КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2007 № 15/74 (10/124)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Шепель М.В. – дов. №220/53/д від 10.01.2007р.;
від відповідача - Федорова Т.М. – дов. №01-03/01 від 05.01.2007р.;від третьої особи - не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в
особі Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.04.2007
у справі № 15/74 (10/124)
за позовом Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави вособі Міністерства оборони України
до Відкритого акціонерного товариства "Готельно-діловий комплекс "Слов"янський"
третя особа відповідача Закрите акціонерне товариство "Гуадентіс"
третя особа позивача Кабінет Міністрів України
про визнання недійсним договору
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2007р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя Лосєв А.М., судді Гарник Л.Л., Розваляєва Т.С.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Готельно-діловий комплекс “Слов'янський” та Міністерством оборони України.
Позовні вимоги обґрунтовані ним, що продавцем було допущено помилку, внаслідок чого об’єкт нерухомості було продано за заниженою ціною.
Відповідач заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки договір купівлі-продажу був укладений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства і права позивача порушені не були.
Представник третьої особи-1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на відсутність рішення Кабінету Міністрів про відчуження військового майна (гуртожитку загальною площею 239,6 кв. м.), яке було відчужено за оспорюваним договором.
Представник третьої особи-2 заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні, зазначаючи про те, що Закрите акціонерне товариство “Гуадентіс” є добросовісним покупцем спірного майна.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області №15/74 (10/124) від 16.04.2007р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним Рішенням, Військовий прокурор Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просив скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області №15/74 (10/124) від 16.04.2007р. та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційного подання обґрунтовані наступним.
Правовий режим майна у Збройних силах України та його особливості визначені положеннями Закону України “Про Збройні сили України" та Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, згідно яких майно у Збройних Сил України є державною власністю і належить військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України на праві оперативного управління.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”) належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України регламентується Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000р. “Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил”, а Рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міністерства оборони України з погодженим у Міністерстві економіки України переліком відповідного майна.
Відповідно до зведеної відомості від 30.10.2004р., погодженої Командувачем військами Північного оперативного командування військового майна Збройних Сил України, яке пропонується до відчуження по Північному оперативному командуванню, 08.06.2005р. на засіданні Кабінету Міністрів України затверджено та погоджено додатковий перелік №3 нерухомого військового майна Збройних Сил України, що може бути відчужено. Під порядковими номерами 1257 та 1258 вищевказаного переліку значиться: сховище будівля №2, 1961р. будівництва, III категорія, 1 поверх, загальна площа 40 м. кв. та гуртожиток будівля №1, 1960р. будівництва, III категорія, 2 поверхи, загальна площа 144 м. кв., які розміщені за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 114, військове містечко №61. Таким чином, на думку прокурора, Кабінетом Міністрів України був наданий дозвіл на відчуження майна Міністерства оборони, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 114, загальною площею 184 кв. м., тоді як відповідно до спірного договору купівлі-продажу, продавався (відчужувався) об’єкт нерухомості більшою площею ніж було дозволено Кабінетом Міністрів України, а саме житловий будинок загальною площею 239,6 м. кв. та сховище загальною площею 39,9 м. кв.
Крім того, в апеляційному поданні зазначено, що відповідно до директиви Міністра оборони України №322/1/017 від 30.09.2005р., військова частина А1457 (штаб Північного оперативного командування) була розформована і з 30.11.2005р. перестала існувати, а її правонаступником визначено військову частину А0197. З метою забезпечення належного обліку військового майна, виконкомом Чернігівської міської ради було видано Свідоцтво №1364794 від 26.01.2006р. про право власності на нерухоме майно по вул. Шевченка, 114.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Прокурор зазначає про те, що замість того щоб використовувати закріплене за новоствореною військовою частиною А0197 військове майно за його цільовим та функціональним призначенням, через чотири дні воно було продане.
Відповідно до ч.1 ст. 229 Цивільного кодексу України, у разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за призначенням.
