КОПІЯ

справа № 2-а-849/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  04 лютого 2010 р. Тростянецький районний суд Сумської області у складі

    Головуючого-судді         –     Янова Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Тростянець адміністративну справу за позовом  

ОСОБА_1

До

Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі

про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

в с т а н о в и в :

01.02.2010 р. до суду звернувся позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус дитини війни і, відповідно до ст. 6 розділу 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., щомісячно, починаючи із січня 2006 року, має право на отримання соціальної грошової допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Посилаючись на вказані обставини, позивач зазначає, що всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп, управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі не здійснило перерахунок пенсії. Згідно наведеного позивачем розрахунку УПФ недонарахувало та не сплатило за період 2007-2009 років 4449 грн., які позивач просить нарахувати на його користь, а з 01.01.2010р. довічно та поновити пропущений строк для звернення до суду.

Позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, подав заяву, у якій просив розглянути справу у відсутності представника відповідача та додав до справи письмове заперечення, де зазначено, що дійсно пенсії дітям війни мають підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, проте, відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який передбачає механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.12 ст. 71 припинено дію ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”. Однак і після визнання рішенням Конституційного суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими припинена дія норми закону про виплату соціальної допомоги дітям війни, механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 був відсутній, тому в УПФ не було підстав проводити такі виплати.

Крім того, п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата позивачеві виплачується у повному обсязі. У письмовому запереченні також зазначено, що УПФ в Тростянецькому районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, та звертає увагу суду на пропущений позивачем річний строк звернення до суду з зазначеним позовом.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що справу можливо розглянути без участі сторін, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням пенсіонера, де мається  вказана відмітка (а.с.6).

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права й свободи гарантуються, і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього закону, було зупинено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. по справі № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якими зупинено пільги, компенсації, передбачені ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії, або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дане підвищення у вищенаведеному розмірі позивачу виплачується щомісячно, починаючи із січня 2008 року (а.с.20).

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було визнано неконституційними вищевказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Таким чином, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та ст. 22 Конституції України, соціальна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачці не виплачувалась.

Конституцією України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Ст. 8 Конституції України передбачає, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України й повинні відповідати їй. Принцип верховенства права передбачає, що всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати за своїм змістом Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії, установлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивача права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо механізму виплати пенсії, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із огляду на наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд вважає також безпідставними посилання відповідача на відсутність у позивачки права вимоги через законодавчу неурегульованість питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, і те, що такий розмір не може бути визначений згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. З огляду на принцип законності, закріплений ст. 9 КАС України, відповідно до ч.7 якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії необхідно визначати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік.

Отже, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тому у даному випадку рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі і задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період із 01.01.07 р. по 08.07.07 р. та із 01.01.08 по 21.05.08 р. не  підлягають.

    Суд вважає за необхідне зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 09.07.07 року по 31 грудня 2007 року.

З урахуванням того, що позивач з 2008 року щомісячно отримує добавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести нарахування позивачу соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за період із 22.05.08 року з урахуванням фактично виплачених сум. Саме в цій частині суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачкою, з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких він просить, у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, та враховуючи періодичність вказаних платежів і те, що порушення прав позивача триває до цього часу.

Так, як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2007 році не здійснював позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2008 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 сплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, в  розмірі 390 грн. 20 коп. (в тому числі травень – 48,10 грн., червень – 48,10 грн., липень – 48,20 грн., серпень – 48,20 грн., вересень – 48,20 грн., жовтень – 49,80 грн., листопад – 49,80 грн., грудень – 49,80 грн.).

Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу доплату до пенсії з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у розмірі 742,65 грн. (у тому числі липень - 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; серпень - 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; вересень – 4,06+406=410,06 х 30%=123,02 грн.; жовтень – 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; листопад – 4,11+411=415,11 х 30%=124,53 грн.; грудень – 4,11 + 411=415,11 х 30%124,53 грн.).

З 22.05.2008 р. по 12.12.2008 р. відповідач мав сплатити допомогу до пенсії у розмірі 1170,60 грн. (в тому числі травень - 481х30%=144,30 грн.; червень – 481х30%=144,30 грн., липень – 482х30%=144,60 грн., серпень – 482х30%=144,60 грн., вересень – 482х30%=144,60 грн., жовтень – 498х30%=149,40 грн., листопад – 498х30%=149,40 грн., грудень – 498х30%=149,40 грн.) Між тим, фактично було сплачено 390,20 грн. Таким чином, за визначений період сплаті підлягає – (1170,60-390,20)=780,40 грн.  

Одночасно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача у частині стягнення на його користь щомісячної державної соціальної допомоги на 2006 рік, оскільки дана виплата була обмежена Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, положення якого були діючі та рішення Конституційним судом України щодо неконституційності норм вищенаведеного закону не приймались.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної допомоги до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Тростянецькому районі доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

Також суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв’язку із пропуском річного строку звернення із позовом до суду для захисту порушеного права, як про це зазначає у письмовому запереченні відповідач, оскільки позивач ставить вимогу про стягнення періодичних виплат, що виключає застосування положень ст. 99 КАС України. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 11, 70, 71, 160-163 КАС України,  суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

 Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”, та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, із подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі.

СУДДЯ:                                     ПІДПИС

З  ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:                             СУДДЯ