ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/574/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: на ухвалу Суходольський О. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Храпка В.Д., Бондаренка С.І.,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Черкаської місцевої прокуратури на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без руху та на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2019 року про залишення без розгляду позовної заяви керівника Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

31 серпня 2015 керівник Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог - Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 серпня 2016 року позов керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 серпня 2016 року скасовано а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків, а саме підтвердити наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року дану позовну заяву керівника Черкаської місцевої прокуратури залишено без розгляду, в мотивуванні вказано, що позивачем не усунуто недоліки заяви у строк, встановлений судом.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року в частині залишення позовної заяви без руху та ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2019 року про залишення без розгляду позовної заяви скасувати, вважаючи їх винесеними з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд не звернув увагу, що прокурор виклавши в позові свої доводи щодо наявності у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, звернувся до суду в якості самостійного позивача, як наслідок, суд помилково запропонував прокурору повторно навести підстави для представництва та в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомити про його звернення з позовом до суду суб`єкта владних повноважень.

Статтею ст. 353 ЦПК України встановлений вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Зазначеною нормою закону не передбачено оскарження ухвали про залишення без руху позовної заяви у зв`язку із наявними в ній недоліками.

Частиною 2 ст. 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

На даній стадії розгляду справи рішення по справі не ухвалювалось.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Приймаючи до уваги, що апеляційним судом було відкрите апеляційне провадження за скаргою на вказану ухвалу, колегія суддів вважає за необхідне виправити цю помилку та закрити апеляційне провадження в частині оскарження Черкаською місцевою прокуратурою ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року в частині залишення позовної заяви без руху.

Посилання апелянта на п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2010 від 28.04.2010 року (справа № 1-30/2010) не можуть бути підставою для розгляду апеляційної скарги на вказану ухвалу районного суду.

Що стосується законності ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, то колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 31 серпня 2015 керівник Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельної ділянки.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у справі.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 серпня 2016 року позов керівника Черкаської місцевої прокуратури задоволено.

Скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року № 72 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,091 га, розташованої в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту.

Витребувано на користь держави від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,091 га, розташованої в адміністративних межах Будищанської сільської ради за межами населеного пункту.

Скасовано рішення державного реєстратора від 14 липня 2014 року № 14428033 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,091 га за ОСОБА_2 .

Вирішено питання судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 серпня 2016 року скасовано а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження, залишено позовну заяву без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали

В якості підстав залишення позовної заяви без руху суд вказав на порушення вимог ч. 4, ч. 5 ст. 56, ст. 185, ч. 11 ст. 187 ЦПК України, і зазначив, що Верховний Суд у своїй постанові від 21 серпня 2019 року вказав на єдину підставу скасування судових рішень, а саме те, що: при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову керівником Черкаської місцевої прокуратури. Зокрема не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній. Не перевірено обґрунтування прокурором про підстави для участі його цьому спорі представляючи інтереси відповідного державного органу.

Постановляючи ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції вважав, що позивач не усунув недоліки заяви вказані в ухвалі про залишення позову без руху у строк, встановлений судом.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду.

Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, даною нормою передбачено, що позовна заява повинна містити: а саме: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з вимогами ч.ч. 5, 6 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Разом з тим, у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно ч. 1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» , зокрема, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Слід врахувати, що у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду - Perez deRada Cavanilles проти Іспанії, № 2809095, рішення від 28.10.1998.

«Право на суд» та право на доступ не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v. Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v. France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v. Bulgaria (Станєв проти Болгарії). Якщо доступ до суду обмежений законом чи практикою суду, Суд досліджує чи впливає таке обмеження на сутність права, а саме, чи переслідує обмеження законну мету і чи забезпечується при цьому належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою: Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства).

Отже прокурор, звертаючись з позовом в порядку ст.. ст.. 3, 45 ЦПК України ( в редакції, чинної на час звернення до суду), має правомірні сподівання на доступ до правосуддя та захист інтересів держави, шляхом винесення судового рішення по суті його вимог в залежності від їх законності та обґрунтованості.

Таким чином суд першої інстанції помилково та необґрунтовано вказав про наявність таких недоліків у позовній заяві, які б свідчили про неможливість розгляду справи, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя. У разі необхідності при судовому розгляді суд має можливість одержати додаткове обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави в суді, як і подати докази відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у даній справі. Тобто ці питання вже були предметом дослідження районним судом.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не врахував вказані вище процесуальні норми і вдався до процесуальної дії, підстав для якої у нього не було.

Районний суд формально віднісся до застосування норм процесуального закону та прийшов до помилкового висновку про залишення позову без розгляду з вищевказаних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, колегія суддів вважає, що постановлена місцевим судом ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, тобто порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Черкаської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2019 року щодо залишення позовної заяви без руху - закрити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Судді