Справа № 344/12717/15-ц

Провадження № 2/344/63/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Стефанець Г.Я.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_7,

представника відповідача Лукініва М . Л. ,

представника відповідача Стецюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інгосстрах», Станції технічного обслуговування «Опель»-«Шрот», фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Інгосстрах», Станції технічного обслуговування «Опель»-«Шрот», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс», вимогами якого просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_4 та Станції технічного обслуговування «Опель»-«Шрот» матеріальну шкоду у розмірі 82 000 грн., з відповідача Страхової компанії «Інгосстрах» відшкодування у розмірі 31 000 грн.; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та понесені ним судові витрати по справі.

Під час розгляду справи позивач збільшив вимоги позовної заяви та просить стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_4 , Станції технічного обслуговування «Опель»-«шрот», ФОП ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі 82 000 грн., з відповідача Страхової компанії «Інгосстрах» відшкодування у розмірі 31 000 грн.; стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та понесені ним судові витрати по справі (а.с. 194-196, т. 1).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно договору фінансового лізингу між ним та ТОВ «Автокредит Плюс», відповідно до заяви про приєднання до публічного договору № 1700АІ0000467772 від 31.05.2013 року, він придбав автомобіль Daewoo Nexia НОМЕР_1 , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 31 000 грн. Строк лізингу - 36 місяців під 21 % річних за програмою ПАТ КБ «Приватбанк» - «Авто в кредит за 30 хвилин». Відповідно до договору лізингу, 26.06.2013 року між ним та Страховою компанією «Інгосстрах» був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту IFS8CRS-125Q242. В подальшому страховий договір був пролонгований. В п. 7 Договору страхування в Переліку страхових випадків зазначено - пошкодження ТЗ внаслідок протиправних дій третіх осіб (п. 7.13). З моменту придбання до грудня 2014 року автомобіль знаходився у нього, він виконував всі умови лізингу, своєчасно вносячи платежі. В подальшому, не маючи змоги зберігати автомобіль у гаражі, він передав його на зберігання ОСОБА_4 , якого знав як порядну людину. На автомобілі знаходився «контроль-навігатор» і він періодично звіряв, що автомобіль знаходиться на місці, час від часу їздив на місце його зберігання. З грудня 2014 року по середину січня 2015 року він перебував за межами Івано-Франківської області по сімейних обставинах. А коли в січні 2015 року приїхав, то не зміг зв`язатися з відповідачем ОСОБА_4 і не міг визначити, де знаходиться автомобіль, після чого сам почав пошуки автомобіля. 02.02.2015 року він дізнався, що автомобіль Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , евакуатором, в супроводі ОСОБА_4 був зданий на «шрот» СТО «Опель», що знаходиться на вул . Набережна ім. В.Стефаника, 9 в м. Івано-Франківську, де в подальшому був розібраний та знищений. ОСОБА_4 не мав жодних повноважень на відчуження його автомобіля, а власник «шроту» - СТО «Опель» не мав права приймати в нього без будь яких документів чужий автомобіль та знищувати його. Дізнавшись про знищення автомобіля, він звернувся в Івано-Франківський МВ УМВС України в області із відповідною заявою. 03.02.2015 року було відкрито кримінальне провадження № 12015090010000498. В той же день, тобто 02.02.2015 року він перетелефонував страховому агенту і повідомив про цей випадок, а також відправив у страхову компанію заяву про виплату йому страхового відшкодування. До цього часу він сплачує вартість автомобіля, якого вже немає, яким не зможе користуватися та володіти ним. Власник СТО «Опель» відмовився пояснити йому, на якій підставі він отримав автомобіль Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який є його власністю та перебуває в договорі лізингу і на якій підставі він був розібраний та знищений, відмовився відшкодувати його вартість, надавши тільки копію розписки, яку йому надав ОСОБА_4 при здачі автомобіля на «шрот» в СТО «Опель». На його неодноразові письмові та усні звернення, ПАТ СК «Інгосстрах» не визнала страховим випадком незаконне знищення його автомобіля. Зважаючи, що відповідачі уникають відповідальності, просить стягнути з них завдану шкоду, яку розраховує наступним чином: 9500 грн. - перший внесок (аванс) 26.06.2013 року; 1113 грн. 67 коп. - щомісячний лізинговий платіж за період з липня 2013 року по серпень 2015 року, тобто всього - 28 955 грн. 42 коп. В тому числі, щомісячно він сплачував 129,17 грн. страхових внесків, а всього ним сплачено 3358,42 грн. Крім цього, йому залишилось сплатити за договором лізингу та за страховку 11 089,37 грн., за період з вересня 2015 року по червень 2016 року включно. З огляду на що невиплачене страхове відшкодування складає 31 000 грн. (вартість автомобіля). Зважаючи, що автомобіль придбаний у 2013 році та вартість його становила 31 000 грн. На даний час ринкова вартість автомобіля становить щонайменше 82 000 грн., що підтверджується витягом із сайту «AVTORIA». Оскільки його автомобіль повністю знищений відповідачами ОСОБА_4 та СТО «Опель», придбати такий же автомобіль він зможе тільки за 82 000 грн., і тільки за готівку, а не в кредит. Тому матеріальна шкода становить 82 000 грн. Діями відповідачів йому завдано і моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив належне йому майно через незаконні дії відповідачів, які уникають передбаченої законодавством відповідальності. Як наслідок, він відчуває себе у такій ситуації беззахисним. Він втратив сон та спокій. Розмір спричиненої йому моральної шкоди оцінює в 15 000 грн., яку просить солідарно стягнути з відповідачів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2015 року (суддя Мелещенко Л.В.) відкрито провадження у справі (а.с. 26, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2015 року (головуючий суддя Мелещенко Л.В.) до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Інгострах», Станції технічного обслуговування «Опель»-«шрот», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, страхового відшкодування залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс», що знаходиться по вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпропетровськ (а.с. 46, т. 1).

У зв`язку із закінченням 24.04.2017 року п`ятирічного строку призначення судді Мелещенко Л.В. вперше та відповідно до розпорядження керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 57 від 04.05.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи (а.с. 21, т. 2).

Системою автоматичного розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 22, т. 21).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2017 року (с. Антоняк Т.М.) справу прийнято до провадження (а.с. 23, т. 2).

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечив позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат Лукінів М.П. в судовому засіданні заперечив щодо позову зазначивши, що ОСОБА_5 жодних правовідносин з позивачем не мав, не укладав із ним договірних зобов`язань, автомобіль Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 йому позивач не надавав. Відповідач ОСОБА_4 надав йому довіреність про те, що має право розпоряджатися вказаним автомобілем. Автомобіль він придбав з відповідними документами у ОСОБА_4 , а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, вже у знищеному стані, як запчастини на 5000 грн., що підтверджується відповідною розпискою від 10.12.2014 року. Жодних дій щодо знищення автомобіля ним не здійснювалося. А тому просить відмовити у позові щодо нього.

Представник відповідача ПАТ СК «Інгосстрах» в судове засідання не прибув, надіславши на адресу суду письмове заперечення (а.с. 71-73, т. 2), в якому вказує на те, що позивач несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку, так як про «заволодіння» транспортним засобом позивачу було відомо 09.08.2013 року, а до страхової компанії він звернувся 04.02.2015 року, з огляду на що у виплаті було відмовлено відповідно до п. 16.1.5 Договору страхування. Посилання позивача на те, що про утилізацію автомобіля йому стало відомо лише 02.02.2015 року є безпідставними, оскільки протягом строку з 09.08.2013 року по 02.02.2015 року ані страхувальник, ані позивач не цікавились станом автомобіля, який добровільно був переданий третій особам, відповідно не виконали свій обов`язок, встановлений п. 13.2.8 умов договору страхування, який передбачає, що страхувальник зобов`язаний ставитися до застрахованого транспортного засобу так, ніби він не є застрахованим. Тобто, саме недбалі дії позивача стосовно застрахованого майна призвели до фактичної утилізації автомобіля, що, окрім іншого, унеможливлює визначення характеру та розміру збитків, що також є підставою для відмови у виплаті згідно того ж п. 16.1.5 договору та п. 5 ст. 26 Закону України «Про страхування». Крім того, п. 16.3 договору передбачено, що не визнаються страховим випадком втрата, знищення або пошкодження ТЗ, його частин, деталей, приладів, обладнання, які сталися внаслідок, зокрема, захоплення ТЗ третіми особами, які добровільно допущені власником чи його довіреною особою в салон ТЗ. Позивачем не заперечується факт добровільної передачі автомобіля ОСОБА_4 , а тому у виплаті правомірно відмовлено і з цих підстав. Зазначення в договорі страхувальником позивача є помилковим та викликано виключно людським фактором при формуванні договору, про що свідчить той факт, що договір страхування містить підписи та печатки виключно ТОВ «Автокредит плюс» та ПрАТ СК «Інгосстрах». Дії ПрАТ СК «Інгосстрах» відповідають нормам чинного законодавства України, нормам договору страхування, права позивача не були порушені жодним чином. Просить відмовити у заявлених позовних вимогах до ПрАТ СК «Інгосстрах» повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до заяви про приєднання до публічного договору № 1700АІ0000467772 від 31.05.2013 року, ОСОБА_3 передано в лізинг автомобіль. Строк лізингу - 36 місяців з моменту підписання Додатку 2 (а.с. 6, 7, 9, т. 1).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу № 1700АІ0000467772 від 31.05.2013 року, ОСОБА_3 прийняв автомобіль Daewoo Nexia XW B3L31UD7 А226802, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 31 000 грн. (а.с. 8, т. 1).

