Категорія № 6.9                                                                                                                                                            

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2010 року                                                                                  Справа № 2а-25850/09/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                 Пляшкової К.О.,

при секретарі:         Любімовій Г.Ю.,

за участю представників

позивача:             Харченко О.О. (довіреність від 21.05.2009 №34-03/2333),

відповідача:             не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» про стягнення суми економічних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» про стягнення суми економічних санкцій, в якому позивач просить стягнути з відповідача економічні санкції у сумі 19529,97 грн. на користь Державного бюджету України.

У обґрунтування позовних вимог Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області зазначила, що ними в період з 27.07.2009 по 05.08.2009 проводилась перевірка міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» з питання дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. За результатами перевірки складено акт від 05.08.2009 № 381.

Підприємством порушено порядок формування, встановлення та застосування тарифів, а саме: у період 01.09.2008 по 30.06.2009 при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених рішенням виконкому Краснолуцької міської ради від 24.07.2008 № 346 «Про затвердження тарифів на послуги з тримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення», було завищено вартість послуг з утримання будинків та прибудинкових територій для населення за рахунок включення повної вартості послуг «Дератизація», «Обслуговування димовентиляційних каналів», «Пофарбування газопроводу», «Підготування житлового фонду до експлуатації в зимовий період» при фактичному ненаданні та/або наданні цих послуг не в повному обсязі.

Внаслідок цього підприємством необґрунтовано одержана виручка.

Ці дії призвели до порушення вимог пункту 5 частини 1 статті 20, пункту 6 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 2 загальної частини порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 560.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12.08.2009 № 187 за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовані економічні санкції у розмірі 19529,97 грн., які складаються з штрафу в сумі 13019,98 грн. і вилучення необгрунтовано одержаної виручки в сумі 6509,99 грн.

14.08.2009 рішення від 12.08.2009 № 187, претензія і припис були направлені на адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, рішення Держінспекції на цей час не оскаржено і є чинним.

У судовому засіданні представник позивача уточнив свої вимоги, просив стягнути з міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» несплачену суму економічних санкцій в розмірі 12338,87 грн., оскільки відповідачем частково сплачено економічні санкції.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, повторно надав суду заяву про відкладення слухання справи, але у зв’язку з тим, що представником відповідача не надано доказів поважності не прибуття в судове засідання, суд визнає неявку відповідача такою, яка є не поважною, та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

19.11.2009 представником відповідача було надано заперечення на адміністративний позов (а.с.26-27), у яких зазначено, що відповідач не згоден з висновками позивача щодо нарахувань за послугою «пофарбування газопроводу» у сумі 6258,56 грн. Так, відповідачем було складено графік пофарбування газопроводу, у якому було встановлено період виконання робіт, а саме: з травня по серпень 2009 року. На час проведення перевірки пофарбування, яке було заплановано на липень, серпень 2009 року ще не здійснено. Згодом, відповідно до акту виконаних робіт відповідач здійснив всю роботу, відповідно до встановленого графіку.

Претензія Держінспекції контролю за цінами в Луганській області № 187 від 14.08.2009 була отримана 18.08.2009, на цей час всі заплановані роботи вже були виконані.

У зв’язку з викладеним, відповідач визнав частково суму необґрунтовано нарахованих доходів за такими статтями витрат: «дератизація» - 236,88 грн.; «обслуговування димовентеляційних каналів» - 651,92 грн.; «підготовка житлового фонду до експлуатації в зимовий період» - 2782 грн., загальна сума – 3670,80 грн. Перерахунок споживачам на вказану суму було зроблено у вересні 2009 року. Додатково отримана сума виручки складає 2397,03 грн., штрафні санкції складають 7191,10 грн. Вказану суму відповідачем сплачено платіжними дорученнями № 215 від 14.09.2009 – 888,80 грн. та № 240 від 12.09.2009 – 6302,30 грн.

Також, у запереченні зазначено, що з 01.09.2009 відповідно до наказу начальника КП «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» № 43 споживачам не нараховується до виплати сплата за статтею витрат «пофарбування газопроводів».

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши  матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

    Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

    Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

    Згідно зі ст.12 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

    Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

    В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст.8 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до ст.13 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами  є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

 - проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

 - у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

 - надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

  - вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

    Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

    Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

    Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819.

Відповідно до ст.14 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі - Інструкція), необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4. Інструкції передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

-  нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

 - завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

 - включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

 - включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

 - застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

 - застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

 - застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

 - при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

 - при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

 - при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;

 - при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

У судовому засіданні встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області в період з 27.07.2009 по 05.08.2009 проводилась перевірка міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» з питання дотримання державної дисципліни цін при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за результатами якої складено акт від 05.08.2009 № 381, в якому зазначено, що підприємством порушено порядок формування, встановлення та застосування тарифів, а саме: у період з 01.09.2008 по 30.06.2009 при застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених рішенням виконкому Краснолуцької міської ради від 24.07.2008 № 346 «Про затвердження тарифів на послуги з тримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення», було завищено вартість послуг з утримання будинків та прибудинкових територій для населення за рахунок включення повної вартості послуг «Дератизація», «Обслуговування димовентиляційних каналів», «Пофарбування труб газопроводу», «Підготування житлового фонду до експлуатації в зимовий період» при фактичному ненаданні та/або наданні цих послуг не в повному обсязі на загальну суму 9969,36 грн., за такими статтями витрат: «Дератизація» - 236,88 грн.; «Обслуговування димовентиляційних каналів» - 651,92 грн.; «Пофарбування труб газопроводу» - 2298,56 грн.; «Підготування житлового фонду до експлуатації в зимовий період» - 2782 грн. (а.с.3-7).

