ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. Справа№ 927/531/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від скаржника: Жидкий А.М. - ордер серії ЧН № 039366 від 03.10.2019

від ініціюючого кредитора: Бонтлаб В.В. - довіреність б/н від 07.03.2019

від боржника: ліквідатор Косякевич С.О. - посвідчення № 40 від 31.01.2013

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року

у справі № 927/531/18 (суддя Сидоренко А.С.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Олкар" арбітражного керуючого Косякевича С.О.

до ОСОБА_2

про визнання недійсним правочину

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкріс-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олкар"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі №927/531/18, серед іншого, задоволено частково заяву ліквідатора Косякевича С.О. до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ОСОБА_2 шляхом оформлення права власності на ремонтну майстерню, площа - 432,4 м.кв., реєстраційний номер 593076774249; кузню, площа - 76,8 м.кв., реєстраційний номер 592364174249; гараж тракторної бригади, площа - 512,6 м.кв., реєстраційний номер 592556974249. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності № 30583825 від 01.03.2019р. 15:55:19, №30584035 від 01.03.2019р. 16:00:31, № 30583576 від 01.03.2019р. 15:40:24. Заяву ліквідатора Косякевича С.О. в частині вимоги щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, а саме щодо реєстрації права власності ТОВ "Олкар" на нерухоме майно, а саме: ремонтну майстерню, площа - 432,4 м.кв., реєстраційний номер 593076774249; кузню, площа - 76,8 м.кв., реєстраційний номер 592364174249; гараж тракторної бригади, площа - 512,6 м.кв., реєстраційний номер 592556974249, залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Олкар" 3 842,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі № 927/531/18 в частині задоволених вимог у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Олкар" арбітражного керуючого Косякевича С.О. про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором відмовити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі № 927/531/18, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 31.10.2019 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Косякевича С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник скаржника в судовому засіданні 31.10.2019 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у даній справі в частині задоволених вимог у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Олкар" арбітражного керуючого Косякевича С.О. про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором відмовити.

Представник ТОВ "Інкріс-Агро" та ліквідатор банкрута в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

31.10.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити, а ухвалу господарського Чернігівської області від 19.09.2019 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).

При цьому, судова колегія враховує, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.

У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції (31.10.2019 року) Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.

Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/531/18 про банкрутство ТОВ "Олкар", провадження в якій порушено ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.07.2018 року за заявою ТОВ "Інкріс-Агро".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.11.2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.03.2018 року, за результатами попереднього засідання господарського суду затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2018 року боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жураковську Л.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2019 року звільнено арбітражного керуючого Жураковську Л.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Олкар" з покладенням відповідних обов`язків на арбітражного керуючого Косякевича С.О.

25.04.2019 року ліквідатор банкрута Косякевич С.О. звернувся до суду з заявою до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором.

В обґрунтування заяви ліквідатор зазначає, що ОСОБА_2 , скориставшись умовами іпотечного договору та положеннями Закону України "Про іпотеку", вчинив односторонній правочин, здійснивши перереєстрацію права власності на предмет іпотеки з іпотекодавця - ТОВ "Олкар" на іпотекодержателя - ОСОБА_2 .

Оскільки правочин був вчинений ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання ТОВ "Олкар" банкрутом, він суперечить Закону про банкрутство, який є спеціальним законом і регулює умови та порядок продажу майна боржника в межах процедур, передбачених цим Законом.

Таким чином, за твердженням ліквідатора, відповідні дії ОСОБА_2 призвели до порушення законних інтересів кредиторів і, як наслідок, продаж відповідного майна в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, з можливістю включення відповідних коштів, що є різницею між ціною продажу на аукціоні та вимогами іпотекодержателя, до ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів, став неможливим.