Як слідує з матеріалів справи, 26.06.2013 року автомобіль Daewoo Nexia НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахований у ПрАТ СК «Інгосстрах», шляхом укладення договору добровільного страхування наземного транспорту IFS8CRS-125Q242 (а.с. 237, 238-240, т. 1).

З копії витягу з кримінального провадження № 12015090010000498 вбачається, що 03.02.2015 року внесені відомості про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 190 КК України, у фабулі якого зазначено: 09.08.2013 року невідома особа шахрайським способом заволоділа автомобілем марки Daewoo Nexia НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 (а.с. 12, т. 1).

У повідомленні Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області № 1183 від 05.02.2015 року зазначено, що заява ОСОБА_3 , подана 02.02.2015 року з приводу того, що 09.08.2013 року близько 14.00 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ввійшовши в довіру, шляхом обману, заволодів автомобілем марки «Део-Нексіа», д.н.з. НОМЕР_2 , 2007 року випуску, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесена до Журналу ЄО під № 1820 від 02.02.2015 року. 02.02.2015 року відомості про даний факт були внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015090010000498. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 190 КК України. По вказаному кримінальному правопорушенню проводиться досудове розслідування, про результат якого буде повідомлено (а.с. 13, т. 1).

Позивач звертався з листами до ПрАТ СК «Інгосстрах» про виплату йому страхового відшкодування, у відповідь на які страховою компанією повідомлено про відсутність підстав для страхової виплати, оскільки позивачу про «заволодіння» транспортним засобом було відомо 09.08.2013 року, а до страхової компанії він звернувся 04.02.2015 року, що, відповідно до п. 16.1.5 Договору страхування, є несвоєчасним зверненням. Крім того, п. 16.3 договору передбачено, що не визнаються страховим випадком втрата, знищення або пошкодження ТЗ, його частин, деталей, приладів, обладнання, які сталися внаслідок, зокрема, захоплення ТЗ третіми особами, які добровільно допущені власником чи його довіреною особою в салон ТЗ. ОСОБА_3 не заперечується факт добровільної передачі автомобіля ОСОБА_4 , а тому у виплаті правомірно відмовлено і з цих підстав (а.с. 16, 17, 18-19 т. 1).

Також, як слідує з копії розписки від 10.12.2014 року, наданої ОСОБА_4 , останній здав на запчастини розбитий автомобіль Део Нексіа, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_2 , за що отримав 5 000 грн. (а.с. 20, т. 1).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Згідно статті 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Згідно ст. 938 ЦК України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ст. 942 ЦК України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналіз положень статей 11, 1166 ЦК України дає підстави вважати, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за умов наявності шкоди, протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду та завданою шкодою, вина особи, яка завдала шкоду.

Статтею 1192 цього Кодексу визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Як вбачається, матеріали справи містять розписку, написану відповідачем ОСОБА_4 10.12.2014 року власноручно, відповідно до якої останній здав на запчастини розбитий автомобіль Део Нексіа, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_2 , за що отримав 5 000 грн. (а.с. 20, т. 1).

Складення даної розписки вказує на те, що автомобіль Део Нексіа, кузов № НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_2 , перебував на зберіганні у ОСОБА_4 , як стверджує позивач.

