ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 755/21043/15

провадження № 2/753/713/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О., секретар судового засідання Пасько І.В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

представник позивача - Белименко О.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Корнієнко А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У листопаді 2015 р. публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» (далі за текстом - ПАТ «Укргазбанк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: заборгованості по тілу кредиту та процентах в розмірі 68 842,81 дол. США та пені в розмірі 43 687,60 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами.

На підставі кредитного договору від 04.09.2007 № 199-Ф/07 Відкрите акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ АБ «Укргазбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк», надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в розмірі 94 930 дол. США під 12,5% річних на строк до 03.09.2027. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язався повертати кредит щомісяця в розмірі, що становить не менше 1/240 частини від суми отриманого кредиту, що складає 395,54 дол. США. З лютого 2015 р. відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів. За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів договором передбачено нарахування підвищеної процентної ставки в розмірі 17,5% річних та пені в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання. Порушення позичальником зобов`язань дає банку право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором. Банк звернувся до позичальника з вимогою про погашення заборгованості та попередженням про звернення до суду, але відповіді не отримав. Станом на 23.10.2015 заборгованість відповідача перед банком складає: 56 562,62 дол. США - заборгованість по кредиту строкова; 4 736,32 дол. США - заборгованість по кредиту прострочена; 496,95 дол. США - заборгованість по процентах поточна; 7 046,92 дол. США - заборгованість по процентах прострочена; 18 394,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 25 292,80 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідач позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на таке.

Впродовж строку виконання умов кредитного договору відповідач сплатив позивачу 73 308,88 дол. США. У листопаді 2018 р. відповідач направляв позивачу листи з вимогою надати детальний розрахунок заборгованості, але відповідь не отримав. На день придбання квартири її вартість становила 564 000 грн., а на день подання відзиву квартира коштує приблизно 31 937,50 дол. США, тобто відповідач переплатив реальну ціну квартири у два рази, а позивач хоче стягнути з відповідача ще ціну двох квартир. Відповідач з 2014 р. як доброволець знаходився в зоні АТО і наразі він проходить військову службу за контрактом, проте позивач всупереч норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» продовжує нараховувати проценти, пеню та штрафи. До того ж відповідач після поранення знаходиться у госпіталі та є ймовірність встановлення йому інвалідності, що позбавить його можливості заробляти кошти.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування заперечень проти доводів відповідача вказав, що заявлена до стягнення заборгованість за кредитним договором нарахована станом на 23.10.2015, тобто до того часу, коли відповідач набув статус військовослужбовця, а відтак вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» позивач не порушив.

Представник відповідача заявив про невизнання позову з наведених вище підстав, посилався на те, що до офіційного вступу на військову службу відповідач був добровольцем в зоні АТО.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

18.11.2015 позивач звернувся з даним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва (а.с. 2-6).

02.12.2015 Дніпровський районний суд м. Києва відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду (а.с. 62).

23.12.2015 відповідач подав заяву про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (а.с. 70-71).

Ухвалою від 23.12.2015 Дніпровський районний суд м. Києва передав справу за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва (а.с. 76-77).

28.03.2016 Дарницький районний суд м. Києва (суддя Каліушко Ф.А.) прийняв справу до провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2015 (а.с. 86).

08.06.2016 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 92-94).

08.06.2016 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 95).

08.06.2016 протокольною ухвалою суд залишив заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог без руху та відклав розгляд справи на 01.11.2016 (а.с. 88-89).

01.11.2016 суд постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 105-106).

01.11.2016 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача на військовій службі (а.с. 107-108).

01.02.2017 справа передана в провадження судді Шклянки М.П. (а.с. 112).

04.12.2017 представник позивача подав заяву про відновлення провадження у справі (а.с. 116-117).

04.12.2017 суд постановив ухвалу про відновлення провадження у справі та призначення справи до судового розгляду на 14.03.2018 (а.с. 120).

07.03.2018 відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи (а.с. 124).

14.03.2018 суд переніс розгляд справи на 05.06.2018 (а.с. 128).

04.06.2018 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 136).

05.06.2018 суд відклав розгляд справи (а.с. 138).

05.07.2018 справа передана в провадження судді Трусової Т.О. (а.с. 145).

Ухвалою від 09.07.2018 справа призначена до судового розгляду на 23.10.2018 (а.с. 146).

11.07.2018 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 147).

22.10.2018 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі (а.с. 157).

23.10.2018 суд постановив ухвалу (протокольну) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, замінив засідання з розгляду справи по суті підготовчим засіданням, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи та оголосив перерву в підготовчому засіданні на 22.01.2019 (а.с. 159-161).

03.12.2019 представник відповідача подав відзив на позов (а.с. 167-170).

