Справа № 2-а-360/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 лютого 2010  року       Орджонікідзевський  районний суд  м.  Харкова  у складі :

головуючого - судді Глібко О.В.,

при секретарі - Гарбуз О.В.,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та  зобов’язання здійснити  певні дії,

В С Т А Н О В И В  :

      Позивач звернувся до суду із позовом  до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить визнати протиправною бездіяльність  відповідача  та зобов'язати управління пенсійному фонду України в Орджонікідзевському районі  м. Харкова провести з 08.09.2009 року  перерахунок та виплату йому заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного  розміру мінімальної пенсії за віком та після здійснення відповідного перерахунку та виплати належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати та виплачувати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії.

      Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідач всупереч діючому законодавству здійснює виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

        Позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву з проханням розглядати справу у його відсутність.

        Відповідач до суду надав письмову заяву в якій просив суд розглянути справу без участі його представників в судовому засіданні. Також Відповідач в письмових запереченнях проти позову заперечував в повному обсязі, та зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Постановою КМУ від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету" встановлено, що розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії, передбаченої цим Законом проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. Але постановою КМУ №654 від 16.07.08 р. постанову №1 від 03.01.02 р. визнано нечинною , а з 28.05.08 р. набула чинності постанова КМУ №530 якою встановлено у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою. Також зазначають, що доводи позивача стосовно звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав і свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки  забезпечення проведення політики сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів.

         Суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін.

          Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

          ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серія А № 105699, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується копією вкладки до посвідчення , а також є інвалідом 3-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕК, інвалідність встановлена безстроково.

          ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, отримує пенсію як інвалід третьої групи, оскільки інвалідність  настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

          Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

         Відповідно до положень ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

         Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 «Про статус і соціальний захист   громадян, які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської    катастрофи» (надалі по тексту Закон №796).  

       Статтею 54 Закону  №796, яка діяла  до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-VI від 28.12.2007 р., тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.

        Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

         За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки  про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

       Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

      Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

      Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

       Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. та постанова Кабінету Міністрів України 16.07.2008 р за № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

            Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

           За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

        Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

       Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб,  які  втратили працездатність, визначеного законом.

         Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

        Тому відмова відповідачем у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

       Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 р.  

        Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

       Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

       Крім того, позивач не обмежує свої позовні вимоги періодом перерахунку його пенсії на момент виплати. З врахуванням права позивача на отримання пенсії без обмеження будь – яким терміном, оскільки інвалідність йому встановлена безстроково, перерахунок  пенсії позивача здійснюється теж з відповідної дати без обмеження кінцевим терміном. При цьому суд враховує те, що зобов’язання відповідача здійснити такий перерахунок пенсії не є вирішенням спірного питання на майбутнє, оскільки визначення правильного розміру пенсії встановлюється у відповідності до діючих редакцій ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», строк дії яких не обмежений законом. В разі внесення відповідних змін до зазначених норм права у відповідача виникає відповідне право на здійснення відповідного перерахунку ( зміни розміру) пенсії позивача.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,  Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд –

П О С Т А Н О В И В :

         Позовні вимоги ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та  зобов’язання здійснити  певні дії  задовольнити.

 Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 08.09.2009 року.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.50,п.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, визначених ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з  08.09.2009 року .

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ї групи інвалідності відповідно до ст.50,п.4ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі  50 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 08.09.2009 року.

       Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                           О.В. Глібко