Також, про факт заволодіння автомобілем марки Daewoo Nexia НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , 09.08.2013 року невідомою особою шахрайським способом слідує і з копії витягу з кримінального провадження № 12015090010000498 від 03.02.2015 року (а.с. 12, т. 1).

Зважаючи, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про факт передачі позивачем автомобіля на зберігання ОСОБА_4 , а відтак останній повинен відшкодувати вартість автомобіля.

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення авто товарознавчого дослідження № 1231/19-28 від 04.07.2019 року, ринкова вартість автомобіля, ідентичного, без урахування фактичного технічного стану та пробігу, Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер № (VIN) НОМЕР_4 , станом на 27.08.2015 року складає 85 130 грн. 00 коп. Ринкова вартість автомобіля, ідентичного, без урахування фактичного технічного стану та пробігу, Daewoo Nexia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер № (VIN) НОМЕР_4 , станом на 03.07.2019 року складає 65 710 грн. 00 коп.

Відтак, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_3 65710 грн. 00 коп. матеріальної шкоди - ринкову вартість автомобіля станом на 03.07.2019 року, про який зазначено у висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 1231/19-28 від 04.07.2019 року, наданого суду представником позивача.

Вимога про відшкодування матеріальної шкоди з ФОП ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази про наявність будь-яких правовідносин останнього з позивачем. Як вбачається, позивач не укладав із ФОП ОСОБА_5 договірних зобов`язань, автомобіль Daewoo Nexia, реєстраційний номер НОМЕР_2 йому позивач не надавав. Доводи заперечення про те, що ФОП ОСОБА_5 придбав автомобіль у ОСОБА_4 вже у знищеному стані, як запчастини на 5000 грн. знаходять своє підтвердження відповідною розпискою від 10.12.2014 року (а.с. 20, т. 1).

Також суд вважає необґрунтованими вимоги позову про стягнення з ПАТ СК «Інгосстрах» відшкодування у розмірі 31 000 грн.

Так, позивачем не заперечується факт добровільної передачі автомобіля ОСОБА_4 .

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування 04.02.2015 року (а.с. 75, т. 2).

При цьому доводи позивача про те, що про утилізацію автомобіля йому стало відомо лише 02.02.2015 року суд вважає безпідставними, оскільки про факт заволодіння транспортним засобом позивачу було відомо 09.08.2013 року, що вбачається з копії витягу з кримінального провадження № 12015090010000498.

А відтак, звернення позивача до ПАТ СК «Інгосстрах» 04.02.2015 року, відповідно до п.п. 16.1.5 Договору добровільного страхування наземного транспорту № IFS8CRS-125Q242 від 26.06.2013 року, є несвоєчасним.

Крім того, п.п. 16.3 Договору страхування передбачено, що не визнаються страховим випадком втрата, знищення або пошкодження ТЗ, його частин, деталей, приладів, обладнання, які сталися внаслідок, зокрема, захоплення ТЗ третіми особами, які добровільно допущені власником чи його довіреною особою в салон ТЗ.

Зважаючи, що ОСОБА_3 не заперечується факт добровільної передачі автомобіля ОСОБА_4 , а тому у виплаті правомірно відмовлено і з цих підстав, відповідно до умов Договору страхування (а.с. 239 т. 1).

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати зокрема у порушенні права власності та при настанні інших негативних наслідків.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підставі викладеного, а також статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості та враховуючи, що дії ОСОБА_4 призвели до нервового напруження та хвилювання позивача, а також глибину пережитих душевних страждань, суд вважає необхідним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.

Окрім того, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають, відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням частково задоволених позовних вимог, стягненню понесені судові витрати в сумі 500 грн. по сплаті судового збору.

Також матеріалами справи встановлено, що відповідно до ухвали від 15 травня 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на банківські рахунки і на майно ФОП ОСОБА_5 - в межах заявленої суми позовних вимог - у розмірі 132 000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 65 710 (шістдесят п`ять тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. матеріальної шкоди та 1 000 (одна тисяча) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. витрат по оплаті судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, що були застосовані ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2018 року, шляхом зняття накладення арешту на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на банківські рахунки і на майно ФОП ОСОБА_5 - в межах заявленої суми позовних вимог - у розмірі 132 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2019 року.