КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/5897/19 Головуючий 1 інстанція -Чех Н.А.

Провадження № 22-ц/824/10003/2019 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 жовтня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.

за участю секретаря: Климчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2018 року скаржник звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни, якою просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом від 13.02.2018 року у межах виконавчого провадження № 27091779, та скасувати цю постанову.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 13.03.2018 року державний виконавець виніс постанову про обмеження його у праві керування транспортним засобом.

Підставою стало те, що у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 13.03.2018 року (за період з 07.10.2004 року по 01.03.2018 року) становить 116 934,64 грн.

У постанові зазначено, що він ухиляється від виконання зобов`язань. Однак, він сплачує аліменти на утримання дитини, про що надавав квитанції. Проте, після ознайомлення з матеріалами справи він виявив відсутність наданих квитанцій, що свідчить про їх втрату при передачі справи від одного виконавця до іншого. У довідці-розрахунку за № 10/130/6 від 13.02.2018 року вказано, що його борг по аліментам з 01.09.2012 року по 01.02.2018 рокускладає 115 476, 14 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року скаргу ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року та постановити нову, якою задовольнити його вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суд першої інстанції є хибними, зроблені без урахування дійсних обставин справи. Зазначає, що не ухиляється від виконання зобов`язання щодо сплати аліментів, вказує, що фактично в межах своїх можливостей сплачував аліменти, але чомусь частина документації у виконавчому провадженні просто зникла.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 19.10.2004 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дочки, починаючи з 07.10.2004 року.

Встановлено, що 19.10.2004 року видано виконавчий лист, який був пред`явлений до виконання.

З розрахунку заборгованості по аліментах, складеної виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, в провадженні якого перебувало виконавче провадження, слідує, що сума нарахованих аліментів з 01.02.2011 року по 01.05.2011 року становила 2 835,76 грн.; борг станом на 01.02.2011 року становив 28 842,81 грн.; борг по сплаті аліментів станом на 01.05.2011 року становить 31 678,57 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку по аліментах, борг по сплаті аліментів за період з 01.05.2011 року по 01.11.2011 року становить 6 066,47 грн.

У довідці-розрахунку заборгованості по аліментах зазначено, що борг ОСОБА_1 за період з травня 2011 року по липень 2012 року становить 46 097,57 грн.

З довідок про неотримання аліментів слідує, що за період з 01.04.2013 року по 30.09.2013 року, з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року аліменти стягувач не отримувала.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.11.2013 року розмір аліментів зменшено до 1/8 частини доходів боржника.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам № 10/130/6 від 13.02.2018 року за період з 01.09.2012 року по 01.02.2018 року борг становить 115 476,14 грн.

24.02.2018 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолодженою зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

24.02.2018 року державний виконавець постановою обмежив ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Постановою виконавця від 13.03.2018 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві полювання.

Постановою виконавця від 13.03.2018 року ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві керування транспортними засобами.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 13.03.2018 року борг становить 116 9346,64 грн.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 08.05.2018 року борг становить 120 281,64 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2018 року ОСОБА_1 подав заяву з чеками та проханням перерахувати заборгованість.

У відповіді на запит виконавча служба повідомила, що заборгованість ОСОБА_1 , після перевірки наданих квитанцій про сплату аліментів, станом на 13.03.2018 року становить 103 381,64 грн.

Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, щоскаржник має значну суму боргу по сплаті аліментів за тривалий час, як до прийняття вказаних змін, так і до/після винесення оскаржуваної постанови.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, що заборгованість апелянта - ОСОБА_1 , по сплаті аліментів, станом на 13.03.2018 року становить 103 381, 64 грн., (т. 2., а.с 28)

Відповідно до ст.. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

У частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що встановлення тимчасового обмеження йому у праві керування транспортними засобами з тих підстав, що дане обмеження встановлено згідно змін до Закону України «Про виконавче провадження», внесених Законом № 2234-VІІІ від 07.12.2017 року, а його заборгованість виникла до прийняття цих змін, так, як закон зворотної дії у часі не має.

Отже враховуючи вищевикладене, колегія суддів виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, щодо наявних підстав для залишення без задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гевел Олени Олегівни, так як в останнього наявна значна сума боргу по сплаті аліментів за тривалий час.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: Н.В. Ігнатченко

С.В. Кулікова