За таких умов, на думку прокурора, договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 239,6 кв. м. та сховища загальною площею 39,9 м. кв., що знаходяться по вул. Шевченка під номером 114 в м. Чернігові був укладений з грубим порушенням вимог ст. 3 Закону України “Про правовий режим майна в Збройних Сил України”, п.6 “Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000р. і тому, відповідно до вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, даний договір повинен бути визнаний недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду №15/74 (10/124) вказане апеляційне подання було прийнято до провадження та призначено до розгляду 27.06.2007р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційному поданні, просив суд його задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області №15/74 (10/124) від 16.04.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи-2 заперечували проти апеляційного подання, просили суд залишити його без задоволення, а Рішення Господарського суду Чернігівської області №15/74 (10/124) від 16.04.2007р. без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представники Військової прокуратури та третьої особи-1 у судове засідання не з’явились, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Представники позивача, відповідача та третьої особи-2 на питання суду щодо можливості розгляду справи за відсутності представників прокуратури та третьої особи-1 зазначили, що вважають можливим розглядати справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників прокуратури та третьої особи-1.
Враховуючи, що явка представників сторін, третіх осіб та прокуратури у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Протокольним рішенням засідання Кабінету Міністрів України від 08.06.2005р. було затверджено додатковий перелік №3 нерухомого військового майна Збройних сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету Міністрів України №518-р від 28.07.2004р.), в який включено сховище загальною площею 40 кв. м. та гуртожиток загальною площею 144 кв. м., розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко, 114, військове містечко №61 (протокол засідання №27).
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України №489-р від 26.10.2001р., на реалізацію військового майна було уповноважено Державну акціонерну компанію “Національна мережа аукціонних центрів”.
11.08.2005р. між Міністерством оборони України (Комітент) та Державною акціонерною компанією “Національна мережа аукціонних центрів” було укладено договір комісії на реалізацію нерухомого військового майна №257/18-22 (далі за текстом – Договір комісії).
Згідно з умовами даного Договору, Міністерство оборони України (Комітент) доручило, а Державна акціонерна компанія “Національна мережа аукціонних центрів” (Комісіонер) взяла на себе зобов'язання за комісійну плату укласти відповідний договір з покупцем на умовах, що не суперечить цьому договору, та провести від свого імені, в інтересах Міністерства та за рахунок останнього, реалізацію на конкурентних засадах військового нерухомого майна, а саме: будівлі №2 (сховище) загальною площею 40,0 кв. м. та будівлі №1 (гуртожиток) загальною площею 144,0 кв. м. військового містечка №61, які розташовані в м. Чернігові по вул. Шевченко, 114.
Відповідно до п.10.7 Договору комісії, у разі якщо номенклатура, кількість нерухомості, а також її технічні характеристики будуть відрізнятись від отриманих в результаті проведення технічної інвентаризації, сторони повинні керуватись даними матеріалів технічної інвентаризації.
З матеріалів справи вбачається, що суб’єктом оціночної діяльності Приватним підприємством “Гарант-Експерт” було визначено ринкову вартість нерухомого майна станом на 31.10.2005р., а саме: гуртожиток загальною площею 239,6 кв. м. – 217 723,2 грн., сховище загальною площею 39,9 кв. м. – 24 807,6 грн., що разам складає 242 530,8 грн.
25.11.2005р. між Міністерством оборони України (Комітент) та Державною акціонерною компанією “Національна мережа аукціонних центрів” було укладено Додаткову угоду до Договору комісії №257/18-22 від 11.08.2005р., згідно з якою п.1.1 Договору комісії викладено в наступні редакції: “Комітент доручає Комісіонеру реалізацію на конкурентних засадах (шляхом проведення аукціону) військового нерухомого майна: будівель №2 (сховище) загальною площею 39,9 кв. м., №1 (гуртожиток) загальною площею 239,6 кв. м. військового містечка №61 по вул. Шевченка, 114 у м. Чернігові”.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано додаток №1 до Договору комісії, а саме специфікація нерухомості, яка передається Міністерством оборони України Державній акціонерній компанії “Національна мережа аукціонних центрів” для реалізації покупцю, в яку включено будівлі сховища загальною площею 39,9 кв. м., та гуртожитку загальною площею 239,6 кв. м.
Згідно з протоколом проведення аукціону №5 від 26.12.2005р., переможцем аукціону з продажу вищевказаного військового майна стало Відкрите акціонерне товариство “Готельно-діловий комплекс “Слов'янський” (відповідач по справі).
26.01.2006р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно з яким на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради №14 від 23.01.2006р. власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку літ. А-1 загальною площею 239,6 кв. м. та сховища літ. Б-1 загальною площею 39,9 кв. м. є держава в особі Міністерства оборони України.
31.01.2006р. між Міністерством оборони України (Продавець) та Відкритим акціонерним товариством “Готельно-діловий комплекс “Слов'янський” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі за текстом – Договір купівлі-продажу).
