Справа №2-46/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 лютого 2010 року   Тростянецький районний суд Сумської області

в складі: головуючої судді – Янової Л.М.

при секретарі – Голубничій О.В.

за участю   позивача ОСОБА_1

представника відповідача - Баранюк Н.М.

співвідповідача ОСОБА_3

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до редакції газети «Круглий двір», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

                         В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до редакції газети «Круглий двір», ОСОБА_3   про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в обласному щотижневику «Круглий двір» була опублікована стаття під рубрикою Вирішення конфлікту під заголовком «У Києві баба ОСОБА_5, а в Тростянці …ОСОБА_8», в якій містилась інформація, що не відповідає дійсності,  була недостовірною,  та принижувала її честь, гідність та ділову репутацію як особу.

В судовому засіданні позивачка   позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просила суд зобов’язати відповідачів - газету «Круглий двір» та ОСОБА_3 спростувати поширену інформацію а саме - « упорядочення та наведення санітарного стану на прилеглій до підприємства території, почав наводити порядок: вирубав чагарники, бур»яни і посадив ялинки. ОСОБА_1 негайно пише заяву-скаргу  до районної прокуратури. Мовляв, рятуй беззаконня.   Мета – відстояти 2-3 метри землі від паркану підприємства, самочинно захопленої нею та сусідами.»  А також вираз «пішла писати губернія»,  та … « ОСОБА_1 не гаяла часу, перетирала на зубах підприємця ОСОБА_2, приводила натовпи нібито невдоволених людей під його будинок» та «ОСОБА_1 та ще декілька «активістів» на вулиці ОСОБА_5 були непримиренними, перебивали виступаючих, слухати не хотіли, вимагали одне «Дай нам воду», хоча напередодні ОСОБА_1 всім заявила, що прекрасно може обійтися без води. Ось така неординарність»… та «Відповідь лежить на поверхні: щоб затюкати керівника і депутата міськради ОСОБА_6, не дати йому працювати, скомпрометувати в очах громадськості, а заодно і міського голову ОСОБА_7». Та порівняння її «помаранчевою» та нечуївською бабою ОСОБА_5.

Представник відповідача редакції газети «Круглий двір» Баранюк Н.М. позовні вимоги не визнала та пояснила, що зазначені в статті відомості є достовірними, про що їй відомо від   ОСОБА_6, крім того автором статті дійсно використано алегорію при викладенні тексту, але такі дії кореспондента є допустимими, а тому просила у задоволенні вимог відмовити. 

Відповідач ОСОБА_3  в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що інформація, розміщена нею в газеті щодо дій позивачки є правдивою, що вона дійсно поведінку позивачку порівняла з відомими персонажами, та не вбачає в цьому чогось образливого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 є жителем АДРЕСА_1.

В №26 за 25 червня – 1 липня 2009 року  обласного щотижневика «Круглий двір» була опублікована стаття під заголовком: «У Києві баба ОСОБА_5, а в Тростянці …ОСОБА_8»  як коментар до конфлікту між позивачкою і жителями вулиці та приватним підприємцем ОСОБА_6

В цій статті автор дає коментар подій, що по вулиці Рибалка виник конфлікт між жителями вулиці та приватним підприємцем з приводу використання випалювальної печі, санітарного стану території та забезпечення водою. Посилається на те, що з приводу вказаних питань позивачка направляла скарги в різні інстанції, чим підбурювала людей та викликала у них негативні настрої та агресію.

В суді встановлено, що дійсно позивачка направляла скарги в різні інстанції, але факти, які вона викладала в більшості підтверджувались. 

Згідно ч.1 ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на ... повагу до гідності та честі.

Відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Під час розгляду справи відповідачі заявляли, що є докази,  підтверджуючі викладену у статті інформацію, але підтверджено лише те, що були вирубані дерева та кущі і посаджені ялинки і на даний час жителі вулиці своїх насаджень біля паркану підприємства не мають. Доведено, що дійсно ОСОБА_6 випалював вугілля, але на даний час ним демонтована піч та труба і конфліктів з цього приводу більше не виникає,про що вказано і в статті,  що дійсно заяви писала від себе особисто та жителів вулиці позивачка, але вона має на це право.

Відповідачами не доведено, що ОСОБА_1 приводила натовпи нібито невдоволених людей під  будинок ОСОБА_6», «ОСОБА_1 та інші сусіди були непримиренними, перебивали виступаючих, слухати не хотіли, вимагали одне «Дай нам воду», хоча напередодні ОСОБА_1 всім заявила, що прекрасно може обійтись і без води» , так як допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що 17 червня 2009 року, в день, коли до будинку ОСОБА_2 підходили жителі вулиць, а останнього не було вдома – то об»яву про збори мешканців вулиці ОСОБА_5 та Пам»яті  була надана міськвиконкомом і до організації вказаних зборів ніякого відношення немає ОСОБА_1. Свідки підтвердили, що взагалі, коли жителі вже зібрались, ОСОБА_1 ішла по своїм справам і вони її погукали та запросили взяти участь у зборах, що вона не виступала, не стукала у ворота до ОСОБА_2, і не приводила до його будинку натовп невдоволених людей. На підтвердження цього позивачка також надала об»яву, яка була міськвиконкомом вивішена на вулиці ОСОБА_5.

