ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 5011-15/2551-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Васьковського О.В.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

прокурор Генеральної прокуратури України - Кравчук О.А.

арбітражний керуючий - Кирик В.К.

боржника - адвокат Амірова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 25.07.2019

у складі колегії суддів: Грека Б.М. (головуючого), Отрюха Б.В., Дідиченко М.А.

та на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 06.06.2019

у складі судді: Паська М.В.

у справі № 5011-15/2551-2012

за заявою Державного агентства резерву України

до Державної акціонерної холдингової компанії "Київський радіозавод"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-15/2551-2012 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тітова О.І.

2. Постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 визнано боржника банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Менчака В.В.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 затверджено звіт ліквідатора боржника та припинено провадження у справі № 5011-15/2551-2012.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.10.2016.

5. Постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016, ухвалу господарського суду міста Києва від 08.11.2012, 03.10.2016 та постанову Господарського суду міста Києва від 09.07.2014, а справу скеровано до господарського суду міста Києва для розгляду в іншому складі суду на стадію розпорядження майном.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 замінено розпорядника майна на арбітражного керуючого Кирика В.К.

7. 05.07.2018 від розпорядника майна боржника Кирика В.К. надійшло клопотання про продовження строку розпорядження майном, відсторонення керівника та встановлення оплати послуг.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 зокрема, задоволено клопотання розпорядника майна боржника від 05.07.2018 в частині оплати послуг; встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому

Кирику В.К. оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов`язків у справі та додаткові винагороду у розмірі десяти відсотків від вартості активів, повернутих до ліквідаційної (конкурсної) маси боржника.

9. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Державне науково-виробниче підприємство ''Об`єднання Комунар'' звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства ''Об`єднання Комунар'' залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 - залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

11. 23.08.2019 Державне науково-виробниче підприємство "Об`єднання Комунар" звернулось через Північний апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 23.08.2019 № 672/1-04/026 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 5011-15/2551-2012, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

12. 02.09.2019 касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" від 23.08.2019 № 672/1-04/026 разом з матеріалами оскарження ухвали у справі № 5011-15/2551-2012 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 5011-15/2551-2012 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.09.2019.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 21.10.2019 № 29.3-02/3132, у зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5011-15/2551-2012.

15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.10.2019 справу № 5011-15/2551-2012 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Васьковського О.В.

16. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2019 прийнято касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" від 23.08.2019 № 672/1-04/026 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 5011-15/2551-2012, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Васьковського О.В., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

17. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державним науково-виробничим підприємством "Об`єднання Комунар" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову та ухвалити у справі нове судове рішення, яким в задоволенні клопотання розпорядника майна боржника від 05.07.2018 в частині оплати послуг - відмовити повністю.

18. Касаційну скаргу мотивовано тим, що вимоги усіх конкурсних кредиторів голоси яких можуть враховуватись при голосуванні на зборах та комітеті кредиторів були погашені, то не вбачається можливості прийняття комітетом кредиторів рішення щодо погодження розпоряднику майна оплати послуг у розмірах двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконаних ним обов`язків.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

19. Прокурор та представник боржника в судовому засіданні 29.10.2019 підтримали касаційну скаргу в частині задоволення клопотання про додаткову винагороду у розмірі десяти відсотків від вартості активів, повернутих до ліквідаційної (конкурсної) маси боржника.

20. Арбітражний керуючий Кирик В.К. в судовому засіданні 29.10.2019 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

21. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

22. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

23. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Згідно пункту 1-1 частини 1 Розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення даного Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

25. Оскільки провадження у даній справі порушено 02.03.2012 та враховуючи те, що постановою Вищого господарського суду України, зокрема, справу скеровано до господарського суду міста Києва для розгляду в іншому складі суду на стадію розпорядження майном, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції чинній до 19.01.2013.

26. Відповідно до статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі.

27. Згідно частин 1, 4, 7 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

28. Згідно приписів Закону про банкрутство, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

29. Відповідно до частини 12 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2018 комітетом кредиторів погоджено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Кирику В.К. оплату послуг у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним своїх обов`язків у справі та додаткові винагороду у розмірі десяти відсотків від вартості активів, повернутих до ліквідаційної (конкурсної) маси боржника

31. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

32. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення клопотання розпорядника майна боржника від 05.07.2018 в частині оплати послуг.

33. З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

34. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 18 постанови), зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

35. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

36. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

37. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

38. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

39. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

41. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних постанови та ухвали були дотримані.

44. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Об`єднання Комунар" від 23.08.2019 № 672/1-04/026 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 5011-15/2551-2012 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

О. В. Васьковський