Згідно з умовами Договору купівлі-продажу, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця житловий будинок літ. А-1 загальною площею 239,6 кв. м. та сховище літ. Б-1 загальною площею 39,9 кв. м., які розташовані по вул. Шевченко, 114 у м. Чернігові.
Вартість будівель, які є предметом договору, складає 289 354 грн. (п.2.3 Договору купівлі-продажу).
Право власності на предмет договору (нерухоме майно) виникає у Покупця з моменту передачі йому предмету договору, нотаріального посвідчення договору, державної реєстрації (п.1.5 Договору купівлі-продажу).
З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2006р. Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу.
03.02.2006р. уповноваженими представниками Міністерства оборони України, Державної акціонерної компанії “Національна мережа аукціонних центрів” та Відкритого акціонерного товариства “Готельно-діловий комплекс “Слов’янський” був підписаний Акт прийому-передачі нерухомого майна Збройних Сил України.
В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень, згідно з якими відповідачем в повному обсязі були перераховані грошові кошти за отриманий за Договором купівлі-продажу об’єкт нерухомості. Дані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Житловий фонд включає:
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);
жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);
жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);
жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);
квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).
До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.
До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
В ст. 127 Жилового кодксу України передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, гуртожитки і житлові будинки відносяться до житлового фонду.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що на момент укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу житловій будівлі літ. А-1 було надано статус житлового будинку.
Згідно з довідкою №568 від 23.03.2007р., фізичні особи не мають прав на жилі приміщення в будинку по вул. Шевченко, 114 у м. Чернігові.
Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір купівлі-продажу було укладено під впливом помилки.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки, визначені ст. 229 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, у разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до Положення "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", зокрема п.5, п.12, реалізація нерухомого військового майна здійснюється за процедурою, яка визначається Міністерством оборони України. Тобто, Міністерство оборони України, як балансоутримувач майна, несе відповідальність за додержанням вимог законодавства, що регулює відчуження військового нерухомого майна.
Матеріалами справи підтверджено, що ще до укладання оспорюваного договору купівлі-продажу позивачу було відомо про реальну площу нерухомого майна та його ринкову вартість, відповідно до висновку Приватного підприємства „Гарант-Експерт", а також про факт надання будівлі статусу житлового будинку. Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді дані обставини позивачем не заперечувались.
До того ж, навіть при укладанні Договору комісії Міністерство оборони України передбачало можливість невідповідності технічних характеристик спірного майна, оскільки в п.10.7 вказаного Договору встановлено, у разі якщо технічні характеристики будуть відрізнятися від отриманих в результаті проведення технічної інвентаризації, сторони повинні керуватись даними матеріалів технічної інвентаризації.
Представник, який діяв від імені Міністерства оборони України на підставі Договору комісії, виставивши на продаж нерухоме майно площею, зазначеною в експертному висновку та документах технічної інвентаризації, діяв в межах своїх повноважень і відповідачу, як покупцю, були надані всі необхідні документи на підтвердження наявності прав у продавця на продаж спірного майна та щодо наявності відповідних повноважень у представника продавця на укладення спірного договору.
Окрім того, як на момент укладення Договору купівлі-продажу, так і на теперішній час результати аукціону з продажу вищезазначеного нерухомого майна та експертний висновок про вартість нерухомого майна від 31.10.2005р., складений Приватним підприємством "Гарант-Експерт", є дійсними.
Належних та допустимих доказів на спростування викладених обставин ані позивачем, ані прокурором суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача та прокурора на факт надання Кабінетом Міністрів України дозволу на відчуження майна Міністерства оборони меншої площі, ніж фактично було реалізовано (продано) за Договором купівлі-продажу є необґрунтованим, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач не знав і не міг знати про встановлені обмеження, тоді як позивач та прокурор не довели, що за вказаною адресою існує інша будівля.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством “Готельно-діловий комплекс “Слов'янський” та Міністерством оборони України, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Таким чином, Рішення Господарського суду міста Києва по справі №15/74 (10/124) від 16.04.2007р. прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, тому апеляційне подання Військового прокурора Чернігівського гарнізону задоволенню не підлягає.
Оскільки апелянт звільнений від сплати державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційного подання не стягуються.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Військового прокурора Чернігівського гарнізону залишити без задоволення, Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №15/74 (10/124) від 16.04.2007р. - без змін.
2. Матеріали справи №15/74 (10/124) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
06.07.07 (відправлено)