Відповідачі не спростували таких доказів.

Частина свідків дали покази про те, що із-за конфлікту, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  останній може відключити їм воду, а вони цього не бажають а тому вважають, що ОСОБА_1 не слід писати звернення та скарги відносно ОСОБА_2.     

Позивачкою  в обґрунтування своїх вимог надані копії її заяв в різні інстанції:Тростянецьку райраду,  прокурору Тростянецького району, державну екологічну інспекцію, державному санітарному лікарю, в яких вона ставить питання про законність виробництва деревного вугілля і фактично всі скарги задоволені.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі не надали належні та допустимі докази на підтвердження опублікованої інформації та не довели її достовірність щодо підбурювання сусідів та .

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ... поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 44 ЗУ «Про інформацію» передбачає, що учасники інформаційних відносин зобов’язані використовувати інформацію згідно з законом, компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію, ст.47 цього ж закону передбачає в тому числі і цивільну відповідальність за порушення законодавства про інформацію, а відповідно до п.7 цієї ж статті таку відповідальність несуть особи, винні у поширенні відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Відповідно до ст.41 ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакції несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів, що включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати та передати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Проте здійснення цих свобод може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Ст.17 ЗУ від 23.02.2006року  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

Крім того, право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України, а також закріплене в ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.

Таким чином, суд вважає, що викладена в статті інформація про  те, що «ОСОБА_1 не гаяла часу, перетирала на зубах підприємця ОСОБА_2, приводила натовпи нібито невдоволених людей під його будинок», «ОСОБА_1 … бали непримиренними, перебивали виступаючих, слухати не хотіли, вимагали одне»Дай нам воду», хоча напередодні ОСОБА_1 всім заявила, що прекрасно може обійтись і без води» є такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною),  та такою, що ганьбить (принижує) її честь, гідність та ділову репутацію.

Разом з тим суд вважає, що вислови « упорядочення та наведення санітарного стану на прилеглій до підприємства території, почав наводити порядок: вирубав чагарники, бур»яни і посадив ялинки. ОСОБА_4 ОСОБА_1 негайно пише заяву-скаргу  до районної прокуратури. Мовляв, рятуй беззаконня.   Мета – відстояти 2-3 метри землі від паркану підприємства, самочинно захопленої нею та сусідами.; «пішла писати губернія»,   Та порівняння її з «помаранчевою» та нечуївською бабою ОСОБА_5  є судженнями та думками автора, які не можуть бути визнані негативною інформацією, а тому спростуванню не підлягають.

При таких обставинах, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши всі наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 

Суд вважає, що оприлюднення негативної інформації завдало позивачці моральної шкоди, але визначений нею розмір суд вважає необґрунтованим та вважає доцільним стягнути на її користь з автора статті ОСОБА_3  300грн, та з редакції щотижневика 200грн., що буде достатньою сатисфакцією понесених позивачкою моральних втрат.

Відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  300грн. у відшкодування завданої моральної шкоди,  та 10 грн. відшкодування судових витрат, а також на користь держави 17 грн. 

Стягнути з редакції обласного щотижневика «Круглий двір» на користь ОСОБА_1  200грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 6 грн. відшкодування судових витрат та 8 грн. 50 коп. на користь держави .

Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.32 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 17 ЗУ  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,  ст.270,277 ЦК України, ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суд –

                        В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати зміст статті , опублікованої під рубрикою Вирішення конфлікту  під заголовком «У Києві баба ОСОБА_5, а в Тростянці…ОСОБА_8» у номері за 25 червня – 1 липня 2009 року обласного щотижневика «Круглий двір»  - «ОСОБА_1 не гаяла часу, перетирала на зубах підприємця ОСОБА_2, приводила натовпи нібито невдоволених людей під його будинок», «ОСОБА_1 … бали непримиренними, перебивали виступаючих, слухати не хотіли, вимагали одне»Дай нам воду», хоча напередодні ОСОБА_1 всім заявила, що прекрасно може обійтись і без води»   такою, що не відповідає дійсності (є недостовірною),  та такою, що ганьбить (принижує) її честь та гідність  та зобов’язати Редакцію обласного щотижневика «Круглий двір» спростувати ці відомості тим самим шрифтом, на тій самій шпальті та рубриці у найближчому числі газети після набрання рішенням чинності.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1  300грн. у відшкодування завданої моральної шкоди,  та 10 грн. відшкодування судових витрат, а також на користь держави 17 грн.Стягнути з редакції обласного щотижневика «Круглий двір» на користь ОСОБА_1  200грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 6 грн. відшкодування судових витрат та 8 грн. 50 коп. на користь держави .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після нього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя