Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 525/1004/14-ц

провадження № 61-14007св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Матяшівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області,

третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року у складі судді Хоролець В. В. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Корнієнка В. І., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І., про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід (батько ОСОБА_3 ) - ОСОБА_4 , після смерті якого залишилися земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та належали ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на землю серії ПЛ № 169551 та № 169552.

У передбачений законодавством строк вона згідно зі статтею 1266 ЦК України звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

04 серпня 2014 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що 10 березня 2006 року за реєстраційним № 28 ОСОБА_4 склав заповіт на належні йому дві земельні ділянки на користь ОСОБА_2 .

Зазначає, що ОСОБА_4 мав вади зору і сам не міг прочитати складений заповіт.

Посилаючись на вищевикладені обставини, відповідно до вимог статей 203, 215, 216, 1257 ЦК України та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила:

- визнати заповіт, укладений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , від 10 березня 2006 року, реєстровий № 28, посвідчений Матяшівською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, недійсним;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 3,5817 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, державний акт серії ПЛ № 169551 та земельну ділянку площею 3,3093 га, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, державний акт серії ПЛ № 169552 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано заповіт від 10 березня 2006 року, складений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ім`я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Опацькою С. А., зареєстрований у реєстрі за № 28, недійсним.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом відповідно до статті 1266 ЦК України після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частку її батька ОСОБА_3 (сина ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,58 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010655100034.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом відповідно до статті 1266 ЦК України після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на частку її батька ОСОБА_3 (сина ОСОБА_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 3,31 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 15 лютого 2006 року Великобагачанською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010655100035.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час складення заповіту, 10 березня 2006 року, ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними у зв`язку із наявним у нього стійким психічним розладом. Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання за нею як спадкоємцем за законом, права власності на спірні земельні ділянки.

Додатковим рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі (витрати зі сплати судового збору) в розмірі 1 607,20 грн, по 803,60 грн з кожного.

В іншій частині заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2016 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року відхилено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року залишено без змін.

Додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням експертиз, у розмірі 4 580,80 грн, по 2 290,40 грн з кожного.

В іншій частині додаткове рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі та досліджених судом доказів правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 . Висновки суду відповідають обставинам справи, не суперечать вимогам норм матеріального та процесуального права

Разом з цим суд взяв до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року в частині неправомірності відмови у задоволенні її вимог щодо відшкодування їй вартості проведення експертизи.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області судові витрати за проведення експертиз в розмірі 4 580,80 грн, по 2 290,40 грн з кожного.

Короткий зміст доводів касаційної скарги та її вимог

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи позивачка не надала суду належних та допустимих доказів наявності вад зору у ОСОБА_4 при посвідченні заповіту, на які посилалась як на підставу звернення до суду з цим позовом. Разом з цим на порушення вимог частини другої статті 31 ЦПК України суд першої інстанції задовольнив клопотання позивачки про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_4 в оспорюваному заповіті та посмертної судово-психіатричної експертизи поза межами заявлених підстав позову, без зміни позивачкою підстав позову у визначеному ЦПК України 2004 року порядку, залишивши при цьому без уваги заперечення ОСОБА_2 . Враховуючи сумнівні, на думку ОСОБА_2 , висновки посмертної судово-психіатричної експертизи щодо можливості ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій на момент складення заповіту, відповідач порушував питання про призначення у справі судової експертизи давності документа, а саме: записів у медичній документації ОСОБА_4 , яке судом першої інстанції необґрунтовано залишено без задоволення. Зазначене вказує на неврахування судом першої інстанції роз`яснень, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції». Апеляційний суд на вказані порушення судом першої інстанції уваги не звернув.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2017 року, ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_2 Зазначила, що враховуючи предмет спору, а також те, що однією з позовних вимог є визнання заповіту недійсним з підстав наявності вад здоров`я у ОСОБА_4 , суд першої інстанції обґрунтовано призначив у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, що узгоджується з положеннями статті 143 ЦПК України 2004 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року і витребувано із Великобагачанського районного суду Полтавської області цивільну справу № 525/1004/14-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І., про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цивільну справу № 525/1004/14-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу № 525/1004/14-ц призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який згідно з довідкою Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 04 березня 2014 року № 66 на день смерті був зареєстрований та проживав один по АДРЕСА_1 .

Батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Полтавським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.

Встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_4 .

Згідно з заповітом від 10 березня 2006 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповідав ОСОБА_2 земельні паї, належні йому на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ПЛ № 69551 та № 169552.

Відомості про посвідчення вказаного вище заповіту занесені до журналу (книги) реєстрації нотаріальних дій по Матяшівській сільській раді Великобагачанського району Полтавської області за 2005-2006 роки за реєстровим № 28. Відомості про реєстрацію заповіту ОСОБА_4 30 жовтня 2007 року внесені до електронної бази даних спадкового реєстру за реєстровим № 43354661, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі реєстрації заповітів по Матяшівській сільській раді Великобагачанського району за 2006 рік.

ОСОБА_4 на день своєї смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Пенсійна справа померлого ОСОБА_4 знаходилася в управлінні Пенсійного фонду України Великобагачанського району Полтавської області.

Відповідно до повідомлення Великобагачанської центральної районної лікарні від 05 листопада 2014 року № 1205 ОСОБА_4 , 1926 року народження, на «Д» обліку у лікаря-окуліста не перебував. Останній раз звертався за медичною допомогою 20 червня 2006 року зі скаргами на зниження зору обох очей; діагноз - початкова катаракта обох очей.

Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 04 травня 1998 року № 0358912 та повідомленням Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи від 04 листопада 2014 року ОСОБА_4 , 1926 року народження, житель с. Матяшівка Великобагачанського району, визнаний інвалідом другої групи безтерміново.

З повідомлення головного лікаря КЗ «Великобагачанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14 листопада 2014 року № 650 встановлено, що ОСОБА_4 , 1926 року народження, останній раз звертався за медичною допомогою 22 червня 2009 року з приводу гострої негоспітальної правобічної пневмонії; останній раз лікувався стаціонарно в Гоголівській дільничній лікарні з 21 листопада по 03 грудня 2007 року з приводу правобічної нижньодольової пневмонії; на обліку у дільничній лікарні з приводу вад зору не перебував; з 2009 року профілактичні огляди в дільничній лікарні не проходив, так як проживав у с. Яреськи Шишацького району. 16 січня 2014 року зафіксована смерть. Причина смерті - старість (т. 1 а. с. 159).

З повідомлення Великобагачанської центральної районної лікарні від 07 липня 2015 року № 917 встановлено, що ОСОБА_4 , 1926 року народження, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебував, за медичною допомогою до вказаних лікарів не звертався. Також ОСОБА_4 не звертався за медичною допомогою в Полтавський обласний психоневрологічний диспансер.

Згідно з повідомленням Шишацької центральної районної лікарні від 27 серпня 2015 року № 821 встановлено, що ОСОБА_4 , 1926 року народження, з 2003 по 2008 роки звертався за медичною допомогою, діагноз - судинна деменція з психотичним синдромом.

Зі змісту амбулаторної медичної картки ОСОБА_4 , що надійшла до суду з Шишацької центральної районної лікарні, встановлено, що в період з 2003 по 2008 роки лікарем-психіатром Шишацької центральної районної лікарні Костєвим В. В. ОСОБА_4 було встановлено діагноз судинна деменція.

Згідно з висновком посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 26 березня 2015 року № 95, проведеної судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Гритченком А. В., підписи від імені ОСОБА_4 у заповіті від 10 березня 2006 року, реєстровий № 28, що посвідчений Матяшівською сільською радою Великобагачанського району, та у журналі для реєстрації нотаріальних дій Матяшівської сільської ради за 2005-2006 роки, виконані ОСОБА_4 . При цьому в дослідницькій частині вказаного висновку експерта вказано, що наявність у підписах ознак порушення координації рухів, характер їх прояву та локалізація, сповільнений темп виконання, може свідчити про вплив на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів, не пов`язаних з навмисною зміною почерку.

Відповідно до акта посмертної судово-психіатричної експертизи від 29 грудня 2015 року № 663, складеного комісією лікарів-психіатрів Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 10 березня 2006 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції (F 01.800 по МКХ-10); вказаний розлад позбавляв ОСОБА_4 здатності усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними при складанні заповіту 10 березня 2006 року.

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Стаття 1233 ЦК України визначає заповіт як особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадкоємці за законом спадкують тільки у випадку відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини (частина друга статті 1223 ЦК України). Таким чином, чинне спадкове законодавство України ґрунтується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця над положеннями закону.

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

У частині другій статті 31 ЦПК України 2004 року передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.

Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову - матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказувала на фізичну ваду здоров`я ОСОБА_4 , яка перешкоджала йому ознайомитися зі змістом заповіту.

За таких обставин відповідно до статей 1248, 1253 ЦК України посвідчення заповіту мало відбуватися у присутності не менш ніж двох свідків.

З цих підстав судом першої інстанції у справі було призначено проведення посмертну судово-почеркознавчої експертизу.

Згідно з висновком посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 26 березня 2015 року № 95 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у заповіті від 10 березня 2006 року, що посвідчений Матяшівською сільською радою Великобагачанського району, та у журналі для реєстрації нотаріальних дій Матяшівської сільської ради за 2005-2006 роки виконані ОСОБА_4 . Водночас у дослідницькій частині вказаного висновку судовим експертом вказано, що наявність у підписах ознак порушення координації рухів, характер їх прояву та локалізація, щодо сповільненого темпу виконання, може свідчити про вплив на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів, не пов`язаних з навмисною зміною почерку.

У зв`язку з встановленням обставин щодо можливого впливу на виконавця в момент виконання підпису «збиваючих» факторів, не пов`язаних з навмисною зміною почерку, судом першої інстанції за клопотанням позивачки було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу.

При цьому судом першої інстанції не було враховано, що зміна предмета чи підстав позову не відбулась.

Проведення у справах, що виникають із спадкових правовідносин, посмертної судово-психіатричної експертизи має на меті дослідження стану особи, зокрема, в момент складення нею заповіту.

Так, у частині першій статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи у разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

З підстав, визначених статтями 225, 1257 ЦК України щодо неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій та (або) відсутності змоги керувати ними під час складення заповіту, позивачка до суду не зверталась.

Крім того, про зазначені обставини ОСОБА_1 стало відомо після проведення у справі посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 26 березня 2015 року № 95, тобто після початку розгляду судом справи по суті, що відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України 2004 року унеможливлювало зміну підстав та предмета позову.

Таким чином, дослідження стану особи щодо неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій та (або) відсутності змоги керувати ними під час складення заповіту позивачкою не оспорювалось; враховуючи заявлені позовні вимоги та положення частини першої статті 179 ЦПК 2004 року, предметом доказування у цій справи були обставини, що вказували на встановлення фізичних вад здоров`я ОСОБА_4 , які перешкоджала йому ознайомитися зі змістом заповіту.

За таких обставин, вирішення питання щодо неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій та (або) відсутності змоги керувати ними під час складення заповіту у цій справі вказує на вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог ОСОБА_1 всупереч положенням частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року.

На зазначене суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції уваги не звернув.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вирішуючи спір, суди порушили норми процесуального права і неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносин, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, в силу статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року - скасуванню, сплачений ОСОБА_2 судовий збір при поданні апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3 850,60 грн (1833,60 + 2017) покладається на позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2016 року, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л. І., про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 60 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк