УХВАЛА

01 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/20370/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 (головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Тищенко А.І., Кравчук Г.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 (суддя Мудрий С.М.) у справі № 910/20370/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 830 068,47 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди орендодавцю у розмірі 830 068,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за договором оренди обладнання № 7 від 02.03.2011 після розірвання договору оренди.

Зазначена справа неодноразово була предметом судового розгляду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав недоведення позивачем прострочення відповідачем та порушення обов`язку щодо повернення майна за актом приймання - передачі з оренди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" неустойку у розмірі 830 068,47 грн та судовий збір.

Обґрунтовуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що акт приймання - передачі від 31.12.2015 не є належним та допустимими доказом повернення відповідачем орендованого обладнання. Враховуючи прострочення повернення відповідачем орендованого майна, відсутність належних та допустимих доказів повернення спірного майна з оренди, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у даній справі.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 скасовано. Справу №910/20370/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи зазначені рішення, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій по суті оцінили лише акт приймання-передачі обладнання та не надали належної правової оцінки іншим документам, наявним у справі. Тоді як для правильного вирішення спору у цій справі необхідно встановити дійсні обставини, що склалися між сторонами спору, на підставі оцінки наявних у справі документів, а також врахувати положення п.7.5 договору, у якому сторони погодили, що сплаті підлягає саме орендна плата по день фактичного користування майном. Тобто, у випадку встановлення обставин неповернення обладнання з орендного користування, судам слід з`ясувати наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

За наслідками повторного розгляду даної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 830 068,47 грн неустойки та розподілено судовий збір.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що акт приймання-передачі від 31.12.2015 не відповідає приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині оформлення, оскільки не містить відомостей про найменування та кількість обладнання, яке повертається з оренди. Окрім того, за умовами укладеного між сторонами договору повернення майна здійснюється за актом разом з технічною документацією, але докази передання відповідачем технічної документації позивачу відсутні. Факт користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії договору підтверджується листуванням сторін.

Зокрема, місцевий господарський суд зазначив про можливість застосування до даних правовідносин неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, зауваживши, що застосування такої норми передбачено цивільним законодавством та в договорі не міститься обмежень чи виключень для її застосування.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, у якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник не погоджується з оскаржуваними рішеннями з огляду на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Як вказує скаржник, відповідачем на підтвердження виконання свого обов`язку з повернення об`єктів оренди було надано копію Акту передання - приймання об`єктів оренди від 31.12.2015. З огляду на те, що при укладанні договору сторони досягли згоди, що факт належного виконання обов`язку з повернення майна підтверджується підписанням Акту передання - приймання, належним є висновок, що обов`язок відповідача з повернення орендованого майна був виконаний ним у повному обсязі з моменту підписання Акту передання-приймання від 31.12.2015. Відтак, належним є висновок, що з моменту підписання сторонами зазначеного Акту, правовідносини оренди між сторонами договору припинилися.

Скаржник також зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення орендованого майна передбачені договором, та, водночас, містять належні докази того, що з моменту підписання Акта передання-приймання об`єктів оренди від 31.12.2015 відповідний обов`язок відповідача припинився у передбачений Договором спосіб.

На думку скаржника, неправильне тлумачення закону та незастосування статті 213 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню, призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому факту, чи передавалась відповідна технічна документація орендарю взагалі, з огляду на що висновки про виникнення обов`язку орендаря повернути технічну документацію є передчасними та такими, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає про її необґрунтованість та просить залишити оскаржувані рішення без змін з огляду на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою передбачено стягнення неустойки, що є предметом даного спору.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду на підставі частини 2 статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Суховий В.Г. від 11.04.2018 у справі №914/4238/15 за позовом Товариствам з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КМГ" до Комунального підприємства "Комбінат міського господарства", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Дрогобицької міської ради про стягнення заборгованості та повернення майна, Верховний Суд висловив позицію, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. При застосуванні вказаної норми права касаційний суд вказав, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.09.2014 у справі №3-85гс14.

Водночас, у постанові Верховного Суду ухваленій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Булгакова І.В. - головуючий, Львов Б.Ю., Селіваненко В.П. від 07.08.2018 у справі № 910/20369/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 1 099 313,53 грн, суд касаційної інстанції дійшов висновку про покладення на орендаря відповідальності у вигляді неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як самостійної правової норми, без встановлення вини орендаря (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Крім того, правова позиція щодо того, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу викладена також у постанові Верховного Суду

ухваленій у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Дроботова Т.Б. - головуючий, Пільков К.М., Чумак Ю.Я. від 03.12.2018 у справі № 914/1199/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи - підприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення 263 329,99 грн, за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Мачеуса Василя Васильовича до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєсков В.Г. - головуючий, Банасько О.О., Васьковський О.В. від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир до Корпорації "Таско", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Військової частини А1979, про стягнення 422 025,22 грн висловлено правову позицію, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною умовою є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Крім того, при вирішенні питання щодо підстав нарахування неустойки за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, дійшов висновку про те, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у справі № 910/20369/17 від 07.08.2018 враховуючи таке.

Предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкту оренди орендодавцю на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 2 зазначеної норми, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, до кола обставин, що підлягають доказуванню у даному спорі є не тільки невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі, а й встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Водночас, у аналогічному спорі у справі № 910/20369/17 від 07.08.2018, який виник між тими ж сторонами з аналогічних підстав, норма ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України застосована як самостійна підстава для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, без врахування положень ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у справі № 910/20369/17 від 07.08.2018 про покладення на орендаря відповідальності у вигляді неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України без встановлення вини орендаря (ст. 614 Цивільного кодексу України), висловленого у подібних правовідносинах колегією суддів Касаційного господарського суду, що входять до складу іншої палати - судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством, з урахуванням численності спорів з тих самих підстав між сторонами даного спору, справа № 910/20370/17 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/20370/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.