За наслідками розгляду вищевказаної заяви ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі № 927/531/18, серед іншого, задоволено частково заяву ліквідатора Косякевича С.О. до ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину з переходу права власності на предмет іпотеки за іпотечним договором, визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ОСОБА_2 шляхом оформлення права власності на ремонтну майстерню, площа - 432,4 м.кв., реєстраційний номер 593076774249; кузню, площа - 76,8 м.кв., реєстраційний номер 592364174249; гараж тракторної бригади, площа - 512,6 м.кв., реєстраційний номер 592556974249. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності №30583825 від 01.03.2019р. 15:55:19, №30584035 від 01.03.2019р. 16:00:31, №30583576 від 01.03.2019р. 15:40:24. Заяву ліквідатора Косякевича С.О. в частині вимоги щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, а саме щодо реєстрації права власності ТОВ "Олкар" на нерухоме майно, а саме: ремонтну майстерню, площа - 432,4 м.кв., реєстраційний номер 593076774249; кузню, площа - 76,8 м.кв., реєстраційний номер 592364174249; гараж тракторної бригади, площа - 512,6 м.кв., реєстраційний номер 592556974249, залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Олкар" 3 842,00 грн. судового збору.

Ухвала суду першої інстанції мотивована доведеністю вимог ліквідатора.

ОСОБА_2 з даною ухвалою суду не погоджується в частині задоволених вимог ліквідатора ТОВ "Олкар" та в апеляційній скарзі зазначає, що колишній ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Жураковська Л.В. не вжила жодних заходів щодо інформування його, як забезпеченого кредитора, про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства і в порушення вимог Закону про банкрутство ухилилась від виконання обов`язків щодо виявлення всіх кредиторів боржника. Крім того, колишнім ліквідатором не був прийнятий до уваги факт перебування частини майна банкрута в обтяженні.

Також, за твердження апелянта, на момент реалізації передбаченого договором іпотеки від 08.12.2017 року права на звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_2 не був визнаний учасником провадження у справі про банкрутство. Згідно положень іпотечного договору відповідач мав беззаперечне право на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов`язання воно не буде виконано.

На думку відповідача, його дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не суперечать жодним нормам, зокрема Цивільного кодексу України, Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2005 року №1127; не суперечать інтересам держави і суспільства; були направлені на настання реальних правових наслідків та вчинені у формі, передбаченій чинним законодавством України.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ОСОБА_2 ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами ч. 1 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Отже, при розгляді спору про визнання недійсним правочину, позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.12.2017 року між ОСОБА_2 (Іпотекодержателем) та ТОВ "Олкар" в особі директора Шитікової К.М. (Іпотекодавцем) був укладений Іпотечний договір, згідно умов якого іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця по договору позики від 08.12.2017 року, що укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язаний повернути Іпотекодержателю позику в розмірі 2 800 000,00 грн. (що є еквівалентом 100 000,00 доларів США, за середнім комерційним курсом банків міста Чернігова станом на 08.12.2017 року) до 08 грудня 2018 року.

Предметом іпотеки є:

- гараж тракторної бригади, загальною площею 512,6 м.кв., що розташований в АДРЕСА_1 ;

- ремонтна майстерня, загальною площею 432,4 м.кв., що розташована в АДРЕСА_2 ;

- кузня, загальною площею 76,8 м.кв., що розташована в АДРЕСА_3 .

Предмет іпотеки є власністю Іпотекодавця.

Пунктом 5.2 Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Даний Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О. 08.12.2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 1248.

20.01.2018 року між ОСОБА_2 (Іпотекодержателем) та ТОВ "Олкар" в особі директора Шитікової К.М. (Іпотекодавцем) був укладений договір про внесення змін до Іпотечного договору від 08.12.2017 року.

Згідно внесених змін іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавця по договору позики від 08.12.2017р., що укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, за умовами якого Іпотекодавець зобов`язаний повернути Іпотекодержателю позику в розмірі 2 800 000,00 грн. (що є еквівалентом 100 000,00 доларів США, за середнім комерційним курсом банків міста Чернігова станом на 08.12.2017 року) до 22.01.2018 року.

