Номер провадження: 33/813/1100/19

Номер справи місцевого суду: 523/6219/19

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Джулай О. Б.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя Джулай О.Б.

за участю:

секретаря судового засідання Подуст Т.П.

адвоката Гаврилюк Ю.І.

потерпілого ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу захисника Гаврилюк Ю.І., яка діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси, від 15.07.2019 року, відносно ОСОБА_2 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-

встановив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Зазначеною постановою провадження у справі про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрована : АДРЕСА_2 , було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до оскарженої постанови, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 17.02.2019 року о 17 год. 30 хв. знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , не впускала до квартири чоловіка ОСОБА_1 та свекра ОСОБА_3 , чим вчинила насильство в сім`ї.

Як вбачається, в оскарженій постанові, суд першої інстанції зазначив, що перевірив всі докази, наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, проте, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 цього Кодексу, закрив провадження на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси, від 15.07.2019 року, захисник Гаврилюк Ю.І., подала до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі захисник стверджує, що постанова Суворовського районного суду м. Одеси, від 15.07.2019 року, є незаконною в частинні встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та підлягає скасуванню з цих підстав.

В тексті апеляційної скарги захисник посилається на узагальнений науково-консультативний висновок науково-консультативної ради при ВАСУ, відповідно до якого при вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення необхідно враховувати, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні.

Крім того захисник зазначає, що суддею суду першої інстанції не додержано вимог міжнародного законодавства, зокрема, ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», яка гарантує право особи на справедливий суд.

На підставі зазначеного захисник Гаврилюк Ю.І., просить скасувати оскаржену постанову судді суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

В судовому засіданні захисник Гаврилюк Ю.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд.

Потерпілий ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надав апеляційному суду клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст. 245 КУпАП вбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу серії АПР18 № 006762 ОСОБА_2 17.02.2019 року о 17 год. 30 хв. знаходячись за місцем мешкання: АДРЕСА_1 , не впускала до квартири чоловіка ОСОБА_1 та свекра ОСОБА_3 , чим вчинила насильство в сім`ї. (а.с. 2)

Відповідно до диспозиції ст.173-2 ч.1 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Матеріалами справи, зокрема протоколом про притягнення до адміністративної відповідальності, письмовими поясненнями заявників ОСОБА_3 (а.с. 3,7) та ОСОБА_1 (а.с.8-9), свідків ОСОБА_4 (а.с.12), ОСОБА_5 (а.с.14) підтверджується, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Суддя суду першої інстанції, ухвалюючи оскаржену постанову, виходив з того, що вина ОСОБА_2 підтверджується матеріалами справи, але оскільки на час розгляду справи у суді минуло понад 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а відтак строк для притягнення до адміністративної відповідальності сплинув, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити, що ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;

8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ч. 1 ст.38, п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов:

- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;

- сплив встановленого законом строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому, корупційному правопорушенні - з дня його виявлення).

Слід зазначити, що під строком розуміють тривалість часу, з початком перебігу або з закінченням якого правові норми пов`язують настання певних юридичних наслідків.

Тобто для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та прийняття рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з його закінченням обов`язковим є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.

Таким чином, закриття провадження у справі у відповідності до положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП можливе лише за умови визначення вини особи для встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні, у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вказаний Кодекс не містить.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що у разі недоведеності наявності події або складу адміністративного правопорушення в діях особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закриття провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки в такому випадку провадження підлягає закриттю на підставі п.1) ч.1 ст.247 КУпАП, тобто в зв`язку з відсутністю події або складу правопорушення, що є реабілітуючою обставиною.

Що стосується посилання апелянта на висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07 листопада 2017 року, в якому зазначено, що вина осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, то слід зазначити, що вказаний висновок не має вирішального значення для розгляду справи, оскільки відповідно до Положення, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 25 лютого 2013 року, Рада є дорадчим органом і її висновки, які подаються Вищому адміністративному суду України, носять рекомендаційний характер.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на справедливий суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 Конвенції не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

За таких обставин, враховуючи позицію ОСОБА_2 , яка не визнала себе винуватою, апеляційний суд виходить з того, що її право на доступ до суду охоплює також в тому числі і можливість отримання ОСОБА_2 судового рішення, в якому вона може бути визнана невинуватою у вчиненні правопорушення, а закриття провадження в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, без з`ясування питання про винуватість особи, фактично позбавляє її такого права.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Гаврилюк Ю.І. про порушення права ОСОБА_2 на справедливий суд, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, були предметом перевірки у суді апеляційної інстанції, однак свого підтвердження не знайшли, оскільки в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції було забезпечено право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на справедливий і публічний розгляд справи стосовно неї.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, підстави для скасування оскарженого рішення судді суду першої інстанції відсутні, тому апеляційна скарга захисника Гаврилюк Ю.І., задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1,7, 245, 280, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Гаврилюк Ю.І., яка діє в інтересах особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Постанову судді Суворовського міськрайонного суду Одеської області, від 15.07.2019 року, якою провадження у справі про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у відношенні ОСОБА_2 , було закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду                                О.Б. Джулай