22.01.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.04.2019 (а.с. 188).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

04.09.2007 між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк» (банком), та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір № 199-Ф/07 (далі - Договір), предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в розмірі 94 930 дол. на строк до 03.09.2027. (а.с. 7-11).

Згідно з умовами, визначеними пунктами 1.1., 3.1.9 Договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за процентною ставкою в розмірі 12,5% річних, а на залишок простроченої заборгованості за кредитом процента ставка збільшується на 5%, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Згідно пунктів 3.1.1., 3.1.2 Договору банк зобов`язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видати кредит з цього рахунку шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у Третій Київській філії ВАТ АБ «Укргазбанк».

Сторони договору погодили, що повернення суми кредиту буде здійснюватися позичальником щомісячно, з 1-го по 15-е число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 частини від суми отриманого кредиту, що становить 395,54 дол. США (пункт 3.3.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору кредит надається на придбання нерухомості, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

На забезпечення виконання зобов`язань, узятих за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_1 передав банку в іпотеку придбану за кредитні кошти квартиру, про що 04.09.2007 між сторонами було укладено договір іпотеки без оформлення заставної (а.с.13-21).

Додатковою угодою № 1 від 16.02.2009 сторони домовились про відкриття позичальнику у ВАТ АБ «Укргазбанк» рахунку № НОМЕР_3 , на який позичальник зобов`язався в подальшому здійснювати погашення заборгованості по кредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами та всі комісійні платежі, передбачені кредитним договором (а.с. 12).

Вказаною угодою сторони також погодили порядок зарахування коштів, сплачених позичальником на виконання умов договору.

Судом встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав, що не заперечується відповідачем та підтверджується меморіальним валютним ордером від 04.09.2007 № TRю 3501.1.61 і випискою по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 та (а.с. 22, 28-45).

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За приписом частини 2 статті 1050 ЦК України прострочення позичальником повернення чергової частини позики (кредиту) кореспондує праву позикодавця (кредитодавця) вимагати дострокового повернення частини позики (кредиту), що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до пункту 5.1. Договору у випадку порушення позичальником зобов`язань банк має право відмовитися від виконання своїх зобов`язань та/або розірвати цей договір, при цьому позичальник зобов`язаний відшкодувати банку збитки в розмірі неповерненої суми кредиту, процентів за користування кредитом та витрат, понесених банком за цим договором, а також повернути банку заборгованість по кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, неустойку та інші видатки, понесені банком за цим договором.

За порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів Договором передбачено нарахування пені в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності (пункт 5.3. Договору).

Як встановив суд, впродовж 2007-2014 рр. відповідач в цілому виконував свої зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів, проте з грудня 2014 р. він став сплачувати лише частину нарахованих процентів, а з березня 2015 р. будь-які сплати за кредитним договором взагалі припинив.

04.11.2015 позивач направив відповідачу претензію про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів (а.с. 46-47), проте її вимоги відповідач не виконав.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості відповідача станом на 23.10.2015 складає 68 842,81 дол. США та 43 687,60 грн., що включає: 56 562,62 дол. США - строкова заборгованість по кредиту; 4 736,32 дол. США - прострочена заборгованість по кредиту; 496,95 дол. США - поточна заборгованість по процентах; 7 046,92 дол. США - прострочена заборгованість по процентах; 18 394,79 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 25 292,80 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (а.с. 23-27).

Вказаний розрахунок, який містить детальний розрахунок заборгованості по тілу кредиту, процентах та пені, нарахованої в межах річного строку позовної давності, узгоджується з відомостями з виписок по рахунках, що відкривалися для обслуговування кредитного договору, а тому суд покладає його в обґрунтування рішення як об`єктивний доказ, що підтверджує розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а тому доводи відповідача щодо економічної ситуації в Україні, погіршення внаслідок цього його фінансового становища і істотного здешевлення предмета іпотеки суд відкидає як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

За правилами цивільного законодавства особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд, і не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина 1 статті 12, частина 2 статті 14 ЦК України).

Жодних законодавчих норм, які б зобов`язували банки здійснювати списання заборгованості позичальників за валютними кредитами, на цей час в Україні не прийнято.

З наданих відповідачем довідок і копії контракту вбачається, що він перебуває на військовій службі з 01.03.2016, а відтак його аргументи про те, що позивач нарахував йому проценти за користування кредитом та пеню всупереч вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», є безпідставними.

Отже на підставі викладених сторонами аргументів і оцінки наданих ними доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ПАТ «Укргазбанк» та задовольняє їх у повному обсязі.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на результат розгляду справи, суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 24 159,63 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість по тілу кредиту та процентах в розмірі 68 842,81 доларів США, пеню в розмірі 43 687,60 гривень та судовий збір в розмірі 24 159,63 гривень.

Позивач: публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, адреса місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, код банку 320478, код ЄДР 23697280.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: