Категорія 6.19
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2010 року Справа 2а-245/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд:
судді Ірметової О.В.,
при секретарі Коробенко Т.М.,
за участю сторін:
прокурор: Щербак Ю.В.,
представник позивача: Сизова М.П.,
представник відповідача: ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом прокурора Жовтневого району у м.Луганську в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не зайняті місця інвалідами у 2008 році, -
В С Т А Н О В И В :
20 січня 2010 до суду надійшов адміністративний позов прокурора Жовтневого району у м.Луганську в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Восточний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не зайняті місця інвалідами у 2008 році.
В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що відповідач в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у ТОВ «Восточний» у 2008 році замість 2, працював 1 інвалід, таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 6338,33 грн., дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкцій підтверджується документом, а саме : звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2008р. У зв’язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем нараховано пеню у розмірі 408,50 грн.
За таких обставин, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути з відповідача заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6338,33 грн. та пеню у розмірі 408,50 грн.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання з’явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов визнав та пояснив, що адміністративно-господарські санкції не сплачені у зв’язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, а саме звітності про зайнятість форми №10-ПІ за 2008 рік вбачається, що ТОВ «Восточний» при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 60 осіб працевлаштувало 1 інваліда та самостійно нарахувало адміністративно –господарські санкції у розмірі 6338,33 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Отже, наведені вище норми Закону дають підстави говорити про такі обов’язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим Законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій, в разі недотримання зазначених нормативів.
Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановю Кабінету Мніністрів України від 31.01.2007 року № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні визнав адімінстративний позов в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач — визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Згідно з ч.4 ст. 112 України, суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Як вбачається з довіреності від 01.01.2010 року виданої директором ТОВ «Восточний» на ім’я ОСОБА_1., уповноважена особа ОСОБА_1. не має повноважень щодо визнання адміінстратвиного позову, а тому заява про визнання адміністративного позову, відповідно до ч.4 ст. 112 КАС України судом не приймається.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що вимоги прокурора Жовтневого району у м.Луганську в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Восточний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не зайняті місця інвалідами у 2008 році у розмірі 6338,33 грн. та пені у розмірі 408,50 грн. за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем не були здійснені документально підтверджені судові витрати, питання про розподіл судових витратах не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 88, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги прокурора Жовтневого району у м.Луганську в інтересах держави в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не зайняті місця інвалідами у 2008 році задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточний» (кв. Волкова,4, м.Луганськ, 91000, р/р 26008301109160 в ЛМВ №7511 «Ощадбанк», МФО 364393, код ЄДРПОУ 32539148) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту населення (ВДК Жовтневого району м.Луганська, код платежу 50070000, р/р 31210230700004 в ГУДКУ у Луганській області МФО 804013, ОКПО 24046538) суму адміністративно господарських санкцій у розмірі 6746,83 грн. (шість тисяч сімсот сорок шість грн. 83 коп.), в тому числі пеню у розмірі 408,50 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ О.В. Ірметова