Справа №2-а-695/10

                                                      ПОСТАНОВА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого:                       Дзюбановського Ю.І.

при секретарі судового засідання:   Чубак С.М.  

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Тернополі справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , надалі позивач, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України у Тернопільській області, надалі відповідач, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 073979 від 07.01.2010р.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення адміністративного правопорушення, працівником УДАІ були порушенні норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, не встановлено всіх істотних обставин справи, що потягло прийняття незаконної постанови.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із протоколу серії ВО №080639 ОСОБА_1  07.01.2010 року о 11 год. 45 хв. керуючи транспортним засобом марки Сузукі номерний знак НОМЕР_1 в м. Тернополі, по вул. 15 квітня, здійснив зупинку автомобілем на зупинці для маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9.е  Правил дорожнього руху.

Постановою від 07.01.2010р. серії ВО № 073979 по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки та накладено штраф в розмірі 260 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Дану постанову і просить скасувати позивач в судовому порядку.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до п. 15.9.е. п. 15 Правил дорожнього руху зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Частині 1 статті 122 КУпАП передбачає, що за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Як свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 07.01.2010р. ВО №080639  позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 15.9.е Правил дорожнього руху, а саме працівником ДАІ зафіксовано зупинення транспортного засобу на зупинці для маршрутних транспортних засобів.

Однак, позивач в судовому засіданні та в протоколі про адмінправопорушення в поясненнях зазначив, що він здійснив вимушену зупинку у зв’язку з тим, що на проїзній частині дороги була перешкода, яка заважала рухові транспортних засобів, тому він для того щоб усунути перешкоду здійснив вимушену зупинку поблизу автобусної зупинки.

Працівник ДАІ дані твердження не прийняв та не взяв до уваги той факт, що відповідачем вимушена зупинки, була здійснена з метою усунення перешкоди, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до п.п. 15.14 Правил дорожнього руху, у разі вимушеної зупинки в місці, де  зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб.

З матеріалів справи та пояснень позивча вбачається, що зупинка транспортного засобу була вимушеною та водієм було вжито всіх заходів, щоб прибрат транспортний засіб з проїзної частини дороги.

В судове засідання представники відповідача не з’явився, заперечень в спростування доводів позивача не подав.

У відповідності до вимог ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням визнається протиправна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Таким чином, обов’язковими елементами складу адмінправопорушення, необхідними  для притягнення особи до адмінвідповідальності є його суб’єкт та вина особи у вчиненні адмінправопорушення .

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Крім того, обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністиративного позову.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення пілягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки грунтуються на нормах чинного законодавства, не були спростовані відповідачем та підтвердженні матеріалами справи, а провадження в справі слід закрити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 252, 274, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд,–

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВО № 073979 від  07.01.2010  року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 260 грн. на підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП.

3.   Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                                  Ю.І. Дзюбановський