Також сторони Іпотечного договору внесли зміни до п. 5.3 договору та встановили, що у разі невиконання умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання забезпеченого іпотекою, у строк, що не перевищує 30 календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом зазначеного строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення або якщо Іпотекодавець у разі неможливості виконання зобов`язання та усунення порушень, зазначених у письмовій вимозі, раніше строку, вказаного в письмовій вимозі, надасть згоду на реєстрацію права власності на предмет іпотеки на Іпотекодержателя Іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме: реєстрацією права власності на предмет іпотеки.

За домовленістю сторін у разі невиконання Іпотекодавцем зобов`язання, забезпеченого іпотекою, цей договір передбачає передачу права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателю та є правовою підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Договір про внесення змін до Іпотечного договору був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Дремлюгою Ю.О. 20.01.2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 37.

Судом першої інстанції встановлено, що відомості про передачу нерухомого майна в іпотеку були внесені 08.12.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить надана ліквідатором Інформаційна довідка від 02.09.2018 року № 136262794.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.10.2018 року затверджено реєстр вимог кредиторів до якого включено вимоги ТОВ "Інкріс-Агро", ГУ ДФС у Чернігівській області та ТОВ "Промагролізинг-України".

При цьому, згідно матеріалів справи, розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Жураковською Л.В. не були внесені окремо до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, та відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 не звертався до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство. Відповідно вимоги ОСОБА_2 судом не розглядались.

В постанові Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2018 року по даній справі зазначено, що на підставі наказу від 01.08.2018 року №1/927/531/18/18-ін. арбітражним керуючим Жураковською Л.В. була проведена інвентаризація майна боржника.

Згідно інвентаризаційного опису № 1 на 20.09.2018 року товарно-матеріальних цінностей в ході інвентаризації були виявлені належні боржнику об`єкти нерухомості вартістю 4 101 635,79 грн. (знос 389 200,00 грн.), а саме:

- гараж тракторної бригади вартістю 1 522 255,00 грн.;

- господарське приміщення вартістю 995 650,79 грн.;

- прохідна тракторної бригади вартістю 71 569,00 грн.;

- ремонтна майстерня вартістю 1 284 090,00 грн.;

- кузня вартістю 228 071,00 грн.

Аналогічні дані відображені в акті контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад 20.09.2018 року.

Як вбачається з наданих ліквідатором Інформаційних довідок від 09.04.2019 року № 162863690, № 162865151, № 162866483, державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Ананком К.В. була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на наступне нерухоме майно:

- ремонтну майстерню, площа - 432,4 м.кв., АДРЕСА_2 (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45838168 від 06.03.2019р. 11:58:31), реєстраційний номер 593076774249, запис про право власності № 30583825 від 01.03.2019 року 15:55:19;

- кузню, площа - 76,8 м.кв., АДРЕСА_3 (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45838399 від 06.03.2019 року 12:04:26), реєстраційний номер 592364174249, запис про право власності № 30584035 від 01.03.2019 року 16:00:31;

- гараж тракторної бригади, площа - 512,6 м.кв., АДРЕСА_1 (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45837847 від 06.03.2019 року 11:51:31), реєстраційний номер 592556974249, запис про право власності № 30583576 від 01.03.2019 року 15:40:24.

Підставою виникнення права власності зазначені: Іпотечний договір від 08.12.2017 року, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дремлюгою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1248, договір про внесення змін до Іпотечного договору від 20.01.2018 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дремлюгою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за №37, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_2 від 13.03.2018 року.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності з ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

В той же час, за змістом ст. 1 Закону про банкрутство, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку та здійснює з дня свого призначення, зокрема такі повноваження, як формування ліквідаційної маси.

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство).

За приписами ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 49 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

Положеннями ст. 43 Закону про банкрутство передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до ст. 44 Закону про банкрутство, продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором після проведення інвентаризації та оцінки майна шляхом проведення аукціону чи продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Виходячи з системного аналізу норм Закону про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися тільки на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені Законом про банкрутство Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №5024/1463/2012.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що під час порушення справи про банкрутство іпотекодавця, заставні кредитори такого боржника (іпотекодержателі) мають право на задоволення своїх грошових вимог, які забезпечені заставою майна боржника, лише на стадії ліквідаційної процедури у разі визнання іпотекодавця банкрутом. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №910/22788/15, від 12.06.2019 року у справі №5004/1671/12.

Крім того, судова колегія враховує, що системний аналіз положень ч. 1 ст.1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону про банкрутство, а також ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що з моменту порушення справи про банкрутство права заставного кредитора обмежуються на предмет вільного вибору способів та процедури звернення стягнення на заставне майно, а також після порушення провадження у справі про банкрутство пред`явлення забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть відбуватися лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори набувають статусу учасника провадження у справі про банкрутство з моменту порушення такого провадження.

Отже, завданням процедури банкрутства є задоволення всіх вимог кредиторів боржника, зокрема, й скаржника, як заставодержателя майна боржника, і тільки в межах процедури банкрутства буде здійснюватися звернення стягнення на майно боржника тими способами, які допускає Закон про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №916/2611/14.

Зазначені вище обставини спростовують доводи скаржника щодо можливості задоволення своїх вимог, як іпотекодержателя, поза межами провадження у справі про банкрутство іпотекодавця.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що під час вчинення ОСОБА_2 одностороннього правочину з переходу права власності від ТОВ "Олкар" на ремонтну майстерню, кузню та гараж тракторної бригади, ОСОБА_2 порушено приписи ст. 38, 42, 49 Закону про банкрутство, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Таким чином, відповідні дії ОСОБА_2 призвели до порушення законних інтересів кредиторів, відтак продаж відповідного майна в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, з можливістю включення відповідних коштів, що є різницею між ціною продажу на аукціоні та вимогами іпотекодержателя, до ліквідаційної маси з метою погашення вимог кредиторів, став неможливим, з огляду на що позовні вимоги про визнання правочину недійсним та, як наслідок, похідні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності ОСОБА_2 №30583825 від 01.03.2019 року 15:55:19, № 30584035 від 01.03.2019 року 16:00:31, № 30583576 від 01.03.2019 року 15:40:24 правомірно задоволені судом першої інстанції.

Місцевий господарський суд також дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви в частині вимоги щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав, а саме щодо реєстрації права власності за ТОВ "Олкар" на нерухоме майно, оскільки згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності інформування його, як забезпеченого кредитора, про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 10 ст. 16 та ст. 23 Закону про банкрутство, з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

30 липня 2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника за № 53173.

20 листопада 2018 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет було оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури за № 55701.

Розглядаючи заявлені вимоги та досліджуючи матеріали справи, колегія суддів також бере до уваги, що ОСОБА_2 був обізнаний з наявністю провадження у справі про банкрутство ТОВ "Олкар", оскільки його представник адвокат Жидкий А.М. 09.01.2019 року звертався до Господарського суду Чернігівської області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи про банкрутство ТОВ "Олкар", посилаючись на те, що ОСОБА_2 являється забезпеченим кредитором боржника. Дана заява судом була судом задоволена.

Разом з тим, будучі обізнаним про порушення відносно боржника справи про банкрутство, ОСОБА_2 не звертався до суду із заявою з кредиторськими вимогами, жодних доказів, окрім договору іпотеки та змін до нього, на підтвердження наявності підстав для звернення стягнення на іпотечне майно, зокрема, договору позики від 08.12.2017 року, як і доказів фактичного надання банкруту грошових коштів у позику, а також доказів направлення банкруту письмової вимоги про усунення порушення суду не надано і матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є недоведеними, необґрунтованими, безпідставними та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі №927/531/18 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 19.09.2019 року у справі № 927/531/18 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 05.11.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

С.В. Сотніков