Вищевказані дії міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» призвели до порушення вимог розпорядження голови Луганської облдержадміністрації від 08.11.2007 № 1411 «Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів» із змінами, внесеними розпорядженнями голови Луганської облдержадміністрації від 21.11.2007 № 1469 та від 14.11.2008 року № 1557.

З актом перевірки ознайомлено начальника та головного бухгалтера МКП «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1», який ними було підписано без заперечень та зауважень.

На підставі акта перевірки, рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 12.08.2009 № 187 за вказані порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» застосовані економічні санкції у розмірі 19529,97 грн., які складаються зі штрафу в сумі 13019,98 грн. та вилучення необґрунтовано одержаної виручки у сумі 6509,99 грн. (а.с.9).

Рішення про застосування економічних санкцій було напревлено на адресу МКП «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» 14.08.2009, що підтверджується квитанцією поштового відправлення (а.с.9).

На момент звернення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до суду, рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 187 відповідачем частково виконане на суму 888,80 грн. згідно платіжного доручення № 215 від 14.09.2009 та на суму 6302,30 грн. згідно платіжного доручення № 240 від 12.10.2009 (а.с. 45-46).

У звязку з чим, представником позивача зменшено розмір позовних вимог.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при проведенні перевірки та винесенні рішення про застосування економічних санкцій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Отже, жодних порушень діючого законодавства з боку відповідача у судовому засіданні не встановлено.

Оцінюючи обгрунтованість доводів позивача та заперечень відповідача щодо змісту встановлених в ході перевірки порушень, суд виходить з такого.

            Відповідно до ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Частиною1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Згідно з п.6 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов’язаний розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

Представник відповідача зазначив, що ним було складено графік надання послуги «Пофарбування труб газопроводу», відповідно до якого роботи повинні були бути здійснені з травня по серпень 2009 року, із зазначенням обсягу робіт на кожний місяць (а.с.28). на час проведення перевірки - з 27.07.2009 по 05.08.2009, ще не були виконані роботи заплановані на липень та серпень 2009 року, які згодом було виконано у повному обсязі, про що свідчать відповідні акти (а.с.29-35). Ці доводи не враховано позивачем при проведенні перевірки та прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій.

Доводи представника відповідача суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

У судовому засіданні представником відповідача надано копії актів виконаних робіт від 01.07.2009, 03.08.2009 та 01.09.2009 (а.с.29-35).

Як вбачається з акту перевірки (а.с.6 зворот) держінспектору з контролю за цінами для перевірки було надано довідку про фактичну площу газофіцированих будинків, яка складає 81213 м?ч; довідку за підписом інженера та майстра МКП «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1» про фактичну площу газофіцированих будинків, яким була надана послуга «Пофарбування труб газопроводу» (а.с.53), яка складає 37473 м?ч; графік пофарбування газопроводів.

У судовому засіданні встановлено, що акти виконаних робіт від 03.08.2009 та від 01.07.2009 (а.с.29-31) позивачу під час проведення перевірки не надавалися, оскільки про наявність цих документів в акті проведеної перевірки не зазначено.

Крім того, порівнянням актів виконаних робіт, довідки про фактичну площу газофіцированих будинків, яким була надана послуга «Пофарбування труб газопроводу» та графіку пофарбування газопроводів встановлено, що акти містять інформацію про термін та обсяги виконаних робіт, яка суперечить термінам та обсягам зазначеним у графіку та довідці про фактичну площу газофіцированих будинків, яким була надана послуга «Пофарбування труб газопроводу».

Враховуючи викладене, суд критично оцінює акти виконаних робіт, оскільки вони суперечать іншим доказам наявним у матеріалах справи, та не бере їх до уваги.

Проаналізувавши викладене, а також беручи до уваги те, що відповідачем рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 187 від 12.08.2009 у встановленому порядку не оскаржено, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 98,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з міського комунального підприємства «Житлове експлуатаційне-ремонтне управління № 1», ІК 32446539, економічні санкції у сумі 12338,87 грн. (дванадцять тисяч триста тридцять вісім грн. 98 коп.) на користь Державного бюджету України, код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач: Держбюджет м. Красний Луч, код 24046797, р/р 31115106700039.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.                      

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2010 року.

Суддя                                                                                                                   К.О. Пляшкова