зареєстрована в установленому законом порядку місцем її проживання або перебування. Разом з цим, з копії паспорта гр. ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи встановлено, що зареєстровано її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 24 грудня 2008 року.

З урахуванням вищенаведених обставин, державним виконавцем вживались всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з метою примусового виконання виконавчих документів.

Разом з тим, боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаною про наявність зведеного виконавчого провадження про примусове стягнення сум боргу, розмір яких є значним, рішення суду не виконує, всі виклики до державного виконавця ігнорує, доступу до квартири, в якій проживає, не надає.

Зазначені вище обставини свідчать не тільки про свідоме невиконання боржником судових рішень та законних вимог державного виконавця, але про вжиття боржником заходів, спрямованих на ускладнення та затягування процесу проведення ряду виконавчих дій в межах відкритих виконавчих проваджень.

Доводи апеляційної скарги щодо не ухилення боржника від виконання виконавчих документів спростовується наданими державним виконавцем матеріалами виконавчого провадження.

Слід враховувати також те, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави ( пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Колегія суддів вважає необхідним врахувати також практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Не виконання рішення порушує конституційну гарантію прав і свобод стягувача, як людини і громадянина на справедливий судовий захист.

За такого, з урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів вважає, що примусове проникнення до житла боржника, з метою виконання значної кількості виконавчих документів, направленого на захист прав і інтересів стягувачів, а саме, на захист їх конституційного права на справедливий судовий захист, є легітимним втручанням держави у права ОСОБА_1 як боржника, так як воно здійснюється згідно з законом та є необхідним (пропорційним) у демократичному суспільстві.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам. Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді